Фінанси суб'єктів господарювання
• Чільне місце у фінансовій системі посідають фінанси недержавного сектора економіки, тобто фінанси суб'єктів господарювання. Вони обслуговують створення валового внутрішнього продукту -основного джерела фінансових ресурсів. До цієї ланки належать фінанси як виробничої, так і невиробничої сфер, а також фінанси домогосподарств.
еж Фінанси підприємств матеріального виробництва відображають рух грошових потоків окремих підприємств. Загалом, фінанси підприємств - це особливі економічні відносини, які виникають між: державою і підприємствами, а також: між підприємствами та працівниками у процесі утворення і використання доходів та нагромаджень шляхом утворення та використання децентралізованих грошових фондів. Специфіка фінансів суб'єктів господарювання полягає в тому, що вони обслуговують процес первинного розподілу вартості ВВП. Фінанси на цьому рівні - це
Тема 2
Фінансова система
застосування різноманітних економічних прийомів для досягнення максимального доходу суб'єкта господарювання або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу, тобто одержання максимальних прибутків за мінімального ризику.
Оскільки підприємства мають загальні принципи організації і методи ведення фінансової діяльності, то ця сфера не підлягає поділу на окремі ланки. Існують деякі особливості, пов'язані з формою власності та галузевою специфікою суб'єктів господарювання, однак вони є не настільки суттєвими, щоб на їх підставі виділяти окремі ланки фінансової системи. Ці особливості впливають на організацію фінансових відносин, але фактично не можуть змінити їх сутності. Отже, фінанси суб'єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємств і виступають базовою основою всієї фінансової системи, оскільки саме тут створюється ВВП, що є об'єктом фінансових відносин. Сферу розподілу й обміну, яка характеризує фінанси суб'єктів господарювання, поділяють на внутрішні та зовнішні підприємницькі відносини. Так, за допомогою внутрішніх відносин можливо охарактеризувати грошові потоки на підприємстві, а також детально відобразити процеси формування, розподілу й перерозподілу доходів досліджуваного суб'єкта господарювання. Натомість виділені зовнішні відносини характеризують зв'язки з іншими сферами та ланками фінансової системи, і їх поділяють на вхідні та вихідні грошові потоки.
В цілому діяльність суб'єктів господарювання значною мірою залежить від забезпеченості фінансовими ресурсами, що, в свою чергу, визначається обсягом отриманих доходів і рівнем їх вилучення та надходження через систему зовнішніх фінансових відносин. У даному ракурсі необхідно чітко розрізняти господарську та фінансову діяльності, метою кожної з яких, відповідно, є:
■=> виробництво товарів, здійснення робіт, надання послуг;
О отримання прибутку.
Зокрема, говорячи про власне фінансову діяльність підприємств, необхідно вказати, що регулювання її здійснюється:
> законодавчо в частині взаємовідносин з державою,
> на підставі угод з іншими суб'єктами, в основі яких пежать інтереси конкретного підприємства,
> статутними документами суб'єкта господарювання.
Як вже зазначалося раніше, всі види суспільного виробництва,
які застосовуються суб'єктами господарювання, можна поділити на
дві сфери:___________________ ■ • ■ - ' •_____________________________________
Ч> сферу матеріального виробництва, в якій власне і відбувається процес виробництва товарів, тут створюється понад 90% ВВП. І саме через це фінанси сфери матеріального виробництва становлять основу фінансової системи країни;
Ч> сферу нематеріального виробництва, яка займається наданням послуг (мова іде про організації, заклади та установи невиробничої сфери).
Також розрізняють фінанси підприємств, які здійснюють комерційну та некомерційну діяльність.
