Небезпеки техногенного характеру
А. Основний
1. Калмиков Ю.І, Манойло О.Г, Основи безпеки життя і діяльності людини. Навчальний посібник. Одеська державна академія холоду, 2008, 128с.
2. Калмиков Ю.І., Манойло О.Г., Безпека життєдіяльності: Посібник для виконання домашньої розрахунково-графічної роботи та самостійної підготовки студентів. Одеська державна академія холоду, 2010, 40 с.
3. Манойло О.Г. Законодавче і нормативно-правове забезпечення безпеки життєдіяльності. Короткий збірник нормативно-правових документів. Одеса, ОДАХ, 2008, 16 с.
4. Манойло О.Г.Допоможи собі сам.Посібник щодо практичних дій у надзвичайних ситуаціях та надання долікарської допомоги. Одеса, ОДАХ, 2009, 52 с.
5. Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник. – Львів: Видавництво «Бескид Біт», 2005. – 304 с.
Б. Додатковий
6. Конституція України. 28 червня 1996 р. -К., 1996.
7. "Про правові засади цивільного захисту" Закон України від 25 березня 2005 року.
8. Про охорону праці Закон У країни.-К., 1992.
9. Про цивільну оборону України: Закон України від 3 лютого 1993р.-К.,
10. Про охорону здоров'я: Закон України. -К., 1992.
11. Про пожежну безпеку: Закон Україні .- К., 1993.
12. Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань: Закон України від 14 січня 1998 р. -К., 1998.
1 Безпека життя і діяльності людини
Навчальні питання:
1.1 Наукові засади безпеки життєдіяльності.
1.2 Основні поняття і визначення.
1.1 Наукові засади безпеки життєдіяльності
Безпека життєдіяльності (БЖД)- це сукупність знань та правил поведінки, що забезпечують здоров’я, довголіття, розкриття творчого потенціалу людини, забезпечують оптимальні умови існування людства на планеті Земля.
Безпека життєдіяльність- наука, що вивчає проблеми безпечного перебування людини в оточуючому його середовищі під час трудової й іншої діяльності.
Згідно з Європейською програмою навчання науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер.
До них належать:
Основним постулатом БЖД є аксіома про потенційну небезпеку всіх процесів взаємодії людини із середовищем проживання на всіх стадіях життєвого циклу
1.2 Основні поняття і визначення
Прихована (потенційна) небезпека проявляється за певних, часто важко передбачуваних, умов і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захворювань чи травм людей.
Більш докладно небезпеки будуть нами розглянуті в наступних темах.
Забезпечення безпеки – складний процес, в якому можна виділити елементарні складові, вихiднi положення, ідеї, що іменуються принципами.
Однією з форм реалізації організаційних принципів можна назвати посадові інструкції і посадові обов’язки.
2 Системний аналіз у безпеці життя і діяльності людини
2.1 Людина, як біологічний та соціальний суб’єкт
2.2 Системний аналіз у безпеці життя і діяльності людини
Найголовніша відмінність між людиною і тваринним світом полягає у способі життя.
2.1 Людина, як біологічний та соціальний суб’єкт
Тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування,
людське — суспільним, соціальним, як життєдіяльність.
Все що є в суспільстві, як і саме суспільство, — результат людської діяльності.
Діяльність — це специфічний людський спосіб ставлення людини до світу. Вона поєднує біологічну, соціальну та духовно-культурну сутність людини. Діяльність постає як засіб перетворення природи на предмети споживання, творіння культури.
Характерні ознаки діяльності людини:
- вона діє під впливом тих чи інших мотивів для задоволення певної потреби;
- вона існує завдяки взаємодії з навколишнім середовищем;
- бере участь у спілкуванні, тобто обмінюється інформацією з іншими людьми;
- з самого початку життя людина грається, вчиться, а далі — працює;
- саме завдяки діям, взаємодіям набуває певного досвіду;
- відчуває вплив умов життя як на рівні оточення (мікро середовище), так і на рівні суспільства (макро середовище);
- діяльність має ціле усвідомлений і цілеспрямований характер
На основі того що людська діяльність являє собою систему усвідомлених цілеспрямованих дій, що передбачає зміну або перетворення навколишнього світу, можна сформулювати таке визначення:
Діяльність — це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.
Діяльність людини має предметний і духовний характер. Діяльність є предметною, тому що її результатом є матеріальні предмети. В цих предметах людина втілює своє розуміння світу, свій розум, властивості, інтереси, потреби, почуття.
Види діяльності забезпечують існування людини та її формування як особистості. До типів діяльності належать такі, що будуються за ознаками суспільних відносин, потреб та предметів (рис. 2.1):
Але жодний тип діяльності не реалізується у чистому вигляді. Наприклад, праця — це і пізнання, і оцінка, і спілкування
Кожна людина має свою ієрархію видів і типів діяльності. Загалом, ієрархія видів і типів діяльності — це, до певної міри, програма життя людини.
Усвідомлюючи те, що діяльність (вплив) людини на оточуючий її світ, носить комплексний, системний характер, для вивчення рівня безпеки життєдіяльності потрібний системний аналіз.
2.2 Системно-структурний підхід та системний аналіз
Системно-структурний підхід та системний аналіз - це методологічна основа безпеки життєдіяльності.
Безпека життєдіяльності як порівняно нова галузь науки, що створюється в наш час на стику природничих, гуманітарних і технічних наук, використовує методи цих наук, водночас розробляючи свої власні методи.
