Етилхлорид (Aethylii chloridum) 4 страница
Літію карбонат визначають зворотним титруванням, тому що препарат у воді не розчиняється. Крім того, необхідно видалити СО2, який виділяється, тому що він може вплинути на результат кількісного визначення:
Li2CO3 + 2HCI(надлишок) → 2LіCI + CO2↑ + H2O
Добутий розчин кип’ятять до видалення СО2 і залишок хлоридної кислоти відтитровують стандартним розчином натрію гідроксиду:
НСІ + NaOH → NaCI + H2O
Зберігають лікарські речовини в добре закритій тарі.
Похідні бору.
Кислота борна є слабкою одноосновною кислотою Н3ВО3 (К=6,4∙10‾10). Вперше добув лікар Гомберг в 1702р. Н3ВО3 – безбарвні блискучі лусочки або дрібний кристалічний порошок, розчинний у воді, спирті і гліцерині.Солі борної кислоти невідомі. При нейтралізації кислоти утворюються тетраборати (солі Н2В4О7) або метаборати (солі НВО2). Кислотні властивості борної кислоти посилюються при її взаємодії з поліолами ( наприклад гліцерином), що використовується в аналітичній практиці.
Тотожність. 1) При прокалюванні кислоти борної спостерігається поява склоподібної маси оксиду бору (В2О3):
t0 t0
В(ОН)3 ───→ HBO2 ───→ B2O3
−H2O
2) З етанолом в присутності концентрованої Н2SO4 утворюється ефір борноетиловий, який горить полум’ям з характерною зеленою каймою:
H2SO4
В(ОН)3 + 3С2Н5ОН ────→ В(ОС2Н5 )3 + 3Н2О
3) Реакція з куркуміном. Кислота борна з природним барвником куркуміном, нанесеним на фільтрувальний папір, утворює комплексну сполуку розоціанін, забарвлений в рожевий колір. При подальшому змочуванні отриманого комплексу розчином аміаку утворюється зелене забарвлення, яке переходить у червоне.
Чистота. В кислоті борній не повинно бути домішки мінеральної кислоти, що встановлюється індикатором метилоранжевим. Сама кислота не змінює забарвлення цього індикатору (бо дуже слабка).
Кількісне визначеннякислоти борної проводять в середовищі гліцерину , з яким вона утворює сильну комплексну кислоту, що титрується лугом.
 |
Гліцерин необхідно попередньо нейтралізувати лугом через те, що він має слабкокислу реакцію у зв’язку з наявністю в його складі трьох гідроксильних груп:
Замість гліцерину при титруванні можна додавати інші поліспирти, наприклад манніт (як вимагає ДФУ).
Борну кислоту можна визначати і комплексонометричним методом. В цьому випадку до досліджуваного розчину додають надлишок трилону Б, який потім відтитровують розчином МgСІ2 в присутності індикатора - суміші кислотного хрому чорного спеціального і тропеоліна-00.
Борну кислоту застосовують як слабкий антисептичний засіб у вигляді водних розчинів (2-4%) для полоскання ротової порожнини, промивання очей та ін. Застосовують також у вигляді мазей і в присипках.Входить до складу борної мазі, дитячої присипки болюс, протизаплідного засобу контрацептин, борно-цинково-нафталонової пасти , борного вазеліну, борментолу.
Натрію тетраборат Na2B4O7 ∙10H2O(бура).Безбарвні, прозорі кристали, легко вивітрюються або білий кристалічний порошок. Розчинний у воді, дуже легко розчинний в киплячій воді, практично нерозчинний у спирті, легко розчинний в гліцерині. При розчиненні у воді дає лужну реакцію середовища внаслідок гідролізу.
Для ідентифікації препарату можна використовувати всі реакції, які використовуються для кислоти борної, а також реакцію на Na+.