На відміну від суб'єктів сфери матеріального виробництва, суб'єкти невиробничої сфери утримуються за рахунок видатків із бюджету, коштів позабюджетних недержавних фондів, а також страхових фондів у частині виплат із них у формі страхових сум і страхового відшкодування. Існують деякі особливості в організації фінансових установ й організацій невиробничої сфери, які являють собою неринковий сектор економіки. Це різного роду управлінські та оборонні заклади. До останнього часу вони знаходилися на бюджетному фінансуванні, але були переведені на нові умови господарювання, почали надавати платні послуги, і тому розширився склад їх фінансових ресурсів. Є установи державного управління, які надають послуги суспільству в цілому, тому вони мають єдине джерело фінансування - бюджетні кошти. Також існують установи соціально-культурної сфери, що мають різні джерела фінансування, основним з яких є бюджетні кошти, які виділяються вищезазначеним установам епізодично у вигляді цільових дотацій. Іншими джерелами фінансування є кошти, одержані в ході їх діяльності, виручка від здачі в оренду приміщень, різні добровільні внески тощо. Всі ці грошові кошти становлять фонд фінансових ресурсів установи і використовуються на виплату заробітної плати, здійснення матеріальних і прирівняних до них витрат на розрахунки, навіть на створення фондів економічного стимулювання. Залишки не використаних за рік надходжень до бюджету не вилучаються, а залишаються в розпорядженні установ. Всі ці установи мають право користуватися банківським кредитом. Потім він погашається за рахунок коштів фонду виробничого і соціального розвитку.
Додатково слід наголосити на основних відмінностях фінансів суб'єктів господарювання (корпорацій) від державних фінансів, які полягають у наступному:
+ різні джерела доходів (доходи корпорацій формуються за рахунок і внаслідок виробничої чи комерційної діяльності, адоходи держави - за рахунок податків, зборів, платежів, державних позик та емісії);
Тема 2
Фінансова система
+ різні напрямки здійснення видатків або ж використання доходів: корпоративні доходи використовуються переважно на закупки товарів і послуг, а державні -щей для цілей здійснення такзваних трансфертних платежів (виплата допомог при безробітті, стипендій, пільг тощо);
+ доходи і видатки корпорацій формуються на добровільних засадах, а держави - в примусовому порядку на обов'язковій законодавчій основі;
+ різний характер руху доходів і видатків (рух доходів! видатків у державному секторі фінансової системи здійснюється на нееквівалентних засадах, а в корпоративному секторі - на еквівалентних).
Фінанси домогосподарств є засобом створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян.
Джерелом створення вказаних фондів є заробітна плата й інші джерела доходів кожного громадянина чи його сім'ї. До доходів домогосподарств належать доходи від продажу власного капіталу, землі, продукції підсобних господарств, доходи, одержані від здачі в оренду майна, відсотки на капітал, вкладений у цінні папери тощо. До видатків домогосподарств належать витрати на придбання споживчих товарів, оплату наданих послуг і виконаних робіт, формування заощаджень, купівлю цінних паперів та інші витрати. Домогосподарства за своєю економічною суттю - це господарські структури виняткового типу, діяльність яких ґрунтується на створенні й використанні фондів фінансових ресурсів. Ця підсистема безпосередньо пов'язана з іншими підсистемами фінансової системи.
Так, домогосподарства одержують кошти з бюджету та від господарських структур у рахунок оплати праці та при одержанні безоплатних послуг від держави. Зі свого боку домогосподарства вносять платежі до бюджету та централізованих фондів, беруть участь у формуванні й використанні страхових фондів, є суб'єктами фінансового ринку. Економічна суть і призначення кожної із підсистем найповніше розкривається в їх взаємодії та методах впливу на інші системи економіки держави.
