Вимоги безпеки щодо розташування та компонування виробничого обладнання
А.П. БОЧКОВСЬКИЙ, канд.техн. наук, АСИСТЕНТ
З.М. САХАРОВА, АСИСТЕНТ
Відповідальний за випуск завідувач кафедри безпеки життєдіяльності
О.А. Нетребський, д-р техн. наук, професор
Методичні вказівки до дипломного проектування містять рекомендації щодо виконання розділу "Охорона праці" та перелік питань, які необхідно розглянути студентам, що виконують дипломний проект за напрямом підготовки 6.051701 «Харчова технологія та інженерія», професійного спрямування «Технологія продуктів бродіння і виноробства» денної ї заочної форм навчання.
Метою методичних вказівок є надання допомоги в розробці розділу "Охорона праці" у дипломному проекті.
Вступ
Закон України «Про охорону праці» від 21.11.2002 р. забезпечує основні конституційні права громадян на охорону їх життя та здоров’я в процесі трудової діяльності, встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні, відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії. Згідно наказу Міністерства освіти України за № 420 від 02.12.98 р. та наказу Міністерств освіти і науки України, з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду за № 969/922/216 від 21.10.2010 р. «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України» дипломний проект студентів освітньо-кваліфікаційного рівня (ОКР) «бакалавр» повинен обов’язково містити окремий розділ «Охорона праці».
При виконанні розділу «Охорона праці» у дипломному проекті студент самостійно ідентифікує небезпечні і шкідливі виробничі фактори (НШВФ), які можуть виникнути при реалізації технології, спираючись на знання, що були отримані під час вивчення нормативних дисциплін «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці» та впродовж проходження переддипломної практики. На підставі проведеної ідентифікації виділяються чинники, котрі впливають на комфортні і безпечні умови праці, наводяться їх нормативні значення та зазначаються загальні вимоги безпеки при реалізації технології у відповідності до нормативно-правових актів з охорони праці.
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
У вступі до розрахунково-пояснювальної записки дипломного проекту потрібно приділити увагу необхідності створення здорових та безпечних умов праці, спрямованих на підтримку високої працездатності робітників, досягнення високої продуктивності праці, підвищення ефективності виробництва.
Розділ "Охорона праці" складається з текстової частини обсягом не більше 6 сторінок. Зміст розділу передбачає ідентифікацію НШВФ, виділення і нормування чинників, які впливають на працюючих, а також зазначення загальних вимог щодо безпеки праці та пожежовибухобезпеки при реалізації технології.
Під час переддипломної практики на підприємстві студент повинен ознайомитись з оцінкою стану охорони праці і планами його покращення на підприємстві, установі чи організації в цілому і в їх структурних підрозділах; роботою служби охорони праці; організацією робочого місця; категорією робіт, що виконуються працівниками при реалізації технології; джерелами шуму та вібрації у виробничих приміщеннях; системами природного і штучного освітлення на робочих місцях; особливостями розміщення виробничого обладнання з точки зору забезпечення безпеки праці; засобами колективного та індивідуального захисту працюючих від дії НШВФ; категоріями приміщень з електро- та пожежовибухонебезпеки; шляхами евакуації з виробничих приміщень. Ці матеріали студент повинен мати у наявності на консультації з розділу “Охорона праці”.
При виконанні розділу необхідно керуватися чинною нормативно-технічною документацією [1-18].
Під час консультації студент пред’являє консультанту підрозділи згідно п.2. даних методичних вказівок.
На підпис консультанту студент представляє розділ повністю оформленим, чернетка додається.
2. СТРУКТУРА РОЗДІЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ»
Розрахунково-пояснювальна записка розділу "Охорона праці" повинна містити наступні підрозділи:
2.1 Ідентифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів, які мають найбільший вплив на працюючих.
2.2. Виділення та нормування чинників, які впливають на комфортні та безпечні умови праці.
2.3. Загальні вимоги безпеки при реалізації технології.
2.4. Пожежовибухобезпека технологічного обладнання і процесів.
2.1. Ідентифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів, які мають найбільший вплив на працюючих
Ідентифікація НШВФ, являє собою складний процес, який включає низку етапів. На першому етапі необхідно виділити та класифікувати НШВФ, котрі можуть діяти на працівника під час виконання їм посадових обов’язків. Наступні етапи передбачають: оцінку і визначення допустимих рівнів впливу негативних факторів на працівників; визначення кількісних характеристик НШВФ; визначення найбільш значущих джерел виникнення небезпек та оцінку наслідків прояву небезпек.
Із наведених (у додатку А) НШВФ слід виділити тільки ті, що найбільш характерні; навести їх нормативне значення; зробити посилання на нормативний акт, в якому вони встановлені (додатки Б - П); визначити джерело виникнення та зазначити можливі наслідки від їх дії. Результати навести у табл. 2.1.
Таблиця 2.1 – Небезпечні і шкідливі виробничі фактори, нормоване значення, нормативний акт, джерело виникнення та можливі наслідки від їх дії
| № п.п | Найменування небезпечних та шкідливих виробничих факторів | Нормоване значення | Нормативний акт | Джерело виникнення | Можливі наслідки від дії |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
Примітка. Якщо фактор не визначений нормативним актом, у стовпці 4 ставлять « – ».
2.2. Виділення та нормування чинників, які впливають на комфортні та безпечні умови праці
2.2.1. Визначення і нормування показників мікроклімату робочої зони
Відповідно до категорії роботи, яка виконуються (додаток Б), навести нормовані показники мікроклімату робочої зони у виробничому приміщенні де реалізується технологічний процес. Результати представити у вигляді таблиці 2.2.1.