Отримавши розвиток на основі досягнень наук про людину, суспільство, природу, БЖД почала створювати свої методи, використовуючи накопичений досвід. З іншого боку, комплексний характер БЖД вимагає використання комплексу методів інших наук.
У природі і суспільстві окремі явища не існують відірвано одне від одного, вони взаємопов'язані та взаємозумовлені. У своїй діяльності ми повинні враховувати цю об'єктивну дійсність з її зв'язками та взаємовідносинами. І якщо нам необхідно пояснити будь-яке явище, то передусім слід розкрити причини, що породжують його.
Головним методологічним принципом БЖД є системно-структурний підхід, а методом, який використовується в ній, — системний аналіз.
Системний аналіз — це сукупність методологічних засобів, які використовуються для підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань, що існують або виникають в системах.
Під системою розуміється сукупність взаємопов'язаних елементів, які взаємодіють між собою таким чином, що досягається певний результат (мета).
Під елементами (складовими частинами) системи розуміють не лише матеріальні об'єкти, а й стосунки і зв'язки між цими об'єктами.
Будь-який пристрій є прикладом технічної системи, а рослина, тварина чи людина — прикладом біологічної системи.
Будь-які групи людей чи колективи — спільноти — є соціальними системами. Система, одним з елементів якої є людина, зветься ерготичною.
Прикладами ерготичних систем є системи:
- «людина - природне середовище»,
- «людина - машина»,
- «людина - машина - навколишнє середовище» тощо.
Системою, яка вивчається у безпеці життєдіяльності, є система «людина — життєве середовище».
Системний аналіз у безпеці життя і діяльності людини - це методологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають у системі «людина - життєве середовище» чи на рівні її компонентних складових, та їх вплив на самопочуття, здоров'я і життя людини.
Сама сутність дисципліни «Безпека життєдіяльності» вимагає використання системно-структурного підходу. Це означає, що при дослідженні проблем безпеки життя однієї людини чи будь-якої групи людей їх необхідно вивчати без відриву від:
- екологічних,
- економічних,
- технологічних,
- соціальних,
- організаційних та інших компонентів системи, до якої вони входять.
3 Ризик як оцінка небезпеки
3.1 Загальна оцінка та характеристика небезпек.
3.2 Концепція прийнятного (допустимого) ризику.
3.3 Управління ризиком.
3.1 Загальна оцінка та характеристика небезпек.
Абсолютної безпеки для всіх обставин та умов не існує
Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди — це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті
Таблиця 2 - Категорії серйозності небезпек
| Вид | Категорія | Опис нещасного випадку |
| Катастрофічна | І | Смерть або зруйнування системи |
| Критична | II | Серйозна травма, стійке захворювання, суттєве пошкодження у системі |
| Гранична | III | Незначна травма, короткочасне захворювання, пошкодження у системі |
| Незначна | IV | Менш значні, ніж у категорії III, травми, захворювання, пошкодження у системі |
Таблиця 3 - Рівні ймовірності небезпеки
| Вид | Рівень | Опис наслідків |
| Часта | А | Велика ймовірність того, що подія відбудеться |
| Можлива | В | Може трапитися декілька разів за життєвий цикл |
| Випадкова | С | Іноді може відбутися за життєвий цикл |
| Віддалена | Б | Малоймовірна, але можлива подія |
| Неймовірна | Е | Настільки малоймовірно, що можна припустити, що така небезпека ніколи не відбудеться |
Таблиця 4 - Матриця оцінки ризику (матриці ризиків небезпеки)
| Частота, з якою відбувається подія | Категорія небезпеки | ||||
| І Катастрофічна | ІІ Критична | III Гранична | IV Незначна | ||
| (А) Часто | 1А | 2А | 3А | 4А | |
| (В) Вірогідно | 1В | 2В | 3В | 4В | |
| (С) Час від часу | 1С | 2С | 3С | 4С | |
| (D) Віддалено | 1D | 2D | 3D | 4D | |
| (Е) Неймовірно | 1Е | 2Е | 3Е | 4Е | |
| Індекс ризику небезпеки | |||||
| 1А;1В;1С;2А;2В;3А | Неприпустимий ( надмірний ) | ||||
| 1D;2С;2D;3В;3С | Небажаний ( гранично допустимий ) | ||||
| ІЕ;2Е;3D;3Е;4А;4В | Припустимий з перевіркою ( прийнятний ) | ||||
| 4С;4D;4Е | Припустимий без перевірки ( знехтуваний ) | ||||
3.2 Концепція прийнятного (допустимого) ризику
На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо.
Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманністю, може обернутися на трагедію для людей.
Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного і економічного становища та розвитку науки і техніки.
3.3 Управління ризиком
Якщо виявлену небезпеку неможливо виключити повністю, необхідно знизити ймовірність ризику до припустимого рівня шляхом вибору відповідного рішення.
Такими шляхами, наприклад, є:
- повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;
- заміна небезпечних операцій іншими - менш небезпечними;
- удосконалення технічних систем та об'єктів;
- розробка та використання спеціальних засобів захисту;
- заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки..
З питань управління ризиком не останнє місце посідає вартість цього управління
Для того щоб надати перевагу конкретним заходам та засобам або певному їх комплексу, порівнюють витрати на ці заходи та засоби і рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження.
Такий підхід до зменшення ризику небезпеки зветься управління ризиком.
