Види якісних досліджень і логіка дій дослідника

Найпоширенішими в соціології видами якісних до­сліджень є «кейс-стаді», етнографічні дослідження, ус­на історія, історія родини, історія життя людини (біо­графічна розповідь).

«Кейс-стаді» (дослідження окремого випадку, ок­ремої спільноти). Використовують його для вивчення унікального об'єкта в сукупності його взаємозв'язків. Ними можуть бути важкодоступні для аналізу іншими методами замкнуті спільноти: «дно» суспільства (зло­чинні угруповання, бомжі), соціальні еліти, релігійні секти, трудові колективи. За таких умов дослідник не­рідко конкретизує свою увагу на соціально-психологіч­них особливостях окремої особистості, що викликає ін­терес як клінічний випадок.

Специфіка «кейс-стаді» полягає в глибинному ви­вченні своєрідності об'єкта. Для отримання інформації використовують спостереження, фокусовані та експер­тні інтерв'ю, характеристики, фотографії, відеоматеріали. Тривале (протягом кількох місяців, а іноді й років) «занурення» у дослідницьке поле дає змогу всебічно розглянути випадок у його взаємозв'язках і динаміці розвитку, вивчити групові норми і цінності, структуру ролей або систему владних відносин. Висновки за ре­зультатами такого дослідження найчастіше мають прикладний характер і спрямовані на розробку прак­тичних рекомендацій щодо подолання конкретних проблем, вдосконалення відносин у колективі.

Етнографічні дослідження. Завданням їх є всебіч­ний аналіз щоденної культурної практики певної спіль­ноти (норми, цінності, мова, міфи), яка відрізняється за стилем, зразками поведінки від культури основної маси населення. Джерелами інформації можуть бути листи, особисті документи, фотографії, зразки фольклору, ін­дивідуальні та групові інтерв'ю.

Усна історія (історичне дослідження). Викорис­товують для вивчення локальних або загальнозначущих історичних подій (історія суспільних рухів, процесів, ор­ганізацій). Ця тактика ґрунтується на описі суб'єктив­ного досвіду переживання людьми певних історичних подій. Джерелами інформації є наративні (розповідні), біографічні, лейтмотивні, фокусовані інтерв'ю.

Історичне дослідження особливо важливе за відсут­ності достатньої документальної інформації про подію загальносоціального масштабу. Наприклад, відомості про колективізацію, розкуркулювання селян у 20—30-ті роки XX ст., сталінські репресії. Використовуючи усні історії, соціолог має особливо зважати на правдивість, адекватність спогадів, аналізувати соціально-історич­ний контекст подій, зіставляти спогади з іншими дже­релами інформації.

Історія родини. Такий метод особливо ефективний при дослідженні взаємодії родини і суспільства протя­гом поколінь (процесів соціальної і територіальної мо­більності членів родини, спадкоємності або зміни соціального статусу родини від покоління до покоління). Джерелами інформації можуть бути сімейні архіви, глибинні інтерв'ю із представниками різних поколінь, генеалогічні графи. Завдяки їм вдається пізнати такі ас­пекти соціальної мобільності, як сімейні стратегії; пере­давання культурного капіталу від покоління до поко­ління; соціальний статус і соціальна мобільність жінок; занепад чи підвищення сімейного статусу внаслідок со­ціальної трансформації.

Історія життя людини (біографічна розповідь). Основним джерелом інформації є біографічне інтерв'ю — життєва розповідь про себе і своє життя.

Біографічні розповіді можуть бути предметом аналі­зу і як колективний досвід перебування в певній соці­альній ситуації. Порівняльний аналіз великої кількості аналогічних випадків є основою для опису масштабної соціальної проблеми. Такий методологічний підхід до­помагає виявити типи життєвих стратегій людей, які перебували чи перебувають у подібних ситуаціях, конс­труювати зразки поведінки, типи культурних орієнта­цій, стилів життя.

Різні тактики у дослідженні певних ефективних по­лів соціального досвіду подані у табл. 4.6.

Техніки якісного дослідження багато чим подібні до роботи журналіста. Однак соціолог концептуалізує живу реальність у поняттях теоретичного знання, дотри­муючись певної логіки і правил наукового підходу. Від­мінності логіки дослідження за якісного і кількісного підходів подані у табл. 4.7.

Таблиця 4.6