Спеціальні соціологічні теорії

Як система абстрактних уявлень про соціальну дій­сність спеціальні соціологічні теорії розкривають зако­номірності розвитку суспільства, соціальних спільнот, функціонування соціальних інститутів і процесів. Ха­рактеризують їх такі особливості:

1. Спеціальні соціологічні теорії постають як само­стійний рівень соціологічного знання. Кожна з них не тільки має свій особливий предмет, категорії, комплекс термінів, а й виробляє особливий підхід до вивчення суспільних процесів і явищ, який, у свою чергу, зумовлює особливості вироблення й застосування конкретної ме­тодики. Все це збагачує соціологічні знання.

2. Спеціальні соціологічні теорії дають змогу своєчасно опанувати, осмислити конкретні соціальні механізми, спрогнозувати їх розвиток. З цим завданням за­гальнотеоретична соціологія, навіть маючи певний зв'язок із соціальною практикою, справитися не може, адже сучасний стан суспільства характеризується ви­нятковим динамізмом, складністю, суперечливістю, а тому потребує застосування конкретного наукового ін­струментарію .

 

Загальнотеоретична соціологія, осмислюючи загаль­ні процеси та закономірності розвитку суспільства, не має можливості й необхідності пояснювати, як функціо­нують і розвиваються різноманітні соціальні спільноти (національно-етнічні, соціально-демографічні тощо), со­ціальні інститути (сім'я, держава, трудовий колектив), як відбуваються соціальні процеси (трудова діяльність, соціальні конфлікти, соціальні відхилення). Якщо при­кладні функції загальнотеоретичної соціології (пояс­нення, прогнозування, вироблення наукових засад для регулювання масштабних соціальних процесів) перебу­вають у тривалій перспективі, то функції спеціальних соціологічних теорій полягають у виробленні науково обґрунтованих рекомендацій для управління соціаль­ними процесами у короткостроковій перспективі та в окремих сферах суспільного життя.

 

Ідея впровадження цих теорій виникла під час нау­кової дискусії між двома американськими соціологами Толкоттом Парсонсом (1902—1979) і Робертом Мертоном (нар. 1944). Якщо Т. Парсонс вважав за необхідне вироб­лення суперзагальної теорії, яка б мала всеохопний ха­рактер, то Р. Мертон дотримувався думки, що такі гран­діозні теоретичні схеми є передчасними, оскільки ще не закладені емпіричні засади для їх здійснення. Тому він ратував за вироблення теорій, які б займалися вивчен­ням конкретних проблем суспільного життя, мали тіс­ний зв'язок з емпірикою, давши їм назву «теорії серед­нього рівня». Головна їх мета — забезпечення гнучкого зв'язку між теоретичним та емпіричним рівнями соціо­логічного дослідження. Засобом побудови теорій серед­нього рівня Р. Мертон вважав структурно-функціональ­ний аналіз. Йому належить авторство однієї з перших теорій середнього рівня — теорії соціальної аномії.

Однак концепції щодо теорій середнього рівня були відомі ще до Р. Мертона: до молодіжних проблем у кон­цепції про життя людських поколінь звертався О. Конт, до теорії бюрократії — німецький вчений Макс Вебер (ІНО4---192О), до проблем праці — німецький філософ ІСарл Маркс (1818—1883), Е. Дюркгейм та ін.

Виникнення теорій середнього рівня відіграло пози-тішпу роль у боротьбі з емпіризмом, загострило інтерес соціології до теоретичних пошуків, привернуло до неї уплгу авторитетних учених, широких верств населення, нкі побачили можливості цієї науки у вивченні їх проб­лем, інтересів, поглядів, життя загалом.

Поняття «теорії середнього рівня» нерідко вжива­ють за аналогією до поняття «спеціальні соціологічні теорії», під яким розуміють установлення логіко-емпіричних зв'язків між окремими групами змінних, що вивчаються. Ці теорії ідентифікують з навчальними ди­сциплінами. Водночас вони є не стільки теоріями, скільки диференційованою сукупністю узагальнень ем­піричних досліджень різних сфер життя.

Останнім часом спеціальні соціологічні теорії набули бурхливого розвитку. Це зумовлено різким розширен­ням кола проблем, які вивчає соціологія, завдяки чому, наприклад, виокремилися такі соціальні теорії, як елек­торальна соціологія, соціологія життя, соціологія девіантної (збоченої) поведінки, соціологія влади тощо.

Позначилося і відгалуження від основних соціологі­чних теорій нових спрямувань. Наприклад, своєрідним напрямом соціології праці є соціологія організацій, со­ціологія професій, соціологія підприємництва, економі­чна соціологія тощо.

Значна кількість нових соціологічних теорій виник­ла внаслідок інтеграції соціології з іншими науками міждисциплінарної взаємодії. Так постали економічна соціологія, медична соціологія тощо, які належать до галузевої соціології.

 

Спеціальні соціологічні теорії виконують такі завдання:

— вироблення спеціальних термінів і категоріально­го апарату, які відображають сутність явищ конкретної соціальної сфери;

— розробка методів соціологічних досліджень, най­більш адекватних досліджуваним процесам та явищам; вивчення закономірностей і соціальних механізмів, які зумовлюють функціонування і розвиток ок­ремих сфер суспільного життя та громадської свідо­мості;

— вивчення соціальних функцій певної соціальної підсистеми.

 

Особливе місце у науковій характеристиці спеціаль­них соціологічних теорій посідає їх класифікація, щодо критеріїв якої існують розбіжності в поглядах. Одні вчені (Г. Осипов) розрізняють шість груп соціологічних об'єктів, які необхідно досліджувати за допомогою спе­ціальних соціологічних теорій.

 

Інші вчені (М. Руткевич) виокремлюють три головні групи спеціальних соціологічних теорій.

1. Соціологічні теорії, які вивчають певні поширені сфери людської діяльності (праця, дозвілля тощо).

2.Соціологічні теорії, які досліджують взаємодію особистості з суспільством, тобто різні соціальні групи (особистість, сім'я, колектив, місто, село тощо)

3. Соціологічні теорії, які виникли на межі соціоло­гії і наук, що вивчають окремі сфери життя суспільства (політика, наука, право тощо).

 

Найвдалішою у теоретичному і практичному аспек­тах прийнято вважати таку класифікацію спеціальних соціологічних теорій:

1. Спеціальні соціологічні теорії. Вивчають соціаль­ні закони, закономірності функціонування і розвитку соціальних спільнот. Усі вони безпосередньо пов'язані з предметом соціології як науки (теорія соціальної струк­тури, теорія соціальної стратифікації, теорія соціаль­них систем, теорія соціального розвитку, теорія соці­альних конфліктів).

2. Галузеві соціологічні теорії. Назва має умовний характер і свідчить, що критерієм диференціації в дано­му разі є окремі сфери суспільного життя і форми масо­вої свідомості (соціологія праці, соціологія науки, соціо­логія освіти, соціологія дозвілля тощо).

3. Особлива група. Соціологічні теорії (соціологія особистості, соціологія молоді, соціологія мистецтва, соціологія моралі тощо).

4. Соціологічні теорії вузького значення (теорія бю­рократії, теорія референтних груп, теорія мотивації та ін.).

 

Спеціальні теорії займають проміжне становище між фундаментальними соціологічними теоріями та ем­піричним узагальненням первинної соціологічної ін­формації.