Сутність глобальних проблем, їхні види та способи розв'язання
Для даного етапу розвитку людства на Землі характерними є наступні риси:
· Різноспрямованість (багатовекторність) і нерівномірність соціальних змін – глобальний розвиток не є лінійним процесом.
· Неврівноваженість систем міждержавних відносин, що склалися під цивілізаційним тиском техногенного капіталістичного Заходу - у різних регіонах світу постійно виникають локальні фінансові, економічні, політичні, гуманітарні кризи, що загрожують перерости у загально-планетарну цивілізаційну катастрофу.
· Прискорення темпів соціально-економічного й науково-технологічного розвитку, що має як позитивні, так і негативні наслідки.
· Наростання тенденцій до взаємозалежності, системної єдності всього людства.
· Загострення протиріч між індустріально розвиненими країнами, де зосереджені основні фінансово-економічні ресурси, й країнами «що розвиваються» - економічною і цивілізаційною периферією світу.
Найважливіша роль у визначенні долі земної цивілізації належить так званим «глобальним проблемам», які зачіпають корінні інтереси всього людства в цілому й кожного жителя Землі окремо, впливають на розв'язання інших, більш локальних проблем, що постають перед тою або іншою державою, тим або іншим суспільством.
Безпосередньою причиною виникнення глобальних проблем є споживче відношення до соціоприродних цінностей, що виснажує природу і деформує людську сутність.
Усі глобальні проблеми сучасності можна розділити на три групи:
1. Інтерсоціальні проблеми – проблема війни й миру, соціально-економічні проблеми, проблеми подолання відсталості тих або інших країн і т. п.
2.Проблеми системи «людина-суспільство». Це є проблеми охорони здоров'я, народонаселення, освіти, культури, комп'ютеризації, формування перспектив розвитку людини.
3.Проблеми системи «природа-суспільство». Це проблеми ресурсів, енергетики, продовольства, навколишнього середовища (екології).
Екологічні проблеми.
Екологічні проблеми мають сьогодні першорядне значення для людства. Суть їх полягає в тому, що в останні роки неухильно загострюються протиріччя між продуктивною діяльністю людини й природним середовищем її проживання.
Все більш потужна діяльність людини приводить до прискореного росту навантаження на природу. Якщо терміново не переломити цю руйнівну тенденцію, то природа вже буде не в змозі відновлювати себе, стан її рівноваги буде остаточно втрачено, що може призвести до катастрофи не тільки у масштабах людства, а й всієї біосфери Землі.
Зростання матеріального виробництва спричиняє такі необоротні процеси, як забруднення морів і океанів, виснаження озонового шару атмосфери; швидко зникають тропічні ліси – легені Землі, скорочуються запаси прісної води, відбувається ерозія ґрунту.
Розрахунки вчених показують, що людство вже зараз створило штучне середовище, яке економічно вдесятеро продуктивніше природного середовища, але настільки ж перевищує рівень екологічно виправданого навантаження на природу, тобто такого навантаження, що не приводило б до глобальної деградації біосфери. Взагалі в оточенні лише штучного живі організми існувати не можуть, бо штучне – мертве і не самодостатнє.
Отже, економічний прогрес цивілізації поки що здійснюється за рахунок регресу екологічного.
Екологічну катастрофу ще можна відвернути, але це можливо лише за умови радикальних соціокультурних трансформацій в світових масштабах, щоб для людини стало вигідним перейти від ціле-орієнтованого (успіх) до ціннісно-орієнтованого (духовність) шляху свого розвитку. Це потребує оптимізації природокористування з відповідними обмеженнями у хазяйнуванні, а також формування і поширення серед громадськості системного мислення, заснованого на глибокому розумінні змісту і взаємопов’язаності екологічних і гуманітарних проблем.
Проблема війни й миру.
Наприкінці ХХ століття вперше в історії людства проблеми війни й миру стали розглядатися в контексті життя й смерті. Це пов'язане з тим, що вже багато країн одержали доступ до ядерної, хімічної або бактеріологічної зброї. Її масове застосування здатне знищити все живе на Землі. Навіть і локальні військові конфлікти з використанням обмеженої кількості ядерних боєприпасів (наприклад, конфлікт між Індією та Пакистаном) несуть загрозу для всієї цивілізації – внаслідок такого конфлікту людство може бути відкинуто на століття у минуле.
Серйозною проблемою, чреватою початком третьої світової війни, є регіональні політичні кризи й конфлікти, що породжують виснажливі громадянські війни, тероризм, екстремізм.
Соціальна філософія наполягає на тому, що на сьогодні ефективне розв’язання проблем національного, регіонального й, особливо, планетарного масштабу може бути знайдемо не інакше, як на основі діалогу і взаєморозуміння, а також через обережне просування ненасильницьким шляхом, кінцевий пункт якого – повне і загальне роззброєння.
Демографічні проблеми.
Демографічний фактор (народжуваність, смертність, міграція) є такий, що істотно тисне на соціоприродне середовище у глобальних масштабах.
Темпи росту населення Землі з розвитком цивілізації збільшуються, притім, що «демографічний вибух» має місце, насамперед у країнах, що тільки розвиваються і де чисельність населення збільшується набагато швидше, ніж виробництво засобів його існування.
Кардинальне вирішення демографічних проблем у цих країнах можливо лише на основі своєчасних соціально-економічних перетворень при активній допомозі з боку світового співтовариства.
Проблема народонаселення є актуальною й для України та розвинених країн Заходу. Однак тут вона має зворотній зміст - необхідним є зростання населення. Наприклад, в Україні смертність перевищує народжуваність.