4 Небезпечні та шкідливі факторі середовища
4.1 Джерела небезпечних та шкідливих факторів
4.2 Негативні фактори виробничого середовища
4.3 Небезпечні фактори побутового середовища
4.1 Джерела небезпечних та шкідливих факторів
Розвиток безпеки життєдiяльностi людини у суспiльствi почався з появою її свiдомостi
Згідно з цією класифікацією всі небезпеки поділяються на:
4.2 Негативні фактори виробничого середовища
4.3 Небезпечні фактори побутового середовища
5 Вплив людини на навколишнє середовище
5.1 Характеристика середовища життєдіяльності людства.
5.2 Вплив діяльності людини на навколишнє середовище
5.1 Характеристика середовища життєдіяльності людства
Навколишнє природне середовище в ширшому розумінні —це космічний простір, а у вужчому — географічна оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери.
5.1.1 Атмосфера
Атмосфера ( від грецького "atmos" - пар, повітря) - це газова захисна оболонка Землі, яка обертається разом з нею. Це один з найважливіших природних ресурсів нашої планети, без якого життя на Землі було б абсолютно неможливим.
Вона визначає окисні процеси живої і неживої матерії, охороняє від різких добових перепадів температури (які могли б досягти 150-200°С).
Атмосфера має шарувату будівлю і складається з:
 |
Існує більш детальніша градація атмосфери, але для теми нашої розмови нам вистачить цієї.
Шари атмосфери не мають чітких границь.
5.1.2 Гідросфера
5.1.3 Біосфера
5.1.4 Літосфера
5.2 Вплив діяльності людини на навколишнє середовища
5.2.1 Вплив діяльності людини на планетарні ресурси
Забруднення природного середовища можуть бути:
1) природними 2) штучними
5.2.2 Вплив людини на водні, ґрунтові і кліматичні ресурси
5.2.3 Вплив діяльності людини на викопні й атомні ресурси
6 Природні небезпеки (стихійні лиха)
6.1 Літосферні стихійні лиха
6.2 Гідросферні стихійні лиха
6.3 Атмосферні стихійні лиха
ЛІТЕРАТУРА
1. Класифікатор надзвичайних ситуацій в Україні.-К., 1999.-178 с.
2.Желібо Є.П., Заверуха Н.М. Зацарний В В.. Безпека життєдіяльності.-К.: «Каравела», 2003. -328с.
3.Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник. – Львів: Видавництво «Бескид Біт», 2005. – 304 с.
4.Безпека життєдіяльності. Калмиков Ю.І., Манойло О.Г. ОДАХ. 2008.-96 с.
6.1 Літосферні стихійні лиха
На земній кулі налічується приблизно 600 активних вулканів, тобто таких вулканів, які після більш-менш тривалої перерви можуть знову ожити.
За теорією А.Вегенера, земна кора складається приблизно з 20 малих та великих пластів, які називаються плитами, або платформами, вони постійно змінюють своє місце розташування.
Ці рухливі тектонічні плити земної кори мають товщину від 60 до 100км й плавають на поверхні в'язкої магми.
Магмою називається розплавлена маса, яка виділяється при виверженні вулканів. Геологи вважають, що вона утворюється в нижній частині земної кори та в верхній частині мантії на глибині від 30 до 90км.
Шляхом спостережень вдалося з'ясувати розміри зон небезпечного впливу вулканів. Лавовий потік при великих виверженнях розповсюджується до 30 км, деколи досягає 100км
До 400-500км розповсюджується зона випадіння кислотних дощів, які викликають опіки у людей, отруєння рослинності, ґрунту.
Селеві потоки, які виникають на вершинах вулканів під час раптового танення снігу та льоду в період виверження, мають довжину від декількох десятків кілометрів до 100-300км.
Землетруси.
Гіпоцентр, або осередок землетрусу, — місце, де зсуваються гірські породи.
Епіцентр — точка на поверхні землі, що знаходиться прямо над гіпоцентром.
Коливання земної кори передається сейсмічними хвилями. Найсильніші вони в гіпоцентрі. З віддаленням від нього хвилі слабшають.
Глибина осередку землетрусу зазвичай перебуває в межах від 10 до 30км, в деяких випадках вона може бути значно більша.
Магнітуда – (від лат magnitude –величина) умовна величина для оцінки енергії сейсмічних хвиль.
Інтенсивність — це показник наслідків землетрусів, який характеризує розмір збитків, кількість жертв та характер сприйняття людьми психогенного впливу.
Для реєстрації землетрусів зроблено дві шкали.
Ідею подав 1935р. американський сейсмолог Ч.Ріхтер. Він запропонував визначати силу землетрусу за 9-бальною шкалою.
В останні роки в нашій країні, як і в ряді європейських країн, використовується 12-бальна міжнародна шкала МSК-64.