Табл. 2.2.1 – Виробниче приміщення, період року, категорія роботи, що виконується, температура, відносна вологість, швидкість руху повітря
| № п.п | Найменування виробничого приміщення | Період року | Категорія роботи, що виконується | Температура, ºС | Відносна вологість, % | Швидкість руху повітря, м/с |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
2.2.2. Виявлення джерел виробничого шуму і вібрації та їх нормування
Основним джерелом виробничого шуму і вібрації на підприємствах виноробної промисловості є основне та допоміжне технологічне обладнання.
Користуючись паспортними даними обладнання, яке використовується при реалізації технології визначити його фактичні шумові і вібраційні значення та порівняти ці значення з нормативними (додатки В, Г). Результати навести у таблиці 2.2.3.
Таблиця 2.2.3 – Технологічне обладнання, фактичне значення шуму, нормативне значення шуму, фактичне значення вібрації (локальна/загальна), нормативне значення вібрації (локальна/загальна)
| № п.п | Найменування одиниці технологічного обладнання | Фактичне значення шуму, дБА | Нормативне значення шуму, дБА | Фактичне значення вібрації (локальна/загальна), дБ | Нормативне значення вібрації (локальна/загальна), дБ |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
У разі перевищення фактичних (паспортних) значень шуму та вібрації над нормативними необхідно:
- зробити підбір обладнання, шумові та вібраційні характеристики якого б відповідали нормативним;
- застосувати колективні та індивідуальні засоби захисту працюючих (додаток Д), (навести та обґрунтувати вибір).
2.2.3. Виділення і нормування показників освітлення робочої зони
Виробничі приміщення підприємств виноробної промисловості повинні мати природне та штучне освітлення [8].
Указати вид природного освітлення в приміщенні: бокове одностороннє або двостороннє – вікна знаходяться в одній або двох зовнішніх стінах; верхнє – світлові отвори (ліхтарі) знаходяться у верхньому перекритті будівлі; комбіноване, коли застосовується одночасно бокове і верхнє освітлення. Визначити і обґрунтувати необхідність застосування на деяких технологічних операціях, (наприклад контроль якості продукції), додаткового місцевого освітлення. Зазначити нормовані значення (КПО, %) та навести нормовані значення освітленості (Е, лк) в залежності від розряду зорової роботи, яка виконується, (додаток Е ). Отримані результати привести у вигляді таблиці 2.2.4.
Таблиця 2.2.4 – Виробниче приміщення, вид освітлення, найменший розмір об’єкта розрізнення, розряд та підрозряд зорової роботи, нормоване значення КПО, нормоване значення освітленості
| №п.п | Виробниче приміщення | Вид освітлення | Найменший розмір об’єкта розрізнення,мм | Розряд та підрозряд зорової роботи | КПО, % | Освітле ність, лк |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
2.3. Загальні вимоги безпеки при реалізації технології.
Вимоги безпеки щодо розташування та компонування виробничого обладнання
Розташування та компонування основного і допоміжного технологічного обладнання повинно відповідати наступним вимогам [3,12,13,14]:
- мінімальна ширина магістральних (генеральних проходів) – 1,5 м;
- ширина проходів між устаткуванням та поміж устаткуванням і стінами не менше 0,8 м, а за наявності постійних робочих місць не менше 1,4 м;
- найменша ширина проходів між устаткуванням у вибухопожежонебезпечних приміщеннях –1,5 м;
- відстань між двома паралельно встановленими конвеєрами не менше 1,0 м, ширина проходу між конвеєрами, закритими на всю довжину огородженням, не менше 0,7 м;
- мінімальна ширина проходів при обслуговуванні стрічкових та ланцюгових конвеєрів - 0,75 м;
- ширина проїздів встановлюється в залежності від виду транспорту, який використовується, з урахуванням радіуса його повороту.
Коротко навести опис плану розташування виробничого обладнання (за технологічною схемою) з урахуванням вищезазначених вимог.
2.3.2. Електробезпека при реалізації технології
Виробничі та допоміжні приміщення за умовами середовища і категорією з небезпеки ураження електрострумом визначають за допомогою (додатка Ж) та наводяться у табл. 2.3.1.
Таблиця 2.3.1 – Виробничі та допоміжні приміщення, категорія приміщень за чинниками виробничого середовища, категорія приміщень з небезпеки ураження електричним струмом
| № п/п | Виробничі та допоміжні приміщення | Категорія приміщень за чинниками виробничого середовища | Категорія приміщень з небезпеки ураження електричним струмом |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
В залежності від категорії приміщень за чинниками виробничого середовища і з небезпеки ураження електрострумом, електробезпека при реалізації технології повинна забезпечуватись [12,13, 14, 18]:
- ізоляцією струмопровідних частин (подвійна ізоляція дротів);
- захисне відключення від мереж електроструму(аварійний вимикач, УЗО),
-- недоступністю струмоведучих частин (пакетні аварійні вимикачі; розміщення дротів на висоті, недосяжній для ненавмисного доторкання до них різного роду пристосуваннями; прокладання дротів по підлозі у металевих рукавах чи у просторі над підвісною стелею або заховання проводки у стінах);
- застосуванням написів, плакатів, засобів індивідуального захисту (діелектричних килимків, рукавиць, взуття тощо);
- захисним заземленням або зануленням конструкцій, що можуть виявитися під напругою.
Відповідно до зазначеного заземлюються:
- неструмовідні частини електричних машин, апаратів, трансформаторів;
- каркаси розподільчих щитів, шаф, щитів управління, а також їх знімні частини і частини, що відкриваються, якщо на них встановлено електрообладнання напругою більше 42 В змінного і більше 110 В постійного струму;
- металеві конструкції розподільчих пристроїв, металеві кабельні коробки й інші кабельні конструкції, металеві кабельні муфти, металеві гнучкі рукави і труби електропроводки, електричні світильники;
- металоконструкції виробничого обладнання, на якому є споживачі електроенергії.
