Отож розглянемо людину детальніше. 9 страница

Ге­омаг­ніт­ні бу­рі нес­при­ят­ли­во впли­ва­ють на ра­ді­озв'язок, мо­жуть ста­но­ви­ти заг­ро­зу без­пе­ці аві­ат­ран­спор­ту, по­ру­шу­ва­ти ро­бо­ту лі­ній елек­тро­пе­ре­дач та елек­тро­під­стан­цій, па­ра­лі­зу­ва­ти ро­бо­ту елек­трон­них при­ла­дів кос­міч­них апа­ра­тів та ін.

Вплив маг­ніт­них бур на лю­ди­ну вста­нов­ле­ний у ре­зуль­та­ті ба­га­то­річ­них дос­лі­джень: ви­яв­ле­ні чіт­кі ко­ре­ля­ції між ге­омаг­ніт­ни­ми збу­рен­ня­ми і збіль­шен­ням кіль­кос­ті на­па­дів і смер­тей у сер­це­во-су­дин­них хво­рих.

Ус­та­нов­ле­но, що в день зрос­тан­ня со­няч­ної ак­тив­нос­ті збіль­шується кіль­кість ви­пад­ків ін­фар­кту мі­окар­да. Це спос­те­рі­гається і в нас­туп­ні дні. У той день, ко­ли на Сон­ці від­бу­вається хро­мос­фер­ний спа­лах, кіль­кість зах­во­рю­вань зрос­тає і стає мак­си­маль­ною на нас­туп­ний день піс­ля спа­ла­ху. Кіль­кість зах­во­рю­вань збіль­шується не тіль­ки під час ге­омаг­ніт­ної бу­рі, але й за до­бу до неї, а та­кож піс­ля її за­кін­чен­ня.

Бу­ло вста­нов­ле­но, що ті ін­фар­кти мі­окар­да, які нас­та­ють у пе­рі­оди со­няч­них і ге­омаг­ніт­них бур, про­хо­дять більш важ­ко, час­то суп­ро­во­джу­ють­ся ус­клад­нен­ням і за­кін­чу­ють­ся смер­тю. Згуб­но впли­ва­ють ге­омаг­ніт­ні бу­рі і на пе­ре­біг гі­пер­то­ніч­ної хво­ро­би. Маг­ніт­ні бу­рі вик­ли­ка­ють за­гос­трен­ня ста­ну здо­ров'я в пси­хіч­но хво­рих лю­дей.

Бу­ли та­кож ви­яв­ле­ні ме­те­оре­ак­ції в здо­ро­вих лю­дей. Во­ни ви­яв­ля­ють­ся в змі­ні нас­трою і по­яві го­лов­них бо­лів. Кіль­кість по­мил­ко­вих рі­шень, що прийма­ють­ся пі­ло­та­ми, в пе­рі­од ге­омаг­ніт­них змін зрос­тає. При цьому від­мі­чається на­рос­тан­ня рів­ня три­во­ги і вто­ми. У дні маг­ніт­них бур зрос­тає кіль­кість ав­то- і аві­ака­тас­троф, ава­рій, по­бу­то­вих травм.

Ус­та­нов­ле­но зв'язок між па­то­ло­гіч­ним пе­ре­бі­гом ва­гіт­нос­ті і со­няч­ною ак­тив­ніс­тю. Іс­ну­ють вка­зів­ки на те, що ймо­вір­ність ши­зоф­ре­ніч­но­го зах­во­рю­ван­ня ди­ти­ни зрос­тає, як­що в пе­рі­од ва­гіт­нос­ті був ви­со­кий рі­вень со­няч­ної ак­тив­нос­ті. Вплив со­няч­ної ак­тив­нос­ті має, ймо­вір­но, ін­тег­раль­ний ха­рак­тер, по­чи­на­ючи з мо­ле­ку­ляр­но­го рів­ня. Так, до­ве­де­но, що від рів­ня со­няч­ної ак­тив­нос­ті за­ле­жить і кіль­кість лейко­ци­тів у кро­ві, і швид­кість її зсі­дан­ня.

У всіх кос­мо­нав­тів, що лі­та­ли під час ге­омаг­ніт­них бур, змі­ню­вав­ся су­дин­ний то­нус і ак­ти­ві­зу­ва­ли­ся цен­три сим­па­тич­но­го лан­цю­га ве­ге­та­тив­ної ре­гу­лю­ван­ня, що вик­ли­ка­ло зрос­тан­ня сер­це­вих ско­ро­чень і по­ру­шен­ня сер­це­во­го рит­му. Та­кож від­мі­че­но, що під час маг­ніт­них бур че­рез фун­кці­ональ­ні роз­ла­ди час­то­та сер­це­вих ско­ро­чень змі­ню­ва­ла­ся та­кою ж або на­віть біль­шою мі­рою (на 30 %), ніж у хво­рих на іше­міч­ну хво­ро­бу сер­ця. Вста­нов­ле­но, що ко­ли по­вер­нен­ня кос­мо­нав­тів на Зем­лю від­бу­вається під час бу­рі, то про­цес адап­та­ції до зем­них умов по­дов­жується майже вдві­чі.

Ме­ха­ніз­ми зв'яз­ку со­няч­ної ак­тив­нос­ті з бі­оло­гіч­ни­ми про­це­са­ми ще до кін­ця не з'ясо­ва­ні, але ре­ко­мен­да­ції за­галь­но­го ха­рак­те­ру мож­на сфор­му­лю­ва­ти. Лю­ди, у яких сер­це­во-су­дин­на сис­те­ма ос­лаб­ле­на, ма­ють бу­ти обач­ні­ши­ми в дні со­няч­них спа­ла­хів і на­сам­пе­ред у дні ге­офі­зич­них збу­рень. З ог­ля­ду на це мож­на зро­би­ти вис­но­вок, що впро­довж пе­рі­одів з ви­со­кою со­няч­ною ак­тив­ніс­тю (тоб­то близь­ко мі­ні­му­му ак­тив­нос­ті Сон­ця) лю­ди по­чу­ва­ють се­бе кра­ще, ніж у ро­ки з ви­со­кою со­няч­ною ак­тив­ніс­тю.