Таблиця 4.1 - Схематизована сейсмічна шкала
| Бал | Сила землетрусу | Коротка характеристика | Зона руйнувань | ||
| МSК 64 | Ріхт | ||||
| Непомітний | Реєструється тільки сейсмічними приладами | Руйнувань немає | |||
| Дуже слабкі поштовхи | Реєструється сейсмічними приладами. Відчувають тільки окремі люди, що знаходяться у повному спокої | ||||
| Слабкий | Відчуває невелика частина населення | Зона слабких руйнувань | |||
| Помірний | Визначається за легкою вібрацією шибок, скрипом дверей і стін | ||||
| Досить сильний | Просто неба відчуває багато людей, в середині будівель- всі. Рух меблів. Маятники годинника зупиняються. Тріщини у шибках. | ||||
| Сильний | Відчувають всі. Картини падають із стін. Окремі частини штукатурки відколюються | Зона середніх руйнувань | |||
| Дуже сильний | Тріщини в стінах кам'яних будівель. Антисейсмічні будівлі не ушкоджуються. | ||||
| Руйнів- ний | Тріщини на схилах і на вологому ґрунті. Будівлі сильно ушкоджуються | Зона сильних руйнувань | |||
| Спустош-ливий | Сильні пошкодження і руйнування кам'яних будівель. Дерев'яні споруди перекошуються | ||||
| Нищівний | Тріщини в ґрунті, іноді до метра шириною. Обвали і зсуви на схилах. Руйнування кам'яних будівель. | Зона повних руйнувань | |||
| Катастрофа | Широкі тріщини в поверхневому шарі землі. Численні обвали і зсуви. Кам'яні будівлі майже повністю руйнуються. Сильне викривлення залізничних колій. | ||||
| Велика катастрофа | Зміни в ґрунті досягають значних розмірів. Численні тріщини, обвали, зрушення. Утворення водопадів, утворення запруд на річках, озерах. Практично всі будівлі руйнуються, жодна будівля не витримує. |
В Україні сейсмічно небезпечними районами є Карпати та гірський Крим. Аналіз статистичних даних вказує на те, що майже 120 тис км2 території України знаходяться в зоні можливих землетрусів з інтенсивністю коливань ґрунту на поверхні землі від 6 до 9 балів згідно 12-ти бальною шкалою МSК. На цій території проживає майже 11 млн. людей, які мешкають на території Автономної Республіки Крим, Закарпатської, Ровенської, Одеської та Хмельницької областей.
Землетруси силою до 8 балів трясли Одеську область в 1977, 1986, 1990р.р..
Зсуви.
Зсуви— це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги порід.
Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області
6.1.3 Селі.
«Сель» (сайль) — слово арабське і в перекладі означає бурхливий потік, тобто за зовнішнім виглядом селевий потік — це шалено вируюча хвиля висотою з п'ятиповерховий будинок, яка мчить ущелиною з великою швидкістю.
В Україні селеві потоки трапляються в Карпатах та Криму.
6.2 Гідросферні стихійні лиха
6.2.1 Повені.
Повінь— це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо.
Тією чи іншою мірою повені періодично спостерігаються на більшості великих річок України. Серед них Дніпро, Дністер, Західний Буг, Тиса та інші.
Повені бувають також на невеликих річках та в районах, де взагалі немає визначених русел. У цих районах повені формуються за рахунок зливових опадів.
Повені, викликані нагоном води, виникають переважно при сильних вітрах на пологих ділянках узбережжя Азовського та Чорного морів.
6.3 Атмосферні стихійні лиха
Урагани
Вітер - це один з найважливіших компонентів життя. Але він може бути і руйнівним, набагато небезпечнішим від багатьох стихій.
Англійський адмірал Ф.Бофорт ще 1806р. запропонував 12-бальну шкалу для вимірювання вітрів. Він розподілив вітри залежно від швидкості переміщення повітряних мас
Шторм- це вітер силою в 9 балів, коли швидкість потоку повітря становить від 20 до 24 м/с, руйнує старі будівлі, зриває дахи з будівель.
Шторми найнебезпечніші на морських узбережжях та в гирлах великих річок, шторм жене величезні хвилі висотою понад 10м. Ці хвилі заливають узбережжя і руйнують все, що не зруйнував вітер.
Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це - ураган.
Ураган може супроводжуватись грозою, необхідно уникати ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до ліній електропередач тощо.
6.3.2. Пожежі
Пожежі — це неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей та нищення матеріальних цінностей
Відомо, що 90% пожеж виникає з вини людини і тільки 7-8% спричинені блискавками.
Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі території (сотні, тисячі гектарів), є ландшафтні пожежі — лісові і степові.
Лісові пожежі поділяють на низові, верхові, підземні.
За інтенсивністю горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.
Лісові низові пожежі характеризуються горінням сухого трав'яного покрову і лісової підстилки без захоплення крон дерев.
Швидкість руху фронту низової пожежі становить від 0,3-1м/хв (слабка пожежа) до 16м/хв (сильна пожежа), висота полум'я -1-2м, максимальна температура на кромці пожежі досягає 9000С.
Лісові верхові пожежі розвиваються, як правило, з низових і характеризуються горінням крон дерев.
При швидкій верховій пожежі полум'я розповсюджується з крони на крону з великою швидкістю, яка досягає 8-25км/год, залишаючи деколи цілі ділянки незайманого вогнем лісу.
При стійкій верховій пожежі вогнем охоплені не тільки крони, а й стовбури дерев. Полум'я розповсюджується зі швидкістю 5-8 км/год, охоплює весь ліс від ґрунтового шару до верхівок дерев.
Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових лісових пожеж і розповсюджуються по шару торфу, який знаходиться на глибині 50см. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1-0,5м/хв, виділяється велика кількість диму і утворюються прогари (пустоти, які вигоріли).
Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості, де є суха пожухла трава. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20-30 км/год.
Небезпеки техногенного характеру
7.1 Техногенні аварії і катастрофи
7.2 Аварії на транспорті
7.3 Соціально-політичні небезпеки
7.1 Техногенні аварії і катастрофи
7.1.1 Аварії з викидом радіоактивних речовин
Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в атмосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгострокове радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.
Найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середовища є аварія, яка сталася 1986р. на Чорнобильській АЕС. Внаслідок грубих порушень правил експлуатації та помилкових дій 1986 рік став для людства роком вступу в епоху ядерної біди.
За оцінками спеціалістів сумарне радіоактивне забруднення еквівалентне випадінню радіоактивних речовин від вибуху декількох десятків таких атомних бомб, які були скинуті над Хіросімою.
