Моделі фінансових відносин у суспільстві
Функції фінансів
Розподільча функція фінансів гарантує державне забезпечення суб’єктів відносин необхідними грошовими ресурсами, підтримання суспільних пропорцій.
Об'єктами дії розподільної функції фінансів виступають вартість валового суспільного продукту (в її грошовій формі), а також частина національного багатства (у грошовій формі).
Суб'єктами при фінансовому методі розподілу виступають юридичні й фізичні особи (держава, підприємства, об'єднання, організації, установи, громадяни), що є учасниками відтворювального процесу, в розпорядженні яких формуються фонди цільового призначення.
За первинного розподілу утворюються первинні фонди базового рівня (доходи фізичних осіб, прибуток підприємств, організацій та ін.), сукупність яких і формує національний доход держави.
Однак на цьому етапі лише утворюється тільки передумова для формування державних грошових фондів, розміри яких остаточно визначаються тільки після сплати податків, обов’язкових зборів і платежів.
Якщо на стадії первинного розподілу прибуток державних підприємств відразу надходить власникові - державі, то на стадії вторинного розподілу кошти змінюють власника. Наприклад, одержавши на стадії первинного розподілу доходи, на стадії вторинного розподілу фізичні особи, сплачуючи податки, саме і забезпечують зміну власності на частину коштів, передаючи їх державі.
Рівні розподільчої функції фінансів
внутрішньогосподарський розподіл — характеризує розподіл грошових ресурсів усередині підприємства (формування фондів матеріальних витрат, заробітної плати, прибутку);
внутрішньогалузевий - забезпечує розподіл коштів усередині галузі, між підгалузями. Йдеться насамперед про розподіл коштів основних галузей матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок, будівництво);
міжгалузевий - розподіл грошових ресурсів між основними галузями. У цих умовах формуються основні пропорції суспільного відтворення;
міжтериторіальний — гарантує надходження коштів окремим регіонам держави, залежить від адміністративно-територіального поділу держави і забезпечує утворення місцевих бюджетів.
Різновидами розподільчої функції є:
регулююча функція, при якій за допомогою фінансів здійснюється вплив на обсяги та структуру виробництва та споживання;
стимулююча (дестимулююча) – яка передбачає відповідний вплив на виробництво.
2.Контрольна функція фінансів органічно пов’язана з розподільною.
А) З одного боку, здійснюється контроль за розподілом грошових фондів. Диференціація контролю за стадіями дає змогу приймати необхідне рішення, коригувати на проміжних етапах рух грошових фондів й уточнювати, поліпшувати процес розподілу.
Б) З іншого боку здійснюється контроль за відповідністю розподілу потребам суспільства.
Моделі фінансових відносин у суспільстві
Фінансові відносини – це відображення руху вартості від одного суб’єкта до іншого, що характеризується процесами обміну, розподілу й перерозподілу і проявляється у грошових потоках.
Фінансова наука вивчає сукупність фінансових відносин на всіх рівнях господарювання, тобто відносини, що виникають у процесі утворення, розподілу й використання грошових доходів, а також досліджує закономірність розвитку фінансових відносин і методи управління ними.
Фінансова діяльність будь–якого суб’єкта проявляється у формуванні доходів і здійсненні витрат.
Моделі фінансових відносин розрізняються за двома ознаками:
а) за послідовністю розподілу ВВП;
б) за рівнем державної централізації ВВП.
За послідовністю розподілу ВВП розрізняють:
ринкову;
адміністративну.
Їх розглядають виходячи з розподілу новоствореної вартості — національного доходу, домінуючими складовими якого є заробітна плата і прибуток.
Сутність фінансової моделі ринкової економіки її полягає в тому, що спочатку вартість реалізованого національного доходу розподіляється між тими, хто зайнятий у його створенні: власниками засобів виробництва, котрі отримують прибуток, і робітниками та службовцями, яким виплачується заробітна плата.
Характерними ознаками моделі є:
те, що держава отримує свої доходи насамперед на основі перерозподілу національного доходу;
у ній точно відображається рівень доходів кожної юридичної і фізичної особи, який, у свою чергу, характеризує їх вклад у створення національного доходу;
достовірно визначається рівень оподаткування: кожний суб’єкт точно знає, скільки він заробляє і скільки віддає;
чітко зафіксовано стимули до зростання доходів на основі зростання виробництва і підвищення продуктивності праці.
пропорції первинного розподілу національного доходу між підприємцями і робітниками та службовцями регулюються: ринковими відносинами, нормативно-правовими актами.
Сутність фінансової моделі адміністративної економіки, яка застосовувалась у колишньому СРСР та інших соціалістичних країнах, полягає в тому, що переважна частина національного доходу одразу централізувалась у бюджеті й виключалась із розподільних відносин.
Характерні ознаки адміністративної моделі:
переважну частину своїх доходів держава отримує в процесі первинного розподілу національного доходу.
з неї не видно реального рівня доходів юридичних і фізичних осіб;
доходи юридичних і фізичних осіб не відображають їх вклад у створення національного доходу;
неможливо достовірно визначити рівень оподаткування;
відсутні стимули до продуктивної праці.
За рівнем державної централізації ВВП у рамках фінансової моделі ринкової економіки умовно можна виділити:
1.Американська модель, яка заснована на максимальному рівні самозабезпечення фізичних і самофінансування юридичних осіб, характеризується незначним рівнем бюджетної централізації 25—30%.
2.Західноєвропейська модель характеризується поміркованим рівнем централізації ВВП у бюджеті - 35—45%.
3.Скандинавська модель передбачає досить високий рівень бюджетної централізації ВВП — 50—60%.
Чинники, що впливають на вибір моделі фінансових відносин:
основний критерій вибору — вплив на суспільство через установлення стимулів до праці й ефективного господарювання та забезпечення надійної системи соціальних гарантій;
рівень розвитку суспільства,
характер та масштаби діяльності держави, її втручання в економіку,
тип здійснюваної нею соціальної політики,
характер міжнародної діяльності та воєнної доктрини,
історичні традиції народу, рівень розвитку культури тощо.
Фінансові ресурси
Централізовані фінансові ресурси концентруються державою і створюються за рахунок податків, обов’язкових відрахувань, кредитної емісії НБУ.
Децентралізовані фінансові ресурси – це кошти підприємств (СПД) та інших суб’єктів господарювання.
Джерела формування фінансових ресурсів:
Власні й порівняні до них засоби (акціонерний капітал, пайові внески, прибуток від основної діяльності, цільові надходження і ін.)
Мобілізовані на фінансовому ринку як результат операцій з цінними паперами, що надходять у порядку перерозподілу бюджетні субсидії, субвенції, страхові відшкодування і т.п.)