Становлення і розвиток податкової системи України

У нашій країні на даний час податкова система України включає в себе всі основні види податків, що застосовуються в економічно розвинених країнах.

Однак сама система поки ще знаходиться в стадії становлення. Тому зараз важливе значення набуває питання про те, наскільки швидко буде відбуватись процес її подальшого розвитку, і коли саме вона стане діяти по-справжньому ефективно.

Насамперед слід наголосити, що податкова система являє собою досить складне еволюціонуюче утворення, що тісно пов'язане з розвитком держави та економіки.

Це продемонструвала трансформація податкових систем західних країн у XX сторіччі. Вона відобразила:

> розвиток корпоративних форм організації господарства з
публічною звітністю банків, акціонерних товариств тощо,

> зростання добробуту суспільства та розширення сфери .. впливу фінансового капіталу,

> укріплення правових демократичних основ цілої низки держав.

Все це сприяло перетворенню податкових систем цих держав у частину складного та ефективного механізму регулювання господарської кон'юнктури, у гнучкий інструмент, що впливає на

Податки та податкова система

рівень доходності різних видів власності, на співвідношення між нагромадженням та споживанням у виробничій та невиробничій сферах.

90-ті роки внесли суттєві зміни в системи оподаткування розвинених країн світу, зробили більш адекватним чинне законодавство новим умовам відтворення.

Було скасовано низку недоліків в оподаткуванні доходів корпорацій. Ця система була складною та заплутаною, мала велику кількість знижок та пільг, що дозволяло великим корпораціям за допомогою консультативних фірм ухилялися від оподаткування.

Результатом численних податкових реформ, які було проведено у всіх економічно розвинених країнах, є суттєве зменшення ставок податків на прибуток промислових компаній при одночасному скороченні пільг, що застосовувались раніше.

Законодавча регламентація оподаткування в розвинених країнах дозволяє централізовано управляти податковою системою, перетворюючи її на один з основних інструментів економічної політики держави.

Разом з тим така централізація узгоджується з гнучкістю, яка забезпечується за рахунок можливості щорічно уточнювати ставки податків та приводити податкову політику у відповідність до економічної кон'юнктури, що змінюється.

Важливо підкреслити, що якщо ставки податків є "плаваючими", то правила застосування податків в основному лишаються стабільними протягом ряду років.

У нашій країні, не дивлячись на відомий історичний досвід, податкове регулювання знаходиться ще в стані далекому від досконалості.

Основними недоліками, притаманними нинішній податковій системі України, є: великий податковий тягар, численні -"лазівки"-і податкові пільги, складність і непрозорість податкового регулювання, високі адміністративні витрати при зборі податків.

Одна з найболючіших проблем сьогодення в Україні - невід-працьованість і неузгодженість податкового законодавства, яке визначає склад податкової системи та механізм визначення і сплати податків. Наша держава, не маючи достатнього практичного досвіду й наукового обґрунтування фінансової політики, розвивалася експериментальним шляхом, нерідко роблячи на ньому хибні кроки.

Формування, власної податкової системи України почалося відразу після проголошення незалежності. Наприкінці 1991 року був

274 Тема 8

прийнятий Закон "Про систему оподаткування", до якого в подальшому (в 1994 і 1997 році) вносилися зміни й доповнення. Навіть поверхова оцінка відмінностей між трьома редакціями цього закону свідчить про неврегульованість податкового законодавства

в Україні.

Таблиця 8.2.

Порівняльний аналіз різних редакцій Закону України "Про систему оподаткування "

	Редакції закону	Редакція проекту Податкового кодексу, що пропонується


	А.	Загальнодержавні податки та обов'язкові платежі
	1. Прямі податки
	Податок на прибуток	Податок на доходи підприємств і організацій	Податок на прибуток підприємств	Податок на приоуток підприємств
	Податок на прибуток іноземних юридичних осіб від діяльності в Україні
Податок на доходи
Прибутковий податок з громадян	Прибутковий податок згромадян	Податок на доходи фізичних осіб	Податок на доходифізичних осіб
Податок на фонд оплати праці колгоспників
Податок з власників транспортних засобів	Податок з власників транспортних засобів т» інших самохідних машин імеханізмів	Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин імеханізмів
	Податок на майно підприємств	Податок на нерухоме майно (нерухомість)	Податок на майно
	Податок на нерухоме майно громадян
Плата за землю	Плата за землю	Плата (податок) за землю
	Податок на промисел	Податок на промисел
	2. Непрямі податки
Податок з обороту	Податок на додану вартість	Податок на додану вартість	Податок на додану вартість
Податок на експорт та імпорт
Податок на додану вартість
Акцизний збір	Акцизний збір	Акцизний збір	Акцизний податок
Мито	Мито	Мито	Мито

Податки та податкова система

Продовж, табл. 8. 2.

3. Платежі за ресурси

1 Ілата за природні ресурси	Плата за спеціальне використання природних ресурсів	Збір за спеціальне використання природних ресурсів	Платежі за спеціальне використання природних ресурсів
Лісовий дохід
Державне мито	Державне мито	Державне мито	Державне мито
			Гербовий збір
Плата за відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи	Збір за геологорозвідуваль ні роботи, виконані за рахунок державного бюджету
Відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг
	Плата за торговий патент на деякі види підприємницької
Б. Місцеві податки і збори
Податок з реклами	Податок з реклами	Податок з реклами
		Місцеві акцизні податки
Комунальний податок	Комунальний податок	Комунальний податок
Ринковий збір	Ринковий збір	Ринковий збір
Готельний збір	Готельний збір	Готельний збір
Збір за паркування автомобілів	Збір за припаркування автотранспорту	Збір за припаркування автотранспорту
Курортний збір	Курортний збір	Курортний збір
Збір за видачу ордера на квартиру	Збір за видачу ордера на квартиру
Збір за участь у бігах на іподромі	Збір за участь у бігах на іподромі	' ' '
Збір за виграш у бігах на іподромі	Збір за виграш у бігах на іподромі
Збір за право використання місцевої символіки	Збір за право використання місцевої символіки	Податок на використання регіональної та місцевої символіки
Збір за право проведення кіно-і телезйомок	Збір за право проведення кіно-і телезйомок
Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсів, розпродажу і лотерей	Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей	Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей

Продовж:, табл. 8. 2.


