Потоки метаболічних процесів
Потім
15.Хромосоми.Будова хромосом та морфологічні типи.
Всі хромосоми під час метафази складаються із двох хроматид, що утворені з максимально спіралізованого хроматину . Кожна хроматида це зв'язана з гістонами одинарна двониткова суперспіралізована ДНК. Дві дочірні молекули ДНК, що знаходяться у двох хроматидах, утримуються разом у ділянці центромери за допомогою нереплікованого сегмента ДНК. Будова хромосоми на різних ділянках неоднакова. У хромосомах розрізняють первинну перетяжку, що поділяє хромосому на два плеча. Первинна перетяжка (центромера) - найбільш спіралізована частина хромосоми. Центромера являє собою загальну, нерепліковану ділянку ДНК. На ній розташовуються спеціальні білки, що утворюють кінетохори (від грец. κΐνησις C рух, χώρα C місце), до яких при розподілі генетичного матеріалу прикріплюються нитки веретена. Це сприяє поділу дочірніх хроматид під час анафази. Місце розташування первинної перетяжки в кожній парі хромосом індивідуальне і стале, що зумовлює, го-ловним чином, її форму. Кінці плечей хромосом одержали назву теломерів. Вони містять тисячі повторюваних послідовностей, наприклад, ТТАТТГ. Це генетично неактивні спіралізовані ділянки, що перешкоджають з'єднанню хромосом між собою або з їх фрагментами. Поз- бавлена теломери хромосома виявляється "липкою" і легко з'єднується з такими ж ділянками інших хромосом. Отже, теломери зберігають хромосому як індивідуальну дискретну одиницю, забезпечують її індивідуальність. Деякі хромосоми мають вторинні перетяжки, що часто відокремлюють ділянки хромосом, названі супутниками. Ці ділянки хромосом містять гени рРНК. Такі хромосоми в ядрах клітин люди- ни можуть наближатися одна до одної, вступа- ють в асоціації, що сприяє формуванню ядерець. Ці ділянки у хромосомах називають ядерцевими організаторами.
16.Принципи класифікації хромосом.
За Денверською класифікацією (Денвер, США, 1960 р.) всі аутосоми людини поділяються на 7 груп залежно від довжини хромосом і розміщення цент- ромери. Кожна група позначається латинськими літерами від А до G. Крім того, всі аутосоми в по- рядку зменшення нумеруються (від 1 до 22). Визначені також статеві хромосоми X і Υ.
Група 1-3 (А): великі хромосоми, які чітко відрізняються одна від одної; центромери розташо- вані посередині. Група 4-5 (В): великі хромосоми, які мало відрізняються одна від одної; центромери зміщені до одного з кінців хромосоми. Група 6-12 (С): хромосоми середніх розмірів, мало різняться між собою; центромери розташовані ближче до одного з кінців. Найбільша за дов- жиною з цієї групи хромосом 6-а, вона схожа з ХCхромосомою. Група 13-15 (D): хромосоми середніх розмірів; центромери майже повністю зміщені до одного з кінців хромосоми (акроцентричні хромосоми). У всіх трьох хромосом виявлені супутники. Група 16-18 (Е): короткі хромосоми; у 16-ї хро- мосоми центромера розташована майже посере- дині, у 17-ї і 18Cї хромосом центромери зміщені. Група 19-20 (F): маленькі (короткі) хромосоми; центромери розташовані посередині. Група 21-22 (G): найменші хромосоми; центро- мери знаходяться на кінцях хромосом (акроцент- ричні хромосоми). 21-а хромосома має сателіт на короткому плечі. З хромосомами цієї групи схожа t Y-хромосома. Статеві хромосоми виділяються окремо. В основу Паризької класифікації (1971) покладе- но диференційне забарвлення хромосом, коли кожній парі властивий характерний тільки для неї порядок чергування темної і світлої посмугованості -гете- ро- й еухроматинових ділянок.
17.Основні правила хромосом.
Правила хромосом. 1. Специфічність набору хромосом для кожного виду. Рослини і тварини мають сталий набір хромосом у кожній соматичній клітині .Диплоїдний набір хромосом (2п) для людини -46, для дрозофіли -8 для коня - 66, шимпанзе - 48, собаки - 78 і т. д. Гаплоїдний набір (п) для людини - 23, дрозофіли - 4 і т. д. Гамети містять тільки одинарний набір хромосом. Число хромосом часто використовується для ідентифі- кації виду. Число хромосом не залежить від рівня організації виду і не завжди вказує на філо- генетичну спорідненість. Однакова кількість хро- мосом може зустрічатися в далеких один від одно- го видів і дуже відрізнятися у близьких. Однак істотні відмінності й специфічність виявляються в тому, що кожний вид має у своєму наборі хромосоми певної форми і розмірів. А головне усі хромосоми мають свій унікальний набір генів, що визначають розвиток особин тільки певного виду. Хромосомний комплекс виду з усіма його особливостями - числом хромосом, формою, наявністю видимих у світловий мікроскоп деталей будови окремих хромосом - називається каріотипом. 2. Парність хромосом. Слід звернути увагу на те, що у всіх організмах число хромосом парне. Це пов'язано з тим, що хромосоми складають пари. Кожна хромосома соматичних клітин має аналогічну собі хромосому. Хромосоми з такої пари мають однаковий розмір, форму і склад генів. Пари хромосом, що мають однакові гени або їх алелі, та контролюють альтернативні ознаки, називаються гомологічними. Гомологічні хромосоми однакові за розміром і формою. У них збігаються розміщення центромер, порядок розташування хроC момер і міжхромомерних ділянок та інші елементи будови. Негомологічні хромосоми мають зовсім інші характеристики. Одна гомологічна хромосома надається від одного з батьків (батька), а інша від другого (матері). Генетична інформація, необхідна для розвитку організму, міститься тільки в повному комплекті всіх негомологічних хромосом (тобто в повному диплоїдному наборі хромосом). 3. Індивідуальність окремих пар хромосом. Кожна пара гомологічних хромосом індивідуума відрізняється від іншої пари за розміром, формою і генетичним складом. Наприклад, перша пара хро- мосом людини (метацентричні, найбільші, мають індивідуальну посмугованість) дуже відрізняється від 22Cї пари (акроцентричні, найменші, мають вторинну перетяжку і супутник) .Вони містять різні гени, що визначають розвиток різних ознак. 4. Безперервність хромосом. Це означає, що кожна дочірня хромосома походить від материнської хромосоми. В інтерфазі (SCперіоді) відбувається подвоєння ДНК і утворюються дві ідентичні дочірні молекули, що формують хромосому. Така хромо- сома складається з двох хроматид, що потім потрапляють у різні клітини внаслідок мітозу. У кож- ному наступному поділі цей цикл повторюється. Це забезпечує стабільність каріотипу організмів впро- довж тисячоліть. Таким чином, у послідовних генераціях клітин зберігається постійне число хромосом та їх індивідуальність внаслідок здатності хромосом до точ- ної репродукції при поділі клітини. Отже, не тільки "кожна клітина від клітини", але і "кожна хромосома від хромосоми".