Видатки на розвиток економіки

Вумовах переходу до ринкових відносин державне регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки є виправданим. Сутність проблеми полягає в тому, що, по-перше, є галузі, які без державної допомоги в умовах трансформації економіки не мають достатніх фінансових можливостей для розвитку, але вони суттєво впливають на загальний стан розвитку економіки держави. Це передусім паливно-енергетичний, агропромисловий, металургійний комплекси. По-друге, при переході до ринку тільки при державній підтримці можуть розвиватися наукоємні й технологічно складні виробництва.

Необхідність державної підтримки розвитку економіки в умовах України зумовлена ще й тим, що після проголошення державної незалежності постало питання про створення власної економіки, оскільки народногосподарський комплекс України в умовах союзної держави був надмірно інтегрований і не являв собою в значній своїй частині технологічно замкнутого виробництва. Крім того, структура галузей економіки не відповідала потребам України, а була зорієнтована на потреби колишнього Союзу. Якщо до цього додати високий рівень мілітаризації тодішньої економіки, то значні асигнування, що виділяються з бюджету на розвиток народного господарства, стануть у більшості своїй виправданими.

За прийнятою в 1997 році бюджетною класифікацією витрати на розвиток економіки включають такі групи витрат:

^> промисловість та енергетика;

% будівництво;

Ч> сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство;

^ транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика;

^> інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю.

Форми фінансової підтримки галузей економіки та окремих підприємницьких структур постійно розвиваються. Так, фінансова підтримка державних та інших підприємств, у майні яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, здійснюється з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаватимуться як державна підтримка, під бізнес-плани й проекти санації цих підприємств.

Порядок надання підтримки визначається Кабінетом Міністрів і Національним банком, які затверджують Положення про

Державні фінанси т


надання підтримки з бюджету. У ньому визначається порядок підготовки, розгляду і затвердження проектів використання коштів, ' що надаватимуться як державна підтримка, бізнес-планів і проектів санації цих підприємств, відповідальність сторін за додержання умов надання фінансової підтримки та вичерпний перелік випадків, коли така підтримка надається на безповоротній основі.

Джерелами фінансової підтримки можуть бути кредити Національного банку й кредитні ресурси, самостійно залучені комерційними банками.

Кредитування підприємств і організацій здійснюється через уповноважені комерційні банки, перелік яких визначає Кабінет Міністрів за погодженням із Національним банком.

Надання підтримки не поширюється на підприємства, яким згідно з планом економічного і соціального розвитку і Державним бюджетом України на відповідний рік передбачено асигнування на фінансування капітальних вкладень, заходів, пов'язаних із конверсією тощо.

Фінансова підтримка підприємств з бюджету надається відповідно до рішень Кабінету Міністрів України на поворотній або безповоротній основі з метою запобігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового стану підприємств, забезпечення їх ефективної господарської діяльності й підвищення конкурентоспроможності продукції (робіт, послуг).

Фінансова підтримка за строками її надання може мати коротко-і довгостроковий характер.

Короткострокову фінансову підтримку надають підприємству протягом одного року і з урахуванням можливостей її ефективного використання розподіляють на визначені розрахунками частини. Для цього складають план-графік надання коштів.

Довгострокову фінансову підтримку надають протягом 2-5 років окремим підприємствам, які забезпечують ефективне функціонування економіки.

Фінансова підтримка на безповоротній основі надається:

Ч> якщо збитки, завдані підприємству стихійним лихом, перевищують суми відшкодувань, передбачених чинним законодавством про обов 'язкове страхування;

Ч>' для відшкодування збитків конкретним підприємствам у випадках, коли чинним законодавством встановлено умови господарювання, при яких не забезпечується відшкодування витрат на виробництво товарів (робіт, послуг), що може призвести до їх банкрутства;

Тема 5


% для фінансування витрат на відновлення платоспроможностіокремих підприємств, діяльність яких пов язана з надзвичайними

суспільними інтересами.

У всіх інших випадках фінансова підтримка надається виключно на поворотній основі.