,	Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон	Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон	Збір за проїзд по території прикордонних населених пунктів автотранспорту, що прямує за кордон і з-за кордону
Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі	Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг	Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг
	Збір з власників собак
		Збір за видачу дозволу на будівництво у населених пунктах об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва садових будинків та гаражів
	В. Внески до цільових фондів
	Внески до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення	Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення
Внески до Фонду сприяння зайнятості населення
Внески до Фонду соціального страхування	Збір на обов'язкове соціальне страхування
Внески до Пенсійного фонду України	Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
	Збір до Державного інноваційного фонду
Екологічний податок	Плата за забруднення навколишнього природного середовища	Збір за забруднення навколишнього природного середовища.	Збір за забруднення довкілля та розміщення відходів

Тема 8

Податки та податкова система

Питання реформування податкової системи України стали предметом активного обговорення в урядових і парламентських колах, починаючи з 1995р. 13 грудня 1995 р. була прийнята Постанова Верховної Ради України "Про основні положення податкової політики і податкову реформу в Україні". Тоді ж були зроблені й перші значущі практичні кроки щодо вдосконалення податкової системи, пов'язані з переходом від оподаткування доходу до оподаткування прибутку підприємств, зі зниженням ставки податку на додану вартість.

Актуалізація питань реформування податкової системи в цей період зумовлена поглибленням економічної кризи, її затяжним характером, рекордним рівнем інфляції та високим рівнем дефіциту державного бюджету, а також причинами, що корінилися в особливостях податкової системи України. Вони були пов'язані з поєднанням тенденції до зростання загального рівня оподаткування в країні протягом 1992-1994 pp. з тенденцією до зменшення фізичного обсягу і зниження якості суспільних благ, які держава надавала своїм громадянам, внаслідок неефективного використання бюджетних коштів та знецінення їх в умовах гіперінфляції. У поєднанні з низьким рівнем правової культури, відсутністю дієвої системи фінансового контролю ці особливості не могли не призвести до зростання масштабів ухилення від податків, а також до виникнення такого явища, як заборгованість суб'єктів господарювання за платежами до бюджету і позабюджетних фондів, що почала з року в рік зростати. Все це свідчило про загострення суперечностей оподаткування в Україні та необхідність його удосконалення.

Напрямки такого удосконалення, визначені Основними положеннями податкової політики в Україні, які схвалені Постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996 p., передбачали реформування правових норм, що визначають форми, методи, механізми регулювання і встановлення величини та порядку справляння податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів. Відповідно до цих напрямків у 1997 р. було переглянуто закони про оподаткування прибутку підприємств і про податок на додану вартість.

Протягом 1997 р. та в наступні роки податкова політика в Україні була спрямована також на зниження обов'язкових нарахувань на фонд заробітної плати до державних соціальних фондів. Так, Законом України від 26 липня 1997 р. було передбачено зменшення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 32% від

об'єкта оподаткування, Законом України від 26 червня 1997р. -збору на обов'язкове соціальне страхування до 4% та на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття - до 1,5%. Законом України від 20 червня 1997р. "Про формування Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" збір до Фонду зменшено до 10%, а Указом Президента України від 18 червня 1998р. - до 5 % від об'єкта оподаткування. З 1 січня 1999 р. збір до зазначеного Фонду відповідно до Указу Президента України від 7 серпня 1998р. скасовано. Всі ці заходи спричинили зменшення загальної суми нарахувань на фонд заробітної плати спочатку з 51 до 47,5 %, потім до 42,5%, а з 1 січня 1999р. - до 37,5%.

Оцінюючи зміни, внесені до податкового законодавства України на першому етапі податкової реформи (1995-1997рр.), можна зробити висновок: цей етап характеризувався поряд з нововведеннями, що дали позитивний ефект, запровадженням таких норм, які не можна однозначно кваліфікувати як удосконалення податкового законодавства, їх наслідком стало загострення низки проблем (податкової заборгованості суб'єктів господарювання перед бюджетом і бюджетної заборгованості перед суб'єктами господарювання по ПДВ; розширення можливостей уникнення сплати податків шляхом використання "прогалин" у податковому законодавстві, у тому числі такої його норми, як визначення дати виникнення податкових зобов'язань і права на податковий кредит за правилом першої з подій; зниження фіскальної ефективності податків на прибуток підприємств і на додану вартість), розв'язання яких зумовило необхідність перманентного внесення змін і доповнень до законів "Про оподаткування прибутку підприємств" і "Про податок на додану вартість" протягом наступних років. Ці зміни та доповнення було спрямовано на обмеження негативних наслідків нововведень, внесених до законодавства у 1997р., або навіть на завуальоване повернення до окремих правил, що застосовувалися до 1997р. (так, необхідність подання експортером копій завірених банком платіжних доручень в оплату придбаних ним товарів як умова надання йому права на відшкодування ПДВ фактично означала визначення дати виникнення права на податковий кредит відповідно до касового методу). Причиною цього явища стало запровадження в 1997 р. таких змін до механізмів справляння податків на прибуток підприємств і на додану вартість, які не відповідали умовам, що склалися в Україні.

Тема 8

Податки та податкова система

Ця особливість першого етапу податкової реформи зумовила те, що в наступні роки актуальність проблеми реформування податкової системи не лише не зменшилася, а зросла. До цього призвели, крім зазначеної, ще дві обставини. По-перше, деякі негативні тенденції в еволюції податкового законодавства після 1997р., передусім розширення системи податкових пільг, у тому числі індивідуального характеру, та проведення широкомасштабної акції списання і реструктуризації податкової заборгованості підприємств. По-друге, однобокий характер реформування податкової системи на першому етапі реформи, а саме відсутність серйозних змін у механізмі прибуткового оподаткування громадян та деяких інших податків. Як наслідок, основним завданням другого етапу податкової реформи мало стати набуття нею комплексного, системного характеру.

Реалізація цього завдання передбачала внесення узгоджених змін до всіх податкових законів, що цілком відповідало ідеї розробки та ухвалення Податкового кодексу України. Таким чином, податкове законодавства на другому етапі податкової реформи передбачалося удосконалити в процесі його кодифікації. Ця цілком конструктивна установка призвела, однак, до зволікання з проведенням другого етапу податкової реформи внаслідок гальмування процесу розробки та ухвалення Податкового кодексу.