Кількісне визначення натрію тетраборату проводять методом ацидиметрії в присутності індикатора метилового оранжевого:
Na2B4O7 + 2HCI + 5H2O → 4H3BO3 + 2NaCI
Верхня границя вмісту натрію тетраборату (не більше 10%) пов’язана з тим, що ДФ регламентує ступінь вивітрювання кристалізаційної води.
Натрію тетраборат застосовують як антисептичний засіб для спринцювань, полоскань, змазувань, для лікування епілепсії у дітей.
Зберігати треба у добре закритій тарі.
Похідні магнію і кальціюМагнію сульфат MgSO4 ∙7H2O – білий порошок або безбарвні призматичні кристали . Вивітрюється на повітрі. Легко розчинний у воді, дуже легко в киплячій воді, практично нерозчинний у спирті.
Магнію оксид MgO – білий легкий порошок без запаху. Практично нерозчинний у воді і спирті. Розчинний в розведених хлороводневій,сульфатній, оцтовій кислотах.
Кальцію хлоридСаСІ2∙6Н2О– безбарвні призматичні кристали без запаху. Дуже легко розчинні у воді, легко розчинні в спирті. Гігроскопічний, на повітрі розпливається.
Кальцію сульфат палений – сухий дрібний аморфний порошок білого або з-легка сіруватого кольору. Погано розчинний у воді.
Визначення тотожності.
Загальні (за ФС) реакції тотожності на сполуки магнію і кальцію описані в розділі „Методи аналізу ЛЗ”
 |
На сполуки магнію часто проводять реакцію з 8-оксихіноліном в середовищі аміачного буферного розчину (рН 8,0 – 13,0, нагрівання прискорює процес); в результаті випадає жовто-зелений кристалічний осад внутрікомплексного хелату – 8-оксихінолінату магнію:
Реакції на аніони – хлориди і сульфати див. розділ „Методи аналізу”
Кількісне визначення. Загальним методом кількісного визначення лікарських засобів групи магнію і кальцію є комплексонометрія. Стандартний розчин – розчин динатрієвої солі етилендиамінтетраоцтової кислоти (трилон Б) Іони металів утворюють з трилоном Б міцні безбарвні комплекси в співвідношенні 1:1. Індикатори, які застосовуються в даному методі, утворюють з іонами металів комплекси забарвлені в інший колір, ніж самі індикатори.
Визначення солей магнію. Умови визначення: стандартний розчин трилону Б, індикатор – еріохром чорний Т; аміачний буферний розчин, рН 9,5 – 10,0. До наважки препарату, розчиненої у воді, додають аміачний буферний розчин і індикатор. Біля 1% іонів магнію зв’язується з індикатором, утворюючи комплекс червоного кольору:
Mg2+ + H2Ind → MgInd + 2H+
Потім одержаний розчин титрують стандартним розчином ЕДТА:
 |
Коли всі іони Мg2+ відтитровані, під дією трилону Б починає руйнуватися менш стійкий комплекс металу з індикатором. Поява забарвлення вільного індикатора (синьої при даному значенні рН покаже кінець титрування.
Визначення солей кальцію проводять в присутності індикатора хромового темно-синього і аміачного буферного розчину (рН 9,5 – 10,0) або з індикатором кислотою кальконкарбоновою в лужному середовищі (рН≥12), яку додають в кінці титрування.
При зберіганні враховують, що кристалогідрати вивітрюються(MgSO4∙7H2O, CaSO4∙1/2H2O), CaCI2∙6H2O – розпливаються на повітрі. Магнію оксид поглинає оксид вуглецю (IV) з повітря, перетворюючись в магнію карбонат. Тому вказані речовини зберігають в добре закупореній тарі.
Барію сульфат для рентгеноскопії.Ця речовина непроникна для рентгенівських променів, що дозволяє застосовувати її для рентгенологічних досліджень шлунково-кишкового тракту.