От­же, як ми ба­чи­мо, вплив кос­мо­су, зок­ре­ма Сон­ця, на Зем­лю над­зви­чайно ве­ли­кий. Усе на Зем­лі жи­ве в рит­мі Сон­ця. Са­мо­по­чут­тя ба­гатьо­х лю­дей за­ле­жить від рів­ня со­няч­ної ак­тив­нос­ті, а то­му вар­то роз­гля­да­ти на дер­жав­но­му рів­ні пи­тан­ня ство­рен­ня своєрід­но­го прог­нос­тич­но­го цен­тру, який би зби­рав, оп­рацьо­ву­вав різ­но­ма­ніт­ні да­ні та ви­да­вав прог­но­зи що­до мож­ли­вих нас­лід­ків впли­ву кос­міч­них чин­ни­ків на бі­ос­фе­ру, маг­ні­тос­фе­ру, іонос­фе­ру, а та­кож на ді­яль­ність лю­ди­ни. Ос­кіль­ки змі­ну рів­ня со­няч­ної ак­тив­нос­ті мож­на пе­ред­ба­чи­ти, ціл­ком ре­аль­но роз­ро­би­ти ме­то­ди прог­но­зу­ван­ня і по­пе­ре­джен­ня різ­но­го ро­ду не­га­тив­них ефек­тів.

Ус­та­нов­ле­но, що ко­ли на Сон­ці збіль­шується кіль­кість со­няч­них плям, на Зем­лі по­си­люється тек­то­ніч­на ді­яль­ність.

Аме­ри­кансь­кий ге­офі­зик Д. Сім­псон, який вив­чав це пи­тан­ня, пи­ше, що "як­що кіль­кість со­няч­них плям до­ся­гає 250, то ймо­вір­ність ви­ник­нен­ня зем­лет­ру­сів приб­лиз­но на 31 % ви­ща, ніж то­ді, ко­ли кіль­кість плям ста­но­вить 50. А як­що різ­ни­ця в кіль­кос­ті со­няч­них плям по­рів­ня­но з по­пе­ред­нім днем ста­но­вить +20, то ймо­вір­ність ви­ник­нен­ня зем­лет­ру­сів приб­лиз­но на 26 % ви­ща, ніж то­ді, ко­ли та­ко­го різ­ко­го пе­ре­па­ду не­має". Та­ко­го вис­нов­ку вче­ний дійшов, про­ана­лі­зу­вав­ши 2200 зем­лет­ру­сів, що від­бу­ли­ся між 1963 і 1980 ро­ка­ми. Зем­лет­ру­си найчас­ті­ше від­бу­ва­ють­ся то­ді, ко­ли рі­вень со­няч­ної ак­тив­нос­ті швид­ко і різ­ко змі­нюється. Найбіль­ше силь­них спа­ла­хів на Сон­ці від­бу­вається, як ві­до­мо, що со­няч­на ак­тив­ність (у пе­рі­од 11-річ­но­го цик­лу) йде на спад. У цей час під­ви­щується тек­то­ніч­на ак­тив­ність Зем­лі.

Як же пе­ред­ба­ча­ють та реєстру­ють маг­ніт­ні бу­рі? Маг­ніт­ні бу­рі пе­ред­ба­ча­ють на ос­но­ві спос­те­ре­жень за пля­ма­ми на Сон­ці – ви­ну­ват­ця­ми бур. Пля­ма – це ве­ли­чез­ний кра­тер, че­рез який ви­лі­та­ють час­тин­ки плаз­ми Сон­ця. Як тіль­ки спос­те­рі­га­чі по­мі­тять пля­му на со­няч­ній по­вер­хні, то роз­ра­хо­ву­ють час, ко­ли ці час­тин­ки до­сяг­нуть Зем­лі. Важ­кі час­тин­ки, що є го­лов­ною си­лою збу­рен­ня ге­омаг­ніт­но­го по­ля, ле­тять до Зем­лі приб­лиз­но до­бу (або дві. То­му ко­рот­ко­час­ний прог­ноз дос­татньо точ­ний.

Пля­ми з'яв­ля­ють­ся та зни­ка­ють. Ду­же ве­ли­кі жи­вуть кіль­ка мі­ся­ців, про­те дже­ре­ла­ми за­ря­дже­них час­ти­нок мо­жуть бу­ти і гру­пи не­ве­ли­ких плям, жит­тя яких знач­но ко­рот­ше, а та­кож спа­ла­хи та про­ту­бе­ран­ці. То­му дов­гот­ри­ва­лі прог­но­зи бу­ва­ють не­точ­ни­ми – пля­ма, яку спос­те­рі­га­ли 27 днів то­му, мо­же прос­то не до­жи­ти до то­го мо­мен­ту, ко­ли во­на зно­ву бу­де спро­ек­то­ва­на (на Зем­лю.

За Сон­цем спос­те­рі­гає ба­га­то ве­ли­ких дос­лід­них ор­га­ні­за­цій у сві­ті: НА­СА – в США, Ін­сти­тут сон­ця, Ін­сти­тут зем­но­го маг­не­тиз­му і по­ши­рен­ня ра­ді­ох­виль РАН (ІЗ­МІ­РАЛ) у Ро­сії. Знім­ки со­няч­них плям, які нам пос­тійно по­ка­зу­ють по те­ле­ба­чен­ню, ро­бить НА­СА. В ІЗ­МІ­РА­Лі без­пе­рер­вно за­пи­су­ють так зва­ні маг­ні­тог­ра­ми, які де­монстру­ють у ди­на­мі­ці нап­ру­же­ність маг­ніт­но­го по­ля Зем­лі. На них фа­хів­ці до­сить лег­ко ві­док­рем­лю­ють фо­но­ві зна­чен­ня від збу­рень, пов'яза­них з бу­ря­ми, і за їх ін­тен­сив­ніс­тю та дов­гот­ри­ва­ліс­тю оці­ню­ють бу­рі за де­ся­ти­баль­ною шка­лою.

Бу­ло вста­нов­ле­но, що лю­ди мо­жуть заз­на­ва­ти жорстко­го кос­міч­но­го оп­ро­мі­нен­ня, дже­ре­ла­ми яко­го є де­які ін­ші не­бес­ні ті­ла. Це мо­же ма­ти серйоз­ні бі­оло­гіч­ні нас­лід­ки, перш за все ге­не­тич­ні. За час іс­ну­ван­ня на Зем­лі бі­ос­фе­ри та­кі яви­ща не­од­но­ра­зо­во ма­ли міс­це. Де­які вче­ні вва­жа­ють, що під­ви­щен­ня ра­ді­аційно­го фо­ну внас­лі­док спа­ла­ху над­но­вої зір­ки вик­ли­ка­ло за­ги­бель ди­но­зав­рів нап­ри­кін­ці крейдя­но­го пе­рі­оду.