Найбільш вагомі результати у сфері оподаткування були досягнуті у 2000 році. Для досягнення цілей програми реформ уряд з самого початку був зобов'язаний посилити бюджетну дисципліну і поліпшити її ефективність. Зокрема, особлива увага приділялася питанням скорочення зовнішнього боргу у зв'язку з його реструктуризацією, жорсткішого контролю бюджетних витрат, заборони взаємозаліків, ліквідації податкових пільг для окремих підприємств, а також спробам поліпшення системи адміністрування та збору податків. Відносно жорстка фіскальна політика сприяла таким досягненням:

> утвердженню нульового дефіциту державного бюджету на

2000 рік (вперше за період незалежності); У виконанню консолідованого бюджету з профіцитом у розмірі

1,164 млн. гривень (перший рік, коли Україна мала бюджетний

профіцит); У прийняттю збалансованого бюджету на 2001 рік вже в грудні

2000 року; У зменшенню державного боргу на $1,190 млн. (профіцит

бюджету був витрачений переважно на погашення зовнішнього

боргу);

У подальшому зниженню частки бартерних операцій до 17,7% від загального обсягу розрахунків у промисловості (у 1999 році частка бартерних операцій у всіх галузях промисловості становила 32,7%,ав1998-42,5%);

У реалізації соціальних витрату розмірі 97,3% від запланованих сум;

У ліквідації заборгованості з виплати пенсій;

У збільшенню пенсій для більшості пенсіонерів на 11-12%у грудні 2000 року;

У зменшенню заборгованості із заробітної плати працівникам бюджетної сфери на 52% (уряд планував остаточно погасити заборгованість перед працівниками бюджетної сфери до кінця І кварталу 2001 року і взяти під контроль погашення всієї заборгованості із заробітної плати);

У переважно успішному здійсненню програми приватизації на 2000 рік (хоча фактичні доходи від приватизації становили 80,6%> від затвердженого плану);

У поліпшенню платіжної дисципліни в енергетичному секторі.

На досягнення цих результатів вплинуло, головним чином, виконання бюджету з профіцитом.

Доходи консолідованого бюджету на 14,5% перевищили річний план 2000 року (порівняно із 4% недовиконання у 1999 році). Успішне виконання дохідної частини бюджету в 2000 році можна пояснити такими макроекономічними факторами:

•" вперше зароки незалежності Україна досягла реального економічного зростання, що спостерігалося протягом цілого року. Воно досягло 5,8%, і це (разом з політичною стабільністю) позитивно вплинуло на виконання доходів бюджету, які планувалися на основі припущення про зростання ВВП на 2% (що виявилося в три рази меншим від фактичного показника); *" інфляція становила 25,8%. Вже в період із січня по липень інфляція (18,7%о) досягла рівня, закладеного в бюджеті на весь рік. Такі інфляційні тенденції позитивно вплинули на збір податків, хоча це явище не можна розглядати як позитивне з погляду макроекономічної стабільності і створення довгострокових умов для стабільного економічного росту; •" слід зазначити поліпшення якості бюджетних доходів, а саме

- скорочення частки негрошових надходжень.

Однак серед факторів, що поліпшили наповнюваність бюджету,

відсутні як радикальні зміни податкової системи, так і серйозні зміни

у ставленні платників податків до сплати податків. Українська

податкова система дотепер відзначається великою кількістю

Тема 8

Податки та податкова система

податкових пільг і звільнень від оподатковування, наданих визначеним секторам (наприклад, металургії).

З метою усунення тиску накопичених помилок і забезпечення комплексного підходу до системи оподаткування Головною державною податковою адміністрацією розроблено і представлено на обговорення проект Податкового кодексу України.

Водночас в Україні кодифікація податкового законодавства відбувається за умов:

> незавершеності процесу реформування усіх сфер господарського
і суспільно-політичного життя, завершеність якого є
необхідною передумовою для прийняття таких фунда
ментальних законодавчих актів, як Податковий, Бюджетний
та інші кодекси;

> незавершеності процесу формування податкової системи, що виявляється не лише в неоднорідності її елементів, неузгодженості, суперечливості окремих законів (кодифікація сприяє розв'язанню цих проблем), а й у відсутності деяких видів податків і, відповідно, законів, що регулюють їх справляння;

> невідповідності певних елементів наявної податкової системи умовам і потребам соціально-економічного розвитку країни.

За цих обставин кодифікація податкового законодавства передбачає не просто його систематизацію, а й вирішення невластивих процесу кодифікації завдань, зокрема, реформування податкової системи, доповнення її елементами, яких бракує. Однак включення до Кодексу законів або нових норм чинних законів, що не пройшли апробацію на практиці, навряд чи можна оцінити як позитивне в аспекті кодифікації явище, оскільки під час застосування їх можуть виявитися і правові прогалини, і недоречності, і невідповідність окремих положень закону потребам і можливостям української економіки, які будуть вимагати внесення змін і доповнень до Кодексу.

Враховуючи, що в попередні роки основним негативним чинником в оподаткуванні були не так вади у справлянні податків, як нестабільність податкового законодавства, слід, нарешті, реалізувати ідею мораторію на внесення змін у систему оподаткування. Водночас це потребує глибокого аналізу, ретельного відпрацювання й обґрунтування розробленого проекту Податкового кодексу. Ми повністю поділяємо думку про необхідність його впровадження, але не згодні з тим, що це треба зробити якнайшвидше. Такий підхід буде по суті повторенням попередніх помилок.

Розробка проекту Податкового кодексу в Україні тривала кілька років. Роботу над ним було розпочато ще у 1996 р. Однак у першому читанні Верховна Рада України розглянула Кодекс лише влітку 2000 р. Зволікання з його розглядом у другому читанні та остаточним прийняттям пояснюється не стільки об'єктивними труднощами доопрацювання ухваленого в першому читанні проекту, скільки більш глибокими причинами, що потребують докладнішого аналізу.