Внаслідок цього викиду були забруднені території України, Білорусі, Росії, де зараз проживає 5 млн. осіб.
Першими наслідками цієї аварії стало опромінення осіб, які брали участь у гасінні пожежі та аварійних роботах на атомній станції.
Гострою променевою хворобою захворіло 238 осіб, 29 з них померло в перші місяці після аварії, ще 15 - згодом.
Пізніше діагноз «гостра променева хвороба» був підтверджений у 134 хворих, з них важкого та дуже важкого ступеня — у 43.
|
При аварії на АЕС заражена територія, залежно від рівнів радіації ділиться на зони:
Зону відчуженняв якій перебування людей заборонене.
Зону тимчасового перебування– дозволено працювати вахтовим методом.
Зону обмежень– перебування людей дозволене, але з обмеженнями за часом і виду діяльності.
7.1.2 Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин
Безпосередніми причинами цих аварій є:
- порушення правил безпеки й транспортування;
- недотримання техніки безпеки;
- вихід з ладу агрегатів, механізмів;
- ушкодження трубопроводів, ємностей тощо.
Головною особливістю хімічних аварій є їх здатність розповсюджуватись на значній території, де можуть виникати великі зони небезпечного забруднення навколишнього середовища.
На території України знаходиться 877 хімічно небезпечних об'єктів та 287000 об'єктів, що використовують у своєму виробництві сильнодіючі отруйні речовини або їх похідні (у 140 містах та 46 населених пунктах).
Аміак — безбарвний газ із запахом нашатирю Застосовують його в холодильному виробництві, а також для виготовлення азотних добрив і т.п. Суха суміш аміаку з повітрям (4:3) здатна вибухати. Аміак добре розчиняється у воді. У високих концентраціях він збуджує центральну нервову систему і викликає судоми.
Частіше смерть наступає через декілька годин або діб після отруєння від набряку гортані і легенів. При попаданні на шкіру може спричинити опіки різного ступеня
Перша допомога: свіже повітря, вдихання теплої водяної пари 10%- розчину ментолу в хлороформі, тепле молоко з боржомі або содою.
Хлор— зеленувато-жовтий газ з різким запахом. Застосовують в різних галузях промисловості: паперово-целюлозної, текстильної, виробництві хлорного вапна, хлоруванні води і т.д.
Хлор в 1,5 разу важче за повітря, тому хмара хлору переміщатиметься по напряму вітру понад землею.
Хлор подразнює дихальні шляхи і викликає набряк легенів. При високих концентраціях смерть наступає від 1—2 вдихів. При декілька менших - дихання зупиняється через 5— 25 мин.
Перша допомоганадіти на ураженого протигаз і винести із зони зараження. Цілковитий спокій, інгаляція киснем. При роздратуванні дихальних шляхів — вдихання нашатирного спирту, питної соди;
7.2 Аварії на транспорті
Необхідність транспорту в наш час не виникає жодного сумніву. Транспортні засоби мають великий позитивний вплив на економіку країни, створюють зручність і комфорт для людей. Розвиток транспорту, підвищення його ролі у житті людей супроводжується не тільки позитивним ефектом, а й негативними наслідками, зокрема, високим рівнем аварійності транспортних засобів та дорожньо-транспортних пригод (ДТП).
Всесвітньою організацією охорони здоров'я була опублікована доповідь, у якому представлена статистика загибелі людей у результаті дорожніх аварій.
Статистика така: більше 1 млн 200 тис. чоловік загинули й ще 50 млн одержали травми.
У доповіді сказано, що до 2020р. дорожно транспортні події обженуть як причини смертності СНІД й інсульти.
Щодня на дорогах гинуть більше 3 тис. чоловік, більша частина яких - молоді люди від 15 до 44 років.
І якщо не приймати термінових мір, то протягом найближчих 14 років дорожня смертність зросте ще на 60%.
Велике значення при аваріях має психологічний чинник, зокрема емоційний стрес. Дія пасажирів зовсім не підготовлених та необізнаних з обставинами можливих аварій, цей чинник відіграє негативну роль.
Тому необхідно, щоб кожний пасажир з метою підвищення особистої дорожньо-транспортної безпеки знав потенційно аварійні ситуації, характерні для того чи іншого виду транспортних засобів, послугами якого він скористався, крім того, був добре обізнаний із засобами індивідуального та колективного захисту, що знаходяться на транспортному засобі, та знав способи їх використання.
7.3 Пожежі та вибухи
Вибухи та їх наслідки — пожежі, виникають на об'єктах, які виробляють вибухонебезпечні та хімічні речовини. При горінні багатьох матеріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше, ніж від вогню.
Раніше при пожежах виділявся переважно чадний газ. Але в останні десятиріччя горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення в повітря синильної, соляної й мурашиної кислот, метанолу, формальдегіду та інших високотоксичних речовин.
Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропілену тощо.
Дані офіційної статистики, які базуються на проведених дослідженнях 25 тисяч пожеж та вибухів:
Більше 63% пожеж у промисловості обумовлено помилками людей або їх некомпетентністю.
8 Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація усунення їх негативних наслідків
8.1 Класифікація надзвичайних ситуацій
8.2 Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій
8.3 Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій
8.1 Класифікація надзвичайних ситуацій
Аварії поділяються на дві категорії:
8.2 Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій
Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій — це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на:
- регулювання безпеки;
- проведення оцінки рівнів ризику;
- завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації
Зазначені функції запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина державна системазапобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.