Та­кі кос­міч­ні яви­ща від­бу­ва­ють­ся і сьогод­ні, але, на щас­тя, їх |вплив не має ка­тас­тро­фіч­но­го впли­ву на зем­не жит­тя.

Так, ви­яв­ляється, що де­які ко­ме­ти здат­ні ста­ва­ти дже­ре­ла­ми жорстко­го ультра­фі­оле­то­во­го і рен­тге­нівсь­ко­го вип­ро­мі­ню­ван­ня. Цей фе­но­мен, упер­ше від­мі­че­ний при спос­те­ре­жен­нях ко­ме­ти Бред­філ­да в 1979 р., був пов­тор­но ви­яв­ле­ний при дос­лі­джен­ні дов­го­пе­рі­одич­ної ко­ме­ти Хійаку­та­ке, про­ве­де­но­му під час її найбіль­шо­го збли­жен­ня з Зем­лею в бе­рез­ні 1996 р. Те­пер уда­ло­ся та­кож з'ясу­ва­ти ме­ха­нізм цього вип­ро­мі­ню­ван­ня. Імо­вір­но, рен­тге­нівсь­кі та ультра­фі­оле­то­ві про­ме­ні по­ро­джу­ють­ся в про­це­сі взаємо­дії за­ря­дже­них час­ти­нок, що ото­чу­ють яд­ро ко­ме­ти, з маг­ніт­ним по­лем Сон­ця, а та­кож з час­тин­ка­ми "со­няч­но­го віт­ру". Ін­ше яви­ще від­бу­ло­ся 27 сер­пня 1998 р. Зем­лю та її жи­те­лів нак­рив по­туж­ний шквал рен­тге­нівсь­ких про­ме­нів. Нез­ви­чайною бу­ла і си­ла цієї бу­рі, і її дже­ре­ло – не Сон­це, а зір­ка SYR 1900+14 із су­зір'я Ор­ла. Це не прос­то зір­ка, а маг­не­тер – над­щіль­не не­бес­не ті­ло з та­ким ін­тен­сив­ним маг­ніт­ним по­лем, що g- і рен­тге­нівсь­кі про­ме­ні від нього роз­лі­та­ють­ся на гі­гантсь­кі від­ста­ні. Вип­ро­мі­ню­ван­ня, що до­ле­ті­ло до Зем­лі з-за меж Со­няч­ної сис­те­ми, з від­ста­ні в 15 тис. світ­ло­вих ро­ків, бу­ло ви­яв­ле­но впер­ше ("New Sci­en­tist", 1999, № 2159 р.).

Рекомендована література:

· ос­нов­на – [5-10, 13, 14, 16].


Тема 6. ХАРЧУВАННЯ ЛЮДИНИ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

На­уко­ві ос­но­ви ра­ці­ональ­но­го хар­чу­ван­ня лю­ди­ни. Роль во­ди в хар­чу­ван­ні та роз­пов­сю­джен­ні по­жив­них ре­чо­вин в ор­га­ніз­мі

Хар­чу­ван­ня є од­нією з найбільш іс­тот­них форм взаємозв'яз­ку ор­га­ніз­му лю­ди­ни з нав­ко­лиш­нім се­ре­до­ви­щем, яке за­без­пе­чує над­хо­джен­ня в ор­га­нізм у скла­ді хар­чо­вих про­дук­тів по­жив­них ре­чо­вин (біл­ків, жи­рів, вуг­ле­во­дів, ві­та­мі­нів, мі­не­раль­них ре­чо­вин і во­ди). Во­ни не­об­хід­ні ор­га­ніз­му як для плас­тич­них ці­лей (по­бу­до­ва і від­нов­лен­ня клі­тин і тка­нин), так і для пок­рит­тя енер­ге­тич­них вит­рат ор­га­ніз­му.

Слід та­кож від­зна­чи­ти, що їжа і пит­на во­да є важ­ли­ви­ми шля­ха­ми над­хо­джен­ня в ор­га­нізм лю­ди­ни ток­сич­них ре­чо­вин ан­тро­по­ген­но­го по­хо­джен­ня (со­лей важ­ких ме­та­лів, ніт­ра­тів і ніт­ри­тів, пес­ти­ци­дів, ра­ді­онук­лі­дів та ін.), що ста­но­вить сьогод­ні ак­ту­аль­ну ме­ди­ко-еко­ло­гіч­ну проб­ле­му.

6.1. Поживні речовини і харчові продукти

Найваж­ли­ві­ши­ми по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми в їжі лю­ди­ни є ор­га­ніч­ні ре­чо­ви­ни – біл­ки, жи­ри і вуг­ле­во­ди. Крім то­го, в ній по­вин­ні бу­ти во­да, мі­не­раль­ні со­лі, а та­кож ві­та­мі­ни.

Щоб за­без­пе­чи­ти нор­маль­ну життєді­яль­ність ор­га­ніз­му, до­бо­вий ра­ці­он має міс­ти­ти їх у пот­ріб­них кіль­кос­тях і оп­ти­маль­них для зас­воєння спів­від­но­шен­нях.

Ос­но­вою пов­но­цін­но­го хар­чу­ван­ня є біл­ки. В ор­га­ніз­мі во­ни ви­ко­ну­ють плас­тич­ну і енер­ге­тич­ну фун­кцію: 1 г біл­ка в ор­га­ніз­мі дає 4,1 кал. При­род­ні біл­ки міс­тять 22 амі­но­кис­ло­ти, з них 10 є не­за­мін­ни­ми, тоб­то во­ни в людсь­ко­му ор­га­ніз­мі не син­те­зу­ють­ся і то­му по­вин­ні обов'яз­ко­во над­хо­ди­ти з їжею. На­яв­ність не­за­мін­них амі­но­кис­лот виз­на­чає цін­ність біл­ка хар­чо­вих про­дук­тів. Пов­но­цін­ни­ми біл­ки є то­ді, ко­ли в них оп­ти­маль­но зба­лан­со­ва­ні всі не­за­мін­ні амі­но­кис­ло­ти.

Найкра­ще спів­від­но­шен­ня амі­но­кис­лот є в біл­ках мо­лоч­них про­дук­тів, м'яса, греч­ки, ри­су, кар­топ­лі, сої і ка­пус­ти.