© Сфера міжнародних фінансів - відображає рівень світового господарства і за її допомогою стає можливим визначення характеру діяльності на даному рівні національних суб'єктів господарювання та держави. Міжнародні розрахунки як ланка міжнародних фінансів
48 Тема 2
характеризують переміщення цінностей між окремими країнами. Система міжнародних розрахунків базується на валютному регулюванні, яке передусім полягає у встановленні курсів валют. Задля досягнення еквівалентного обміну необхідним є знаходження достовірного співвідношення тих чи інших валют, а внаслідок певного відхилення встановленого курсу валют від реального виникає реальна необхідність міжнародного перерозподілу доходів та існуючих фінансових ресурсів. Останній процес можна порівняти із ціновими механізмами перерозподілу, що фактично діють як на внутрішньому, так і на зовнішньому (світовому) ринках. У наш час світові проблеми, пов'язані з валютним регулюванням є досить складними, тому що встановлені курси валют надзвичайно рідко збігаються з економічними реаліями. Отже, мова йде саме про наявність певної розбалансованості фінансової системи в сфері міжнародних фінансів, що передбачає пошук шляхів до встановлення абсолютної рівноваги у даній сфері. Беручи до уваги вищесказане, а також значні технічні труднощі, що виникають при міжнародних розрахунках, у рамках Європейського Союзу нещодавно успішно реалізувався проект переходу до єдиної валюти - євро. Вже зараз можна з упевненістю констатувати, що дана валюта має стійкі позиції на міжнародному ринку. Проте, доки у світі немає дійсно єдиної для всіх держав валюти, неможливо вести мову і про реальну можливість збалансування міжнародних фінансів у складі світової фінансової системи. Ланка взаємовідносин з міжнародними політичними, економічними, гуманітарними, фінансовими та іншими організаціями характеризує формування і використання фондів фінансових ресурсів вищезазначених організацій, причому суб'єкти та характер цих взаємовідносин визначаються статутом тієї чи іншої організації. Зокрема, усі країни-члени ООН сплачують членські внески до бюджету даної політичної організації, а кошти із цього бюджету використовуються на утримання органів ООН, фінансування міжнародних проектів та проведення різноманітних заходів згідно затвердженого плану даної організації. За допомогою даної ланки міжнародних фінансів, у тому числі, здійснюється і міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів, оскільки існує можливість надання тими чи іншими міжнародними організаціями фінансової допомоги окремим державам світу. Міжнародні фінансові інституції, як ще одна ланка міжнародних фінансів, являють собою своєрідну надбудову над сукупністю національних фінансових систем і характеризують зародження єдиної фінансової системи у напрямку світового співробітництва. У даний час ці
Фінансова система 49
інституції виконують, як правило, функції надання фінансової допомоги у формі кредитів країнам, що її потребують. Серед подібних інституцій можна назвати:
^ Міжнародний валютний фонд,
*h групу Світового банку,
^ Європейський банк реконструкції та розвитку,
% Африканський банк розвитку,
% Азіатський банк розвитку,
^> Міжамериканський банк розвитку.
О Фінансовий ринок як сфера забезпечення реалізації фінансових відносин охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару і є важливою складовою фінансової та економічної систем, оскільки фінансовий ринок є насамперед елементом фінансової системи, якому в цій системі належить особливе місце.
- Специфіка фінансового ринку проявляється у толщ :§щщнщііщ
—► виступає певною надбудовою, через яку здійснюється координація функціонування фінансової системи в цілому;
—► виступає саме як ринок, на якому здійснюється купівля-продаж специфічного товару - фінансових ресурсів.
Головною функцією фінансового ринку є трансформація незадіяних фінансових коштів у позичковий капітал, тобто в грошовий капітал, власник якого надає його іншим особам на встановлений термін на умовах повернення з оплатою певного відсотку.
CS- Фінансовий ринок поділяється на:
О грошовий ринок; ■=> ринок капіталів.
0 Грошовий ринок- це ринок короткострокових кредитних операцій (до 1 року). В свою чергу, грошовий ринок поділяється на:
> обліковий ринок;
У міжбанківський ринок;
> валютний ринок.
eg" Ринок капіталів поділяється на:
> ринок цінних паперів;
> ринок середньо- та довгострокових банківських кредитів.
Ринок капіталів є найважливішим джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів для урядів, корпорацій та банків. Якщо
грошовий ринок надає високо ліквідні кошти в основному для задоволення короткострокових потреб, то ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби в фінансових ресурсах.
Інша класифікація, яка може бути застосована до фінансового ринку, базується саме на виокремленні регіональних аспектів його функціонування, а саме, розгляді національного та міжнародного фінансового ринків.