(ЄДСЗР) включає в себе:
Кожний рівень ЄДСЗР має:
- координуючі та постійні органи управління
- систему повсякденного управління,
- сили і засоби,
- резерви матеріальних та фінансових ресурсів,
- системи зв'язку та інформаційного забезпечення
До системи повсякденного управління ЄДСЗР входять оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації:
1. центри управління в надзвичайних ситуаціях, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань НС та цивільного захисту населення усіх рівнів;
2. диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств та організацій.
До складу сил і засобів ЄДСЗР входять
1. Спеціальні аварійно-рятувальні (пошуково-рятувальні) формування,укомплектовуються і перебувають у стані постійної готовності (СПГ).
2. На базі існуючих спеціалізованих служб і підрозділів (будівельних, медичних, хімічних, ремонтних та інших) в областях, районах, населених пунктах та організаціях утворюються позаштатні спеціалізовані формування, призначені для проведення невідкладних робіт у надзвичайній ситуації.
Ці формування проходять спеціальне навчання, періодично залучаються до участі з ліквідації НС разом із СПГ.
3. У виконанні робіт, пов'язаних із запобіганням НС і реагуванням на них, можуть брати участь також добровільні громадські об'єднання за наявності у них відповідного рівня підготовки, підтвердженого в атестаційному порядку.
З метою недопущення загибелі людей, забезпечення їх нормальної життєдіяльності у НС передусім повинно бути проведено сповіщення населення про можливу загрозу, а якщо необхідно, організувати евакуацію.
Сповіщення населення здійснюється усіма доступними способами:
- через телебачення,
- радіомережу,
- радіотрансляційну провідну мережу,
- спеціальними сигналами (гудки, сирени).
Передбачається спеціальна схема повідомлення посадових осіб та осіб, задіяних у системі цивільної оборони.
8.3 Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій
Рятувальні роботи включають:
- розвідку маршрутів і об'єктів робіт;
- локалізацію і гасіння пожеж на ділянках робіт;
- пошук уражених і витягування їх з пошкоджених будинків, із завалів;
- розкриття зруйнованих, пошкоджених, завалених споруд та рятування людей, які там знаходяться;
- подання повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою;
- надання першої долікарської допомоги ураженим та евакуація їх до лікарських установ;
- виведення (вивезення) населення з небезпечних зон у безпечні райони;
- санітарну обробку людей, дезактивацію та дегазацію техніки, одягу, продовольства, води, фуражу.
Інші невідкладні роботи включають:
- прокладання колонних шляхів та влаштування проїздів (проходів) у завалах та в зонах ураження;
- локалізацію аварій на газових, електричних мережах з метою забезпечення умов для проведення рятувальних робіт;
- укріплення чи руйнування конструкцій будинків та споруд, які загрожують обвалом;
- ремонт та відновлення пошкоджених і зруйнованих ліній зв’язку та комунально-енергетичних мереж;
РіНР проводяться безпосередньо в осередках ураження за будь-якої погоди до повного їх завершення.
9 Фізіологічна характеристика людини в контексті її безпеки і здоровя
9.1 Фізіологічні особливості організму людини
9.2 Аналізатори людини - система зв'язку з навколишнім середовищем
9.1 Фізіологічні особливості організму людини
Еволюція забезпечила людський організм високими резервами стійкості та надійності. Насамперед це стосується людського мозку. Одні дослідники вважають, що він використовується на 2-3%, інші — на 5-6% потенційних можливостей. Запас міцності «конструкції людини» має коефіцієнт 10, тобто організм людини може витримувати навантаження в 10 разів більші, ніж у практичній діяльності. Серце людини протягом усього життя здійснює більш 109 скорочень, у той час як найсучасніша система забезпечує 107, тобто в 100разів менше.
З наведених прикладів видно, що резерви організму людини надзвичайно високі. Проте досягнення людини в галузі науки, техніки, при створенні комфортних умов життя призвели до утворення нових видів небезпеки та до деградації резервів організму людини.
Фізіологічні особливості організму людини необхідно розглядати з урахуванням його взаємодії з навколишнім середовищем. Така взаємодія здійснюється шляхом обміну речовин і енергії.
Рис. 9.2 – Види обміну речовин в клітинах людини
Енергозабезпеченість 
їжі повинна відповідати енерговитратам організму, тобто енергетичні потреби людини повинні повністю покриватися за рахунок енергетичної цінності харчових продуктів, які входять у раціон людини.
9.2 Аналізатори людини - система зв'язку з навколишнім середовищем
Здоров'я людини - це стан повного фізичного, психологічного і соціального благополуччя, відсутність хвороб чи фізичних дефектів.
З медичної точки зору: здоров'я - це, насамперед, стан організму, у якому відзначається відповідність структури і функції, а також здатність регуляторних систем підтримувати постійність внутрішнього середовища (гомеостаз).
Нормальна життєдіяльність людини полягає в тім, що його організм зіштовхується постійно, щодня з різними подразниками. Для підтримування постійності внутрішнього середовища організму у відповідь на дію цих подразників виникають адекватні реакції, що по силі, характеру, тривалості і часу властиві більшості людей.
Властивість організму адекватно відповідати на різні впливи навколишнього середовища називається реактивністю. Всі види реактивності організму об'єднані в системи, кожна з яких виконує певну функцію.
Розглянемо, які захисні функції виконує імунна система.
Імунна система складається з центральних і периферичних органів і має у своєму розпорядженні рухливі іммуноцити.