За­до­воль­ни­ти пот­ре­би ор­га­ніз­му в амі­но­кис­ло­тах мож­на тіль­ки, вжи­ва­ючи біл­ки тва­рин­но­го і рос­лин­но­го по­хо­джен­ня. Тва­рин­ні біл­ки доб­ре зас­воюють­ся і по­си­лю­ють цю влас­ти­вість рос­лин­них біл­ків. Зба­лан­со­ва­нос­ті амі­но­кис­лот­но­го скла­ду їжі сприяє вжи­ван­ня мо­лоч­них і м'яс­них про­дук­тів ра­зом з круп'яни­ми і зла­ко­ви­ми.

Для нор­маль­но­го хар­чу­ван­ня не­об­хід­но одер­жу­ва­ти на до­бу 1,3-1,5 г біл­ка на кож­ний кі­лог­рам ва­ги (приб­лиз­но 100 г для до­рос­лої лю­ди­ни). Кіль­кість біл­ка та­кож за­ле­жить від про­фе­сії, ві­ку і ста­ті.

Жи­ри є ба­га­тим дже­ре­лом енер­гії. Дже­ре­ла­ми для ут­во­рен­ня жи­ру в ор­га­ніз­мі лю­ди­ни є жи­ри хар­чо­вих про­дук­тів тва­рин­но­го і рос­лин­но­го по­хо­джен­ня; крім то­го, во­ни мо­жуть син­те­зу­ва­ти­ся в ор­га­ніз­мі з вуг­ле­во­дів та мен­шою мі­рою з біл­ків.

Жи­ри ви­ко­ну­ють різ­но­ма­ніт­ні фун­кції в ор­га­ніз­мі лю­ди­ни. Во­ни вхо­дять до скла­ду клі­тин­них струк­тур і бе­руть участь у за­без­пе­чен­ні нор­маль­ної життєді­яль­нос­ті клі­тин. Під­шкір­ний жи­ро­вий шар за­по­бі­гає пе­ре­охо­ло­джен­ню ті­ла лю­ди­ни, за­хи­щає його від ме­ха­ніч­них впли­вів. Жи­ри сприяють зас­воєнню жи­ро­роз­чин­них ві­та­мі­нів.

Бі­оло­гіч­на цін­ність жи­рів по­ля­гає в на­яв­нос­ті в них життєво важ­ли­вих по­лі­не­на­си­че­них жир­них кис­лот (лі­но­ле­вої, лі­но­ле­но­вої і ара­хі­до­но­вої). Во­ни не ут­во­рю­ють­ся в ор­га­ніз­мі і то­му є не­за­мін­ни­ми чин­ни­ка­ми хар­чу­ван­ня. На­си­че­ні жир­ні кис­ло­ти (мас­ля­на, сте­ари­но­ва, паль­мі­ти­но­ва та ін.) в бі­оло­гіч­но­му від­но­шен­ні ма­ло­ак­тив­ні.

При­род­ні жи­ри міс­тять фос­фа­ти­ди і сте­ри­ни. Фос­фа­ти­ди (ле­ци­тин і хо­лін) ре­гу­лю­ють об­мін жи­рів в ор­га­ніз­мі, за­по­бі­га­ють від­кла­дан­ню жи­ру. З гру­пи сте­ри­нів у життєво важ­ли­вих про­це­сах бе­ре участь хо­лес­те­рин. Він не­об­хід­ний для ут­во­рен­ня ві­та­мі­ну D, ста­те­вих гор­мо­нів і гор­мо­нів над­нир­ко­вих за­лоз. По­ру­шен­ня об­мі­ну хо­лес­те­ри­ну в ор­га­ніз­мі є од­ним із чин­ни­ків ви­ник­нен­ня ате­рос­кле­ро­зу. Ви­ник­нен­ню ате­рос­кле­ро­зу мо­же спри­яти ви­со­ко­ка­ло­рійне, над­мір­не хар­чу­ван­ня. Особ­ли­во ба­га­то хо­лес­те­ри­ну в про­дук­тах тва­рин­но­го по­хо­джен­ня.

Зго­ра­ючи в ор­га­ніз­мі, 1 г жи­ру дає 9,3 кал, що у 2,5 ра­за біль­ше ка­ло­рій, які дає та­ка са­ма кіль­кість біл­ків або вуг­ле­во­дів.

Жи­ри по­вин­ні ста­но­ви­ти 30 % до­бо­вої ка­ло­рійнос­ті. До­бо­ва пот­ре­ба в жи­рах – 80-100 г.

Вуг­ле­во­ди є дже­ре­лом енер­гії – 1 г вуг­ле­во­дів ут­во­рює 4,1 кал. Во­ни пот­ріб­ні для нор­маль­ної ро­бо­ти м'язів, пе­чін­ки, під­три­ман­ня не­об­хід­ної кіль­кос­ті кон­цен­тра­ції цук­ру в кро­ві. Ос­нов­на кіль­кість вуг­ле­во­дів над­хо­дить в ор­га­нізм у виг­ля­ді крох­ма­лю, а та­кож з глю­ко­зою, са­ха­ро­зою і фрук­то­зою.

Для під­три­ман­ня пев­но­го рів­ня цук­ру в кро­ві до­ціль­но ос­нов­ну ма­су вуг­ле­во­дів вво­ди­ти у виг­ля­ді крох­ма­лю, бо він від­нос­но по­віль­но пе­рет­рав­люється і зас­воюється. Глю­ко­за, що ут­во­рюється при цьому з крох­ма­лю, всмок­тується пос­ту­по­во і більш пов­но й рів­но­мір­но ви­ко­рис­то­вується ор­га­ніз­мом. Очи­ще­ні вуг­ле­во­ди, нап­рик­лад цу­кор, зас­воюють­ся ду­же швид­ко. Вжи­ван­ня ве­ли­кої кіль­кос­ті цук­ру під­ви­щує про­це­си жи­ро­ут­во­рен­ня в ор­га­ніз­мі, а це приз­во­дить до над­мір­ної ва­ги.

До вуг­ле­во­дів на­ле­жать та­кож кліт­ко­ви­на і пек­ти­ни. Кліт­ко­ви­на є в ово­чах і фрук­тах, а та­кож у хлі­бі з бо­рош­на гру­бо­го по­ме­лу. Це ба­лас­тна ре­чо­ви­на, яка ре­гу­лює мо­тор­ну ді­яль­ність ки­шеч­ни­ку, зни­жує гниль­ні про­це­си, сти­му­лює ви­ве­ден­ня з ор­га­ніз­му хо­лес­те­ри­ну.