Перша група причин лежить у теоретичній площині й пов'язана з відсутністю чіткого теоретичного уявлення про те, якою має бути податкова система України. Зокрема, більшість українських науковців, політиків, а також широкої громадськості ще не усвідомлює податки як відносини фіскального обміну частини доходів юридичних і фізичних осіб на суспільні блага. Отже, пізнання податків ще не наблизилося до розуміння їх сутності, залишаючись на рівні описання форми прояву, яка в умовах незрілої демократії приховує, маскує їхню глибинну природу.

Таке розуміння сутності податків практично означає необхідність насамперед визначення обсягу суспільних благ, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності суспільства на певному етапі його розвитку, тоді як питання оподаткування переносяться в площину забезпечення суспільної згоди на фінансування виробництва встановленого обсягу суспільних благ. Але якщо питання щодо обсягу суспільних благ, які держава повинна і може надавати за певних умов, залишаються невирішеними, важко досягти згоди стосовно конкретних обрисів податкової системи України.

Саме недостатнє усвідомлення взаємозв'язку між податками і суспільними благами стало причиною однобічних підходів до реформування податкової системи, метою яких є зниження податкових ставок за всіма основними податками.

Крім того, визнаючи, що податкова система будь-якої країни є специфічним поєднанням загального і особливого, завдяки чому забезпечується її адекватність політичній, економічній і соціальній системам певної країни, наука не дає вичерпної відповіді на питання, які особливості можуть бути притаманні податковим системам постсоціалістичних країн взагалі та України зокрема.

Друга група причин лежить в економічній площині та пов'язана: а) з економічною зацікавленістю в недосконалому податковому законодавстві, що містить численні "податкові лазівки", використовуючи які, можна зменшувати податкові зобов'язання; б) перетворенням податків на основний інструмент конкурентної боротьби, який дає можливість виключно за рахунок податкових преференцій

Тема 8

Податки та податкова система

отримувати конкурентні переваги, що робить отримувачів таких преференцій незацікавленими у будь-яких змінах податкового законодавства.

Третя група причин пов'язана з політичними процесами, зокрема:

> незавершеністю структуризації українського суспільства, а
також такою особливістю незрілої демократії, як велика
кількість політичних партій, конкуренція між якими зумовлює
розмаїття альтернативних проектів Податкового кодексу і
податкової реформи, що ускладнює вибір найоптимальнішого
проекту;

> міцними позиціями в парламенті сил, що представляють інте
реси традиційних галузей - отримувачів пільг.

У процесі підготовки до проведення другого етапу податкової реформи в Україні виявилися різні погляди на напрямки удосконалення її податкової системи.

Концепції реформування податкової системи і Податкового кодексу України умовно можна поділити на дві групи:

® ті, що спрямовані на перегляд податкових ставок, пільг і податкової бази, тобто переважно кількісних параметрів оподаткування зі збереженням системи як цілісності.

До першої групи можна віднести проекти Г. Балашова; І. Богословської, Ю. Тимошенко та О. Турчинова тощо. Незважаючи на всі відмінності цих проектів, спільним між ними є те, що вони спрямовані на скасування податків, які становлять основу податкової системи України, - ПДВ і податку на прибуток підприємств - як таких, що не відповідають умовам України і тому "об'єктивно не можуть бути ефективними" (І. Богословська). При цьому пропозиції Ю. Тимошенко зводилися до заміни цих податків податком на кредиторську вимогу (перший варіант концепції), згодом - податком з реалізації (другий варіант), що мав справлятися за ставками 9% (базова ставка) і 5 % (для експорту та деяких інших операцій). Згідно з концепцією І. Богословської ПДВ і податок на прибуток підприємств мав замінити "обіговий податок з юридичних осіб", який би справлявся за диференційованими ставками (0; 3; 5; 7%) залежно від галузі економіки. Найбільш радикальною і водночас традиційною (оскільки ідеї єдиного податку мають глибоке історичне коріння, однак так і не були втілені в життя) виявилася

284 " ^Тема8

пропозиція Г. Балашова замінити більшість податків єдиним 10-відсотковим податком на доходи.

У другій половині 2001 р. у зв'язку з падінням фіскальної ефективності ПДВ і ускладненням його відшкодування ідея скасування цього податку як неефективного в умовах трансформаційної економіки набула найбільшої популярності. Відповідна пропозиція кілька разів ставилася на голосування у Верховній Раді України і хоч не здобула більшості голосів, однак отримала досить широку підтримку.

Соціальне коріння цих концепцій очевидне: скасування основних податків, що сплачують юридичні особи, відповідає інтересам національного капіталу. При цьому аргументи на кшталт того, що скасування ПДВ приведе до зниження всіх цін на 20%, тому передусім принесе вигоду споживачам, мають суто пропагандистський характер, оскільки автоматичне зниження цін внаслідок скасування ПДВ можливе лише в умовах адміністративного їх регулювання. За відсутності такого регулювання ефект від цього заходу може бути різним, однак практично неможливо, щоб ціни всіх товарів відреагували на нього однаково. Окрім того, заміна ПДВ багатостадійним податком з обороту унеможливлює позитивний ціновий ефект для предметів споживання взагалі, оскільки внаслідок запровадження податку з обороту за ставкою 7 чи 9 % роздрібні ціни на предмети споживання під впливом кумулятивного ефекту зростуть більшою мірою, ніж у разі справляння ПДВ за ставкою 20%. Взагалі від запровадження податку з обороту виграють лише власники підприємств базових галузей, що суперечить довгостроковим інтересам структурної перебудови економіки України.

Скасування іншого податку - податку на прибуток - відповідає інтересам всього національного капіталу, а отже, певною мірою, й інтересам розвитку національного виробництва. Однак такий варіант реформування податкової системи практично неможливий. По-перше, його реалізація суттєво обмежить фінансові можливості проведення державної структурної та інвестиційної політики, що суперечить потребам трансформації економіки. По-друге, формування максимально ліберальної податкової системи супроводжується, як правило, масштабним обмеженням соціальних функцій держави. Останнє водночас суперечить ідеї побудови сучасної демократичної правової держави із соціально орієнтованою ринковою економікою. Крім того, у країнах з міцними багаторічними традиціями функціонування розвиненої системи

Податки та податкова система

соціального забезпечення результатом такого обмеження може бути зростання соціальної напруженості, а також руйнація всього того позитивного, що вже створено (високий рівень розвитку освіти, науки, культури, мистецтва і т. ін.), замість його розвитку і примноження. Тим часом лише наступність, спадкоємність розвитку є запорукою прогресу, руйнація ж веде до регресу, у кращому випадку до тупцювання на місці.

