Семіто-хамітська (афразійська, афро-азіатська) сім'я етносів і мов
Семіто-хамітська мовна сім'я складається з 5 груп. Окремі з мовних груп розійшлись дуже давно, тому спорідненість між ними виявляється значно слабше, ніж між індоєвропейськими мовами.
Єгипетська група.Її розквіт і поширення припадає на часи Стародавнього Єгипту. Новоєгипетська мова зникла з ужитку в XVII ст. До нас дійшла лише пізня її форма – коптська мова, якою ведуть богослужіння єгиптяни-християни. Нинішні копти – етноконфесійна група арабізованих нащадків давньоєгипетського населення, які розмовляють уже на одному з діалектів арабської мови.
Семітська група. Східна (арамейська) підгрупа семітських мов представлена такими мертвими мовами: акадською, якою розмовляло населення Стародавньої Ассирії та Вавилону (клинописні написи Ш – ІІ тис. до н.е.); фінікійською, давньоєврейською, арамейською. У ході арабських завоювань вони були витіснені, а арамейські етноси арабізовані. Нині мовами східної підгрупи семітських мов розмовляють лише євреї Ізраїлю та ассирійці. Перші, розбудувавши національну державу Ізраїль, створили на основі староєврейської мови новоєврейську мову іврит, що стала державною.
Західна підгрупа семітських мов представлена значною кількістю мов. Найпоширенішою з них є арабська мова, якою нині розмовляють іракські, єменські, саудівські, сирійські, палестинські, ліванські, йорданські, оманські, кувейтські, бахрейнські, катарські, єгипетські, алжирські, марокканські, суданські, туніські, лівійські араби, араби Об'єднаних Арабських Еміратів, маври (араби Західної Сахари). Крім того, мовами західної підгрупи семітських мов розмовляють амхара (ефіопи), євреї Магрібу, мальтійці та ін.
Берберська група –корінні етноси Північної Африки в Атласних горах та в оазисах, зокрема бербери, туареги.
Кушитська група –корінні етноси середньої течії р. Ніл та півострова Сомалі: ороми, сомалійці та ін.
Чадська група –хауса та інші етноси Східного і Західного Судану. Мова хауса виконує роль мови міжетнічного спілкування, і нею нині розмовляє понад 30 млн. осіб.
Інші сім'ї етносів і мов
Картвельська сім'явключає лише грузинську мову. Вона має 17 діалектів, кожним з яких розмовляє окремий субетнос: аджарці, гурійці, імерити, кахетинці, месхи, інгилійці (в Азербайджані), ферейдинці (в Ірані), імерхевці (в Туреччині) та ін.
Північнокавказька сім'я– абхази, абазини, адигейці, кабардинці, черкеси, чеченці, інгуші, аварці, лезгини та ін.
Дравідська сім'ясвоїм корінням сягає у часи доіндоєвропейської Індії. Найчисельніші етноси сучасності – таміли, каннари, телугу та ін.
Уральська сім'я включає 2 мовні групи:
Фінно-угорська група – мови фіннів, карелів, естонців, саамів, мордовців, марійців, комі, удмуртів, угорців, ханти, мансі.
Самодійська група–ненці, нганасани, селькупи та інші малочисельні етноси Крайньої Півночі Російської Федерації.
Алтайська сім'яоб’єднує 3 групи мов:
Тюркська група - чуваші, татари, башкири (етноси Поволжя); казахи, киргизи, туркмени, узбеки (етноси Середньої Азії); азербайджанці, турки, карачаївці, балкарці, караїми, гагаузи (переважно етноси Кавказу); хакаси, тувинці, уйгури, алтайці, якути (етноси Сибіру).
Монгольська група– монголи, буряти, калмики.
Тунгусо-маньчжурська група–маньчжури, евенки, евени, нанайці, удегейці, орочі.
Чукотсько-камчатська сім'ялокалізується на крайньому північному сході Сибіру – чукчі, коряки, ітельмени.
Ескімосько-алеутська сім'я включає ескімоську і близьку їй алеутську мови. Їх носії розселені на величезних просторах Крайньої Півночі Америки (включаючи Гренландію), Алеутських островів та Далекого Сходу.
Сіно-тібетська сім'явключає 3 мовні групи. Їх мовами розмовляють народи Східної, частково Центральної і Південно-Східної Азії.
Китайська групає найбільшою. Включає китайську і дунганську мови, а також 7 діалектів. Між ними такі значні відмінності, що, розмовляючи різними діалектами, китайці будуть погано розуміти один одного.