Пек­ти­но­ві ре­чо­ви­ни міс­тять­ся в ба­гатьо­х пло­дах, яго­дах і ово­чах. Во­ни ма­ють де­ток­сич­ну дію, сприяють ви­ве­ден­ню з ор­га­ніз­му ба­гатьо­х ток­сич­них ре­чо­вин, нап­рик­лад свин­цю.

Вуг­ле­во­дів у до­бо­во­му ра­ці­оні по­вин­но бу­ти в 4 ра­зи біль­ше, ніж біл­ків. Пот­ре­ба до­рос­лої лю­ди­ни ста­но­вить у се­редньо­му від 400 до 500 г на до­бу. Із за­галь­ної кіль­кос­ті вуг­ле­во­дів на цу­кор по­вин­но при­па­да­ти не біль­ше 20 %. Пи­то­ма ва­га вуг­ле­во­дів по­вин­на ста­но­ви­ти 56-58 % до­бо­вої ка­ло­рійнос­ті.

З табл. 5.5 мож­на діз­на­ти­ся, скіль­ки біл­ків, жи­рів і вуг­ле­во­дів міс­тить­ся в 100 г хар­чо­вих про­дук­тів рос­лин­но­го і тва­рин­но­го по­хо­джен­ня. Особ­ли­ве зна­чен­ня в ра­ці­оні лю­ди­ни ма­ють ві­та­мі­ни. Сьогод­ні ні­ко­го не тре­ба пе­ре­ко­ну­ва­ти, що ві­та­мі­ни нам не­об­хід­ні в будь-яко­му ві­ці. Ві­та­мі­ни, як і фер­мен­ти чи гор­мо­ни, ві­діг­ра­ють над­зви­чайно важ­ли­ву роль. Ві­та­мі­ни – це гру­па склад­них різ­но­ма­ніт­них ор­га­ніч­них спо­лук, не­об­хід­них для рос­ту і роз­вит­ку лю­ди­ни і за­без­пе­чен­ня ос­нов­них фун­кцій і про­це­сів ор­га­ніз­му.

Ово­чі, фрук­ти і яго­ди є дже­ре­ла­ми ба­гатьо­х ві­та­мі­нів, які ре­гу­лю­ють про­це­си об­мі­ну ре­чо­вин в ор­га­ніз­мі лю­ди­ни і тва­ри­ни. Нес­та­ча ві­та­мі­нів у їжі вик­ли­кає хво­роб­ли­ві яви­ща, за­галь­ні нез­ду­жан­ня, а ін­ко­ли приз­во­дить і до тяж­ких зах­во­рю­вань – гі­по­ві­та­мі­но­зів (аві­та­мі­но­зів), цин­га, пе­лаг­ра, бе­рі-бе­рі. Пер­шо­чер­го­ве зна­чен­ня для лю­ди­ни ма­ють та­кі ві­та­мі­ни, як А, В,, В2, С, D, Р.

Нес­та­ча в їжі ві­та­мі­ну А (ре­ти­но­лу) приз­во­дить до ро­го­во­го пе­ре­ро­джен­ня епі­те­лі­аль­ної тка­ни­ни, су­хос­ті шкі­ри, злу­щу­ван­ня її, зни­жен­ня іму­ні­те­ту ор­га­ніз­му до ін­фек­цій, прос­туд­них зах­во­рю­вань, ос­лаб­лен­ня зо­ру, від­кла­ден­ня ка­ме­нів у жов­чно­му і се­чо­во­му мі­ху­рах, у нир­ках. Ба­га­то ві­та­мі­ну А у вер­шко­во­му мас­лі, мо­ло­ці, яйцях, риб'ячо­му жи­рі, пе­чін­ці, мор­кві, по­мі­до­рах, аб­ри­ко­сах. Сим­пто­ми нес­та­чі ві­та­мі­ну А в ор­га­ніз­мі (аві­та­мі­но­зу) – су­тін­ко­ва слі­по­та (ку­ря­ча слі­по­та).

Ві­та­мі­нів гру­пи В на­лі­чується біль­ше де­ся­ти. Нес­та­ча їх вик­ли­кає тяж­кі зах­во­рю­ван­ня нер­во­вої сис­те­ми, зат­рим­ку рос­ту.

Ві­та­мін В1 (ті­амін) за­без­пе­чує нор­маль­ну фун­кці­ональ­ну ді­яль­ність нер­во­вої, сер­це­во-су­дин­ної сис­тем, шлун­ко­во-киш­ко­во­го трак­ту. Ба­га­то ті­амі­ну міс­тить­ся в не­очи­ще­но­му ри­сі, го­ро­сі, дріж­джах, пе­чін­ці, нир­ках. Про­яв аві­та­мі­но­зу – хво­ро­ба бе­рі-бе­рі (па­ра­ліч).

Ві­та­мін В2 (ри­боф­ла­він) є важ­ли­вим ком­по­нен­том у біл­ко­во­му, жи­ро­во­му та вуг­ле­вод­но­му об­мі­ні, бе­ре участь у під­три­ман­ні нор­маль­ної зо­ро­вої фун­кції ока, нор­ма­лі­зує фун­кції шкі­ри. Не­дос­тат­ність ри­боф­ла­ві­ну мож­на вста­но­ви­ти за та­ки­ми сим­пто­ма­ми – по­ява трі­щин і ви­ра­зок бі­ля ро­та, лу­щен­ня шкі­ри, ане­мія, кон'юн­кти­віт. Ба­га­то цього ві­та­мі­ну є в дріж­джах, гре­ча­них кру­пах, житньо­му хлі­бі, ква­со­лі, си­рі, мо­ло­ці, яйцях, сер­ці, язи­ці, пе­чін­ці.

Ві­та­мін Вд (пі­ри­док­син) не­об­хід­ний для син­те­зу біл­ків, від­нов­лен­ня фун­кцій пе­чін­ки, нер­во­вої сис­те­ми, пок­ра­щує лі­під­ний об­мін при ате­рос­кле­ро­зі. Гі­по­ві­та­мі­но­зи суп­ро­во­джу­ють­ся се­бо­рейним дер­ма­ти­том, гло­си­том, ане­мією, по­ру­шен­ня­ми пси­хі­ки, су­до­ма­ми в ді­тей. Цей ві­та­мін міс­тить­ся у дріж­джах, м'ясі, яйцях, бо­бах, го­ро­сі, кар­топ­лі, зе­ле­но­му пер­ці.

