Соціологічне спостереження як метод збору первинної соціальної інформації

Спостереження як один з найважливіших чинників людського існування допомагало первісній людини вижити за несприятливих умов, сприяло її фізичному їм розумовому розвитку, створило передумови для появи та подальшого розвитку техніки, науки, мистецтва то­що. Сучасна людина постійно спостерігає те, що відбу­вається навкруги, запам'ятовує, аналізує та пояснює по­бачене. Тобто спостереження є невід'ємним елементом сучасного людського життя, зміст якого полягає у безпе­рервному зв'язку із навколишнім середовищем. Водно­час спостереження є одним з найпоширеніших методів, який застосовується в дослідженнях багатьох наукових напрямів (технічних, природознавчих, гуманітарних) з метою отримання інформації про певні факти, явища, процеси, притаманні живій і неживій природі. Наукове спостереження характеризується підпорядкованістю дослідницькій меті та завданням; використанням зазда­легідь розробленої методики; обов'язковим фіксуван­ням даних спостереження у протоколах або спеціальних бланках за встановленою схемою; контролем інформа­ції, отриманої шляхом спостереження, щодо обґрунто­ваності і стійкості.

Соціологічне спостереження — метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються у соціальній реальності.

 

Для соціологічного спостереження характерними є систематичність, планомірність, цілеспрямованість. Найважливішою його перевагою перед іншими соціоло­гічними методами є синхронність з досліджуваним явищем, процесом. Це дає змогу безпосередньо вивчати поведінку людей за конкретних умов у реальному часо­вому просторі («саме те», «саме тут», «саме зараз»). За допомогою соціологічного спостереження вивчають дія­льність окремих людей, статичні і динамічні процеси, що відбуваються у соціальній групі, спільноті. Процеду­ра його передбачає здобуття детальної, первинної інфор­мації, оскільки дані спостереження повніше віддзерка­люють живу соціальну реальність.

Метод спостереження ефективно застосовують у дослідженнях поведінки окремих індивідів, соціальних груп, спільнот у різноманітних сферах — на виробництва (реакція трудового колективу на умови, організацію праці, ставлення до існуючої системи оплати праці, стосунки робітників з керівництвом, конфліктні ситуації тощо),у навчанні (поведінка учнів, студентів на заняттях, їх підготовленість до занять, інтерес до матеріалу,

що викладається, стосунки між ними і викладачем, згуртованість учнівської, студентської групи тощо), у громадському житті (участь населення у різних фор­мах суспільно-політичної діяльності — зборах, мітин­гах, демонстраціях, страйках тощо), у дозвіллі (зміст і структура вільного часу, реальні та бажані види дозвіл­ля, інтереси, потреби та інфраструктура вільного часу тощо).

 

Використання методу спостереження ефективне у таких випадках:

1. У процесі отримання попередньої інформації, не­обхідної для уточнення напрямів запланованого дослі­дження, оскільки професійно проведене спостереження надає досліднику нові характеристики досліджуваного об'єкта, допомагає звільнитися від традиційного підхо­ду до вирішення соціальної проблеми.

2. Для отримання ілюстративних даних, які суттєво доповнюють статистичний аналіз даних, одержаних за допомогою масового опитування.

3. За умови, що саме спостереження є найпридатнішим, найефективнішим методом досягнення цілей до­слідження, перевірки вироблених гіпотез.

Загалом соціологічне дослідження, в якому застосо­вують спостереження, планують і проводять у такій са­мій послідовності, як і інші дослідження, включаючи етапи, процедури щодо програмного забезпечення й розробки інструментарію. Конкретні зміст і спрямова­ність кожного етапу підготовки та проведення дослідження залежать від особливостей досліджуваної проб­леми та самого методу спостереження.

 

Плануючи використання цього методу, звертають увагу на його сутнісні характеристики, які одночасно є його перевагами, оскільки спостереження:

— фіксує дані, що характеризують об'єкт: кількість осіб, що беруть участь у досліджуваній ситуації, соці­ально-демографічна структура групи, особливості сто­сунків, розподіл у ній тощо;

— описує місце проведення спостереження, типову поведінку членів групи, а також відхилення у ній;

— встановлює мету діяльності групи, а також спін відношення загальної мети з цілями учасників групи;

— описує соціально-психологічний клімат у групі, соціальну поведінку, мотиви і стимули діяльності її учасників;

— встановлює частоту і тривалість елементів дослі­джуваної ситуації, їх повторюваність, унікальність, ти­повість і на цій підставі складає висновки щодо випад­ковості чи закономірності соціальної ситуації, яка під­лягає дослідженню.

 

Водночас спостереженню властиві певні об'єктивні та суб'єктивні недоліки. До об'єктивних недоліків спо­стереження належать обмеженість, локальність виснов­ків стосовно досліджуваної соціальної ситуації, що уск­ладнює узагальнення отриманих даних, поширення їх на великі масиви. Нерідко буває складно, а то й немож­ливо повторно зареєструвати один і той самий соціаль­ний об'єкт, оскільки на нього весь час впливають різно­манітні соціальні чинники, які змінюють його, додають йому інших ознак.

