Амортизація основних фондів. У податковому обліку основні фонди розподіляються за такими групами:
У податковому обліку основні фонди розподіляються за такими групами:
1- будинки, споруди, їх структурні компоненти й передатні устрої;
2- автомобільний транспорт і вузли (запчастини) до них, меблі, побутова електроніка, оптичні, електротехнічні прилади й інструменти, різне інше конторське (офісне) обладнання, пристрої та приналежності до них;
3 - будь-які інші основні фонди, не включені у перші 2 групи.
Із 1.01.2003 року основні фонди діляться на чотири групи.
До 4-ої групі належать тільки основні фонди, які були придбані після набуття чинності нової редакції Закону „Про оподаткування прибутку” (1.01.2003 року). У нову групу амортизації входять ЕОМ та інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, інформаційні системи, телефони ( у т.ч. стільникові), мікрофони й рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів.
У процесі функціонування основні фонди тривалий час зберігають натуральну форму, а вартість переносять на готовий продукт у процесі зношування. Розрізняють фізичний та моральний знос основних фондів. Фізичний знос - це втрата основними фондами своїх первісних техніко-економічних якостей. Моральний або економічний знос відбувається внаслідок здешевлення основних фондів або створення нових, більш продуктивних і економічних основних фондів даного виду й призначення. Моральний знос відбувається в результаті технічного прогресу у машинобудуванні та будівництві. Урахування морального зносу основних фондів набуває в торгівлі та ресторанному господарстві в умовах ринку актуального значення у зв'язку з конкуренцією та завоюванням ринку. Його розвиток вимагає більш інтенсивного відновлення обладнання і т.і.
Вартість зносу основних фондів відображається в амортизаційних відрахуваннях. Під амортизацією основних фондів і нематеріальних активів варто розуміти поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення прибутку підприємства у межах норм амортизаційних відрахувань.
Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів і нематеріальних активів, самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єкта, встановлюваного підприємством. При визначенні строку корисного використання варто враховувати:
- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності й продуктивності;
- фізичний та моральний знос;
- правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта.
Амортизація основних фондів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням наступних методів, які можуть бути використані в ресторанному господарстві:
1) прямолінійного, відповідно до якого річна сума амортизації визначається діленням вартості амортизаційних відрахувань на очікуваний період часу використання об'єкта основних фондів;
2) зменшення залишкової вартості, відповідно до якого річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта і річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;
3) прискореного зменшення залишкової вартості, відповідно до якого річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок року або первісної вартості на дату нарахування амортизації й річної норми амортизації, що нараховується, виходячи зі строку корисного використання об'єкта та подвоюється.
Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних коштів, передбачені податковим законодавством.
Для цілей податкового обліку порядок визначення і нарахування сум амортизаційних відрахувань наступний. Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.
Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується по формулі:
Б(а)= Б(а-1)+П(а-1)-В(а-1)-А(а-1),
де Б(а) – балансова вартість групи на початок звітного періоду
Б(а-1) – балансова вартість групи на початок періоду, що передує звітному;
П(а-1) – сума видатків на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних фондів;
В(а-1) - сума виведених із експлуатації основних фондів протягом року, що передує звітному;
А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахована в періоді, що передує звітному.
Тобто, якщо говорити про метод амортизації, то це є застосовувані норми амортизації до залишкової вартості.
Слід зазначити, що облік балансової вартості основних фондів групи 1 ведеться по кожному окремому будинку, споруді та у цілому по групі. Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3, 4 здійснюється по сукупній вартості відповідної групи.
Амортизація окремих об'єктів основних фондів групи 1 відбувається до досягнення балансовою вартістю цього об'єкта 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.). Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат. Амортизація основних фондів груп 2, 3, 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю нульового значення.
Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної із груп основних фондів у таких розмірах (ці норми діяли, включаючи 2003 рік).
Група 1 - 5 %
Група 2 - 25 %
Група 3 - 15 %
Із 1.01.2004 року норми амортизації збільшилися і становлять:
Група 1 - 8% (квартальна - 2%)
Група 2 - 40% (квартальна - 10%)
Група 3 - 24% (квартальна - 6%)
Група 4 - 60% (квартальна - 15%)
У 2004 році Наказом Міністерства фінансів України №671 введено забалансовий рахунок 09 «Амортизаційні відрахування». На цьому рахунку ведеться облік нарахування та використання амортизаційних відрахувань.
Із 1.01.2003 року, відповідно до податкового обліку, будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості основних фондів, відносяться на витрати. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2,3 і 4, балансову вартість окремих об'єктів основних фондів групи 1 і підлягають амортизації за встановленими нормами. Для інформації: до 1.01.2003 року ця величина становила 5%. Таким чином, зроблено реальний крок у бік цивілізованого відношення до витрат підприємства на основні фонди, що якоюсь мірою можна вважати стимулом для капіталовкладень у ці фонди.
Крім прискореного методу, застосовується лінійний метод амортизації. Лінійний метод, відповідно до Закону „Про оподаткування прибутку”, застосовується для амортизації нематеріальних активів, коли кожний окремий вид нематеріальних активів амортизується рівними частками, виходячи з його первинної вартості протягом строку, що визначається підприємством самостійно, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Нематеріальні активи – це об'єкти промислової та інтелектуальної власності, а також інші права, встановлені відповідним законодавством (патенти, торгові марки і т.і.)