Органи, уповноважені управляти державним майном, на основі даних, одержаних у результаті аналізу фінансово-господарського стану підприємств, який здійснюється відповідно до Положення про порядок проведення санації державних підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, визначають підприємства, які потребують фінансової підтримки. Основні критерії відбору підприємств для надання фінансової підтримки такі:

> потенційна прибутковість;

> достатня підготовленість управлінського персоналу;

"к наявність ринків збуту продукції підприємства в Україні та

за її межами; У конкурентоспроможність продукції;

> фінансовий стан підприємства на момент розгляду та вперспективі;

> відповідність продукції, що випускається підприємством, державним пріоритетам.

Підприємства, які потребують фінансової підтримки для запобігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового стану, складають проекти використання коштів у вигляді проекту санації та бізнес-плану. В інших випадках проекти використання коштів складають у вигляді бізнес-плану.

яЩУргїанй, уповноважені управляти дёрШавним майном: t

розглядають і затверджують проекти використання коштів, несуть повну відповідальність за правильність поданих підприємствами розрахункових обсягів фінансової підтримки та її цільове використання;

подають зазначені проекти, погоджені з Міністерством економіки, на розгляд Міжвідомчої комісії з питань санації державних підприємств разом із проектами відповідних рішень Кабінету Міністрів України.

Міжвідомча комісія з питань санації державних підприємств розглядає підготовлені матеріали і з урахуванням можливостей Державного бюджету України приймає рішення про подання Кабінетові Міністрів України пропозицій щодо надання фінансової підтримки та її обсягів.

Фінансову підтримку у вигляді бюджетної позики надає Міністерство фінансів на договірній основі.

Державні фінанси 179


Умовами договору мають передбачатися зобов'язання сторін стосовно обсягів, строків надання позики, її цільового використання, заходи щодо забезпечення її своєчасного повернення, відповідальність сторін за порушення умов договору, а також розміри і порядок сплати відсотків за використання бюджетних позик.

Застосовуються такі форми надання фінансової підтримки галузей економіки і підприємств:

"=> надання відстрочок і розстрочок зі сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету;

■=> списання і реструктуризація податкової заборгованості;

=> звільнення від податків галузей економіки або окремих підприємств, використання спеціальних режимів оподаткування.

Особливе значення має надання пільг за окремими видами податків, зборів, обов'язкових платежів.

За своєю економічною суттю такі пільги - це система внутрішнього перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб'єктами оподаткування. З економічного погляду, надання пільг є формою державного регулювання економічного і соціального розвитку. Пільги щодо оподаткування - явище об'єктивне, зумовлене самим ходом економічного розвитку. Суть питання в тому, що держава відповідно до чинного законодавства повинна забезпечувати регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки.

В економічному житті держави нерідко трапляються випадки, коли для підтримки окремих виробництв доцільніше знизити розмір сплачуваних податків, ніж покривати збитки і здійснювати виплати із бюджету на соціальні цілі. Можна стверджувати, що виплати дотацій збитковим підприємствам можуть бути значно більшими, ніж втрати бюджету у зв'язку з наданням пільг з податків. До позитивних аспектів пільгового оподаткування слід віднести ще й те, що господарські структури, одержавши пільги, можуть зміцнювати свій фінансовий стан, оновлювати виробництво, підвищувати конкурентоспроможність своєї продукції.

Негативним аспектом пільгового оподаткування є порушення принципу нейтральності оподаткування і, що найважливіше, його справедливості. Надання значних пільг окремим групам платників зумовлює неможливість зниження податкового навантаження в цілому. Крім того, надання пільг сприяє зростанню тіньового сектора економіки, оскільки породжує бажання платників податків, які не мають пільг, уникнути оподаткування. Загалом надання пільг є порушенням ринкового механізму розподілу ресурсів. Прикладом цього може бути надання пільг при створенні вільних економічних зон.

Рішення про створення подібних зон приймалися без аналізу діяльності вже існуючих вільних економічних зон, не говорячи вже


про те, що не враховувався реальний стан економіки. В умовах відсутності чіткої правової бази, яка має регулювати функціонування вільних економічних зон та їхні господарські відносини з іншими територіями, і зважаючи на складну ситуацію з наповненням дохідної частини бюджету, можна очікувати подальшого розмивання і значного звуження бази оподаткування.