Барію сульфат відноситься до практично нерозчинних сполук (ДР = 1,1 ∙10-10). Солі барію забарвлюють безбарвне полум’я пальника в жовто-зелений колір. Для ідентифікації речовини необхідно спочатку одержати іони Ва2+ і SO42‾. Це досягається кип’ятінням препарату з насиченим розчином натрію карбонату:
BaSO4 + Na2CO3 → BaCO3 ↓ + Na2SO4
Нерозчинний у воді барію карбонат відфільтровують.
Осад на фільтрі розчиняють у хлоридній кислоті і в фільтраті визначають іони барію:
BaCO3 + 2HCI → BaCI2 + CO2↑ + H2O
BaCI2 + H2SO4 → BaSO4↓ + 2HCI
Іони барію токсичні, викликають параліч серцевого м’яза. Тому аналіз чистоти передбачає виявлення солей барію, розчинних у кислотах, таких як барію карбонат, ці домішки токсичні із-за можливості їх розчинення в кислому середовищі шлунку.
Для їх визначення до препарату додають оцтову кислоту. Барію сульфат відфільтровують, а у фільтраті визначають іони барію після додавання до нього кислоти сульфатної. Рідина повинна залишатися прозорою.
Визначення домішки сульфідів проводять в розчині, добутому після додавання до препарату кислоти хлороводневої і нагрівання:
S2‾ + 2H+ → H2S↑
Pb2+ + S2‾ → PbS ↓
На фільтрувальному папері, змоченому розчином плюмбуму ацетату і піднесеному до отвору пробірки не повинно спостерігатися потемніння.
Домішки фосфатів визначають в нітратній витяжці препарату додаванням до неї амонію молібдату:
PO43‾ + 3NH4+ + 12MoO42‾ + 24H+ → (NH4)3[PO4(MoO3)12]↓ + 12H2O
Не повинно спостерігатись утворення жовтого осаду протягом 1 години.
Сульфіти і інші домішки, які мають відновні властивості визначають в підкисленій водній витяжці за реакцією з калію перманганатом:
SO32‾ + MnO4‾ + 6H+ → SO42‾ + Mn2+ + 3H2O
Протягом 10 хвилин не повинно спостерігатись знебарвлення рідини.
Для застосування препарату необхідно визначити його дисперсність. Її визначають, струшуючи препарат з водою в мірному циліндрі. Через 15 хвилин границя осаду в мірному циліндрі на 50 мл повинна бути не нижче відмітки 12 мл.
Кількісне визначення барію сульфату проводять після кип’ятіння наважки препарату з кислотою хлороводневою.Осад переносять на паперовий фільтр, промивають гарячою водою до негативної реакції на хлориди. Осад разом з фільтром прокалюють у тиглі. Тигель після прокалювання зважують. Вміст барію сульфату повинен бути в межах 97,5 – 100,5%.
Питання для самоконтролю
1. Як відрізнити натрію нітрит від натрію нітрату? Складіть відповідні рівняння реакцій.
2. Опишіть властивості барію сульфату для рентгеноскопії (зовнішній вигляд, розчинність у воді і інших розчинниках, ідентифікацію препарату).
3. Які особливості кількісного визначення кислоти борної?
4.Порівняйте відновні властивості натрію хлориду, натрію броміду і калію йодиду. Як ці властивості використовують при ідентифікації даних препаратів?
5. Які препарати йоду використовують в медицині? Дайте їм характеристику.
6. Напишіть рівняння реакції, які лежать в основі кількісного визначення препаратів йоду.
7. Приведіть відомі вам методи аргентометричного кількісного визначення лікарських препаратів групи галогенідів.
8. Опишіть фізичні і хімічні властивості натрію хлориду, натрію броміду і калію йодиду.
9. Вкажіть особливості визначення домішок хлоридів, важких металів і сульфітів в натрію тіосульфаті.Складіть відповідні рівняння реакцій.
10. Вкажіть особливості фармакопейного методу кількісного визначення натрію нітриту.
Тестові завдання
1. При взаємодії кислоти хлороводневої з мангану(1V) оксидом виділяється :
А) кисень; В) хлор; С) хлору (І) оксид ; Д)хлору (ІІ) оксид; Е) хлору (ІІІ) оксид.