Центральна група- м'янми, тибетці та інші етноси.
Південно-східна група (західногімалайська) група– мови нечисленних етносів Гімалаїв.
Австроазіатська сім'япоширена у Південно-Східній і Південній Азії - в'єти, кхмери та ін.
Паратайська сім'я–етноси Індокитаю, півдня Китаю: сіамці, лао, чжуани та ін.
Австронезійська (малайсько-полінезійська) сім'я – етноси, розселені на величезних просторах Південно-Східної Азії, Океанії та Мадагаскару: індонезійці, філіппінці, малайці, малагасійці, фіджійці, маорі, самоанці, тонганці, таїтяни, туамотуї, тувалійці, гавайці, кірибати, маршальці та ін.
Андаманська сім'я– малочисельні етноси Андаманських островів.
Папуаська сім'я охоплює від 700 до 1000 мов, які не виявляють значної спорідненості. Виділення їх в окрему сім'ю чисто умовне. Мовознавці схильні членувати папуаські мови на 11 самостійних мовних сімей та виділяти ще 8 самостійних мов. На територіях поширення папуаських мов проживає кілька сотень малочисельних етносів. Назва "папуаси" не несе ні етнічного, ні мовного навантаження, походить з яванської (індонезійської) мови, в якій слово папува – «кучерявий».
Австралійська сім'явключаємови корінних етносів Австралії, які не виявляють між собою значної генетичної близькості. Одні лінгвісти налічують 500, інші – 200 австралійських мов, що групуються у 26 мовних сімей чи груп.
Нігеро-кордофанська (конго-кордофанська) сім'япоширена у більшості африканських етносів південніше Сахари. Налічує понад 200 етносів: руанди, малавійці, зулуси, суахілі, йоруба, фульбе, малінке та ін.
Ніло-сахарська сім'я – дінки, нубійці, тубу, масаї, пігмеї та ін.
Койсанська сім'яоб'єднує бушменські і готтентотські мови, якими розмовляють малочисельні етноси Південної Африки – бушмени, готтентоти.
Мови індіанців Америки. Американський дослідник Дж. Ґрінберг об'єднує їх у 9 груп і одну ізольовану мову тараска в Мексиці. Оскільки не всі індіанські мови достатньо вивчені, то найчастіше групують не стільки мови, скільки етноси за ступенем їх етнографічно-лінгвістичної та географічної близькості.
Індіанці Північної і Центральної Америки – навахи, атапаски, апачі, тлинкіти, алгонкіни, сіу, чірокі, ірокези, дакоти, оседжі, майя, ацтеки та ін.
Індіанці Південної Америки –кариби, араваки, кечуа, аймара, араукани, гуарани та ін.
Самостійні (ізольовані) мови. Серед величезної кількості мов виділяється кілька таких, які не виявляють генетичних зв'язків з іншими. Нині в Європі до таких мов відносять баскську; в Азії – японську, корейську, айнську (о. Хоккайдо), бурушську (в Кашмірі), юкагірську, нівхську, кетську (в Сибіру); в Америці – тараска (у Мексиці), зуні (у штаті Нью-Мехіко).
Контрольні запитання:
1. В чому полягає суть етнолінгвістичної класифікації?
2. Назвіть мовні групи індоєвропейської мовної сім`ї та етноси, що належать до цих груп.
3. Назвіть мовні групи семіто-хамітської мовної сім`ї та етноси, що належать до цих груп.
4. Які мови не належать до жодної мовної сім`ї?
5. Чим можна пояснити велику різноманітність мовних сімей на відносно невеликих територіях Кавказу, Південно-Східної Азії, Нової Гвінеї та деяких інших регіонів?
Література:
1. Кафарський В.І., Савчук Б.П. Етнологія. Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 432 с.
2. Лобжанидзе А.А., Горохов С.А., Заяц Д.В. Этногеография и география религий. – М., 2005.
3. Тиводар М. Етнологія: Навч. посібн. – Львів: Світ, 2004. – 624 с.
Теми семінарських занять
| № з/п | Тема | Кількість годин |
| Історико-географічні дослідження в Україні | ||
| Географічні аспекти заселення Землі людиною | ||
| Історико-географічний аналіз взаємодії суспільства і природи на території України | ||
| 4-5 | Географія стародавніх цивілізацій | |
| Концепції етногенезу | ||
| Разом | 12 |