оэ* Фінансування промисловості та енергетики

Видатки на розвиток промисловості та енергетики включаютьтакі групи видатків:

Ф Видатки на паливно-енергетичний комплекс, що пов 'язаніз:

- реструктуризацією вугільної промисловості;

- утриманням державної воєнізованої гірничорятувальної

служби;

- державною підтримкою вугледобувних підприємств;

- організацією і регулюванням діяльності в галузі виробництва

ядерного палива;

- заходами, пов'язаними із виведенням з експлуатації ЧАЕС;

- заходами щодо охорони об'єктів атомної енергетики.

© Видатки на конверсію та розвиток підприємств оборонного й машинобудівного комплексів:

- видатки на фінансування заходів з конверсії підприємств

оборонного комплексу і створення нових видів цивільної продукції;

- кошти на розвиток вітчизняного машинобудування для

агропромислового комплексу;

- видатки спеціального призначення Держкомпромполітики

України.

® Видатки на відтвореннямінерально-сировинноїбази, up включають:

- геологорозвідувальні роботи, які фінансуються за рахунок

відрахувань видобувних підприємств;

- роботи щодо вивчення газоносності, розробки методів дегазації

вугільних пластів, розв'язання проблем пошуку, використання метану.

© Видатки на інші галузі промисловості:

- консервація потужностей з виробництва важкої води та інших

спеціальних об'єктів;

- видатки на реструктуризацію залізорудних підприємств із

підземного видобутку руди.


 



Тема 5


Державні фінанси



03= Видатки на розвиток агропромислового комплексу

Частка видатків Державного бюджету України на фінансування розвитку сільського господарства має бути не меншою за 5 відсотків видатків бюджету.

Статті видатків Державного бюджету України щодо фінансування сільського господарства формує безпосередньо Міністерство аграрної політики України, виходячи із загальних обсягів бюджетних асигнувань на галузь.

За рахунок бюджетних коштів фінансуються такі видатки на розвиток агропромислового комплексу:

© Видатки на поліпшення земельних ресурсів:

- оплата робіт щодо докорінного поліпшення земель;

- проведення земельної реформи;

- хімічна паспортизація земель.

© Видатки на сільськогосподарське виробництво:

- державна програма селекції у тваринництві й птахівництві;

- заходи щодо боротьби зі шкідниками та хворобами сільсько-

господарських рослин;

- протиепізоотичні заходи;

- підтримка виробництва продукції тваринництва й рослин-

ництва;

- фінансування витрат на закладання і догляд за молодими

садами, виноградниками та ягідниками;

- державна програма селекції в рослинництві;

- державна підтримка селянських (фермерських) господарств;

- часткова компенсація ставки за кредитами комерційних банків,

що надаються сільгосптоваровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу.

Ф Видатки на закупівлю сільськогосподарської продукції та техніки;

© Видатки на дослідження і практичні розробки в галузі сільського господарства:

- виготовлення та розробка проектно-кошторисної документації;
випробування дослідних зразків техніки для сільського госпо
дарства, харчової та переробної промисловості.

© Видатки на діяльність і послуги в галузі сільського господарства:

- фінансування господарств, що перебувають в особливо складних кліматичних умовах;

- заходи, пов'язані із формуванням державного насіннєвого страхового фонду.


За рахунок бюджетних коштів фінансуються також видатки на лісове господарство, рибальство і мисливство, водне господарство.

Із видатків на розвиток агропромислового комплексу, що фінансуються з державного бюджету, надзвичайно важливими для впровадження науково-технічного прогресу в розвиток сільського господарства є державні цільові програми розвитку селекції в рослинництві й тваринництві і захисту рослин.

в®" Фінансова підтримка малого підприємництва

Мале підприємництво є важливим фактором розвитку та ефективного функціонування економіки. Місце і роль малого підприємництва в національній економіці визначаються тим, що воно, як особливий сектор ринкової економіки, є основою дрібного виробництва, забезпечує швидку окупність витрат, широку свободу ринкового вибору, визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП, забезпечує насичення ринку товарами, послугами й додатковими робочими місцями, сприяє послабленню монополізму в економіці.