2. Додавання до розчину якого лікарського засобу кислоти азотної розведеної і розчину аргентуму нітрату утворюється білий осад, розчинний в розчині аміаку:
А)натрію хлорид; В) калію йодид; С) розчин йоду 10%; Д)калію нітрит; Е) натрію нітрат.
3. Додаванні до якого лікарського засобу розчину хлораміну в присутності кислоти хлороводневої і хлороформу викликає появу жовто-бурого забарвлення хлороформного шару:
А) натрію броміду; В) калію хлориду; С) натрію фториду;
Д) калію нітриту; Е)натрію нітрату.
4. При додаванні до розчину калію броміду декількох краплин розчину феруму(Ш) хлориду і крохмалю виникає синє забарвлення. Це свідчить про наявність в лікарському засобі домішки:
А) броматів; В) хлоридів; С) йодидів; Д)нітратів; Е) нітритів.
5. Який з названих нижче препаратів знебарвить розчин калію перманганату в присутності кислоти сульфатної:
А) йод 5%; В) барію сульфат;
С) натрію нітрит; Д) кислота хлороводнева.
6. При додаванні до розчину натрію броміду кислоти сульфатної концентрованої розчин забарвлюється в жовтий колір. Це свідчить про наявність в препараті домішок:
А) броматів; В) сульфатів; С) хлоридів; Д) йодидів; Е) нітратів.
7. Методом перманганатометрії не можна кількісно визначити лікарський препарат:
А) заліза (ІІ) сульфат; В) натрію нітрит;
С) аргентуму нітрит; Д) гідроген пероксид.
8.Загальним реагентом на натрію гідрокарбонат і літію карбонат є: А) кислота хлороводнева; В) розчин натрію гідроксиду;
С) розчин аміаку; Д) калію гідроксид;
Е) гідроген пероксид.
Аналіз сполук вісмуту, цинку, купруму, аргентуму, феруму, платини і гадолінію.
Такі ЛЗ як сполуки вісмуту, цинку, аргентуму, купруму, феруму виявляють високу терапевтичну активність.Вони застосовуються як антисептичні, підсушуючі, в’яжучі, припікаючі протизапальні антианемічні засоби. За останні роки інтенсивно розробляються ЛЗ на основі платини (цитостатичні засоби), гадолінію(рентгеноструктурні засоби).
Деякі метали є необхідними мікроелементами для життєдіяльності оганізму і входять в склад ферментів. Відомо, що ферум і купрум беруть участь в окисно-відновних реакціях в організмі. Вони необхідні для синтезу гемоглобіну. При недостачі феруму або купруму розвивається гіпохромна анемія. Цинк регулює імунні і метаболічні процеси. Недостача цинку може привести до зниження імунітету, порушення росту волосся, дерматиту.
Бісмуту нітрат основний: Bi(OH)(NO3)2•Bi(OH)3NO3•BiONO3•Bi2O3
Білий аморфний або мікрокристалічний порошок, практично нерозчинний у воді, спирті, легко розчинний в кислотах(HNO3 i HCl) Порошок змочений водою, забарвлює синій лакмусовий папірець в червоний колір. Гастропротектор, в’яжучий, протизапальний засіб. Крім вісмуту нітрату основного застосовують бісмуту субгаллат, субсаліцилат трикалію дицитрат.
ZnSO4∙7H2OЦинку сульфат, гептагідрат – безбарвні прозорі кристали або мікрокристалічний порошок без запаху. На повітрі вивітрюється. Водний розчин має кислу реакцію. Антисептичний, протизапальний, в’яжучий, подразнюючий, припікаючий, блювотний засіб.
ZnO– білий або білий з жовтуватим відтінком порошок без запаху.Поглинає CO2 з повітря. Практично нерозчинний у воді, спирті, розчинний в розчинах лугів, розведених мінеральних кислот, в оцтовій кислоті. Підсушуючий, антисептичний, протизапальний засіб.