Не заземлюються неструмовідні частини електроустановок, розміщених на заземлених металоконструкціях, за умови надійного контакту між ними, за винятком електроустановок, що експлуатуються у вибухонебезпечних зонах.
Коротко описати і дати пояснення, яким чином забезпечується електробезпека при реалізації технології.
2.4. Пожежовибухобезпека технологічного обладнання і процесів
2.4.1. Визначення категорії приміщень з пожежовибухонебезпеки та класу можливих пожеж
Виробничі та допоміжні приміщення за категорією з пожежовибухонебезпеки, класом можливих пожеж і класом зони з пожежовибухонебезпеки вибираються з (додатків К, Л, М) та наводяться у табл.2.4.1.
Таблиця 2.4.1 – Виробничі та допоміжні приміщення, категорія приміщень з пожежовибухонебезпеки, клас пожеж, клас зони з пожежовибухонебезпеки
| № п/п | Виробничі та допоміжні приміщення | Категорія приміщень з пожежовибухонебезпеки | Клас пожежі | Клас зони з пожежовибухонебезпеки |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
2.4.2. Засоби пожежогасіння
В залежності від категорії приміщення з пожежовибухонебезпеки та класу можливих пожеж, (див. табл. 2.4.1.), проектом передбачити наступні засоби пожежогасіння:
- пожежні оповіщувачі: ручні – кнопка, тумблер; автоматичні – теплові, димові, світлові або полум’яневі і комбіновані;
- відповідні типи вогнегасників (обираються виходячи з визначеного класу можливих пожеж і категорії приміщень з пожежовибухонебезпеки обґрунтувати тип, кількість і місце їх установки (додатокН);
- системи пожежогасіння: внутрішня - від пожежних кранів, встановлених на мережі внутрішнього протипожежного водопроводу; зовнішня - від пожежних гідрантів, встановлених на зовнішній мережі протипожежного водопостачання;
- автоматичні стаціонарні установки пожежогасіння: водяні спринклерні або дренчерні; дренчерні з повітряно-механічною піною або автоматичні порошкові модульні системи.
Коротко обґрунтувати вибір застосованих засобів.
2.4.3. Загальні вимоги до шляхів евакуації
Основними шляхами евакуації з будівель є магістральні (генеральні) проходи, коридори та сходи.
Навести план евакуації людей з будівлі (цеху, відділення) на форматі А4 (додаток Р), позначивши категорію приміщення, місця розташування первинних засобів пожежогасіння, шляхи евакуації та виходи назовні (додаток Т) [9, 18].
3. ГРАФІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ
На генеральному плані слід вказати: розу вітрів, місця розташування пожежних гідрантів, пожежних водоймищ, кількість в’їздів та виїздів з території підприємства (залежить від його площі, але повинно бути не менше двох).
На планах поверхів необхідно зазначити: місця розташування пожежних кранів, вогнегасників, запасних виходів, а на розрізах - телефону, пожежних оповіщувачів, пожежних драбин, блискавковідводів тощо.
ДОДАТОК А
Основні шкідливі та небезпечні виробничі фактори на підприємствах м’ясопереробної промисловості (ГОСТ 12.0.003-74*)
Група фізичних факторів:
– рухомі машини, механізми (автомобільний транспорт, електрокари); рухомі частини виробничого обладнання (транспортери, насоси); пересувні матеріали (склотара, короби, ящики);
– підвищена загазованість повітря робочої зони (від виноматеріалів);
– підвищена чи понижена температура поверхні обладнання;
– підвищена чи понижена температура повітря робочої зони;
– підвищений рівень шуму на робочому місці (дробильно-пресове відділення, сепаратори, центрифуги);
– підвищений рівень вібрації на робочому місці;
– підвищена чи понижена вологість повітря;
– підвищена чи понижена рухомість повітря;
– підвищене значення напруги в електричній мережі, замикання якої може відбутися через тіло людини;
– підвищений рівень статичної електрики;
– відсутність або недостатність природного освітлення;
– недостатнє освітлення робочої зони;
– гострий край, задирка та жорсткість на поверхні інструментів, обладнання;
– слизькість підлоги.
– розміщення обладнання на висоті відносно землі (підлоги).
Група хімічних факторів:
– подразнюючі;
– токсичні;
– сенсибілізуючі.
Група біологічних факторів:
– патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки, рослини тощо);
Група психофізіологічних факторів:
– фізичне навантаження (статичні, динамічні);
– нервово-психічні перенапруги (монотонність, емоційна перенапруга);
– інші НШВФ.
Примітка: з наведених НШВФ визначити тільки ті, які характерні для технологічної лінії проекту, цеху, дільниці, виробництва.
ДОДАТОК Б
Норми показників мікроклімату робочої зоні виробничих приміщень (відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень)
| Період року* | Категорія робіт** | Температура,0С | Відносна вологість, % | Швидкість руху, м/с | ||||
| Опти-маль- | Допустима на робочих місцях | Опти- мальна | Допустима на робочих місцях постійних і непостійних | Опти-мальна | Допустима на робочих місцях постійних і непостійних | |||
| постій-них | непостій-них | |||||||
| Холод-ний | Легка - Іа Легка - Іб Середньої важкості-ІІа Середньої важкості-ІІб Важка - ІІІ | 22-24 21-23 18-20 17-19 16-18 | 21-25 20-24 17-23 15-21 13-19 | 18-26 17-25 15-24 13-23 12-20 | 40-60 40-60 40-60 40-60 40-60 | 0,1 0,1 0,2 0,2 0,3 | не більше 0,1 не більше 0,2 не більше 0,3 не більше 0,4 не більше 0,5 | |
| Теплий | Легка - Іа Легка - Іб Середньої важкості - ІІа Середньої важкості - ІІб Важка - ІІІ | 23-25 22-24 21-23 20-22 18-20 | 22-28 21-28 18-27 16-27 15-26 | 20-30 19-30 17-29 15-29 13-28 | 40-60 40-60 40-60 40-60 40-60 | 55 при 280С 60 при 270С 65 при 260С 70 при 250С 75 при 240С і нижче | 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 | 0,1 - 0,2 0,1 - 0,3 0,2 - 0,4 0,2 - 0,5 0,2 - 0,6 |
* Холодний період року характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря +10 оС і нижче; теплий періодроку - середньодобовою температурою зовнішнього повітря вище +10 оС.