Головною функцією фінансового ринку є забезпечення процесу розподілу фінансових ресурсів в економіці. Він створює умови для вільного міжгалузевого обігу капіталів, дозволяє перетворювати нагромадження в робочі інвестиції. Виступаючи оптимальним розподільчим механізмом, фінансовий ринок сприяє зниженню витрат, що виникають в процесі руху капіталу.
2.3. Проблемні питання становлення і розвитку фінансової системи України
У фінансовій системі в цілому і в розрізі окремих сфер і ланок зосереджені значні обсяги фінансових ресурсів, що становлять понад вісімдесят відсотків обсягу валового внутрішнього продукту. Окремі складові фінансової системи, тобто сфери і ланки, мають конкретне функціональне призначення в процесі перерозподілу валового внутрішнього продукту. Головною метою функціонування окремих ланок і фінансової системи в цілому є створення умов економічного зростання і забезпечення на його основі підвищення суспільного добробуту.
Провідна роль у фінансовій системі держави належить підсистемі фінансів суб'єктів господарювання. Тут створюється основна частка валового внутрішнього продукту держави.
У підприємницьких структурах зосереджені значні фонди фінансових ресурсів, проте в розрізі окремих підприємств кошти розміщені нерівномірно, тому можливості їх розширення й розвитку неоднакові. Нерівномірність фінансового забезпечення деяких підприємств за рахунок власних ресурсів пов'язана як з внутрішніми факторами, так і з зовнішніми.
До числа внутрішніх факторів належать собівартість продукції,
її якість, рівень організації виробництва тощо. До зовнішніх -
система оподаткування, ліцензування, насиченість ринку товарами
певної групи, платоспроможність покупців. "~"™~"....
Тема 2
Фінансова система
Держава, використовуючи фінансові методи, може регулювати темпи й пропорції розвитку окремих галузей економіки. Для цього використовується насамперед податковий механізм. Надаючи податкові пільги, вона сприяє збільшенню власних фінансових ресурсів підприємств, розширенню їхніх фінансових можливостей. Здійснюючи регулювання темпів розвитку певних галузей економіки, держава може створювати сприятливий інвестиційний клімат для залучення зовнішніх джерел фінансування, а також ресурсів банківської системи та населення. Сприятливий інвестиційний клімат можна запроваджувати, зокрема, шляхом надання привілеїв в імпорті, створення офшорних зон, технополісів, спеціальних економічних зон тощо.
Найзначніші можливості щодо використання фінансів підприємств для розвитку економіки закладені в удосконаленні організації та управління на самих підприємницьких структурах. Адже управління фінансовими ресурсами безпосередньо на підприємствах має досить слабку методичну й організаційну забезпеченість. В Україні немає досвіду управління фінансами підприємств на рівні виробничої структури в умовах ринку.
Досить гострою є проблема з використання обігових коштів, від чого значною мірою залежить розвиток виробничої сфери. Протягом 1995-1998 p.p. обсяг обігових коштів в економіці держави збільшився у 3,5 рази. Станом на 1 січня 1999 р. обсяг обігових коштів перевищував річний показник валового внутрішнього продукту. Ця тенденція притаманна і сучасному стану економіки країни. Відволікання такої значної кількості фінансових ресурсів у виробничі запаси, на незавершене виробництво та готову продукцію, що зберігається на складах, значно знижує темпи економічного розвитку.
А прискорення обороту обігових коштів лише на один день дає нині змогу в економіці в цілому вивільнити 4,2 млрд. гривень фінансових ресурсів. Це значні резерви для економічного зростання та подолання нестачі коштів у підприємств.
Водночас треба вжити більш дієві та ефективні заходи щодо посилення платіжної дисципліни й відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності за своєчасне здійснення розрахунків та виконання договірних зобов'язань. Несвоєчасне проведення, розрахунків створює труднощі для фінансового забезпечення господарської діяльності.
