Життя та діяльність К. Д. Ушинського
Видатний педагог Костянтин Дмитрович Ушинський (1824-1870) народився в Тулі. Освіту здобув, навчаючись у Новгород-Сіверській гімназії, пізніше на юридичному факультеті Московського університету. Пізніше у Ярославському ліцеї працював професором камеральних наук. У 1854 році отримав посаду викладача російської мови та інспектора класів у Гатчинському сирітському інституті, в якому відпрацював біля 5 років. Після цього його запросили на посаду інспектора Смольного інституту шляхетних дівчат. Водночас працював редактором "Журнала Министерства народного просвещения". У 1862 р. через ускладнення стосунків із керівництвом залишив роботу в Смольному інституті й за відрядженням Міністерства освіти виїхав за кордон для вивчення досвіду жіночої освіти (Австрія, Швейцарія, Бельгія, Франція, Німеччина). У середині 1867 р. повернувся на Батьківщину.
Його творчу спадщину складають такі твори: "Людина як предмет виховання "Проект учительської семінарії, "Праця в її психічному і виховному значенні", "Недільні школи", "Педагогічна подорож до Швейцарії" та ін. Свої педагогічні ідеї вчений реалізував у своїх підручниках "Рідне слово " та "Дитячий світ".
Високий рівень наукових праць цього талановитого вченого-педагога пояснюється тим, що педагогічні проблеми він розглядав не лише із суто педагогічного боку, а й з боку огляду філософії, психології, анатомії та фізіології людини, історії та живої педагогічної практики. Педагогіку вважав одночасно наукою і мистецтвом.
Однією з основних, пропагованих К.Д.Ушинським педагогічних ідей, є ідея народності у вихованні, яку він вважав основою формування патріотизму та громадянської позиції підростаючих поколінь. У своїх обґрунтуваннях учений виходить із того, що кожний народ упродовж власної історії виробив не тільки відповідні риси натури, "сили характеру" - незмінного "скарбу", а й "характеристичні риси" зовнішності, які "витримують натиск століть і не вичерпуються мільйонами окремих особин", дозволяючи, наприклад, євреям серед найрізноманітніших народностей "шістнадцять століть" зберігати "свій різкий національний тип". Таким чином, "... кожному народові судилося відіграти в історії свою особливу роль, і якщо він забув цю роль, то повинен зійти зі сцени: він більше не потрібен. Історія не терпить повторень. Народ без народності - тіло без душі, якому лишається тільки піддатися законові розкладу і знищитися в інших тілах, що зберегли свою самобутність" (Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А.І.Кузьмінський,
У статті "Рідне слово" великий педагог доводить, що головною ознакою народності, "нев'янучим цвітом усього духовного життя" народу є його мова. Зважаючи на це, діти у школах повинні навчатися рідною мовою, що має не лише велике педагогічне, а й політичне значення.
Низку цінних порад дав К.Д.Ушинський щодо організації навчально-виховного процесу в школі. Серед найважливіших умов визначав увагу, яку називав "воротами, які відкривають "доступ до душі вихованця". Визначав не тільки "моральні", а й "фізичні" причини її зникнення (сонливий стан, зниження рівня психофізіологічного життя, спека в кімнаті, нестача кисню, нерухомість тіла, переповнення шлунка тощо). Великого значення для підтримування уваги надавав наочному навчанню, "пасивному" та "активному" повторенню, нагадуванню.
Учитель, на думку К.Д.Ушинського, покликаний бути "живою ланкою" між минулим та майбутнім, "могутнім ратоборцем істини й добра", "охоронцем святих заповітів людей, які боролися за істину і благо", бо якщо медикам "ми ввіряємо наше здоров'я", то вихователям - "моральність і розум дітей наших", "їх душу, а разом із тим і майбутнє нашої Вітчизни".