Ві­та­мін Вд (фо­лієва кис­ло­та) має ан­ти­ане­міч­ний ефект, у пе­рі­од ва­гіт­нос­ті ви­ко­нує за­хис­ну фун­кцію від­нос­но дії те­ра­то­ген­них чин­ни­ків, бе­ре участь в об­мі­ні та син­те­зі амі­но- і нук­ле­їно­вих кис­лот. При гі­по­ві­та­мі­но­зах спос­те­рі­га­ють­ся стом­лю­ва­ність, ане­мії, ви­раз­ко­вий сто­ма­тит, гло­сит, оні­мін­ня ниж­ніх кін­ці­вок, від­сут­ність апе­ти­ту, ді­арея, ви­па­дін­ня во­лос­ся, деп­ре­сія. На цей ві­та­мін ба­га­ті пе­чін­ка, дріж­джі, са­лат, мор­ква, хар­чо­ва зе­лень, ка­пус­та, бу­ряк, кар­топ­ля.

Ві­та­мін В12 (ці­ан­ко­ба­ла­мін) впли­ває на про­це­си фі­зі­оло­гіч­но­го доз­рі­ван­ня всіх клі­тин ор­га­ніз­му, особ­ли­во клі­тин кро­ві і ге­па­то­ци­тів, спри­ят­ли­во впли­ває на фун­кцію пе­чін­ки та нер­во­вої сис­те­ми. Син­те­зується бак­те­рі­ями ки­шок лю­ди­ни. При нес­та­чі ви­ни­кає ане­мія (не­док­рів'я).

Ві­та­мін В15 (пан­то­те­но­ва кис­ло­та) ві­діг­рає важ­ли­ву роль у про­це­сах окис­нен­ня, бе­ре участь у вуг­ле­вод­но­му і жи­ро­во­му об­мі­ні, у син­те­зі аце­тил­хо­лі­ну. При нес­та­чі пан­то­те­но­вої кис­ло­ти спос­те­рі­га­ють­ся за­па­мо­ро­чен­ня, слаб­кість, стом­лю­ва­ність, ну­до­та, блю­ван­ня, без­сон­ня. Ба­га­то цього ві­та­мі­ну є в дріж­джах, яло­ви­чій пе­чін­ці і нир­ках, зла­ках, яйцях, ік­рі.

Ві­та­мін С (ас­кор­бі­но­ва кис­ло­та) за­без­пе­чує нор­маль­не ди­хан­ня клі­тин і міц­ність сті­нок кро­во­нос­них су­дин, у то­му чис­лі й ка­пі­ля­рів, сприяє за­гоєнню ран, під­ви­щує опір­ність ор­га­ніз­му ін­фек­ційним хво­ро­бам, зни­жує ри­зик ви­ник­нен­ня пух­лин, сти­му­лює бі­охі­міч­ну ак­ти­ва­цію ві­та­мі­нів гру­пи В.

Ві­та­мін С є у сві­жих ово­чах, фрук­тах і яго­дах. У 100 г ягід шип­ши­ни міс­тить­ся від 300 до 500 мг ві­та­мі­ну С, смо­ро­ди­ни – до 300 мг, ман­да­рин – 30 мг, яб­лук – 30 мг, ли­мо­нів – 40 мг, по­мі­до­рів – 40 мг, хро­ну – 200 мг, кар­топ­лі – 10-20 мг, ци­бу­лі зе­ле­ної (пе­ро) – 60 мг.

Три­ва­ле збе­рі­ган­ня фрук­тів і ово­чів приз­во­дить до змен­шен­ня вміс­ту кіль­кос­ті ві­та­мі­ну С, а тер­міч­на об­роб­ка вик­ли­кає руйну­ван­ня знач­ної кіль­кос­ті ві­та­мі­ну С. Він та­кож лег­ко руйнується кис­нем по­віт­ря. Щоб втра­ти ві­та­мі­ну С бу­ли мен­ши­ми, на­рі­за­ні ово­чі не­об­хід­но не­гайно ва­ри­ти, опус­ка­ючи їх у кип­ля­чу во­ду і ва­ри­ти, щіль­но зак­рив­ши криш­кою.

Ві­та­мін Р (ру­тин) змен­шує окис­нен­ня ас­кор­бі­но­вої кис­ло­ти і ад­ре­на­лі­ну, нор­ма­лі­зує про­ник­ність сті­нок су­дин, зни­жує кров'яний тиск при гі­пер­то­ніч­ній хво­ро­бі. Нес­та­ча в ор­га­ніз­мі ві­та­мі­ну Р вик­ли­кає лам­кість не­ве­ли­ких кро­во­нос­них су­дин, що приз­во­дить до кро­во­ви­ли­вів і кро­во­те­чі. Ба­га­то цього ві­та­мі­ну в апель­си­нах, зе­ле­но­му чаї, шип­ши­ні, го­ро­би­ні, сли­вах, са­ла­ті, виш­нях, шкі­роч­ці ви­ног­ра­ду.

Ві­та­мін РР (ні­ко­ти­но­ва кис­ло­та) пот­ріб­ний для за­без­пе­чен­ня про­це­сів бі­оло­гіч­но­го окис­нен­ня. Його від­сут­ність обу­мов­лює ви­ник­нен­ня пе­лаг­ри – зах­во­рю­ван­ня, для яко­го ха­рак­тер­ні по­ру­шен­ня фун­кцій нер­во­вої сис­те­ми, про­но­си, по­ру­шен­ня піг­мен­та­ції шкі­ри на ру­ках і но­гах. Ні­ко­ти­но­ва кис­ло­та син­те­зується в ор­га­ніз­мі лю­ди­ни. Дже­ре­лом її є різ­ні кру­пи (гре­ча­ні, пер­ло­ві), ква­со­ля, го­рох, гри­би, пе­чін­ка, ба­ра­ни­на, те­ля­ти­на, ри­ба, дріж­джі, ви­сів­ки.

Ві­та­мін Н (бі­отин) має ви­со­ку бі­оло­гіч­ну ак­тив­ність і бе­ре участь у ре­гу­лю­ван­ня об­мі­ну жи­рів і вуг­ле­во­дів, зок­ре­ма хо­лес­те­ри­ну. При нес­та­чі ві­та­мі­ну Н по­гір­шується стан шкі­ря­но­го пок­ри­ву, ви­ни­кає дер­ма­тит, ви­па­дає во­лос­ся, ат­ро­фу­ють­ся сма­ко­ві со­соч­ки язи­ка. В ор­га­ніз­мі бі­отин син­те­зується мік­ро­ор­га­ніз­ма­ми ки­шеч­ни­ку. Ба­га­то бі­оти­ну міс­тить­ся в ку­ря­чих яйцях, тріс­ці, дріж­джах. У си­рих яйцях міс­тить­ся ан­та­го­ніст бі­оти­ну – аві­дин, який змен­шує бі­оло­гіч­ну ак­тив­ність бі­оти­ну. То­му сис­те­ма­тич­не вжи­ван­ня в їжу си­рих яєць мо­же спри­чи­ни­ти нес­та­чу бі­оти­ну в ор­га­ніз­мі.