Державні фінанси, тобто насамперед система бюджетів держави, в ринкових умовах є одним із найдієвіших інструментів впливу на
темпи та пропорції розвитку економіки й соціальної сфери. Мобілізуючи доходи до бюджету, держава впливає на фінансові можливості господарських структур і громадян за допомогою об'єктів оподаткування, ставок податків і пільг при оподаткуванні.
Через державний бюджет може здійснюватися значний вплив на темпи та пропорції розвитку економіки при фінансуванні витрат на її розвиток. Так, із бюджету здійснюється фінансування операційних та інших витрат на розвиток агропромислового комплексу, надаються дотації вугільній промисловості, спрямовуються капітальні вкладення в низку об'єктів загальнодержавного значення, фінансуються науково-технічні програми.
Через систему бюджетного фінансування створюються спеціальні економічні зони, які суттєво впливають на прискорення територіального розвитку економіки. Проте найбільше бюджет впливає на темпи та пропорції розвитку економіки завдяки фінансуванню соціальних витрат і науки. При цьому з бюджету фінансується підготовка кадрів, охорона здоров'я, збереження довкілля тощо. Звісно, що обсяги витрат із бюджету на науку відіграють вирішальну роль для розвитку економіки та соціальної сфери.
У сфері державних фінансів на своє вирішення чекають такі важливі завдання, як:
*" розширення доходної частини бюджетів за рахунок зменшення ставок оподаткування, і в такий спосіб розширити його бази за рахунок виведення з тіні значної кількості фінансових ресурсів та ін.
*" здійснення заходів щодо економії державних коштів, скорочення бюджетних видатків (особливо це стосується витрат на управління), удосконалення форм і методів їх фінансування;
•" вживання заходів щодо скорочення бюджетних дотацій і субсидій, переходу до надання адресної фінансової допомоги громадянам;
•" раціоналізація мережі науково-дослідних і соціально-культурних закладів, що утримуються за рахунок держави, розширення їх фінансування за рахунок позабюджетних джерел;
•■ визначення оптимального обсягу бюджетних коштів, що спрямовуються на фінансування капітальних вкладень шляхом визначення підприємств, які в умовах ринку не можуть забезпечити розширене відтворення.
Значним кроком щодо реформування бюджетної системи стало запровадження Бюджетного кодексу України. Важливою умовою
Тема 2
Фінансова система
успішного функціонування бюджетної системи має стати поглиблення реформи бюджетних взаємовідносин між центральними та регіональними рівнями влади на основі розмежування відповідальності за розв'язання економічних і соціальних проблем країни та окремих адміністративно-територіальних утворень шляхом відповідного розподілу державних видатків і доходів.
Потребує також удосконалення доходна частина бюджетів. Загальний рівень оподаткування, розміри ставок податків, їх кількість і база оподаткування повинні набути стабільності. Загалом, система оподаткування має забезпечити оптимізацію структури розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту через бюджет у межах 45-47% від ВВП. Цьому має посприяти запровадження Податкового кодексу України. Деякі кроки в плані реформування податкової системи вже були зроблені через запровадження єдиної ставки оподаткування доходів громадян у розмірі 13%, зниження податку на додану вартість до 17%, зменшення ставки оподаткування прибутку підприємств до 25%.
Нагальною щодо удосконалення чинної системи мобілізації доходів є потреба законодавчого забезпечення захисту прав платників податків, розробка норм і правил ведення обліку та форм звітності для цілей оподаткування з використанням міжнародних стандартів. Усе це повинно бути відображено у податковому кодексі держави.
У фінансовій системі України виникла та розвивається нова підсистема, яка одержала назву "Централізовані фонди грошових коштів цільового призначення". До неї належать: Пенсійний фонд, Фонд обов'язкового державного страхування на випадок безробіття, Фонд конверсії, Державний інноваційний фонд, цільові фонди місцевих рад та інші. Загалом в Україні нині налічується понад 350 різних цільових фондів.
