Методи нормативної мікроекономіки
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ И НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ
Імені Михайла Туган-Барановського
Кафедра економічної теорії
Кінько О.М.
Фоміна М.В.
МІКРОЕКОНОМІКА
Курс лекцій
для студентів економічних спеціальностей
денної і заочної форми навчання
Донецьк - 2011
ЗМІСТ
Стор.
1. Введення у мікроекономіку..…. ……………………….. .3
2. Теорія попиту і пропозиції...……………………………...6
3. Еластичність попиту та пропозиції....………………… 16
4. Теория споживчого вибору……...……………………....28
5. Витрати виробництва…………………………………....38
6. Ринок досконалої конкуренції...…………………….......51
7. Ринок недосконалої конкуренції та його моделі………62
8. Ринкі факторів виробництва..……………… ……… .. .77
Список літератури…………………………………………………94
Тема 1. Введення у мікроекономіку
Програмна анотація:
1. Предмет і метод мікроекономіки
2. Основи мікроекономіки. Проблема вибору.
Мікроекономіка- розділ економічної теорії, який вивчає вибори, що здійснюють малі економічні одиниці (індивіди, підприємства, державні установи, галузі); наука, що вивчає процеси прийняття економічних рішень окремими економічні суб'єктами.
Предмет- економічні відносини, пов'язані з ефективним використанням обмежених ресурсів (прийняття рішень окремими суб’єктами в умовах економічного вибору.
Мікроекономіка базується на 2 посилках:
1. Економічний атомізм - наука зосереджує увагу на поведінці економічних суб'єктів, що приймають і реалізують свої рішення в процесі економічної діяльності.
2. Економічний раціоналізм - допускається оцінка економічними суб'єктами своїх вигод і витрат, порівняння яких у процесі прийняття рішень дає можливість установити найбільш ефективні напрямки діяльності (або максимізувати споживчу корисність).
Об'єкт мікроекономіки- це діяльність людей і виникаючі в її ході загальні економічні проблеми, які вирішуються у відповідності з існуючими інститутами.
Мікроекономіка поділяється на 2 частині.
Позитивна мікроекономіка - вивчає факти і залежності (відповідь на питання: що є, що може бути).
Нормативна мікроекономіка - пропонує рецепти дій, визначає які умови вигідні для економіки (що повинно бути?).
Методи позитивної мікроекономіки:
1. граничний аналіз (маржиналізм) - економічні явища аналізуються не тільки в закінченому, але й у виді, що постійно змінюється;
2. функціональний аналіз - виявляються типові якості явища, визначаються фактори що на нього впливають, встановлюється математичний взаємозв'язок якості і факторів - функція: f (x) = y;
3. рівноважний підхід - вивчається стан відносної стабільності:
- якщо при незначних змінах зовнішніх умов економічне становище змінюється істотно, та ця рівновага хитка;
- якщо при зовнішніх змінах у системі досить сил для поновлення рівноваги - рівновага стійка;
4. метод верифіцируємості (перевіряємості) - кожна висунута гіпотеза повинна одержати підтвердження практикою, у противному випадку від неї відмовляються і висувають нову.
Методи нормативної мікроекономіки
1. основний метод - ідеальне моделювання, буває:
-знакове моделювання - використання графіків і формул
- інтуїтивне моделювання, при якому використовують:
- оптимізаційні моделі: описують поведінку економічних суб'єктів, які прагнуть досягнення своїх цілей;
- рівноважне моделювання - являє собою результат взаємодії декількох суб'єктів і показує умови сумісності їхніх цілей.
Мікроекономіка розвивається на основі двох фундаментальних фактів:
1 - матеріальні потреби суспільства невтоліми і безмежні;
2 - економічні ресурси суспільства обмежені і рідкі.
Матеріальні потреби - бажання здобувати і використовувати товари і послуги, що доставляють споживачу корисність.
Корисність – задоволення, яке одержує споживач від споживання товару чи користування послугою.
Матеріальні потреби поділяються на:
- біологічні (предмети першої необхідності);
- товари, що підкреслюють рівень життя.
Усі матеріальні потреби мають властивість безмежності, тому що підкоряються загальному економічному закону зростання потреб.
Основою для задоволення потреб служить виробництво, тобто переробка речовин природи для споживання чи подальшого використання у виробництві.
Виробництво організоване на основі економічних ресурсів.
Економічні ресурси - всі природні, людські, або створені людиною ресурси, що використовуються для виробництва товарів і послуг.
Всі економічні ресурси мають одну властивість – рідкість.
Рідкість - ситуація, коли матеріальні потреби перевершують обмежені економічні ресурси, які здатні їх задовольнити.
У результаті існування рідкості споживачі і виробники повинні здійснювати вибір.
Виробник вибирає:
1. Що виробляти?
2. Яким чином виробляти?
3. Для кого виробляти?
4. Який обсяг ресурсів використовувати для поточного, а який для майбутнього споживання?
Два методи координації вибору споживача і виробника:
1. Стихійний порядок - метод при якому індивіди пристосовують свої дії до інформації і стимулів, що надходять з найближчого оточення.
2. Ієрархія - метод при якому дії по координації поведінки окремих індивідів підлеглі інструкціям центральної влади.
Вибір- це дія, пов'язана з відбором серед обмежених альтернатив.
Зміст і ціль вибору - ефективність, тобто таке використання рідких ресурсів при якому досягається максимальне задоволення безмежних потреб суспільства.
Критерії вибору - альтернативна вартість (альтернативні витрати, витрати упущених можливостей).
Сутність альтернативних витрат полягає у тому, що економічні ресурси, що використовуються в одному місці не можуть у той же час бути використані в іншому місці, тобто виробництво одного товару спричиняє відмову від можливості виробництва іншого товару.
Альтернативні витрати - це витрати на виробництво товарів, оцінені з погляду загубленої можливості використання тих же ресурсів в інших цілях.
Аксіоми по застосуванню альтернативних витрат:
1. чим вище альтернативні витрати, тим менше імовірність, що товар буде вироблятися;
2. чим менше альтернативні витрати, тим більше імовірність, що товар будуть виробляти.
Властивості альтернативних витрат:
1. Не усі витрати які несе виробник є альтернативними. При будь-якому способі використання ресурсів не є альтернативним витрати, що виробник несе у безумовному порядку (витрати від яких він не може відмовитися). Ці витрати не беруть участь у виборі.
2. Не усі альтернативні витрати приймають форму грошових витрат, недоотримані доходи також відносяться до альтернативних витрат, хоча витратами не зявляються (це не те, що не витратив, а те, що недоотримав).
Альтернативні витрати - це сума альтернативних грошових витрат і недоотриманих доходів.