Ві­та­мін Е (то­ко­фе­рол) по­зи­тив­но впли­ває на ді­яль­ність сер­це­во-су­дин­ної сис­те­ми, ста­те­вих за­лоз, має ан­ти­ок­си­дан­тні та ра­ді­оп­ро­тек­тор­ні влас­ти­вос­ті. Нес­та­ча у їжі ві­та­мі­ну Е вик­ли­кає ане­мію, змі­ни в кро­ві, ура­жен­ня ске­лет­ної та м'язо­вої тка­нин, нев­ро­ло­гіч­ні по­ру­шен­ня, нейром'язо­ву па­то­ло­гію в ді­тей. Ба­га­то цього ві­та­мі­ну є в рос­лин­ній олії (особ­ли­во ку­ку­руд­зя­ній), мо­ло­ці, яйцях, са­ла­ті.

Ві­та­мін D (ер­го­каль­ци­фе­рол) ре­гу­лює об­мін фос­фо­ру і каль­цію в ор­га­ніз­мі, сприяє їх всмок­ту­ван­ню і своєчас­но­му де­по­ну­ван­ню в но­во­ут­во­ре­ній кіс­тко­вій тка­ни­ні. Ві­та­мін D ін­ду­кує на ге­не­тич­но­му рів­ні син­тез спе­ци­фіч­но­го біл­ка, що здійснює пе­ре­не­сен­ня каль­цію че­рез сли­зо­ву обо­лон­ку. При нес­та­чі ві­та­мі­ну D у ді­тей ви­ни­кає ра­хіт, ос­те­ома­ля­ція, збіль­шується імо­вір­ність пе­ре­ло­мів кіс­ток.

До­бо­ва пот­ре­ба людсь­ко­го ор­га­ніз­му у ві­та­мі­нах за­ле­жить від ба­гатьо­х чин­ни­ків, зок­ре­ма, умов пра­ці, фі­зич­но­го ста­ну. При ва­гіт­нос­ті, різ­них зах­во­рю­ван­нях пот­ре­ба ор­га­ніз­му у ві­та­мі­нах зрос­тає. Як пра­ви­ло, во­на не за­до­воль­няється за ра­ху­нок зви­чайно­го хар­чо­во­го ра­ці­ону. Слід спе­ці­аль­но під­би­ра­ти від­по­від­ні при­род­ні про­дук­ти або вжи­ва­ти по­лі­ві­та­мін­ні пре­па­ра­ти.

Для нор­маль­ної життєді­яль­нос­ті ор­га­ніз­му не­об­хід­ні мі­не­раль­ні ре­чо­ви­ни. За­леж­но від кіль­кос­ті мі­не­раль­них ре­чо­вин в ор­га­ніз­мі роз­різ­ня­ють мак­ро­еле­мен­ти (каль­цій, фос­фор, маг­ній, ка­лій, нат­рій та ін.) і мік­ро­еле­мен­ти (мідь, мар­га­нець, цинк, фтор, йод, за­лі­зо, мо­ліб­ден, ко­бальт та ін.).

Мі­не­раль­ні ре­чо­ви­ни не­об­хід­ні для під­три­ман­ня сольо­во­го скла­ду кро­ві, во­ни впли­ва­ють на вод­ний об­мін, здат­ність тка­нин зв'язу­ва­ти во­ду. Мі­не­раль­ні ре­чо­ви­ни під­три­му­ють кис­лот­но-луж­ну рів­но­ва­гу в ор­га­ніз­мі. Ці ре­чо­ви­ни є струк­тур­ною час­ти­ною зу­бів і кіс­ток, а та­кож м'яких тка­нин. Нес­та­ча або над­ли­шок мі­не­раль­них со­лей мо­же вик­ли­ка­ти тяж­кі зах­во­рю­ван­ня.

Хар­чу­ван­ня є од­нією з найбільш іс­тот­них форм взаємозв'яз­ку ор­га­ніз­му з нав­ко­лиш­нім се­ре­до­ви­щем, за­без­пе­чує над­хо­джен­ня в ор­га­нізм з про­дук­та­ми склад­них ор­га­ніч­них спо­лук (біл­ків, жи­рів, вуг­ле­во­дів, ві­та­мі­нів) та прос­тих хі­міч­них еле­мен­тів, мі­не­раль­них ре­чо­вин і во­ди. Во­ни не­об­хід­ні ор­га­ніз­му як для плас­тич­них ці­лей (по­бу­до­ва та онов­лен­ня клі­тин і тка­нин), так і для від­шко­ду­ван­ня енер­ге­тич­них вит­рат ор­га­ніз­му, го­лов­ним чи­ном, за ра­ху­нок вуг­ле­во­дів, жи­рів і мен­шою мі­рою – біл­ків.

Зба­лан­со­ва­не, або ра­ці­ональ­не, хар­чу­ван­ня пе­ред­ба­чає на­яв­ність у хар­чо­во­му ра­ці­оні біл­ків, жи­рів, вуг­ле­во­дів, ві­та­мі­нів, мі­не­раль­них ре­чо­вин від­по­від­но до пот­ре­би ор­га­ніз­му в них та в оп­ти­маль­них для зас­воєння спів­від­но­шен­ня, за­леж­но від ві­ку, ста­ті, ма­си ті­ла, умов пра­ці. їжа по­вин­на при­но­си­ти в ор­га­нізм енер­гію, адек­ват­ну зат­ра­че­ній під час ро­бо­ти.

