Суть соціальних спільностей

Соціальна спільність - відносно стійке об'єднання людей, що сформувалося історично за спільними інтересами, які пере­бувають у взаємодії, надають один одному допомогу в досягненні особистої мети і реалізації особистих і спільних потреб та інтересів. Соціальні спільності людей відрізняються за роллю і місцем в систе­мі соціальних зв'язків історично певного суспільства. Потреба і солі­дарність взаємодії людей, координації їх спільних дій і обумовлюють відносини між людьми.

Як же люди утворюють, формують ті або інші соціальні спіль­ності, верстви, групи? В суспільстві індивіди відрізняються один від одного багатьма соціальними характеристиками: професією, ха­рактером праці, ставленням до власності, розмірами прибутку та ін. Відрізняються індивіди один від одного і здібністю розумовою, тем­пераментом характеру, поведінкою, вихованістю та ін. Характеристику досить чітко і точно кількісно, якісно і порівняльно визначають соціальні спільності: робітники, селяни, вчені, кооператори, військо­вослужбовці, студенти, пенсіонери та ін. Чи об'єднані між собою такі люди в якісь певні соціальні спільності, верстви? Якщо говорити про формальне об'єднання, як буває в політичних партіях, то ні, як­що ж говорити про реальне об'єктивне об'єднання людей та їх ста­новище в суспільстві, то — безперечно. В соціальні спільності, верс­тви, стани людей об'єднують соціальні інтереси, що становлять ре­альні причини їх дій, звершень і формують інтереси у членів різних соціальних спільностей, верств у зв'язку з їх відмінністю у станови­щі і ролі в суспільному житті. Соціальні інтереси спільності, групи, формуючись на основі індивідуальних інтересів її членів, не зводять­ся до суми індивідуальних інтересів, тому що в процесі соціальної взаємодії індивідів відбувається формування колективного інтересу як цілого, що відображає уже спільні риси соціального становища окремих індивідів. Соціальний інтерес соціальної спільності, верс­тви, групи завжди спрямований на збереження або зміни їх станови­ща в суспільстві. Виділяються основні види соціальних спільностей людей; по-перше, соціально-станові спільності людей — класи, соці­альні верстви, соціальні групи та ін.; по-друге, національно-етнічні; по-третє, трудові колективи (соціально-професійні об'єднання, гру­пи та ін.); по-четверте, сім'я (соціально-демографічні) групи, соціаль­но-територіальні (поселенські) групи та ін.

Природно, в спільність об'єднуються люди, які мають схожі, однакові функції і обумовлені ними статуси соціальних ролей, культурні запити, етнічні ознаки та ін. Соціальна спільність має особливості: по-перше, спільність пе­ребуває в постійному розвитку зазнаючи змін, самовідновлення, по-друге, для спільності характерний певний набір соціальних цінностей, інтересів, норм, що регулюють взаємодію; по-третє, спільність відіграє в суспільстві певну, свою роль, має ролеву структуру. Прагнення до переваг солідарності, об'єднання зусиль частіше і лежить в основі соціальної спільності, індивіди, які утворили спільності, якісно підвищують ефективність своїх індивідуаль­них дій, здатність до вдосконалення своїх інтересів, виживання. Так, мобіль­ною, активною силою, здатною ефективно розвивати культуру, економіку та ін. виступають індивіди однієї етнічності, об'єднанні в націю, сповнені єдиною національною ідеєю і розвинутим почуттям національної самосвідо­мості, організовані політично в єдину національну державу. І навпаки. Від­ставання розвитку спільності, солідарних зв'язків між представниками того або іншого етносу посилюють небезпеку втрати етнічної самобутності, уга­сання національної культури, державності та ін. Україна, що перебуває в глибокій економічній, соціальній, політичній кризі, шукає різні шляхи ви­ходу з кризового становища. Та біда в тому, що економічні реформи, фор­мування державності здійснюються зверху, без широкої підтримки низів. Загальнонаціональна українська ідея, суть якої полягає в реформуванні сус­пільства економічно, політично, культурно і соціально не оволоділа всім на­селенням України і пропоновані зверху реформи повисають в повітрі, іноді взагалі не знаходять всебічної підтримки низів. Від ефекту солідарності, що надається індивіду спільністю, залежить і стійкість соціальних зв'язків у спіль­ності. Звичайно ж, ефект може бути явним, очевидним або скритим, зов­нішньо не проявляться для індивіда, не може проявлятися досить швидко, а може і проявлятись через певний проміжок часу та ін. Але наскільки вина­городження позитивного ефекту участі індивідів і спільності перевищує витра­ти, плату за координацію зусиль індивідів, за їх готовність жертвувати в окремих випадках своїми прямими інтересами, залишаються головними кри­теріями результативності і стійкості будь-якої спільності. Проте ні в якій мірі не можна ставити під сумнів необхідність самої по собі координації зусиль між індивідами, участі їх в спільностях, індивідуальну доцільність фор­мування соціальних спільностей. У індивідів в межах спільності виникає ці­ле коло намірів, ідей, зобов'язань, сподівань, що прямо з його особистими потребами не зв'язані, але виражають ті моменти, що забезпечують ефективніше функціонування спільності як соціального об'єднання.