** категорія І (легкі фізичні роботи): Іа – роботи, що проводяться сидячи і супроводжуються незначним фізичним напруженням, Іб – роботи, виконувані сидячи, стоячи або пов`язані з ходьбою і супроводжуються деяким фізичним напруженням;
категорія ІІ (середньої важкості роботи): ІІа – роботи, які пов`язані з постійною ходьбою, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів у положенні стоячи або сидячи і вимагають певної фізичної напруги, ІІб – роботи, які пов`язані з ходьбою, переміщенням і перенесенням вантажів до 10 кг і супроводжуються помірною фізичною напругою;
категорія ІІІ (важкі роботи) - роботи, які пов`язані з постійним пересуванням, переміщенням і перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів і вимагають великих фізичних зусиль.
ДОДАТОК В
Допустимі рівні шуму на виробництві (відповідно до ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку)
| Робочі місця | Рівні звукового тиску (дБ) в октавних смугах з середньогеометричними частотами (Гц) | Рівні звуку, дБА | ||||||||
| 31,5 | ||||||||||
| Виробничі приміщення і територія підприємства |
ДОДАТОК Г
Гранично допустимі рівні вібрації для 8 годинної робочої зміни (відповідно до ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації)
Загальну вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на три категорії. Для підприємств по переробці виноматеріалів приймають загальну вібрацію категорії 3 – технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях стаціонарних машин чи передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації.
Норми для третьої категорії підрозділені на типи: 3«а» – на постійних робочих місцях виробничих приміщень; 3 «б» – на робочих місцях складів, побутових, чергових та підсобних приміщень, в яких відсутні машини, які генерують вібрацію; 3«в» – в приміщеннях для працівників розумової праці.
Для виробничих приміщень виноробних підприємств приймають категорію 3«а», гранично допустимі рівні загальної та локальної вібрації наведені в табл. Г1 і Г2 та рис. 1 і рис. 2 відповідно.
Таблиця 1. Г– Гранично допустимі рівні загальної вібрації категорії 3 «а»
| Середньо геометричні частоти смуг, Гц | Гранично допустимі рівні по осях X3, Y3, Z3 | |||||||
| віброприскорення | віброшвидкості | |||||||
| м/с2 | дБ | м/с . 10-2 | дБ | |||||
| 1/3 окт. | 1/1 окт. | 1/3 окт. | 1/1 окт. | 1/3 окт. | 1/1 окт. | 1/3 окт. | 1/1 окт. | |
| Коректовані, еквівалентні коректовані рівні | 0,1 | 0,2 | ||||||
|
|
Рис. 1 – Напрямок координатних осей при дії загальної вібрації
Таблиця 2. Г – Гранично допустимі рівні локальної вібрації
| Середньо геометричні частоти октавних смуг, Гц | Граничнодопустимі рівні по осях Xл, Yл, Zл | |||
| віброшвидкість | віброприскорення | |||
| м/с . 10-2 | дБ | м/с2 | дБ | |
| Коректований, еквівалентний коректований рівень | 2,0 | 2,0 |
|
|
Рис. 2 – Напрямок координатних осей при дії локальної вібрації
ДОДАТОК Д
Колективні та індивідуальні засоби захисту
працюючих від шуму та вібрації
Згідно з ГОСТ 12.1.029-80* «ССБТ. Способы и методы защиты от шума. Классификация»розрізняютьколективні та індивідуальні засоби захисту працюючих від шуму.
Колективні засоби захисту поділяють на:
1. Понижуючі шум у джерелі:
- застосування малошумного обладнання, заміна металевих частин на пластмасу, установка глушителів і т. д;
- установка обладнання на демпфіруючих прокладках;– розміщення джерел шуму в шкірі, приміщеннях і т. д. зі звукоізоляцією або звукопоглинанням;
- установка “антизвуку”, тобто джерела, рівного за величиною і проти-лежного за фазою звуку
2. Понижуючі шум на шляху розповсюдження:
- архітектурно-планувальні методи (розміщення будівель, обладнання, захисні зелені смуги, екрани і т. д.);
- звукоізолюючі кабіни, акустичні екрани місць роботи;
- оснащення шумних машин і технологій засобами дистанційного телеавтоматичного управління.
До засобів індивідуального захисту від шуму належать:
- протишумні навушники, які закривають вушну раковину;
- протишумні вкладиші, що перекривають зовнішній слуховий прохід (Беруші);
- протишумні шоломи – закривають всю голову (застосовують у сполученні з навушниками);
- протишумні костюми.
Відповідно до ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації»доколективних засобів захисту працюючих від вібрації належать:
– зменшення вібрації у джерелі виникнення конструктивними і технологічними методами при розробці нових та модернізації існуючих машин;
– зменшення вібрації на шляху розповсюдження засобами віброізоляції та вібропоглинання, наприклад, за рахунок застосування спеціальних сидінь, майданчиків з пасивною пружинною ізоляцією, гумових, поролонових та ін. вібропоглинаючих матеріалів, мастил тощо;
– виключення контакту працюючих с поверхнями, що вібрують, за межами робочого місця чи робочої зони (встановлення захисних засобів, сигналізацій, блокування, попереджувальних написів і т.д.);
– обладнання постійних робочих місць амортизуючими сидіннями.
До індивідуальних засобів захисту працюючих від шкідливого впливу вібрації на організм належать спеціальне віброзахисне взуття та віброзахисні рукавиці.
