РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ВЧЕННЯ ПРО СУТНІСТЬ
§ 112. Сутність є поняття як покладене поняття; у сфері сутності визначення суть лише відносні, але ще не рефлексовані в себе; тому поняття тут не є ще для себе. Сутність як буття, що опосередковує собою через своє ж заперечення, є відношення із собою, лише будучи відношенням з іншим; це інше, однак, є не як безпосередньо суще, а як покладене й опосередковане. Буття не зникло по суті, але, з одного боку, сутність як просте відношення із собою є буття, а з іншого боку − буття в його однобічному визначенні є безпосереднє, що зведене лише до заперечення, до видимості (zu einem Scheine). Сутність тим самим є буття як видимість (als Scheinen) у собі.
…
A. СУТНІСТЬ ЯК ОСНОВА ІСНУВАННЯ
а. Чисті рефлексивні визначення
α) Тотожність
§ 115. Сутність світиться в собі видимістю, або є чиста рефлексія; таким чином, вона є лише відношення із собою, але не як безпосереднє відношення, а як рефлексування, вона є тотожність із собою.
Примітка. Ця тотожність є формальна або розсудкова тотожність настільки, наскільки її втримують і абстрагують від відмінностей. Або, швидше за все, абстракція і є зважування цієї формальної тотожності, перетворення в собі конкретного в цю форму простоти, байдуже, чи відбувається це перетворення так, що частина наявного в конкретному різноманітті опускається (за допомогою так званого аналізування) і виділяється лише одна його частина, або так, що, опускаючи відмінності різноманітних визначеностей, їх зливають в одну визначеність.
…
β) Розходження
§ 116. Сутність є лише чиста тотожність і видимість у собі, оскільки вона є співвідносна із собою негативність і, отже, відштовхування себе від себе; вона, отже, суттєво містить у собі визначення відмінностей.
…
γ) Основа
§ 121. Підстава є єдність тотожності й відмінності, вона є істина того, чим виявилася відмінність й тотожність, рефлексія-в-себе, що є настільки ж і рефлексія-в-інше, і навпаки. Вона є сутність, покладена як тотальність.
…
b. Існування
§ 123. Існування є безпосередня єдність рефлексії-в-себе й рефлексії-в-інше. Тому воно постає як невизначена безліч існуючих як рефлексованих у себе й одночасно також видимих в іншому (in-Anderes-scheinen), відносно існуючих, які утворюють світ взаємозалежностей і нескінченного зв’язування основ і того що обґрунтовується. …
…
с. Річ
§ 125. Річ є тотальність як покладений в єдиному розвиток визначень основи й існування. З боку одного зі своїх моментів − рефлексії-в-інше − вона має в собі відмінності, завдяки яким вона є визначена й конкретна річ…
…
B. ЯВИЩЕ
§ 131. Сутність повинна з’являтися. Її видимість (Scheinen) у ній є її зняття в безпосередність, яка як рефлексія-в- собі є стійке існування (Bestehen) (матерія), тоді як форма є рефлексія-в-інше, що знімає себе як усталене існування. Видимість є те визначення, завдяки якому сутність є не буття, а сутність; розвинута ж видимість є явище. Сутність тому не перебуває поза явищем або по ту сторону явища, але саме тому, що сутність є те, що існує, існування є явище.
Додаток. Існування, покладене в його протиріччі, є явище. …
Явище є взагалі важливий щабель логічної ідеї, і можна зазначити, що філософія відрізняється від буденної свідомості тим, що вона розглядає як просте явище те, чому буденна свідомість приписує значимість сущого й самостійність. Але при цьому важливо ґрунтовно зрозуміти значення явища, а саме: коли говорять про що-небудь, що воно є тільки явище, це може бути неправильно зрозумілим в тому смислі, начебто в порівнянні із цим є лише суще, що з’являється, або безпосереднє, є щось вище. Але тут все постає навпаки: явище є щось вище, чим просте буття. Явище є взагалі істина буття й більш багате визначення, чим останнє, оскільки містить у собі об’єднаними моменти рефлексії-в-себе й рефлексії-в-інше, тоді як буття, або безпосередність, навпаки, ще односторонньо позбавлене відносин і залежить лише від себе. …
…
С. ДІЙСНІСТЬ
§ 142. Дійсність є те, що відбулося як безпосередня єдність сутності та існування, або внутрішнього і зовнішнього. Виявлення дійсного є саме дійсне, так що воно в цьому виявленні також залишається суттєвим і лише настільки суттєвим, наскільки воно є в безпосередньому зовнішньому існуванні.
Примітка. Раніше ми мали як форми безпосереднього буття й існування; буття є взагалі нерефлексована безпосередність і перехід в інше. Існування є безпосередня єдність буття й рефлексії; саме тому воно − явище, що виникає з основи й поринає в основу. Дійсне є положенність цієї єдності, як відношення, що стало тотожним із собою; воно тому не піддається переходу, і його зовнішність (Äuβerlichkeit) є його енергія; воно в останньому рефлексовано в себе; його наявне буття є лише прояв себе, а не іншого.
…