Особливе значення малого підприємництва виявляється у стимулюванні розвитку економічної конкуренції, структурної перебудови економіки, формуванні нового соціального прошарку підприємців-власників, які є соціальним підґрунтям економічної реформи і забезпечують стабільність суспільства та гарантії незворотності руху до ринку під час періоду до ринкової економіки. Про роль і можливості малого підприємництва свідчить досвід промислово розвинених країн, в економіці яких йому за деякими показниками належить значне, а часом і провідне місце. На мале підприємництво у цих країнах припадає до 80-90 відсотків усіх підприємств, до 40-60 відсотків виробництва валового внутрішнього продукту.

Становлення і розвиток малого підприємництва в Україні відбувається в досить складних і суперечливих умовах трансформаційних змін. На сьогодні в Україні існує майже 200 тисяч малих підприємств, працює близько 1 млн. підприємців без створення юридичної особи, майже 40 тис. фермерських господарств.

Всього у малому підприємництві зайнято понад 2,7 млн. чоловік, або 9 відсотків працездатного населення України. У той же час мале підприємництво виробляє 11 відсотків загального обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) у цілому по Україні, що свідчить про ефективніше функціонування малого бізнесу порівняно з великим.

Слід відзначити і міжнародний аспект розвитку малого та середнього підприємництва в Україні. Рівень розвитку малого


 



Тема 5


Державні фінанси



підприємництва має сприяти створенню позитивного іміджу України, забезпеченню ефективної ринкової економіки з метою її інтеграції в європейську та світову економічні системи. Створення сприятливого підприємницького клімату в Україні має стати запорукою консолідації зусиль щодо удосконалення рівня відносин і співпраці з донорськими організаціями та участі у міжнародних проектах. Державна політика в цій сфері спрямована на приєднання України до міжнародних програм, підписання двосторонніх та багатосторонніх міждержавних і міжвідомчих угод щодо підтримки малого підприємництва.

Основними чинниками, які заважають розвитку малого підприємництва, є:

> відсутність чітко сформульованої через систему правових актів державної політики у сфері підтримки малого підприємництва;

> збільшення адміністративних бар 'єрів (реєстрація, ліцензування, сертифікація, системи контролю і довільної практики регулювання орендних відносин тощо);

> відсутність реальних і дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки;

>• надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності; У невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу;

> надмірне втручання органів державної влади в діяльність
суб'єктів господарювання.

Проте темпи зростання малого підприємництва в Україні свідчать про його достатній внутрішній потенціал, а результати аналізу розвитку в умовах ринкових реформ - про необхідність формування й проведення державної політики щодо підтримки малого підприємництва, що відповідає стратегічним векторам розвитку економіки.

Нині більшість підприємців відчуває дефіцит фінансових ресурсів, про що свідчать результати опитування початківців і вже діючих підприємців: 75 відсотків з них серед інших проблем ставлять дефіцит фінансових ресурсів на перше місце. Тому стає зрозумілим, що необхідна активна державна фінансова підтримка малого підприємництва.

її можливо здійснювати у таких напрямах:

О пряме державне фінансування та кредитування суб'єктів малого підприємництва;

"=> встановлення пільг в оподаткуванні;

О державне гарантування кредитів для суб'єктів малого підприємництва;

184 Тема 5


■=> стимулювання підтримки сектора малих підприємств із боку підприємницьких організацій: банків, страхових ком- . паній, корпорацій.

Пряме державне фінансування та кредитування малого підприємництва передбачає надання малим підприємствам коштів із бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів. До переваг цього методу слід віднести:

^> адресність, при використанні якої можна визначити конкретне підприємство, котрому надається допомога;

% оперативність - прискорена процедура надання фінансової підтримки порівняно з іншими методами;

**> гнучкість - при наданні коштів диференціюється розмір допомоги, її строк, вартість та інші характеристики відповідно до умов конкретного підприємства.