Друга група концепцій реформування податкової системи України спрямована на удосконалення чинної податкової системи, а не на створення нової. До цієї групи можна віднести проекти Податкового кодексу, розроблені народними депутатами Б. Губським,В., О. Сергієнкомі, Ю. Кармазіним, а також урядовий проект Податкового кодексу, ухвалений у першому і другому читаннях, інші проекти законів. Розглянемо принципові підходи до визначення в названих проектах напрямів удосконалення основних видів податків ПДВ, податку на прибуток, прибуткового податку з громадян.

Пропозиції щодо реформування ПДВ включають зниження його ставки (до 17 чи 15%) та запровадження диференційованих ставок податку.

Об'єктом гострих дискусій стало реформування прибуткового податку з громадян. Обговорювалися такі напрямки його удосконалення:

•" підвищення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян або запровадження соціальної податкової пільги;

*" запровадження пропорційного або малопрогресивного податку, що стягується за двома - трьома ставками замість п'яти;

•" "розтягування " податкової шкали і зниження максимальної ставки податку;

*" запровадження індексації податкової шкали.

Необхідність підвищення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (у разі його збереження) є питанням, яке ні в кого не викликає сумнівів, суперечки ведуться лише з приводу його конкретної величини. З позицій теорії оподаткування така величина має визначатися величиною прожиткового мінімуму (фізіологічного, а в країнах з високим рівнем розвитку - соціального). Практично вона визначається з урахуванням й інших факторів, зокрема рівня доходів держави і бюджетних обмежень. Ідеться передусім про те, що проблематично встановити неоподатковуваний мінімум на рівні прожиткового, якщо мінімальна заробітна плата є нижчою за останній.

У проектах Податкового кодексу України, затверджених Верховною Радою України в першому і другому читаннях, неоподатковуваний мінімум пропонувалося замінити соціальною пільгою. На думку розробників цих проектів, відмінність між неоподатковуваним мінімумом і соціальною пільгою полягає у тому, що на величину першого зменшується дохід, що підлягає оподаткуванню, а на величину другого - сума нарахованого податку. Крім того, відповідно до проекту Податкового кодексу, затвердженого в першому читанні, соціальна пільга мала надаватися не всім, а лише певним категоріям громадян. Зокрема, її передбачалося встановити у відсотках до мінімальної заробітної плати і надавати громадянам, місячний дохід яких не перевищує 540 грн, а також деяким іншим категоріям громадян. Згідно з проектом Кодексу, затвердженим у другому читанні, соціальну пільгу в обсязі 2% величини граничного доходу, до якого застосовується перша (мінімальна) ставка податкової шкали, встановленої для січня поточного податкового року, пропонувалося надавати всім категоріям платників.

Вибір між запровадженням податкових вирахувань для всіх платників чи для окремих їх категорій залежить від ступеня прогресивності податкової шкали. У разі застосування помірно прогресивного податку доцільно використовувати неоподатковуваний мінімум або соціальну пільгу для всіх платників. У разі запровадження малопрогресивного податку з двома ставками, де гранична ставка не перевищує 20-25%, доцільніше застосовувати соціальну пільгу для окремих категорій платників, яка може дещо зменшити несправедливість, викликану зниженням рівня податкової прогресії.

Проблема визначення рівня податкової прогресії є найбільш дискусійною. Загострення зазначеної дискусії в Україні пов'язано передусім із зовнішніми чинниками, зокрема із запровадженням у Росії пропорційного податку зі ставкою 13%.

Активне обговорення ідеї пропорційного податку має як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Серед об'єктивних причин називають, як правило, дві:

О територіальна близькість України до Росії, яка змушує враховувати такий чинник, як можливість відпливу трудових ресурсів;

Суб'єктивною причиною є надзвичайна привабливість пропорційного податку для громадян з високим рівнем доходів, які отримують найбільшу вигоду від його запровадження.

Тема 8

Податки та податкова система

Запровадження названого податку необхідно розглядати переважно як вимушений захід, спричинений тим, що в специфічних умовах певних постсоціалістичних країн прогресивний податок виявився нездатним чинити коригуючий вплив на соціальне розшарування населення. Внаслідок трансформації частини заробітної плати у процентні доходи, її виплати неврахованою готівкою та застосування інших методів приховування доходів заможні верстви населення мають можливість суттєво зменшувати свої податкові зобов'язання, тому основними платниками податку стають громадяни з низькими та середніми доходами.

За цих умов пропорційний податок на доходи громадян покликаний сприяти розв'язанню таких завдань:

•" виявити доходи, що приховувалися;

■*" поступово змінити модель поведінки платників,

•" сприяти формуванню нових податкових традицій і культури;

•" зменшити податковий тягар на законослухняних платників.

Поряд з ідеєю пропорційного податку чимало прихильників отримала ідея малопрогресивного податку, що справляється за двома-трьома ставками. Саме такий податок пропонується в проекті Податкового кодексу, прийнятому і в першому, і в другому читаннях. Якщо в проекті, ухваленому в першому читанні, було передбачено двоступеневу податкову шкалу зі ставками 10% (обкладаються доходи до 6480 грн. за рік включно) і 20% (понад 6480 грн. за рік), то в проекті, ухваленому в другому читанні, -триступеневу податкову шкалу зі ставками 10% (обкладаються доходи до 7200грн. за рік включно), 15% (від 7200 до 72000 грн. за рік включно) і 25% (понад 72000 грн. за рік).

Щодо податку на прибуток підприємств, то дискутувались як альтернативні передусім такі напрямки його реформування -зниження ставки податку для всіх суб'єктів господарювання та підвищення норм амортизаційних відрахувань.