ДОДАТОК Е
Таблиця 1.Е – Норми освітленості робочих місць виробничих приміщень у виноробній галузі
| Приміщення | Освітленість (в лк) при використанні ламп | КПО, % | Розряд та під розряд зорової роботи | Характеристика хорової роботи | ||
| люмінесцентних | розжарювання | верхнєму і комбінованому | при боковому | |||
| Заводи з переробки винограду | ||||||
| Цех переробки винограду і мезги, бродильне, дріжджове відділення, виносховище | 2,0 | 0,5 | VI а | груба | ||
| Відділення: обробки вин теплом і холодом, миття бочок; експедиція готової продукції | 3,0 | 1,0 | VIІ а | груба | ||
| Продовження таблиці | ||||||
| Спиртосховище | 1,0 | 0,3 | VIІІ а | Загальне спостереження | ||
| Лабораторія | 3,5 | І | найвища | |||
| Заводи з розливу вина | ||||||
| Відділення приймання вин і виноматеріалів, приймання коньяків; цех готової продукції і експедиції | 2,0 | 0,5 | VI а | груба | ||
| Виносховище; напірне відділення, цех приймання і доробки посуду | 2,0 | 0,5 | VI а | груба | ||
| Відділення миття посуду, розливу вин в пляшки | 2,0 | 0,5 | VI а | груба | ||
| Коньячні заводи | ||||||
| Відділення приймання виноматеріалів, апаратне, спиртоприймальне і спиртовідпускне, зберігання і витримування коньячних спиртів, купажу коньяків; відділення зберігання коньяків, приготування спиртованих вод, термічної обробки спиртованих вод | 2,0 | 0,5 | VI а | груба | ||
| Виносховище, відділення приготування цукрового сиропу та кольору | 2,0 | 0,5 | VI а | груба | ||
| Заводи шампанських вин | ||||||
| Відділення приймання виноматеріалів, коньячних спиртів | 1,0 | 0,3 | VIІІ а | Загальне спостереження | ||
| Відділення приймання виноматеріалів, обробки виноматеріалів, цеха: шампанізації (біохімічний), лікерний, дріжджовий, пакування | 2,0 | 0,5 | VI а | груба | ||
| Цеха миття посуду, розливу; колекційне відділення; | 2,0 | 0,5 | VI а | груба |
Таблиця 2.Е – Норми освітленості робочих місць виробничих приміщень підприємств по виробництву солоду, пива та безалкогольних напоїв
| Приміщення | Освітленість (в лк) при використанні ламп | КПО, % | Розряд та під розряд зорової роботи | Характеристика хорової роботи | ||
| люмінесцентних | розжарювання | верхнєму і комбінованому | при боковому | |||
| Виробництво солоду та пива | ||||||
| Приймальний пристрій для солоду, робоча башта, силосні корпуси елеваторів | 1,0 | 0,3 | VIІІ а | Загальне спостереження | ||
| Відділення миття бочок; експедиція готової продукції | 3,0 | 1,0 | V в | малої точності | ||
| Силосні і підсилосні приміщення, відділення підробки та очищення зерна | 2,0 | 0,5 | VIІІ а | груба | ||
| Замочувальне відділення, солодовирощувальне, сушіння солоду | 3,0 | 1,0 | VІ б | груба | ||
| Варильний цех | ||||||
| Варильне відділення | 3,0 | 1,0 | V в | малої точності | ||
| Бродильно-лагерний цех | ||||||
| Відділення просвітлення і охолодження сусла, головного бродіння, робочих і надлишкових дріжджів | 3,0 | 1,0 | V б | малої точності | ||
| Відділення сухих дріжджів, доброджування і витримування пива (лагерне), фільтраційне | 3,0 | 1,0 | V б | малої точності |
ДОДАТОК Ж
Класифікація приміщень за чинниками виробничого середовища
(відповідно до ДНАОП 0.00-1.32.01 Правила устрою електроустановок)
Залежно від умов виробничі приміщення бувають:
- сухі – відносна вологість повітря буває до 60%;
- вологі – це умови з вологістю повітря від 60% до 75%;
- сирі – вологість перевищує 75%;
- гарячі – де температура повітря перевищує 35 °С;
- запилені – де така кількість пилу, що він осідає на проводах і попадає в машини і апарати;
- хімічно активні умови – де агресивне середовище руйнує ізоляцію на струмопровідних частинах електрообладнання.
Згідно з ДНАОП 0.00-1.32.01 всі виробничі умови за рівнем небезпеки поділяються на три категорії:
І – без підвищеної небезпеки;
ІІ – з підвищеною небезпекою;
ІІІ – особливо небезпечні.
До І категорії відносяться сухі, без пилу приміщення, де відсутні ознаки ІI і ІІI категорій.
До II категорії належать умови, які характеризуються однією з умов, що викликає підвищену небезпеку:
- відносна вологість повітря понад 75%;
- струмопровідний пил;
- температура понад 35 °С; або короткочасно 40 °С; незалежно від пори року;
- можливість одночасного дотикання людини до металевих корпусів електрообладнання і заземлених металевих конструкцій будівлі;
- наявність струмопровідних підлог земляних, залізобетонних, цегляних і ін.
До ІIІ категорії, що характеризується особливо небезпечними умовами, належать такі, що мають одну з таких ознак:
- дощ, сніг або у приміщення вологість близька до 100% (обладнання, підлоги і стіни постійно вкриті вологою);
- хімічно активне середовище з їдкими парами і газами, що руйнують ізоляцію;
- одночасно наявні дві або більше умов з ознаками приміщень ІI категорії.
Найнебезпечнішими є умови ІІI категорії. За ступенем небезпеки роботи на зовнішніх установках прирівнюються до робіт особливо небезпечних (ІIІ категорія).