Головною функцією імунної системи є підтримка антигенного гомеостазу в організмі.
При цьому імунна система забезпечує зв'язування і руйнування як інфекційних, так і неінфекційних антигенів, виконуючи захисну функцію організму.
Для одержання інформації організм людини забезпечений аналізатором чи сенсорною системою.
Аналізатором, чи сенсорною системою, називають частину нервової системи, що складається з безлічі спеціалізованих сприймаючих приладів - рецепторів, а також проміжних і центральних нервових кліток, що зв'язують їхні нервові волокна. Аналізатори представляють системи входу інформації в мозок і аналізу цієї інформації.
Робота будь-якого аналізатора починається (перший етап) з виявлення і сприйняття сигналу з зовнішнього чи внутрішнього середовища. (Рис. 1.2.)
На другому етапі аналізатори зобов'язані провести розпізнання сигналів. На даній стадії основним критерієм виступає не абсолютна чутливість аналізатора, а його здатність реагувати на зміну інтенсивності тимчасових показників чи просторових ознак стимулу.
Цей "природний" пристрій виконаний таким чином, щоб забезпечувати різну реакцію на мінімальне розходження (інтенсивність) між стимулами.
У сучасній фізіології розрізняють вісім аналізаторів.
Проте в системі взаємодії людини з об'єктами навколишнього середовища головними або домінуючими при виявленні небезпеки все ж таки виступають * зоровий, * слуховий та * шкірний аналізатори. Інші виконують допоміжну, або доповнюючу, функцію.
Аналізатори — це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.
Усі аналізатори в принциповому структурному відношенні однотипні.
Рис. 9.3 - Структура аналізаторів людини
Основною частиною аналізатора є рецептор, що виконує строго визначені функції. Усі рецептори поділяються на: (Рис.9.4)
Рис.9.5 - Властивості аналізаторів людини
Чутливість аналізаторів близька до теоретичної межі й у сучасній техніці поки що не досягнута. Кількісною мірою чутливості є гранична інтенсивність, тобто найменша інтенсивність подразника, вплив якої дає відчуття.
Диференційна чутливість визначається найменшою величиною подразника, яка дає можливість відчути його зміну.
Основний психофізичний закон фізіології Вебера-Фехнера: інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму інтенсивності подразника.
У математичний формі закон Вебера-Фехнера виражається так:
S=C× lg I
Де: S — інтенсивність (або сила) відчуття;
І — розмір чинного подразника;
С — коефіцієнт пропорційності
Зоровий аналізатор у житті людини відіграє головну роль. Більше 90% інформації про зовнішній світ ми одержуємо через зоровий аналізатор. Тому не випадково говорять: "Краще один раз побачити, чим сто разів почути".
Коли на людину діють надзвичайні подразники, організм її сам активно формує таке внутрішнє середовище, яке дозволяє оптимізувати фізіологічні процеси в нових умовах існування.
Для стабілізації внутрішнього середовища існує спеціальний регуляторний апарат, що вирівнює, компенсує всі зміни внутрішнього середовища. Однією із складових такого апарата є інтероцептивний аналізатор, що сприймає і передає в центральну нервову систему сигнали не тільки про стан внутрішнього середовища, але і про діяльність внутрішніх органів людини. Цей апарат координує діяльність внутрішніх органів і приводить їх у відповідність з потребами всього організму.
Висновок
1. Природа наділила людський організм високими резервами стійкості та надійності.
2. Досягнення людини в галузі науки, техніки при створенні комфортних умов життя призвели до утворення нових видів небезпеки та до деградації резервів організму людини.
3. Один із шляхів підтримки резервів організму людини – це збалансоване харчування. Енергозабезпеченість їжі повинна відповідати енерговитратам організму.
4. Нормальна життєдіяльність людини полягає у властивості організму адекватно відповідати на різні впливи навколишнього середовища.
5.Одержання організмом інформації, від якої залежить і безпека людини, здійснюється через аналізаторну чи сенсорну систему. Головну рольу житті людини відіграє зоровий аналізатор.
6. Головноюфункцієюімунноїсистеми є підтримка антигенного гомеостазу в організмі.
Гомеостаз — стан внутрішньої динамічної рівноваги організму з постійною функціональною саморегуляцією у всіх його ланках.
10 Психологічна характеристика людини в контексті її здоровя і безпеки
10.1 Психіка людини і безпека життєдіяльності
10.2 Емоційні якості людини
10.3 Вплив негативних факторів на здоров'я людини
10.1 Психіка людини і безпека життєдіяльності
Центральна нервова система (ЦНС) людини
Головной мозок — головна складова ЦНС.
Головний мозок керує діяльністю всього організму людини, це центр нервової системи мислення, волі і почуттів.
Вегетативна нервова система - регулює діяльність внутрішніх органів і пов'язана з центральною системою
I. Шийний відділ
II. Грудний відділ
III. Поясничний відділ
IV. Крестцовий відділ
V. Копчиковий відділ
1. Головной мозок.
2. Проміжний мозок.
3. Cредній мозок. 4. Міст.
5. Мозжечок. 6. Продовгуватий мозок. 7. Спинний мозок. 8. Шийне потовщення. 9. Поперекове потовщення.
10. «Конячий хвіст»
Головний мозок людини — найдосконаліший орган живої природи. Він містить 20 млрд клітин і 300 млрд міжклітинних з'єднань.
У людини відношення маси головного мозоку до маси тіла в середньому дорівнює 2 % (1360 г).
ЦНС має функціональний симпатичний відділ із системами тривоги, захисту і мобілізації резервів.