Прихильниками першого напрямку реформування податку на прибуток висувалися такі аргументи на захист своєї позиції:

> щодо необхідності паралельного реформування податку на
доходи фізичних осіб і нарахувань на фонд заробітної плати до
соціальних фондів (єдиного соціального податку) як необхідної
умови успішного проведення реформи;

> щодо зростання внаслідок реформи надходжень від податку
на доходи фізичних осіб і єдиного соціального податку (з 2,4%
від ВВП у 2000 р. до 3,3% від ВВП у 2002 р. і з 7,4 до 7,5%> від
ВВП відповідно). Таке зростання, на думку окремих експертів,

Тема 8

зумовлене не лише виведенням частини заробітної плати з "тіні", а й іншими чинниками, зокрема, використанням частини виграшу від зниження податкового навантаження на працю, на підвищення заробітної плати, а також: зростанням вартості робочої сили внаслідок зміни кон 'юнктури на ринку праці. Це свідчить про те, що результатом реформи стало не лише зниження податкового тягаря, а й зростання доходів населення;

> щодо комплексного характеру причин ухилення від податку на доходи фізичних осіб і єдиного соціального податку, подолання яких вимагає комплексних заходів, а не лише зниження ставок цих податків.

О Зниження ставки податку ставить всіх суб'єктів господарювання в рівні економічні умови, отже, відповідає принципу нейтральності податку, який сучасна фінансова наука розглядає як фундаментальний принцип, що слугує орієнтиром удосконалення справляння корпоративного податку в усіх країнах. Натомість підвищення амортизаційних відрахувань створює пільгові умови для великих фондомістких підприємств і несприятливі умови для малих і середніх підприємств.

© Підвищення норм амортизації може призвести до перетворення частини прибуткових підприємств з низьким рівнем рентабельності на збиткові. Враховуючи право переносити балансові збитки підприємств на наступні податкові періоди, це зумовить значне зменшення надходжень до бюджету від податку на прибуток не лише у короткостроковому періоді, а й у довгостроковій перспективі.

Основним аргументом прихильників ідеї підвищення норм амортизації є те, що воно створює кращі умови для підприємств, які нарощують основні фонди, отже, є своєрідним стимулом до оновлення їх і розширеного відтворення. Цей аргумент, однак, викликає сумніви, оскільки збільшення сум нарахованої амортизації не є гарантією використання їх виключно на інвестиційні цілі. Зокрема, за даними Міністерства економіки України, у 2000 р. 45% нарахованої амортизації використано не за призначенням.

Наведені аргументи можна доповнити ще одним. Підвищення
норм амортизаційних відрахувань може призвести до погіршення
становища збиткових і низькорентабельних підприємств. Внаслідок
зростання витрат виробництва або збільшення їх збитків, або ці
Податки та податкова система ₂89

підприємства будуть змушені підвищити ціни, що вплине на конкурентоспроможність їх продукції й може погіршити умови її реалізації. Ці теоретичні викладки підтверджуються даними вибіркового обстеження підприємств України, проведеного у 1999р. низкою уповноважених установ. Воно засвідчило, що 61% обстежених підприємств постраждали від суттєвого зростання собівартості продукції, зумовленого віднесенням прискореної амортизації на витрати виробництва. Лише 13,5% підприємств виявили зацікавленість у застосуванні прискореної амортизації.

Розвиток процесів реформування податку на прибуток підприємств, однак, пішов іншим шляхом - поєднання знижки з 1 січня 2004 р. ставки податку до 25% з одночасним підвищенням норм амортизаційних відрахувань і розширенням валових витрат, отже, звуженням податкової бази.

Численні концепції реформування податкової системи України суттєво ускладнили вибір найприйнятнішої з них. Цей вибір можливий лише в разі визначення критерію, відповідно до якого він має здійснюватись. Таким критерієм може бути забезпечення адекватності податкової системи моделі правової держави із соціально орієнтованою ринковою економікою. Розглянемо напрями вдосконалення податкової системи, що відповідають цьому критерію.

Реформування податкової системи України передбачає розв'язання двох груп проблем:

Ф вдосконалення інституціональних умов оподаткування;

Але існує серйозна загроза, що затяжний процес прийняття податкового законодавства ще більше погіршить суть нової податкової системи та призведе до розладу бюджетної політики країни.

На завершення аналізу напрямків удосконалення податкової системи України варто зупинитися на особливостях цієї системи реформування на сучасному етапі, оскільки особливості проведення реформи в перспективі позначаться на її соціально-економічних наслідках. Розглянемо ці особливості.

О Основні напрямки податкової реформи в Україні визна-, чаються відповідно до свідомого вибору моделі її соціально-економічного розвитку та державного регулювання. Це означає стихійне формування певної моделі державного регулювання, масштаби якого будуть визначатися можливостями фінансового

Тема 8

забезпечення державної діяльності, що складуться внаслідок проведення податкової реформи і можуть не відповідати проголошеним намірам побудови соціально орієнтованої ринкової економіки.

0 Концепції реформування та кодифікації податкової системи України не мають належного теоретичного обґрунтування, що стало серйозною перешкодою на шляху вибору найприйнятнішої концепції.

© Напрями реформування податкової системи, визначені в проектах Податкового кодексу, розглянутих у першому і другому читаннях, не відповідають тим, що втілені в ухвалених наприкінці 2002 р. - першій половині 2003 р. законах. Останніми передбачено більш радикальні зміни в системі оподаткування, особливо щодо оподаткування доходів громадян. Зазначене свідчить про недоцільність подальшого розгляду проекту Податкового кодексу, що пройшов друге читання, оскільки зафіксована в ньому модель податкової системи втілює концепції вчорашнього дня і потребує оновлення.

О Успішне проведення податкової реформи в Україні ускладнюється внаслідок орієнтації на одночасний перегляд ставок всіх основних податків без пошуку адекватних шляхів компенсації можливого зменшення надходжень до бюджету держави, оскільки окремі заходи, спрямовані на розширення податкової бази, поєднуються із заходами, що призведуть до її звуження.

© Здійснені кроки на шляху реформування податкової системи України спрямовані переважно на зменшення податкового тягаря, а також на удосконалення механізму справляння основних податків. У більшості випадків, однак, зміни до механізму утримання податків вносилися без урахування особливостей інституціонального і макро-економічного середовища, в якому складаються податкові відносини, внаслідок чого вони призвели не до удосконалення, а до зниження ефективності адміністрування податків. Таким чином, реформування податкової системи України набуло суперечливого характеру і матиме неоднозначні наслідки.