ДОДАТОК К
Категорії приміщень з пожежовибухонебезпеки (витяг з НАПБ Б.03.002-2007 Нормы определения категорий помещений, зданий и наружных установок по взрывопожарной и пожарной опасности )
| Категорія приміщення А вибухопожежо-небезпечна | Характеристика речовин та матеріалів, які знаходяться (обертаються) у приміщенні |
| Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 ºС, у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при займанні яких розвивається розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні, який перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, які здатні до вибуху і горіння в разі взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним у такій кількості, що розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа. | |
| Б вибухопожежо-небезпечна | Горючі пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху вище за 28 ºС, горючі рідини в такій кількості, що здатні утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при займанні яких розвивається надмірний тиск вибуху в приміщенні, який перевищує 5 кПа. |
| В пожежо-небезпечна | Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини та матеріали (в тому числі пил і волокна), речовини та матеріали, здатні тільки горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, за умови, що приміщення, в яких вони є в наявності або обертаються, не належать до категорій А і Б. |
| Г | Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному та розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор і полум'я; горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо. |
| Д | Негорючі рідини і матеріали у холодному стані. Допускається відносити до категорії Д приміщення, в яких знаходяться горючі рідини в системах змащування, охолодження та гідроприводу обладнання, в кількості не більше 60 кг на одиницю обладнання у разі тиску не більше 0,2 МПа; кабельні електропровідники до обладнання, окремі предмети меблів на місцях. |
ДОДАТОК Л
Класифікація пожеж (згідно з ГОСТ 27331-87* (Классификация пожаров)
| Клас пожежі | Характеристика горючого середовища або об’єкту, що горить |
| А | Звичайні тверді горючі матеріали (дерево, вугілля, папір, гума, текстильні матеріали тощо), горіння яких супроводжується (підклас А1) або не супроводжується (підклас А2) тлінням |
| В | Горючі рідини й матеріали, що плавляться при нагріванні (мазут, бензин, лаки, масла, спирт, стеарин, каучук, деякі синтетичні матеріали тощо) і не розчиняються у воді (підклас В2) |
| С | Горючі гази (водень, ацетилен, вуглеводні тощо) |
| Д | Горіння легких металів, за винятком лужних (підклас Д1), лужних (підклас Д2) і металовмісних сполук (підклас Д3) |
| Е | Електроустаткування під напругою |
ДОДАТОК М
Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон (згідно ДНАОП 0.00-1.32.01 Правила устрою електроустановок)
Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон визначається «Правилами устрою електроустановок». Характеристика пожежо- та вибухонебезпеки може бути загальною для усього приміщення або різною в окремих його частинах. Це також стосується установок, що розміщені на відкритій території. Таким чином, усі приміщення, або їх окремі зони, поділяються на пожежонебезпечні та вибухонебезпечні. Залежно від класу зони здійснюється вибір виконання електроустановок таким чином, щоб під час їх експлуатації виключити можливість виникнення вибуху або пожежі від теплового прояву електроструму.
Пожежонебезпечна зона –це простір у приміщенні або за його межами, у якому постійно або періодично знаходяться (зберігаються, використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини, як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушенні в такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації. Ці зони в разі використання у них електроустаткування поділяються на чотири класи:
Пожежонебезпечна зона класу П-І – простір у приміщенні, у якому знаходиться горюча рідина — рідина, що має температуру спалаху, більшу за +610С.
Пожежонебезпечна зона класу П-ІІ – простір у приміщенні, у якому можуть накопичуватися та виділятися горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею спалахування, більшою за 65 г/м3.
Пожежонебезпечна зона класу П-ІІа – простір у приміщенні, у якому знаходяться тверді горючі речовини та матеріали.
Пожежонебезпечна зона класу П-ІІІ – простір поза приміщенням, у якому знаходяться горючі рідини, пожежонебезпечний пил та волокна, або тверді горючі речовини і матеріали.
Вибухонебезпечна зона – це простір у приміщенні або за його межами, у якому є в наявності, чи здатні утворюватися вибухонебезпечні суміші.
Клас вибухонебезпечної зони, згідно з яким здійснюється вибір і розміщення електроустановок, у залежності від частоти і тривалості присутнього вибухонебезпечного середовища, визначається технологами разом з електриками проектної або експлуатаційної організації.
Клас вибухонебезпечних зон характерних виробництв та категорія і група вибухонебезпечної суміші, повинні відображатися у нормах технологічного проектування або у галузевих переліках виробництв з вибухопожежонебезпеки.
Газо – пароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, а пило-повітряні - вибухонебезпечні зони класів 20, 21, 22.
Вибухонебезпечна зона класу 0 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно, або протягом тривалого часу. Вибухонебезпечні зони класу 0 можуть мати місце переважно в межах корпусів технологічного обладнання і, у меншій мірі, в робочому просторі (вугільна, хімічна, нафтопереробна промисловість).
Вибухонебезпечна зона класу 1 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи (тут і далі нормальна робота – ситуація, коли установка працює відповідно до своїх розрахункових параметрів).
Вибухонебезпечна зона класу 2 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго. У цих випадках можливі аварії катастрофічних розмірів (розрив трубопроводів високого тиску або резервуарів значної місткості), які не повинні розглядатися під час проектування електроустановок.
Частоту виникнення і тривалість вибухонебезпечного газопароповітряного середовища визначають за правилами (нормами) відповідних галузей промисловості.
Вибухонебезпечна зона класу 20 – простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто у кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і простір, де можуть утворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини. Звичайно, це має місце всередині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші часто і на тривалий термін.
Вибухонебезпечна зона класу 21 – простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.
Ця зона може включати простір поблизу місця порошкового заповнення або осідання і простір, де під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилових шарів, які можуть утворювати небезпечну концентрацію пило-повітряної суміші.