Усі централізовані та децентралізовані фонди на сьогодні концентрують у своєму розпорядженні майже чверть усіх фінансових ресурсів держави. Кошти означених фондів витрачаються, як правило, на соціальні потреби, вони допомагають насамперед підтримувати життєвий рівень значної частини населення, яка закінчила свою трудову діяльність за віком, у зв'язку з втратою працездатності або безробіттям. Ці фонди сприяють локалізації негативних соціальних виявів у суспільстві, допомагають певним громадянам здійснити перекваліфікацію тощо.
Підсистема "Державний кредит" покликана мобілізувати фінансові ресурси для фінансування витрат із бюджету, які не
Тема 2
відшкодовуються його доходами. Частіше при розгляді цієї категорії використовують поняття "Державний борг".
Державний борг буває зовнішній і внутрішній. Усі кошти як у межах держави, так і за зовнішніми запозиченнями, як правило, спрямовуються на покриття дефіциту бюджету. Мобілізація коштів через державний кредит дає змогу впливати на інфляційні процеси в державі в бік їхнього зменшення.
Важливу роль у фінансовій системі повинна відігравати підсистема "Страхування". Реформування економіки передбачає виникнення великої кількості господарюючих суб'єктів, зацікавлених у забезпеченні захисту своєї підприємницької діяльності, майна та доходів від різних негативних наслідків і непередбачених ситуацій. Саме в цей час повинна набути значного розвитку страхова справа і насамперед ті види страхування, які майже не розвивалися раніше.
Наприкінці 2002 року в Україні налічувалося 700 страхових організацій, яким було видано ліцензії на здійснення страхової діяльності. Як відомо, створення страхових організацій відбувається у формі господарських товариств переважно закритого типу. Становище у страхуванні дає підставу для висновку, що тут слід вжити рішучих заходів щодо його розвитку та перетворення в надійний інструмент ринкових відносин.
Нині потрібна науково обґрунтована концепція розвитку страхової справи у напрямках:
> створення правового поля для забезпечення ефективного функці
онування ринку страхових послуг, регулювання страхової
діяльності та дотримання прав і зобов 'язань усіх сторін, що
беруть участь у страхуванні;
> визначення форм і напрямків страхової діяльності, які най
точніше відповідають сучасному стану в економіці та потребам
як страховиків і страхувальників, так і держави;
> обґрунтування засобів та форм державного контролю і регулювання страхового ринку, включення страхування до переліку важливих фінансових інструментів регулювання економіки;
> створення умов стабільності розвитку страхових підприємств;
> забезпечення пріоритетного розвитку тих видів страхування,
що сприяють фінансовій стабілізації в державі;
> створення конкурентного середовища між: суб'єктами, що
здійснюють страхову діяльність;
Фінансова система 55
> забезпечення гарантії компенсації коштів юридичним і фізичним
особам у разі настання страхового випадку;
> створення системи обліку та звітності страхової діяльності
з метою формування банку достовірної інформації та її
доступності.
Щодо вирішення поставлених перед страхуванням завдань, в Україні у жовтні 2001 року була прийнята нова редакція Закону України "Про страхування", але головним недоліком нашого сьогодення є відсутність механізмів реалізації законодавчих та нормативно-правових актів.
Неабияке значення для ефективного функціонування фінансової системи має сфера забезпечення, а саме фінансовий ринок. Фінансовий ринок має у своєму складі ринок грошей, ринок кредитів, ринок цінних паперів і ринок фінансових послуг, що лише формуються в Україні. Упродовж останніх років інтенсивного розвитку набули всі складові фінансового ринку.
Прийняття Указу Президента України "Про інвестиційні компанії" дало поштовх до розвитку спільного інвестування в цінні папери, що створює механізм захисту дрібних інвесторів. На фондовому ринку нині працює понад 500 торговців цінними паперами, які отримали відповідні дозволи.
Розроблена й подана на розгляд урядові концепція створення та розвитку фондового ринку України, її погоджено з відповідними відомствами, фондовою біржею та Асоціацією торговців цінними паперами.
Створення повноцінного фінансового ринку потребує прискореного розвитку ринку кредитів і ринку грошей. Надалі ці напрямки матимуть сприятливі умови для свого удосконалення й активніше впливатимуть на стабілізацію фінансового стану в державі.