AgNO3 – безбарвні прозорі кристали, без запаху. Під дією світла темніє.Легко розчинний у воді, важко – в спирті. Бактерицидний, антисептичний, в’яжучий, припікаючий засіб.
Протаргол.Коричнево-жовтий або коричневий легкий порошок без запаху зі злегка в’яжучим смаком. Легко розчинний у воді, практично нерозчинний в 95% спирті, ефірі і хлороформі, гігроскопічний. Антисептичний, протизапальний,в’яжучий засіб.
Коларгол зеленувато або синювато-чорні пластинки з металічним блиском. Розчинний у воді з утворенням колоїдного розчину. Антисептичний, протизапальний, в’яжучий засіб.
CuSO4∙5H2O – купруму сульфат, пентагідрат.
Сині кристали або синій кристалічний порошок без запаху, з металічним смаком. Вивітрюється на повітрі. Легко розчинний у воді і гліцерині, майже нерозчинний в 95% спирті. Антисептичний, в’яжучий, блювотний засіб.
FeSO4∙7H2O– феруму сульфат,гептагідрат.
Призматичні прозорі кристали блакитно-зеленого кольору або кристалічний блідо-зелений порошок. Розчинний у воді з утворенням розчину слабко-кислої реакції. На повітрі вивітрюється.Входить до складу комплексних препаратів у вигляді таблеток, розчинів для ін’єкцій (фероплекс, ферум-лек і ін.)
Феруму бутендіоат, сіль (1:1):
Порошок від червоно-оранжевого до червоно-коричневого кольору, без запаху. Може містити м’які грудочки, які при роздавлюванні залишають жовтий слід. Мало розчинний у воді, дуже мало в спирті. Використовують у лікуванні ферумдефіцитної анемії.
Феруму глюконат, дигідрат:
Жовтувато-сірий або світло-зеленувато-жовтуватий порошок або гранули, зі слабким запахом паленого цукру. Розчинний у воді при слабкому нагріванні, практично нерозчинний у спирті.Водний розчин (1:20) має кислу реакцію за лакмусом.Використовується для лікування анемій.
[Pt(NH3)2]CI2- Цис-дихлоріамінрплатина(ІІ):
Кристалічний порошок від жовтого до жовто-оранжевого кольору. Мало розчинний в ізотонічному (0,9%) розчині NaCl і 0,1М розчині HCl, дуже мало розчинний у воді, практично нерозчинний у спирті (95%). Протипухлинний засіб.
S-(-)малато(амін)циклопентил-аміноплатина
Білий або білий з жовтуватим чи сіруватим відтінком порошок без запаху. Легко розчинний у воді, практично нерозчинний у спирті (95%), ефірі, хлороформі. Протипухлинний засіб.
Такі препарати як аргентуму нітрат, коларгол, протаргол, феруму(II) сульфат, препарати платини необхідно зберігати в склянках з темного скла. Під дією світла вони розкладаються:
hυ
AgNO3 → Ag ↓ + NO↑ + O2↑
Феруму(II) сульфат під дією світла і кисню повітря може окиснюватись.
Розчинні солі цинку сульфат,купруму сульфат і феруму сульфат гідролізують і дають кислу реакцію середовища:
Zn2+ + 5H2O ↔ [ZnOH(H2O)3]+ + H3O+
Загальні реакції, які використовуються в аналізі
В аналізі даної групи препаратів використовуються найбільш загальні хімічні властивості важких металів:
- реакції з розчинами аміаку;
- осадження сульфідами;
- комплексоутворення;
- окиснення-відновлення.
Сполуки бісмуту.Розчинні солі бісмуту (III) з розчинами лугів або аміаку утворюють осад вісмуту гідроксиду білого кольору, нерозчинний в надлишку реактиву і розчинний в мінеральних кислотах:
Bi3+ + 3OH −→ Bi(OH)3↓
Осадження сульфідами.