Серед недоліків основними є зростання витрат бюджету, малі розміри допомоги через дефіцит бюджетних ресурсів. Використання методу може здійснюватися в таких формах:

*" субсидування. Передбачає безповоротне надання коштів малому підприємству для покриття ним своїх витрат чи збільшення прибутків. Використання субсидування обтяжливе для бюджету країни і є найменш ринковим елементом фінансової підтримки, оскільки воно частково стримує ринковий механізм регулювання суспільного виробництва і може застосовуватися лише до тих підприємств, існування яких є доцільним і виправданим з погляду держави;

*" кредитування. Передбачає надання кредитів на пільгових умовах сфері малого бізнесу. Суб'єктами державного кредитування мають бути ті малі підприємства, які не в змозі отримати кошти на фінансовому ринку чи використати власні нагромадження;

*" пайове фінансування. Передбачає фінансування лише певної частини від потреби в коштах малого підприємства за рахунок ресурсів бюджетів чи державних цільових фондів. Інша частина фінансується за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб.

Важливим методом фінансової підтримки малого підприємництва є надання пільг в оподаткуванні.

Пільги в оподаткуванні малих підприємств доцільно було б встановити за такими напрямами:

+ зменшення податку на прибуток малих підприємств за рахунок
оподаткування за меншими ставками прибутку, який викорис
товується на розширення виробництва;
Державні фінанси
igj


+ введення прогресивного оподаткування прибутку підприємств та організацій;

+ забезпечення для малих підприємств можливості списувати на валові витрати більшу частину вартості основних виробничих фондів на початкових етапах своєї діяльності за рахунок наступного періоду;

+ розширення для малих підприємств можливості використовувати метод прискореної амортизації, особливо в інноваційній сфері;

+ відстрочення сплати податків. Однією з найбільших проблем малого підприємства є фінансування оборотного капіталу. Для часткового їїрозв 'язання необхідне продовження податкового періоду чи можливість використання податкового кредиту;

+ введення спрощеної системи оподаткування. Ця система вже діє в Україні відповідно до Указу Президента України " Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3липня 1998року № 727/98.

Держава не може бути єдиним джерелом підтримки сектора малих підприємств, тому необхідне стимулювання підприємницьких структур до тіснішої співпраці із суб'єктами малого бізнесу. Це можливо за рахунок створення умов, які б сприяли підвищенню прибутковості такої діяльності.

Оптимальним з погляду бюджету та ринкових вимог методом фінансової підтримки малого бізнесу є недержавне фінансування діяльності малого підприємництва через товариства взаємного фінансування та спеціалізовані фірми, які займаються наданням кредитів суб'єктам малого підприємництва. Такі організації не потребують бюджетних коштів для свого функціонування і діють за ринковими принципами. Участь держави у розвитку таких організацій виражається у законодавчій регламентації їх діяльності, наданні інформаційної та консультативної підтримки.

Однією з головних проблем реалізації політики підтримки малого підприємництва в Україні є дефіцит фінансових ресурсів, які можуть бути спрямовані на розвиток цього сектора економіки.

У напрямі фінансової, кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва на загальнодержавному рівні передбачається проведення таких заходів:

■=> створення умов для застосування лізингових відносин із метою зниження витрат малих підприємств на придбання засобів виробництва, технологій, нарощування обсягів збуту виготовленої

186 Тема 5


:;' продукції; створення мережі регіональних лізингових компаній ■. та агенцій із залученням іноземних інвестицій;

"=> формування системи фінансової, кредитної та інвестиційної підтримки у формі мережі регіональних кредитно-гарантійних установ;

■=> впровадження механізму венчурного фінансування;

■=> створення належних умов для розвитку технопарків.

Таким чином, в Україні закладено основи системної фінансової підтримки малого підприємництва. Але механізм такої системи має надто слабке практичне відображення, яке не спроможне змінити ситуацію у сфері малого підприємництва на краще. Для отримання суттєвого результату на практиці необхідно провести реальні реформи. Це одне із завдань держави, яка повинна змінити свій статус із кредитора та спонсора окремих одиниць суб'єктів малого підприємництва на роль стимулятора, регулятора та контролера у справі сприяння розвитку малого підприємництва.

us* Інші видатки держави, пов 'язані з економічною діяльністю

До інших видатків бюджету, пов'язаних з економічною діяльністю, належить насамперед фінансування проектів багатоцільового розвитку.