Виз­на­чен­ня пот­реб ор­га­ніз­му в ок­ре­мих по­жив­них ре­чо­ви­нах, сту­пе­ня їх обов'яз­ко­вос­ті і на­яв­нос­ті чи від­сут­нос­ті за­па­сів в ор­га­ніз­мі кож­но­го з них ста­но­вить ос­но­ву фор­му­ван­ня ра­ці­ону здо­ро­вої і хво­рої (у то­му чис­лі і на ен­до­еко­ло­гіч­ні хво­ро­би) лю­ди­ни. Нор­ми спо­жи­ван­ня хар­чо­вих про­дук­тів скла­да­ють­ся так, щоб су­мар­ний вміст у них хар­чо­вих ре­чо­вин за­до­воль­няв фі­зі­оло­гіч­ні пот­ре­би ор­га­ніз­му, спри­яв збе­ре­жен­ню здо­ров'я і мак­си­маль­ної пра­цез­дат­нос­ті лю­ди­ни. Особ­ли­во ак­ту­аль­ною є проб­ле­ма ра­ці­ональ­но­го хар­чу­ван­ня і збе­ре­жен­ня здо­ров'я в умо­вах ни­нішньо­го то­таль­но­го Хар­чо­вий ра­ці­он, який від­по­ві­дає за скла­дом оп­ти­маль­ній пот­ре­бі лю­ди­ни в ос­нов­них хар­чо­вих ре­чо­ви­нах, на­зи­вається зба­лан­со­ва­ним.

Вміст пе­ре­лі­че­них хар­чо­вих ре­чо­вин у про­дук­тах хар­чу­ван­ня, їх ка­ло­рійність з ура­ху­ван­ням зас­во­юва­нос­ті мо­жуть бу­ти виз­на­че­ні за до­по­мо­гою таб­лиць хі­міч­но­го скла­ду і по­жив­ної цін­нос­ті хар­чо­вих про­дук­тів.

Для за­без­пе­чен­ня пов­но­цін­нос­ті хар­чо­во­го ра­ці­ону не­об­хід­но вво­ди­ти до нього по мож­ли­вос­ті більш ши­ро­кий асор­ти­мент різ­них про­дук­тів (мо­лоч­ні, м'яс­ні, риб­ні, хлі­бо­бу­лоч­ні, круп'яні, ово­чі, фрук­ти і т.д.); при­чо­му різ­но­ма­ніт­на їжа за­без­пе­чує та­кож збу­джен­ня апе­ти­ту, що сприяє її зас­воєнню.

Різ­но­ма­ніт­ність у хар­чу­ван­ні – найваж­ли­ві­ша умо­ва за­без­пе­чен­ня лю­ди­ни не­об­хід­ни­ми амі­но­кис­ло­та­ми. Змі­ша­на їжа міс­тить різ­но­ма­ніт­ні біл­ки, які в су­куп­нос­ті за­до­воль­ня­ють пот­ре­бу ор­га­ніз­му в амі­но­кис­ло­тах. Для оп­ти­маль­них про­це­сів син­те­зу біл­ка в тка­ни­нах ду­же важ­ли­во, щоб тва­рин­ні пов­но­цін­ні біл­ки у за­галь­но­му вміс­ті біл­ків ста­но­ви­ли 60 % для осіб, які займа­ють­ся нап­ру­же­ною ро­зу­мо­вою пра­цею, і 50 % – для тих, хто пра­цює фі­зич­но.

У той са­мий час од­но­ма­ніт­не хар­чу­ван­ня мо­же приз­вес­ти до по­ру­шен­ня то­го чи ін­шо­го ви­ду об­мі­ну: так, пе­ре­важ­ний вміст у ра­ці­оні м'яс­них про­дук­тів мо­же вик­ли­ка­ти роз­ви­ток по­даг­ри внас­лі­док по­ру­шен­ня нук­ле­їно­во­го об­мі­ну. Найбільш спри­ят­ли­вим для ор­га­ніз­му є та­ке поєднан­ня про­дук­тів тва­рин­но­го і рос­лин­но­го по­хо­джен­ня, при яко­му на час­тку рос­лин­них про­дук­тів при­па­дає не біль­ше 35-40 %.

Неп­ра­виль­не, не­пов­но­цін­не, не­ре­гу­ляр­не хар­чу­ван­ня мо­же приз­вес­ти до ви­ник­нен­ня ря­ду зах­во­рю­вань. При цьому по­ру­шується об­мін ре­чо­вин в ор­га­ніз­мі, ви­ни­кає де­фі­цит біл­ка, не­за­мін­них амі­но­кис­лот, жи­рів, жир­них кис­лот, вуг­ле­во­дів. На ор­га­нізм лю­ди­ни нес­при­ят­ли­во впли­ває та­кож над­мір­ність по­жив­них ре­чо­вин. Спо­жи­ван­ня пе­ре­важ­но про­дук­тів тва­рин­но­го по­хо­джен­ня, цук­ру, змен­шен­ня в хар­чо­во­му ра­ці­оні крох­ма­лю, олії та ін­ших про­дук­тів рос­лин­но­го по­хо­джен­ня та зни­жен­ня фі­зич­ної ак­тив­нос­ті лю­дей спри­чи­ня­ють роз­ви­ток пов­но­ти та ожи­рін­ня. Над­мір­не спо­жи­ван­ня ку­хон­ної со­лі сприяє роз­вит­ку гі­пер­то­ніч­ної хво­ро­би. Збіль­шен­ня в ра­ці­оні кіль­кос­ті тва­рин­них жи­рів, вуг­ле­во­дів, цук­ру, над­мір­на ка­ло­рійність, нес­та­ча ві­та­мі­нів, ово­чів, фрук­тів, по­ру­шен­ня ре­жи­му хар­чу­ван­ня, злов­жи­ван­ня ал­ко­го­лем, ку­рін­ням мо­же приз­вес­ти до сер­це­во-су­дин­них зах­во­рю­вань (ате­рос­кле­ро­зу, іше­міч­ної хво­ро­би сер­ця, ін­фар­кту мі­окар­да та ін.).

Важ­ли­ве зна­чен­ня має ре­жим хар­чу­ван­ня, тоб­то ре­гу­ляр­ність вжи­ван­ня їжі, її кіль­кість, дот­ри­ман­ня пра­виль­них ін­тер­ва­лів між ни­ми, роз­по­діл до­бо­во­го ра­ці­ону. Найбільш ра­ці­ональ­ним є чо­ти­ри­ра­зо­ве хар­чу­ван­ня. Во­но за­без­пе­чує хо­ро­ше са­мо­по­чут­тя лю­ди­ни, нор­маль­не фун­кці­ону­ван­ня ор­га­нів трав­лен­ня, збу­джен­ня апе­ти­ту і найкра­ще зас­воєння ор­га­ніз­мом хар­чо­вих ре­чо­вин. Пе­рер­ви між прийман­ням їжі не по­вин­ні пе­ре­ви­щу­ва­ти 4-5 год.


php"; ?>