Група суб'єктивних недоліків зумовлена тісним зв'язком спостерігача з об'єктами спостереження, ос­кільки він спостерігає факти, події, явища і процеси, притаманні суспільству, до якого належить сам. Крім того, спостерігач має певний світогляд, соціальний ста­тус, інтереси, що позначаються на сприйнятті, розумін­ні, оцінці спостережуваних явищ, процесів дійсності й, відповідно, на його висновках щодо побаченого.

Певну роль відіграють емоційність, попередні уста­новки спостерігача щодо досліджуваної ситуації. Якщо він ще до спостереження має певні думки, міркування про об'єкт дослідження (вони можуть бути позитивні або негативні), це може суттєво вплинути на процедуру спостереження, знизити об'єктивність отриманих да­них. Зниження об'єктивності інформації можливе, як­що об'єкти дослідження, знаючи, що за ними ведеться спостереження, істотно змінюють характер своїх дій, поводяться нетрадиційно. На результати спостережен­ня впливають настрій, здоров'я спостерігача, інші си­туативні чинники, які дуже важко передбачити і вра­хувати.

 

Види спостереження розрізняють, використовуючи різні критерії.

За ступенем формалізації виділяють структуроване і неструктуроване спостереження.

Структуроване спо­стереження застосовується тоді, коли дослідник має достатньо інформації щодо об'єкта дослідження і може заздалегідь виокремити всі важливі елементи досліджуваної ситуації, розробити чіткий план, спеціальні документи для реєстрації фактів, подій, явищ, процесів, на­дати чіткі інструкції спостерігачам.

Неструктуроване спостереження передбачає лише визначення загальних рис ситуації, а не чіткий план дій спостерігача. Найчас­тіше його застосовують у пошукових та розвідувальних дослідженнях.

 

За місцем проведення виокремлюють польове та ла­бораторне спостереження.

Польове спостереження за­стосовують у реальній життєвій ситуації, використову­ючи робоче приміщення або приміщення для зборів, аудиторію тощо.

Лабораторне спостереження перед­бачає, що умови його проведення визначає і створює до­слідник. Часто його проводять з використанням допо­міжних технічних засобів: фотоапаратів, магнітофо­нів, відеомагнітофонів, кінокамер тощо.

 

За ступенем участі спостерігача в досліджуваній си­туації розрізняють невключене і включене спостере­ження.

За невключеного спостереження дослідник пе­ребуває поза процесом чи явищем, які вивчає, будучи стосовно них зовнішнім спостерігачем. Таким є спосте­реження за масовими процесами (зборами, демонстра­ціями, мітингами), коли спостерігач перебуває на до­статній відстані від об'єкта спостереження, щоб зафік­сувати весь перебіг процесу, а також спостереження, мета якого — описати ситуацію в певній соціальній групі, наприклад соціально-психологічну атмосферу в студентській групі. За включеного спостереження до­слідник певною мірою є учасником досліджуваного процесу. Ступінь такої включеності може мати досить широкий діапазон: від пасивного спостереження, яке близьке до невключеного, до активного, коли дослід­ник настільки зливається з групою дослідження, що там починають вважати його «своїм» і відповідно до нього ставитися. Існують різні типи включеного спо­стереження. Одним з найпоширеніших є такий, коли спостерігач і його дослідницька мета невідомі тим, за ким він спостерігає. На виробництві він може виступа­ти як практикант чи стажер, а спостерігаючи за лекці­ями, зборами, дискусіями — як звичайний учасник. В іншому разі дослідник, не приховуючи своєї ролі, за згодою колективу спостерігає за його життям протягом певного часу, маючи можливість спілкуватися а його членами, брати участь в обговоренні різноманітних проблем. Незважаючи на форму, включене спосте­реження завжди мусить бути морально обґрунтованим. Не можна спостерігати за фактами, подіями, явищами, які люди спеціально приховують від сторонніх. Необ­хідно також уникати оприлюднення здобутої у спосте­реженні інформації.

 

За регулярністю виділяють систематизовані й несистематизовані спостереження.

Систематизовані про­водять регулярно протягом певного періоду. Вони мо­жуть бути тривалими, безперервними або циклічними, відбуватися у встановлені терміни, наприклад два рази на тиждень — у понеділок і середу.

Несистематизовані спостереження проводять стосовно соціальної ситуа­ції, дослідження якої не планувалося.

 

За метою, характером об'єкта спостереження поді­ляють на монографічні, пошукові, самоспостереження.

Монографічні спостереження охоплюють велику кіль­кість різноманітних взаємопов'язаних соціальних явищ.

Пошукові спостереження використовують з ме­тою пошуку певних фактів, необхідних для досягнення поставлених цілей і розв'язання завдань дослідження.

Цікавою формою спостереження є самоспостереження, яке здійснює сам об'єкт дослідження, здатний до конт­ролю за своїми емоціями, психомоторними діями, соці­альною поведінкою тощо. Воно є цінним методом, ос­кільки дає змогу заглянути у приховану сферу дослі­джуваного соціального процесу.

Вибираючи для дослідження конкретний вид спо­стереження, враховують як загальні його особливості, так і позитивні та негативні ознаки.

Жоль