© Завдання реформування податкової системи України не пов'язуються з формуванням концепції узгодженої податкової і бюджетної політики, недостатньо враховують загальнонаціональні інтереси, передусім інтереси задоволення

____ суспільних потреб у виробництві достатньої кількості якісних

Податки та податкова система 291

суспільних благ, що має фінансуватися за рахунок податковихнадходжень до державного бюджету.

Все це свідчить про необхідність подальших пошуків шляхів удосконалення податкової системи України, формування системи, адекватної особливостям і потребам розвитку української економіки, держави, суспільства, а отже, про необхідність нових наукових досліджень.

[ ?] Питання для самоконтролю

1.Чим відрізнялася система оподаткування Древнього Риму від Візантійської податкової системи?

2. Які характерні ознаки мала система оподаткування Русі?

З- У чому полягає внесок у податкову теорію класиків політекономії?

4. У чому проявляється протистояння кейнсіанства та неокласицизму?

5. Дайте характеристику сутності податків.

6. Дайте характеристику фіскальній функції податків.

7. Визначте причини появи та охарактеризуйте регулюючу функцію

податків.

8. Визначте принципи оподаткування за А.Смітом.

9. Як сформулював принципи оподаткування А.Вагнер?

10. Вкажіть основні засади ефективного оподаткування?

11. На яких засадах базується податкова політика в Україні?

12. Охарактеризуйте податкову систему держави.

13. Дайте визначення категорії "податки".

14. Які існують види загальнодержавних податків?

15. Що входить до складу місцевих податків?

16. Чим відрізняється пряме оподаткування від непрямого?

17. Які існують класифікаційні ознаки податків?

18. Охарактеризуйте основні категорії оподаткування.

19. За якими етапами відбувалося формування податкової системи України?

20. Охарактеризуйте етап становлення податкової системи з 1990 по 1994 pp.

21. Дайте характеристику становлення податкової системи на етапі з 1994 по-1997 pp.

22. Охарактеризуйте здобутки в системі оподаткування у 2000-2001 pp.

23. Які проблеми має вирішити Податковий кодекс України?

И^ Тестові завдання

1. Податки -це:

а) обов'язкові платежі, що безоплатно стягуються з юридичних та
фізичних осіб, які сплачуються ними до бюджетів різних рівнів у відповідності
з встановленими законодавством ставками та строками;_______________

2«2 Тема В

б) концентрування у розпорядженні держави грошових коштів для
розв'язання економічних та соціальних завдань;

в) кошти, які стягуються для покриття державних витрат;

г) кошти, що мобілізуються державою і не потребують прямого або
спеціального еквіваленту.

2. Податки виконують такі функції:

а) економічну;

б) контрольну;

в) фіскальну;

г) забезпечуючу;

д) превентивну.

3. У світовій практиці на даний момент склалися такі основні принципи
оподаткування:

а) принцип вигоди;

б) принцип платоспроможності;

в) принцип зручності;

г) справедливості за горизонталлю;

д) справедливості за вертикаллю.

4. Податкова політика України базується на засадах:

а) стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної
активності;

б) обов'язковості;

в) нерівнозначності та диспропорційності;

г) економічній обґрунтованості;

д) нерівномірності сплати.

5. Податкова система -це :

а) система норм, яка базується на принципах гласності; загальності;
обов'язковості; соціальної справедливості; фіскальної та економічної
ефективності;

б) комплекс податкових заходів, який істотно впливає на економічну
діяльність господарюючих суб'єктів, стимулюючи економічну і інвестиційну
активність;

в) сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми, методи і
терміни стягнення податків і платежів, які носять податковий характер і
необхідні державі для виконання її функцій;

г) сукупність податків, зборів, платежів до бюджету та внесків до
державних цільових фондів, що стягуються у визначеному порядку.

6. Встановити відповідність міме класифікаційними ознаками податків
таїх групами:

а) за об'єктом оподаткування (прямі та непрямі);

'Податки та податкова система ₂93

б) за органом, що здійснює стягнення та розпорядження податком
(загальнодержавні та місцеві);

в) в залежності від характеру ставок (прогресивні, регресивні,
пропорційні);

г) за порядком використання (загальні та спеціальні);

д) в залежності від їх використання (загальні та спеціальні). <

7. Що з означеного не належить до загальнодержавних податків та
зборів?

а) податок на додану вартість;

б) акцизний збір;

в) податок на рекламу;

г) податок на прибуток підприємства;

д) податок на доходи фізичних осіб;
є) мито;

є) комунальний податок;

ж) податок на промисел;

з) ринковий збір.

8. Які з визначених податків є прямими?

а) податок на додану вартість;

б) акцизний збір;

в) податок на рекламу;

г) податок на прибуток підприємства;

д) податок на доходи фізичних осіб;
є) мито;

є) комунальний податок.

9. Які з визначених податківє непрямими?

а) податок на додану вартість;

б) акцизний збір;

в) податок на рекламу;

г) продаток на прибуток підприємства;

д) податок на доходи фізичних осіб;
є) мито.

10. Визначити, які з означених податків не є пропорційними?

а) податок на додану вартість;

б) акцизний збір;

в) податок на рекламу;

г) податок на прибуток підприємства;

д) податок на доходи фізичних осіб;
є) мито.

11. Пропорційні ставки оподаткування такі:

а) розмір яких зростає в міру збільшення обсягів об'єкта оподаткування;

б) розмір яких не залежить від розміру об'єкта оподаткування;

294 Тема 8

в) розмір яких зменшується пропорційно до зменшення обсягів об'єкта оподаткування.

Ш Додаткова література з теми

1. Аранчій В.І. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 304 с

2. Бюджетний Кодекс України. Затв. ВРУ 21.06.2001р. № 2542 -III.//Офіційний вісник України. - К., 2001. - № 29.

. 3. Василик О.Д., Павлюк к.в. Бюджетна система України: Підручник.-К.:Центр навчальної літератури, 2004. - 544 с

4. Грибков О. Пенсійна реформа: підсумки року.//Вісник податковоїслужби України. - 1999. - №8.

5. Дихал І. Збори до соціальних фондів//Баланс. - 2000. - №33.

6. Декрет КМУ "Про місцеві податки і збори" (прийнятий 20.05.1993р.)/ / www. rada.kiev.ua.

7. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова 1.1 Бюджет і фінансова політика держави. - К.: Наукова думка., 1999.