5.4. Проблемні питання функціонування системи державних фінансів

Державні фінанси і насамперед система бюджетів держави в умовах переходу до ринку є одним із найдієвіших інструментів впливу на темпи та пропорції розвитку економіки та соціальної сфери. Мобілізуючи доходи до бюджету, держава впливає на фінансові можливості господарських структур і громадян за допомогою об'єктів оподаткування, ставок податків і пільг при оподаткуванні.

Бюджет має значні можливості щодо впливу на темпи та пропорції розвитку економіки при фінансуванні витрат на її розвиток. Так, із бюджету здійснюється фінансування операційних та інших витрат на розвиток агропромислового комплексу, надаються дотації вугільній промисловості, спрямовуються капітальні вкладення в низку об'єктів загальнодержавного значення, фінансуються науково-технічні програми.

Значним є вплив бюджету на темпи та пропорції розвитку економіки й соціальної сфери завдяки фінансуванню соціальних

Державні фінанси 137


витрат і науки. З бюджету фінансується надання громадянам безплатних послуг у галузях освіти, охорони здоров'я, підготовки кадрів, науки, здійснюється соціальний захист громадян тощо.

Система бюджетів держави як складова частина державних фінансів є на сьогодні найрозвиненішою. Упродовж усіх років утворення фінансової системи незалежної України найрішучіші кроки здійснено для вдосконалення бюджетів. Це насамперед прийняття Закону України "Про бюджетну систему України", який є одним з найпрогресивніших у Європі. Його справедливо називають ще фінансовою конституцією держави. Цей закон закріпив фундаментальні засади організації державних фінансів. Ним були визначені ланки зведеного бюджету, чітко окреслювалося призначення та роль кожної з них. У цьому законі наводилися права і обов'язки різних гілок влади щодо бюджету, була виписана послідовність бюджетного процесу, визначався перелік доходів і витрат кожного з бюджетів. Хоч це і значний, однак лише перший крок у процесі реформування системи бюджетів держави. Наступним кроком стало прийняття Бюджетного кодексу України, яким визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

У бюджетній сфері на своє вирішення чекають такі важливі питання, як:

О розширення доходної частини бюджетів за рахунок скорочення непрямих податків та збільшення бази оподаткування (сьогодні вже зроблені певні кроки у цьому напрямі: зменшилася ставка податку на прибуток підприємств до 25%; зменшилася ставка прибуткового податку з громадян до 13%); © здійснення заходів щодо економії державних коштів, скорочення бюджетних видатків, удосконалення форм і методів їх фінансування; © вжиття заходів щодо скорочення бюджетних дотацій і субсидій, переходу до надання адресної фінансової допомоги безпосередньо споживачам; © раціоналізація мережі науково-дослідних і соціально-культурних закладів, що утримуються за рахунок держави, розширення їх фінансування за рахунок позабюджетних джерел (у тому числі, за рахунок надання платних послуг та виконання робіт для юридичних осіб та населення) ;

Тема 5


© визначення оптимального обсягу бюджетних коштів, що спрямовуються на фінансування капітальних вкладень шляхом визначення підприємств, які в умовах ринку не можуть забезпечити розширене відтворення;

© скорочення бюджетних видатків на управління завдяки раціональній побудові й використанню апарату владних структур.

Важливою умовою успішного функціонування бюджетної системи має стати поглиблення реформи бюджетних взаємовідносин між центральними та регіональними рівнями влади на основі розмежування відповідальності за розв'язання економічних і соціальних проблем країни та окремих адміністративно-територіальних утворень шляхом відповідного розподілу державних видатків і доходів.

Для реалізації цього положення буде визначено розмір гарантованого рівня витрат на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних утворень. Забезпечення такого рівня має здійснюватися з урахуванням сукупності відносин щодо розподілу й використання фінансових ресурсів, які створюються на відповідній території, та перерозподільчих міжрегіональних процесів.

Потребує також удосконалення доходна частина бюджетів. Загальний рівень оподаткування, розміри ставок податків, їхня кількість і база оподаткування мають бути стабільними. Загалом система оподаткування має забезпечити оптимізацію структури розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту через бюджет у межах 35-37 відсотків від ВВП.