Розчини солей вісмуту, підкислені хлоридною кислотою, дають коричнево-чорний осад з сульфід іоном:
2Bi3+ + 3S2−→ Bi2S3↓
Осад нерозчинний в мінеральних кислотах, за винятком HNO3 , в якій він розчиняється з утворенням вільної сірки:
Bi2S3 + 8HNO3→ 2Bi(NO3)3 + 2NO + 2S↓ + 4H2O
Реакція використовується ( за ДФ) для визначення тотожності іонів бісмуту і при виявленні домішок солей лужних і лужноземельних металів. Для цього спочатку осаджують іон бісмуту гідрогенсульфідом до бісмуту сульфіду. Осад відфільтровують, а у фільтраті кількісно, за залишком після прокалювання визначають домішки.
Реакції комплексоутворення з розчином калію йодиду:
Іон бісмуту з розчином KI утворює осад чорного кольору, розчинний в надлишку реактиву з утворенням розчину жовто-оранжевого кольору, який містить іон тетрайодбісмутату:
Bi3+ + 3I−→ BiI3↓ ( чорний )
BiI3 + I−→ [BiI4] − ( розчин жовто-оранжевого кольору ).
ДФ рекомендує реакцію наведену для визначення іонів вісмуту. Тетрайодвісмутат (III) калію (реактив Драгендорфа ) є реагентом на нітрогенвмісні органічні сполуки.
Прокалювання порошку бісмуту нітрату основного дає залишок яскраво-жовтого кольору і виділяються бурі пари нітроген (IV) оксиду:
4 BiO(NO3)→ 2Bi2O3 + 4 NO2↑+O2↑
Кількісне визначення проводять методом комплексонометрії, прямим титруванням.
Титран-розчин трилону Б. Індикатор- ксиленовий оранжевий
Bi3++H6Ind→ BiH3Ind+3H+
Ксиленовий оранжевий утворює комплекс з металом, забарвлений в червоний колір. При титруванні утворюється безбарвний комплекс титранту з катіонами бісмуту:
На останній стадії відбувається руйнування стійкого комплекса метал-індикатор і утворення стійкого комплексу метал-ЕДТА , вільного індикатора (кінцева точка титрування). Кінцева точка титрування досягається після того, як усі іони бісмуту будуть відтитровані і додано надлишок ЕДТА (1-2 краплі). Червоне забарвлення переходить в жовте (колір вільного індикатора):
BiH3In + [ЕДТА]2Na→[BiЕДТА] Na + H6Ind
червоний жовтий
Бісмуту нітрат не мaє постійного складу, тому розрахунок кількісного вмісту ведуть за вісмуту оксидом (Bi2O3), якого в препараті повинно бути не менше 79,0-82,0%.
Сполуки цинку(ZnO, ZnSO4)
1. Реакції з розчинами лугів і аміаку
Розчинні солі цинку з розчинами лугів і аміаку утворюють осад Zn(OH)2 білого кольору
Zn2+ +2OH− → Zn(OH)2 ↓
Zn(OH)2 амфотерний і при надлишку аміаку чи лугу розчиняється
Zn(OH)2 + 2NaOH→[ Zn(OH)4]2− + 2Na+
Zn(OH)2 + 2NH3→ [ Zn(NH3)4]2+ + 2 OH−
Реакція з розчином аміаку використовується (за ДФ) в аналізі чистоти при визначенні домішок феруму, купруму, алюмінію. Домішка не повинна виявлятись в межах чутливості реакції з розчином аміаку. При наявності домішок випадають осади гідроксидів відповідних металів:
Fe3+ + 3 OH− → Fe(OH)3 ↓
кисень, Н2О, світло
Fe2+ + 2 OH− → Fe(OH)2 ↓ 
Fe(OH)3 ↓
Al3+ + 3 OH− → Al(OH)3 ↓
білий
Сu2+ + 4NH3→[Cu(NH3)4]2+
синій розчин
2. Oсадження сульфідами:
Розчини солей цинку утворюють з сульфід- іоном осад ZnS білого кольору, який легко розчинний в HCl і нерозчинний в CH3COOH
Zn2+ +S2− → ZnS ↓; ZnS+ 2HCl → ZnCl2 + H2S↑
Дана реакція використовується (за ДФ) при визначенні домішок важких металів, які дають з реактивом осади чорного кольору:
Pb2+ + S2− → PbS↓
3. Осадження гексаціанофератом (ІІ)
3Zn2+ + 2K+ + 2 [Fe(CN)6]4− →K2 Zn3 [Fe(CN)6]2↓
білий
Осад нерозчинний в HCl розведеній. Реакція використовується для визначення тотожності сполук цинку і для встановлення домішок солей цинку в лікарських препаратах.