Вибухонебезпечна зона класу 22 –простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з’являтися не часто і існувати недовго, або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати і утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії. Ця зона може включати простір поблизу обладнання, що утримує пил, який може вивільнятися шляхом витоку і формувати пилові утворення.
ДОДАТОК Н
Рекомендації щодо оснащення об’єктів первинними засобами
пожежогасіння (згідно з НАПБ Б.03.001-2004 Типові нормами належності
вогнегасників)
Норми належності порошкових вогнегасників для виробничих і складських будівель та приміщень промислових підприємств
| № з/п | Гранична захищувана площа, м3 | Клас імовірної поже- жі | Мінімальна кількість порошкових вогнегасників | |||||||||
| Переносний вогнегасник (з газом-витискувачем у балоні або закачаний) із зарядом вогнегасної речовини, кг | Пересувний вогнегасник (з газом-витискувачем у балоні або закачаний) із зарядом вогнегасної речовини, кг | |||||||||||
| 1. Приміщення категорії А, Б, а також В з наявністю горючих газів та рідин | ||||||||||||
| 1.1 | До 25 включно | А, В, С, (Е) | - | - | - | - | ||||||
| 1.2. | Більше 25 до 50 включно | А, В, С, (Е) | - | - | - | - | ||||||
| 1.3 | Більше 50 до 150 включно | А, В, С, (Е) | - | - | - | |||||||
| 1.4 | Більше 150 до 250 включно | А, В, С, (Е) | - | - | ||||||||
| 1.5 | Більше 250 до 500 включно | А, В, С, (Е) | - | |||||||||
| 1.6 | Більше 500 до 1000 включно | А, В, С, (Е) | ||||||||||
| 1.7 | Більше | А, В, С, (Е) | На першу 1000 м2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з п.1.6 табл., на кожні наступні: 50 м2 – згідно з п.1.2; 150 м2 – згідно з п.1.3; 250 м2 – згідно з п.1.4; 500 м2 – згідно з п.1.5; 1000 м2 – згідно з п.1.6 табл. | |||||||||
| 2. Приміщення категорії В за відсутності горючих газів і рідин | ||||||||||||
| 2.1 | До 50 включно | А, (Е) | - | - | - | - | ||||||
| 2.2 | Більше 50 до100 включно | А, (Е) | - | - | - | - | ||||||
| 2.3 | Більше 100 до 300 включно | А,(Е) | - | - | - | |||||||
| 2.4 | Більше 300 до 500 включно | А,(Е) | - | - | ||||||||
| 2.5 | Більше 500 до 1000 включно | А,(Е) | - | |||||||||
| 2.6 | Більше | А, (Е) | На першу 1000 м2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з п.2.5 табл., на кожні наступні: 50 м2 – згідно з п.2.1; 100 м2 – згідно з п.2.2; 300 м2 – згідно з п.2.3; 500 м2 – згідно з п.2.4; 1000 м2 – згідно з п.2.5 табл. | |||||||||
| 3. Приміщення категорії Г | ||||||||||||
| 3.1 | До 50 включно | В, С | - | - | - | - | ||||||
| 3.2 | Більше 50 до100 включно | В, С | - | - | - | - | ||||||
| 3.3 | Більше 100 до 300 включно | В, С | - | - | - | |||||||
| 3.4 | Більше 300 до 500 включно | В, С | - | - | ||||||||
| 3.5 | Більше 500 до 1000 включно | В, С | - | |||||||||
| 3.6 | Більше | В, С | На першу 1000 м2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з п.3.5 табл., на кожні наступні: 50 м2 – згідно з п.3.1; 100 м2 – згідно з п.3.2; 300 м2 – згідно з п.3.3; 500 м2 – згідно з п.3.4; 1000 м2 – згідно з п.3.5 табл. | |||||||||
| 4. Приміщення категорій Г і Д | ||||||||||||
| 4.1 | До 50 включно | А, (Е) | - | - | - | - | ||||||
| 4.2 | Більше 50 до150 включно | А, (Е) | - | - | - | - | ||||||
| 4.3 | Більше 150 до 500 включно | А, (Е) | - | - | - | |||||||
| 4.4 | Більше 500 до 1000 включно | А, (Е) | - | - | ||||||||
| 4.5 | Більше | А, (Е) | На першу 1000 м2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з п.4.4 табл., на кожні наступні: 50 м2 – згідно з п.4.1; 150 м2 – згідно з п.4.2; 500 м2 – згідно з п.4.3; 1000 м2 – згідно з п.4.4 табл. | |||||||||
Примітки :
1.Знаком "-" позначені порошкові вогнегасники, які не допускаються для оснащення зазначених приміщень.
2. За наявності в приміщенні ймовірності виникнення пожеж різних класів кількість вогнегасників вибирається за одним із класів, для якого ця кількість більша.
3. Порошкові вогнегасники слід застосовувати після евакуації людей із приміщення.