Доходна частина бюджету має набувати стабільності й забезпечити обов'язковість і рівномірність у сплаті податків усіма юридичними та фізичними особами, неприпустимість будь-яких проявів дискримінаційного ставлення до окремих платників. Удосконалення системи мобілізації доходів до бюджетів потребує змін щодо надання пільг деяким платникам. Надмірна перевантаженість чинного податкового законодавства великою кількістю пільг призводить до викривлень економічних умов господарювання різних суб'єктів господарювання і невиправданого перерозподілу доходів.

Нагальними щодо вдосконалення чинної системи мобілізації доходів є потреба законодавчого забезпечення захисту прав платників податків, розробка норм і правил ведення обліку та форм звітності для цілей оподаткування з використанням міжнародних

Державні фінанси 189


стандартів. Усе це має бути відображено в Податковому кодексі України.

Провідна роль у системі державних фінансів належить фінансам державних підприємницьких структур. Тут створюється понад ЗО відсотків валового внутрішнього продукту, який є головним об'єктом фінансових відносин. Хоча останнім часом відбуваються процеси приватизації і цей сектор державних фінансів скорочується, але, як свідчить міжнародний досвід, немає жодної країни світу, де б держава не мала власних підприємницьких структур та/або галузей економіки.

Державні підприємницькі структури зосередили значні фонди фінансових ресурсів. Однак у розрізі окремих підприємств кошти розміщені нерівномірно, тому можливості їх розширення й розвитку неоднакові. Нерівномірність фінансового забезпечення деяких державних підприємств за рахунок власних ресурсів пов'язана як з внутрішніми факторами, так і з зовнішніми.

До числа внутрішніх факторів належать собівартість продукції, ЇЇ якість, рівень організації виробництва тощо. До зовнішніх -система оподаткування, ліцензування, насиченість ринку товарами певної групи, платоспроможність покупців.

Держава, використовуючи фінансові методи, може регулювати темпи й пропорції розвитку окремих галузей економіки. Для цього використовується насамперед податковий механізм. Надаючи податкові пільги, держава сприяє збільшенню власних фінансових ресурсів підприємств, розширенню їх фінансових можливостей. Здійснюючи регулювання темпів розвитку певних галузей економіки, вона може створювати сприятливий інвестиційний клімат для залучення зовнішніх джерел фінансування, а також ресурсів банківської системи та населення. Сприятливий інвестиційний клімат можна створювати, зокрема, шляхом надання привілеїв в імпорті, створення технополісів, спеціальних економічних зон тощо.

Найзначніші можливості щодо використання фінансів державних підприємств для розвитку економіки закладені в удосконаленні організації та управління в самих підприємницьких структурах. Адже управління фінансовими ресурсами безпосередньо на державних підприємствах має досить слабку методичну й організаційну забезпеченість. В Україні немає досвіду сучасного управління фінансами державних підприємств.

Увесь досвід організації і управління фінансами в умовах централізованої економіки виявився для ринку непридатним. Вочевидь

Тема 5


постало невміння прогнозувати фінансові показники та ефективно використовувати власні фінансові ресурси. Нині державні підприємницькі структури володіють 15-20 відсотками всіх фінансових ресурсів держави. Ці значні кошти за відсутності з боку управлінського персоналу досвіду та вміння ефективно їх використовувати стають одним із факторів фінансової нестабільності в державі. До 40 відсотків одержаного прибутку використовується на заохочення й інші, не пов'язані з розвитком виробництва цілі.

Водночас треба вжити дієвіших та ефективніших заходів щодо посилення платіжної дисципліни й відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності за своєчасне здійснення розрахунків та виконання договірних зобов'язань. Несвоєчасне проведення розрахунків створює значні труднощі для фінансового забезпечення господарської діяльності.

У системі державних фінансів виникла та розвивається нова підсистема, яка одержала назву "Централізовані і децентралізовані фонди цільового призначення". У 2000 році було реформовано Фонд соціального страхування і створено Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Реформовано також Фонд сприяння зайнятості населення і створено Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

[ 7) Питання для самоконтролю

1.Дайте визначення категорії "державні фінанси".

2. Охарактеризуйте структуру державних фінансів.

3. У чому полягає економічна сутність державних фінансів?

4. Яким чином здійснюється поділ державних фінансів за рівнями?