Координація всіх цих систем здійснюється ЦНС, що забезпечує безпечне пристосування організму до змін навколишнього середовища.
Однією з фундаментальних властивостей центральної нервової системи є її здатність створювати осередки гальмування і осередки активності (домінанти).
Здатність до довготривалої активної праці і протидії втомі залежить від індивідуальної витривалості нервової системи по відношенню до збуджувального та гальмівного процесів, тобто від її сили.
Від сили нервової системи залежить:
- здатність до екстреної мобілізації в аварійній ситуації;
- здатність успішно діяти, не зважаючи на відволікаючі фактори.
Мала рухливість при розумовій роботі й одноманітність при фізичній праці призводять до стомлення нервової системи.
Стомлення нервової системи послаблює її регулюючу функцію і може спровокувати виникнення ряду хвороб: серцево-судинних, шлунково-кишкових, шкірних і т.д.
10.2 Емоційні якості людини
Емоції — (потрясаю, хвилюю) - це реакції на вплив зовнішніх і внутрішніх подразників, що дуже сильно впливають на суб'єкта і охоплюють усі види чутливості.
Емоції виникають лише в тому випадку, якщо перед організмом стоїть яка-небудь задача, потреба, ціль (вижити, залишитися цілим, перемогти і т.д.), а засобів для її рішення виявляється недостатньо.
У якості засобів виступають:
1) інформація, уміння, досвід, навичка (І);
2) енергія (Е);
3) час (Ч).
Інформація - уміння, досвід, навичка, час.
Еволюційний розвиток людини відбувався головним чином у психіці.
Психіка — це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу.
Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.
Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності.
Дослідами встановлено, що у 70% нещасних випадків, що трапляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди.
Якщо людина психічно нормальна, то вона без причини ніколи не стане прагнути ушкоджень.
Причинами можуть бути:
А) внутрішні фактори:
- індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості;
- порушення емоційного стану;
- недостатність знань і досвіду;
Б) фактори зовнішнього середовища.
Прояв емоційного життя людини відбувається у таких станах, як афекти, власне емоції, почуття, настрій і стрес.
Афект — це найсильніша емоційна реакція. Афект постає як наслідок якогось сильного потрясіння, він повністю захоплює людину і підкоряє її думки і рухи.
Власне емоції — це більш тривалі реакції і ті, що виникають не тільки внаслідок події, яка сталася, а й ті, що передбачаються або згадуються.
Почуття — стійкі емоційні стани, які мають чітко означений предметний характер і висловлюють ставлення, як до конкретної події або людей, так і до уявлення.
Настрій — найстійкіший емоційний стан. Настрій відображає загальне ставлення щодо сприйняття або не сприйняття людиною світу.
Стрес — це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу спротив, боротьби, до втечі. Під час стресу виділяються гормони, змінюється режим роботи багатьох органів і систем (ритм серця, частота пульсу тощо).
Стресова реакція має різний прояв у різних людей:
- активна - зростає ефективність діяльності,
- пасивна — ефективність діяльності різко зменшується.
Головне в природі емоцій — залежність їх від потреб (цілей) та дефіциту необхідної інформації.
У звичайному стані, коли існуючі в організмі інформація стану (Іс), енергія стану (Ес), час (Чс) відповідають необхідним (Ін, Ен, Чн) для рішення поставленої мети, то стан напруги відсутній (СН0) можна описати рівнянням:
СН0 f(Іс, Ес, Чс Ін, Ен, Чн) 0
У випадку, якщо існуючі в організму інформація стану (Іс), енергія стану (Ес), час (Чс) менше необхідних Ін, Ен, Чн для рішення поставленої мети, то стан напруги (СН) описується рівнянням:
СН f(Іс, Ес, Чс - Ін, Ен, Чн)
За величиною СН розрізняють 4 ступеня емоцій.
Перша ступінь емоцій (СЕ1) характеризується тим, що при зосередженні уваги, мобілізації активності (МА) стан напруженості організму зростає і дозволяє вирішити поставлену мету:
СЕ1 (СН1+МА) >СН0
На першій стадії організм тренується, підвищується працездатність, мобілізуються інтелектуальні і фізичні ресурси, і такий стан дуже корисний.
Друга ступінь емоцій (СЕ2) характеризується тим, що мобілізація ресурсів організму виявляється недостатньою для рішення поставленої мети.
При подальшому зростанні напруги з'являється стенічна негативна емоція (СНЕ):
СЕ2 (СН2+СНЕ) СН0
Психологічно - це прояв стану люті, гніву, обурення, що супроводжується максимальним збільшенням ресурсів, підвищенням працездатності для рішення мети.
Третя ступінь емоцій (СЕ3) характеризується тим, що мобілізація ресурсів організму виявляється недостатньою для рішення поставленої мети.
Подальша максимальна мобілізація сил (СН3) приводить до виникнення астенічної негативної емоції(АСНЕ), коли задача вимагає ресурсів, що набагато перевищують ті, котрими розташовує організм.
СЕ3 (СН3+АСНЕ) << СН0
Психологічно це прояв страху, жаху, туги. Спостерігається зниження інтелектуальних і енергетичних ресурсів. Такий стан шкідливий для людини, руйнує тіло і душу.
Четверта ступінь емоцій (СЕ4) характеризується тим, що мобілізація ресурсів організму при рішенні поставленої задачі нездійсненна (АСНЕ), відбувається значне зниження інтелектуальних і енергетичних ресурсів. Організм змушений відмовитися від досягнення поставленої мети:
СЕ4