8. Закон України "Про Державний бюджет України на 2004 рік"// www.rada.kiev.ua.

9. Закон України "Про державну податкову службу вУкраїні" //Діло. -1999.-№9.

10. Кириленко О.П. Міжбюджетні відносини: стан іпроблеми
удосконалення. //Фінанси України. - 2000., №6.

11. Ковальчук СВ., Фрадинський О.А. Фінанси: Навчальний посібник. - Хмельницький: ТУП, 2003. - 157 с.

12. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради 28 червня 1996 року. - К.: Видавництво Право. 1996.

13. Проект Податкового Кодексу України від14.05.2002// www.
rada.kiev.ua

14. Токарева Т. А. Удосконалення податкового механізму - важлива умова
зміцнення доходів місцевих бюджетів. //Фінанси України. - 1998. - №11.

15. Указ Президента України "Про заходи щодо реформування
податкової політики". // Урядовий кур'єр - 1996. - 6 серпня.

16. Юрій С1., Бескид Й.М. Бюджетна система України.-К.: НІОС, 2000.

Податки та податкова система

ТЕМА 9

МІСЦЕВІ ФІНАНСИ

D План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу: 9.1. Теоретичні основи становлення та розвитку місцевих фінансів 9.2. Місцеві бюджети - основа місцевих фінансів України 9.3. Доходи та видатки місцевих бюджетів України 9.4. Основні напрями зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування

Ключові поняття та терміни

9.1. Теоретичні основи становлення та розвитку місцевих фінансів Формування в Україні фінансової системи, адекватної новим ринковим умовам, стало важливим чинником і необхідною передумовою розбудови місцевих фінансів. Децентралізація управління економікою в процесі переходу від адміністративно- 296 Тема 9

* Місцеві фінанси

* Бюджетні повноваження

* Органи місцевого самоврядування

* Місцеві фінансові інститути

* Функції місцевих фінансів

* Місцеві податки та збори

* Доходи, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджет-них трансфертів

* Доходи, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюд-жетних трансфертів

* Власні доходи

* Закріплені доходи

* Регулюючі доходи

* Кошик доходів місцевого бюджету

* Міжбюджетні відносини

* Міжбюджетні трансферти

* Субвенція

* Дотація

* Фінансові нормативи

* Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості

* Індекс відносної податково-спроможності

* Коефіцієнт вирівнювання

* Видатки місцевих бюджетів

* Поточні видатки

* Видатки розвитку

* Видатки, пов язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування

* Видатки, пов'язані з реалізацією делегованих повноважень

командної економічної системи до економічної системи перехідного типу, надання більших повноважень місцевим органам самоврядування, запровадження Бюджетного Кодексу в Україні призвело до формування повнокровної системи місцевих фінансів в Україні.

Процеси, які мали місце щодо роздержавлення власності, формування власної бюджетної системи України, створення її податкової системи, передачі фінансування майнових комплексів соціально-культурної сфери господарюючих суб'єктів місцевим органам виконавчої влади та самоврядування, наростання економічної кризи, зокрема, платіжної, історичні особливості формування економічної системи країни, зміна системи управління сукупними державними видатками, мали визначальний вплив на становлення місцевих фінансів.

Один із дослідників проблем місцевого самоврядування В.Кравченко дав таке визначення місцевих фінансів:

♦ Місцеві фінанси - це система формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Основою побудови ефективної системи місцевих фінансів є законодавчо закріплений розподіл бюджетних повноважень між центральною владою та органами місцевого самоврядування, і це є початком становлення самостійного інституту місцевих фінансів.

Місцеві фінанси як система включають в себе декілька основних взаємопов'язаних структурних елементів: видатки, доходи, способи формування доходів, місцеві фінансові інститути, суб'єкти, об'єкти, взаємовідносини між суб'єктами фінансової системи.

Видатки є головним елементом системи місцевих фінансів, адже через них здійснюється фінансування функцій та завдань, що покладаються на місцеву владу. Наявність обумовлених функціями та завданнями місцевих органів влади видатків є передумовою формування доходів місцевих фінансів. Методи та джерела формування доходів зумовлені характером та особливостями економічної системи. Закономірним явищем є те, що основним джерелом формування доходів місцевих органів влади в більшості країн є місцеві податки і збори, а також комунальні платежі, доходи від комунального майна та землі, доходи від діяльності комунальних підприємств, залучення кредитних ресурсів і мобілізація коштів за рахунок комунальних позик, трансфертних платежів.

Місцеві фінанси 297

Безпосередньо із вищезгаданими елементами системи місцевих фінансів тісно пов'язане функціонування фінансових інститутів. Під фінансовими інститутами слід розуміти, з одного боку - сукупність норм права, звичаїв, традицій, з іншого - сукупність організаційних структур, які забезпечують функціонування місцевих фінансів. Такими інститутами є самостійний місцевий бюджет, валютні та цільові фонди, комунальна власність, місцеві податки та збори, комунальний кредит, комунальні позики, фінансові ресурси комунальних підприємств тощо. Більшість інститутів у системі місцевих фінансів України перебувають якщо не на стадії становлення, то на зародковому етапі.

Місцеві фінанси - це особлива форма фінансових відносин, яка розвивається як в економічних, так і в правових, політичних формах. Утвердження таких відносин безпосередньо пов'язане з діяльністю суб'єктів цих відносин. Головним суб'єктом цих відносин є територіальні громади села або декількох сіл, селища чи міста та органи місцевого самоврядування. До суб'єктів системи місцевих фінансів належить держава в особі її органів управління і влади на місцях, а також юридичні та фізичні особи у сфері фінансів місцевих органів влади.

Об'єктом системи місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються і використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій та завдань.

Значення та роль місцевих фінансів та їх вплив на економіку і соціальну сферу проявляється у таких функціях:

О Розподільча. Мобілізована частина валового внутрішнього продукту через систему місцевих фінансів, її розподіл та перерозподіл забезпечує соціально-економічний розвиток територіальних громад.

© Забезпечення громадських послуг. Місцеві фінанси є інструментом забезпечення громадських послуг. Місцеві органи влади є інститутом , котрий надає і несе відповідальність за надання громадських послуги громадянам країни. їх масштабність та ефективність напряму залежить від стану фінансів органів місцевого самоврядування.

Тема 9