Функціонування кожної зі складових фінансової системи держави можливе лише за умов чіткого законодавчого урегулювання їхньої взаємодії та якщо вони доповнюють одна одну.
( ?] Питання для самоконтролю
1.Розкрити зміст економічної категорії "фінансова система".
2. Фінансова система за функціональним та інституційним призначенням.
3. Охарактеризуйте сфери фінансової системи.
4. Які характерні риси притаманні фінансовій системі?
5. Охарактеризуйте сутність та структуру фінансової системи.
6. Дайте характеристику фінансів суб'єктів господарювання.
56 Твма2
7. Розкрийте зміст державних фінансів.
8. Яка роль міжнародних фінансів у складі фінансової системи держави?
9. Дати загальну характеристику ланок фінансової системи.
10. Охарактеризувати підсистему "Державний кредит".
11. Особливості підсистеми "Страхування" та концептуальні підходи щодо її розвитку.
12. Фінансовий ринок як сфера забезпечення функціонування фінансової системи.
І®* Тестові завдання
1. Фінансова система держави - це:
а) система економічних відносин, пов 'язаних з формуванням, розподілом
та використанням фондів грошових коштів;
б) система грошових відносин тієї чи іншої держави;
в) сукупність фондів фінансових ресурсів та взаємозв 'язок між: ними;
г) сукупність усіх грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні
підприємства, а також система їх формування, розподілу та використання.
2. З яких елементів складається фінансова система за внутрішньою
будовою:
а) рівнів та сфер;
б) етапів та ланок;
в) рівнів та ланок;
г) сфер та ланок;
д) рівнів, сфер та ланок.
3. До сфер фінансової системи належать:
а) фінанси домогосподарств;
б) міжнародні фінанси;
в) фінансовий ринок;
г) фінанси суб'єктів господарювання;
д) страховий ринок;
є) державні фінанси.
4. За організаційною структурою фінансова система - це:
а) сукупність фондів фінансових ресурсів та взаємозв 'язок між ними;
б) сукупність відносно відокремлених взаємозв'язаних фінансових
відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу та
перерозподілу ВВП;
в) сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють
грошовими потоками;
г) сукупність усіх грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні
підприємства, а також: система їх формування, розподілу та
використання.
Фінансова система 57
5. Ланка фінансової системи це:
а) сукупність фондів фінансових ресурсів та взаємозв'язок між ними;
б) система грошових відносин тієї чи іншої держави;
в) грошові кошти як елемент економічно-господарського обороту;
г) виокремлена за певною ознакою частина фінансових відносин.
6. Яка із складових не належить до сфери державних фінансів:
а) бюджетна система;
б) фінанси домогосподарств;
в) державний кредит;
г) фінанси державних підприємств;
д) страхування.
7. До складу суб'єктів господарювання входять:
а) фінанси державних підприємств;
б) фінанси домогосподарств;
в) страхування;
г) фінанси підприємств матеріального виробництва;
д) фінанси невиробничої сфери. ,
8. Фінанси суб'єктів господарювання це:
а) засіб створення та використання фондів фінансових ресурсів для
задоволення особистих потреб громадян;
б) сукупність фондів фінансових ресурсів державного призначення;
в) економічні відносини, що пов 'язані з рухом грошових потоків,
формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів
суб'єктів господарювання в процесі відтворення.
Ш Додаткова література з теми
1.Балабанов А.И., Балабанов И.Т. Финансы. - СПб: Издательство "Питер", 2000. - 192 с: ил. - (Серия "Краткий курс"). С. 32-36.
2. Карпінський А.Б., Герасименко О.В. Фінансова система. -Навчальний посібник. - Київ: "Центр навчальної літератури", 2003. - 184 с. С.26-46.
3. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. - 2-ге вид., доп і перероб. - К.: КНЕУ, 2001. - 240 с. С. 23-25.
4. Петровська І.О., Клиновий Д.В. Фінанси (з елементами статистики фінансів). Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ. - 2002. - 300 с. С.12.
ТЕМА З