Українська культура ХІХ ст. між західництвом та слов’янофільством
У кінці XVIII століття територія України була розділенаміж Австрійською(увійшло 20 % площі) і Російською (80 %) імперіями. До цьогочасузавершилася ліквідація української державності. В обохімперіяхрозгалужений бюрократичний апарат повністю контролював всісторони життясуспільства. У Росії у XIX століття особливу роль починаєвідігравати поліція,3-є відділення Власної Його ІмператорськоїВеличності канцелярії, жандармерія.Широкими правами наділяєтьсяцензура. Вживання української мови зберігаєтьсявиключно у народномусередовищі. Тобто на рубежі XVIII—XIX століть у розвиткуукраїнськоїкультури склалася кризова, критична ситуація. Власне стояло питанняпросаме її існування. Тут можлива історична аналогія зі станомукраїнськоїкультури у XVI столітті, коли значна частина найбільшосвічених вищихфеодальних шарів українського суспільства відмовиласявід національноїкультури, православ'я, ополячилася. В тих умовах рольдуховного лідераукраїнського суспільства взяло на себе козацтво. Однакдо кінця XVIII століттякозацька старшина стала частиною російськогодворянства і втратила колишнюроль. У XIX столітті в Україні поступовоскладається новий соціальний шарсуспільства — національна інтелігенція.Поява в її особі культурної еліти ізбереження національних культурнихтрадицій в народному середовищі зробилиреальним українське культурневідродження.
Освіта
Вирішальною передумовою формування українськоїнаціональної різночинноїінтелігенції став розвиток освіти. У XIX столітті новіпотребиуправління й економічного розвитку, особливо з появоюкапіталістичнихвідносин, примусили уряд спеціально займатися питаннямиосвіти. Що стосуєтьсяУкраїни, то на її території власна традиціяширокої шкільної освіти булаперервана. Якщо на початку XVIII століттяпрактично кожне українське село малопочаткову школу, то до його кінця,після закріпачення селян, вціліли лишеодиничні школи, які утримувалисяна кошти батьків. У XIX столітті системаосвіти почала розвиватися урамках загальнодержавної російської політики.
При Олександрові I створюється система освіти, якаскладається з 4рівнів, узгоджено пов'язаних між собою. Наймасовішою формоюбулицерковно-парафіяльні школи, де навчали читанню, письму, арифметицііЗакону Божому. Але навіть на ці школи припадало всього 1 учень на 200жителівУкраїни. Другим рівнем були двокласні, пізніше трикласніповітові училища.Повноцінну середню освіту давали гімназії, але вониносили яскраво вираженийстановий характер. У них навчалися майжевиключно діти дворян і чиновників.
У стані справжнього занепаду перебувала освіта уЗахідній Україні. УрядАвстро-Угорщини проводив колонізаторську політику. УЗакарпатті навіть упочаткових школах навчання велося угорською мовою, уГаличині —німецькою і польською, на Буковині — німецькою і румунською.Формально у1869 р. тут було введене обов'язкове навчання дітей віком від 6 до14років, однак переважна частина населення (від 55 до 75 %)залишаласянеписьменною.
(Продолжить)
([3-57441.php">⇐ Назад