5. Охарактеризуйте основні проблеми розподілу фінансових ресурсів

на загальнодержавному та місцевому рівнях.

6. Дайте характеристику ролі державних фінансів і окремих їх ланок.

7. Дайте характеристику структури державних доходів.

8. Охарактеризуйте методи мобілізації державних доходів.

 

9. Чим відрізняються методи мобілізації державних доходів до державного бюджету та централізованих грошових фондів?

10. Дайте визначення державним витратам.

11. Які види державних витрат вам відомі?

12. Розкрийте соціальне значення державних витрат.

Державні фінанси 191


Тестові завдання

1. Державні фінанси - це:

а) фінансова база вищих органів державної влади та управління;

б) інструмент впливу на соціально-економічний розвиток країни;

в) грошові відносини з приводу розподілу та перерозподілу ВВП та
національного доходу, що пов'язані з формуванням фінансових ресурсів, які
лишаються у розпорядженні держави і її підприємств, та використання цих
ресурсів на розширене відтворення, управління, соціальні та культурні
потреби, оборону країни;

г) фінансова база місцевих органів влади та управління.

2. Ланками державних фінансів є:

а) бюджетна система;

б) централізовані грошові фонди цільового призначення;

в) фінанси домогосподарств;

г) державний кредит;

д) фінанси підприємницьких структур;
є) страхування;

є) фінанси державних підприємств.

3. Зарівняли державні фінанси поділяються на:

а) загальнодержавні;

б) міст Києва та Севастополя;

в) міст обласного підпорядкування;

г) місцеві;

д) селищні.

4. Під функціями державних фінансів розуміють наступні процеси:

а) мобілізація фінансових ресурсів у розпорядженні держави;

б) контроль за надходженнями доходів від зовнішньоекономічної
діяльності, платежів населення;

в) використання фінансових ресурсів на різноманітні державні потреби;

г) проведення єдиної фінансової політики.

5. Всі джерела держдоходів можна поділити на:

а) внутрішні та зовнішні;

б) загальнодержавні та місцеві;

в) податки, позики та емісії;

г) національний доход та національне багатство;

д) вільні кошти підприємств і населення.

6. Основними методами мобілізації держдоходів є:

а) податки;

б) вільні кошти підприємств;


в) позики;

г) емісії;

д) кошти населення.

7. Держвитрати безпосередньо складаються з:

а) прямих витрат держави;

б) витрат населення;

в) платежів страхових компаній;

г) витрат держпідприємств і організацій.

8. Державні витрати поділяються на:

а) централізовані;

б) децентралізовані;

в) загальнодержавні;

г) місцеві;

д) витрати держпідприємств і організацій.

9. Організаційна будова держвитрат базується на дотриманні таких
принципів:

а) цільового спрямування коштів;

б) безповоротності;

в) рівності;

г) дотримання режиму економії;

д) превентивності.

10. Фінансування держвитрат здійснюється у формах:

а) капітального ремонту;

б) капітальних вкладень;

в) самофінансування;

г) бюджетного фінансування;

д) кредитного забезпечення.

Додаткова література з теми

1. О. Д. Василии, К.В. Павлюк. Державні фінанси України: Підручник.
- К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 608 с. С.4-25.

2. Карпінський А.Б., Герасименко О.В. Фінансова система. -
Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 184 с
С.26-46.

3. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. - 2-ге вид.,
доп і перероб. - К.: КНЕУ, 2001. - 240 с. С. 23-25.


 



Тема 5


Державні фінанси



ТЕМА 6

БЮДЖЕТ І БЮДЖЕТНА СИСТЕМА

Q План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

6.1. Сутність та призначення бюджету

6.2. Бюджетна система України та принципи її побудови

6.3. Бюджетний процес, його стадії та принципи

6.4. Бюджетна реформа та напрями її проведення

Ключові поняття та терміни

БюджетБюджетні відносиниОзнаки бюджетуБюджетна системаЗведений бюджетБюджетний устрійБюджетна політикаБюджетний механізм

 

Бюджетний цикл

Бюджетний календар

Бюджетний рік

Бюджетний процес

Принципи побудови бюджетної системи

Бюджетна реформа