4.Для ідентифікації солей цинку використовують також реакцію утворення “зелені Рінмана”. Фільтрувальний папір, змочений розчинами солі цинку і кобальту нітрату, після спалювання дає попіл, забарвлений в зелений колір.
Zn2+ + Co(NO3)2 →CoZnO2 +NO2↑ + O2
Кількісне визначення іонів цинку – комплексонометрія.
За ДФ титрування проводять в присутності гексаметилентетрааміну, який додають для створення розчину з рН=5-6, індикатор-ксиленовий оранжевий.
Сполуки купруму
Купруму сульфат
1. Реакція з розчинами лугів і аміаку.
Іон міді купруму з розчинами лугу і аміаку утворює Cu(OH)2 - осад блакитного кольору.
При нагріванні Cu(OH)2 відщеплюється вода і утворюється CuO, осад чорного кольору:
Cu(OH)2 → CuO + H2O
При додаванні до купруму (ІІ) гідроксиду надлишку розчину аміаку утворюється комплексний іон тетраамінміді ( II ) синього кольору:
Cu(OH)2 + 4NH3 → [Cu(NH3)4]2+ + 2 OH−
Реакція з розчином аміаку рекомендована ДФ для ідентифікації купруму сульфату.
2. Осадження сульфідами:
Cu2+ + S2− → CuS↓
чорний
Реакція використовується при визначенні домішок солей металів, які не осаджуються гідрогенсульфідом ( іони Na+,K+), для попереднього осадження іонів купруму у вигляді купруму сульфіду.
3. Pеакція з калію гексаціанофератом ( II ):
2Cu2+ + K4 [Fe(CN)6] →Cu2[Fe(CN)6]2↓
червоно-бурий
Осад нерозчинний в розбавлених кислотах і розчині аміаку з утворенням комплексного іону тетраамінкупруму(ІІ):
Cu2[Fe(CN)6]2 + 12NH3 + 4H2O→ (NH4)4 [Fe(CN)6] + 2 [Cu (NH3)4](OH)2
Реакція рекомендована ДФ для ідентифікації купруму сульфату.
1. Реакція з калію йодидом
CuSO4 + 2KI →CuI2↓ +K2SO4 ; 2CuI2→Cu2I2↓ + I2
2. Відновлення металами:
Ферум, цинк, алюміній відновлюють Cu2+ до металічної міді. Розчин препарату купруму сульфату при контакті з металічним залізом покриває його червоним шаром металічної міді:
CuSO4 + Fe →Cu↓ + FeSO4
Солі купруму (II) забарвлюють полум’я в червоний колір в присутності HCl.
Кількісне визначення. ДФ регламентує метод йодометрії. В основі цього методу лежить реакція відновлення Cu2+ до Cu+ надлишком KI. Йодид міді(II) внаслідок диспропорціонування виділяє йод в кількості, еквівалентній кількості купруму сульфату, яка прореагувала:
2 Cu2+ + 4 I− → 2CuI2↓
2CuI2→2CuI + I2
I2 +2Na2S2O3→ 2NaI + Na2S4O6
Сполуки аргентуму
Аргентуму нітрат
Реакції з розчинами лугів і аміаку.