Норми належності водяних та водо-пінних вогнегасників для виробничих і складських будівель та приміщень промислових підприємств
| № з/п | Гранична захищувана площа, м3 | Клас імовір-ної поже- жі | Мінімальна кількість водяних або водопінних вогнегасників | |||||||
| Переносний вогнегасник (з газом-витискувачем у балоні або закачаний) із зарядом вогнегасної речовини, кг | Пересувний вогнегасник (з газом-витискувачем у балоні або закачаний) із зарядом вогнегасної речовини, кг | |||||||||
| 1. Приміщення категорій А, Б, а також В з наявністю горючих рідин | ||||||||||
| 1.1 | До 25 включно | А В | - - | - - | - - | - - | ||||
| 1.2. | Більше 25 до 50 включно | А В | - - | - - | - - | |||||
| 1.3 | Більше 50 до 150 включно | А В | - - | - - | ||||||
| 1.4 | Більше 150 до 250 включно | А В | - - | - - | - - | |||||
| 1.5 | Більше 250 до 500 включно | А В | - - | - - | ||||||
| 1.6 | Більше 500 до 1000 включно | А В | - - | - - | - - | |||||
| 1.7 | Більше | А В | На першу 1000 м2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з п.1.6 табл., на кожні наступні: 50 м2 – згідно з п.1.2; 150 м2 – згідно з п.1.3; 250 м2 – згідно з п.1.4; 500 м2 – згідно з п.1.5; 1000 м2 – згідно з п.1.6 табл. | |||||||
| 2. Приміщення категорії В за відсутності горючих рідин | ||||||||||
| 2.1 | До 50 включно | А | - | - | - | - | ||||
| 2.2 | Більше 50 до100 включно | А | - | - | - | |||||
| 2.3 | Більше 100 до 300 включно | А | - | - | ||||||
| 2.4 | Більше 300 до 500 включно | А | - | - | - | |||||
| 2.5 | Більше 500 до 1000 включно | А | - | - | ||||||
| 2.6 | Більше | А | На першу 1000 м2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з п.2.5 табл., на кожні наступні: 50 м2 – згідно з п.2.1; 100 м2 – згідно з п.2.2; 300 м2 – згідно з п.2.3; 500 м2 – згідно з п.2.4; 1000 м2 – згідно з п.2.5 табл. | |||||||
| 3. Приміщення категорії Г | ||||||||||
| 3.1 | До 50 включно | В | - | - | - | - | ||||
| 3.2 | Більше 50 до100 включно | В | - | - | - | |||||
| 3.3 | Більше 100 до 300 Включно | В | - | - | ||||||
| 3.4 | Більше 300 до 500 включно | В | - | |||||||
| 3.5 | Більше 500 до 1000 включно | В | - | - | ||||||
| 3.6 | Більше | В | На першу 1000 м2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з п.3.5 табл, на кожні наступні: 50 м2 – згідно з п.3.1; 100 м2 – згідно з п.3.2; 300 м2 – згідно з п.3.3; 500 м2 – згідно з п.3.4; 1000 м2 – згідно з п.3.5 табл. | |||||||
| 4. Приміщення категорій Г, Д | ||||||||||
| 4.1 | До 50 включно | А | - | - | - | - | ||||
| 4.2 | Більше 50 до150 включно | А | - | - | - | |||||
| 4.3 | Більше 150 до 500 включно | А | - | - | ||||||
| 4.4 | Більше 500 до 1000 включно | А | - | |||||||
| 4.5 | Більше | А | На першу 1000 м2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з п.4.4 табл.5.5, на кожні наступні: 50 м2 – згідно з п.4.1; 150 м2 – згідно з п.4.2; 500 м2 – згідно з п.4.3; 1000 м2 – згідно з п.4.4 табл.5.5. |
Примітки :
1.Знаком "-" позначені водяні та водопінні вогнегасники, які не допускаються для оснащення зазначених приміщень.
2. За наявності в приміщенні ймовірності виникнення пожеж різних класів кількість вогнегасників вибирається за одним із класів, для якого ця кількість більша.
3. Для гасіння пожеж класу В слід застосовувати водяні вогнегасники із зарядом води з добавками, що забезпечують гасіння пожеж класу В.
Норми належності вуглекислотних вогнегасників для виробничих і складських будівель та приміщень промислових підприємств
| № з/п | Гранична захищувана площа, м3 | Клас імовір-ної поже- жі | Мінімальна кількість вуглекислотних вогнегасників | ||||||
| Переносний вогнегасник із зарядом вогнегасної речовини, кг | Пересувний вогнегасник із зарядом вогнегасної речовини, кг | ||||||||
| 3,5 | |||||||||
| 1. Приміщення категорій А, Б, а також В з наявністю горючих рідин | |||||||||
| 1.1 | До 25 включно | В, (Е) | - | - | - | - | |||
| 1.2. | Більше 25 до 50 включно | В, (Е) | - | - | - | ||||
| 1.3 | Більше 50 до 150 включно | В, (Е) | - | - | |||||
| 1.4 | Більше 150 до 250 включно | В, (Е) | - | - | - | ||||
| 1.5 | Більше 250 до 500 включно | В, (Е) | - | - | - | ||||
| 1.6 | Більше 500 до 1000 включно | В, (Е) | - | - | - | - | |||
| 1.7 | Більше | В, (Е) | На першу 1000 м2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з п.1.6 табл. на кожні наступні: 50 м2 – згідно з п.1.2; 150 м2 – згідно з п.1.3; 250 м2 – згідно з п.1.4; 500 м2 – згідно з п.1.5; 1000 м2 – згідно з п.1.6 табл. | ||||||
| 2.Приміщення категорії Г | |||||||||
| 2.1 | До 50 включно | В, (Е) | - | - | - | - | |||
| 2.2 | Більше 50 до 100включно | В, (Е) | - | - | - | ||||
| 2.3 | Більше 100 до 300 включно | В, (Е) | - | - | |||||
| 2.4 | Більше 300 до 500включно | В, (Е) | - | - | - | ||||
| 2.5 | Більше 500 до 1000 включно | В, (Е) | - | - | - | ||||
| 2.6 | Більше | В, (Е) | На першу 1000 м2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з п.2.5 табл., на кожні наступні: 50 м2 – згідно з п.2.1; 100 м2 – згідно з п.2.2; 300 м2 – згідно з п.2.3; 500 м2 – згідно з п.2.4; 1000 м2 – згідно з п.2.5 табл. |
Примітки :
1.Знаком "-" позначені вуглекислотні вогнегасники, які не допускаються для оснащення зазначених приміщень.
2. За наявності в приміщенні ймовірності виникнення пожеж різних класів кількість вогнегасників вибирається за одним із класів, для якого ця кількість більша.
3. Застереже