Сили цивільного захисту та їх завдання
1. До сил цивільного захисту належать:
1) Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;
2) аварійно-рятувальні служби;
3) формування цивільного захисту;
4) спеціалізовані служби цивільного захисту;
5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини);
6) добровільні формування цивільного захисту.
2. Основними завданнями сил цивільного захисту є:
1) проведення робіт та вжиття заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них;
2) проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
3) гасіння пожеж;
4) ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіоактивного, хімічного забруднення та біологічного зараження, інших небезпечних проявів;
5) проведення піротехнічних робіт, пов’язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після воєн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цілях), крім територій, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань;
6) проведення вибухових робіт для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;
7) проведення робіт щодо життєзабезпечення постраждалих;
8) надання екстреної медичної допомоги постраждалим у районі надзвичайної ситуації і транспортування їх до закладів охорони здоров’я;
9) здійснення перевезень матеріально-технічних засобів, призначених для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та надання гуманітарної допомоги постраждалим внаслідок таких ситуацій;
10) надання допомоги іноземним державам щодо проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
11) проведення аварійно-рятувального обслуговування суб’єктів господарювання та окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій.
3. Сили цивільного захисту можуть залучатися до проведення відновлювальних робіт.
Як класифікуються захисні споруди за місткістю?
Захисні споруди призначені для захисту людей від наслідків аварій (катастроф), стихійних лих, а також від уражаючих факторів ЗМЗ та звичайних засобів нападу дії вторинних уражаючих факторів.
За захисними властивостями вони поділяються на:
сховища;
протирадіаційні укриття (ПРУ);
найпростіші укриття - щілини (відкриті та перекриті).
Сховища забезпечують надійний захист людей від уражаючих факторів (високих температур, шкідливих газів у зонах пожеж, вибухонебезпечних, радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин, обвалів та уламків зруйнованих будівель і споруд та інше), а також ЗМЗ і звичайних засобів нападу.
Протирадіаційні укриття, в основному, забезпечують захист людей від! радіоактивного зараження, світлового опромінення, а також зменшують дію ударної хвилі і проникаючої радіації. Крім того, вони захищають від крапельнорідинних отруйних речовин і частково від хімічних та біологічних аерозолей.
Найпростіші укриття зменшують радіуси ураження людей ударною хвилею, послаблюють дію радіоактивних випромінювань та ураження світловим випромінюванням.
Захисні споруди поділяються за місткістю на:
малої місткості (150—600 осіб);
середньої місткості (600—2000 осіб);
великої місткості (більше 2000 осіб);
План евакуації, його зміст та періодичність уточнення.
Планування евакуації проводиться для населення, якепроживає у зонах можливого катастрофічного затоплення,
небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного зараження,
районах виникнення стихійного лиха (масових лісових і торф'яних
пожеж, землетрусів, зсувів, паводків, підтоплень та інших
геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками),
великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза
життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей). У плані евакуації, складовою частиною якого є карта
(схема), зазначаються:
висновки з оцінки обстановки у разі виникнення надзвичайної
ситуації;
порядок оповіщення населення про початок евакуації;
кількість населення, яке підлягає евакуації, за віковими
категоріями;
терміни проведення евакуації;
склад евакуаційних органів і терміни приведення їх у
готовність;
кількість населення, яке вивозиться різними видами
транспортних засобів окремо і виводиться пішки;
розподілення об'єктів за збірними евакуаційними пунктами,
пунктами посадки, районами (пунктами) розміщення та евакуаційними
напрямками;
маршрути евакуації;
райони (пункти) розміщення евакуйованого населення;
пункти посадки на транспортні засоби, пункти висадки у
безпечному районі, порядок доставки населення з пунктів висадки до
районів (пунктів) розміщення;
заходи щодо організації приймання, розміщення, захисту та
життєзабезпечення евакуйованого населення у безпечному районі;
порядок організації управління і зв'язку;
техніко-економічні розрахунки надання суб’єктом
господарювання та громадянином транспортних послуг для вивезення
основної частини населення із зони надзвичайної ситуації, районів
можливих бойових дій, порядок забезпечення транспортних засобів
пально-мастильними та іншими витратними матеріалами. На карті (схемі) позначаються:
райони (пункти) розміщення евакуаційних органів, вихідні
пункти та пункти посадки (висадки);
схема оповіщення, організації зв'язку і управління;
розміщення евакуйованого населення по об'єктах у безпечному
районі.
Розділ плану, в якому визначаються види забезпечення
евакуації, розробляється відповідними службами. До цього розділу
включаються:
основні завдання служби;
перелік сил і засобів, які залучаються для виконання
евакуаційних заходів;
терміни виконання завдань.
План евакуації населення щороку уточнюється станом на 1
січня. План евакуації розробляється евакуаційною комісією
відповідного рівня, затверджується керівником відповідного органу
виконавчої влади, який очолює цю комісію, погоджується з
керівником відповідного органу виконавчої влади, який приймає і
розміщує евакуйоване населення, та підписується головою
евакуаційної комісії.
Евакуаційна комісія відповідного органу виконавчої влади,
на території якої планується розміщення евакуйованого населення,
розробляє план його приймання і розміщення у безпечному районі з
картою (схемою).
У плані зазначаються:
кількість евакуйованого населення за віковими категоріями,
яке прибуває у район, місто, район у місті, селище, село;
кількість об'єктів і їх розподіл за районами у місті,
сільськими і селищними радами, населеними пунктами;
чисельність населення, яке проживає на відповідній території;
будівлі і споруди для розміщення об'єктів господарювання;
пункти висадки евакуйованого населення;
порядок і терміни доставки евакуйованого населення з
приймальних евакуаційних пунктів до районів (пунктів) розміщення;
порядок розміщення евакуйованого населення;
порядок забезпечення евакуйованого населення продуктами
харчування, водою, предметами першої необхідності, медичним та
іншими видами обслуговування;
порядок оповіщення посадових осіб, які відповідають за
приймання евакуйованого населення, про початок евакуації і терміни
прибуття населення.
На карті (схемі) позначаються:
місця розгортання приймальних евакуаційних пунктів, пункти
висадки евакуйованого населення, розподілення об'єктів за районами
(пунктами) розміщення;
склад евакуаційних органів і термін приведення їх у
готовність;
схема оповіщення, організації зв'язку і управління;
райони (пункти) розміщення людей у безпечному районі, їх
кількість, категорія і розподілення за об'єктами.
План приймання і розміщення евакуйованого населення
підписується головою евакуаційної комісії і затверджується
керівником відповідного органу виконавчої влади.
План приймання і розміщення евакуйованого населення
включає також розділ з транспортного забезпечення евакуації, в
якому зазначається:
кількість транспортних засобів кожного виду і термін їх
подачі до пунктів посадки;
кількість населення, яке підлягає евакуації;
терміни відправлення евакуйованого населення у безпечні
райони;
терміни прибуття евакуйованого населення до пунктів посадки;
маршрути руху транспортних засобів;
кількість рейсів.
Розділ плану з транспортного забезпечення евакуації
розробляється транспортною службою, погоджується з уповноваженим
органом управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і
затверджується керівником органу управління відповідного виду
транспорту.
На всіх громадян, які підлягають евакуації, завчасно
складаються списки за об'єктами і житлово-експлуатаційними
організаціями у трьох примірниках, один з яких залишається на
об'єкті або в житлово-експлуатаційній організації, другий (у разі
одержання рішення про проведення евакуації) після уточнення
списків надсилається на збірний евакуаційний пункт, третій - до
евакуаційної комісії району (пункту) розміщення.