Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння
Пожежа — це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров'ю людей, навколишньому середовищу, призводить до матеріальних збитків.
Пожежна небезпека — можливість виникнення та (або) розвитку пожежі в будь-якій речовині, процесі, стані.
Слід зазначити, що пожеж безпечних не буває. Якщо вони і не створюють прямої загрози життю та
здоров'ю людини, то завдають збитків довкіллю, призводять до значних матеріальних втрат. Коли людина перебуває в зоні впливу пожежі, то вона може потрапити під дію наступних небезпечних та шкідливих факторів: токсичні продукти згорання; вогонь; підвищена температура середовища; дим; недостатність кисню; руйнування будівельних конструкцій; вибухи, витікання небезпечних речовин, що відбуваються внаслідок пожежі; паніка.
Фактори: Токсичні продукти згорання становлять найбільшу загрозу для життя людини, особливо при пожежах в будівлях. Адже в сучасних виробничих, побутових та адміністративних приміщеннях знаходиться значна кількість синтетичних матеріалів, що є основними джерелами токсичних продуктів згорання. Найчастіше при пожежах відзначається високий вміст в повітрі оксиду вуглецю. Слід зазначити, що оксид вуглецю — це отруйний газ і вдихання повітря, в якому його вміст становить 0,4% —смертельне. Вогонь — надзвичайно небезпечний фактор пожежі, однак випадки його безпосередньої дії на людей досить нечасті. Під час пожежі температура полум'я може досягати 1200—1400 °С і у людей, що знаходятьсяу зоні пожежі випромінювання полум'я можуть викликати опіки та больові відчуття. Небезпека підвищеної температури середовища полягає в тому, що вдихання розігрітого повітря разом із продуктами згорання може призвести до ураження органів дихання та смерті. В умовах пожежі підвищення температури середовища до 60 °С вже є життєвонебезпечною для людини. Дим являє собою велику кількість найдрібніших часточок незгорівших речовин, що знаходяться у повітрі. Він викликає інтенсивне подразнення органів дихання та слизових оболонок. Крім того, у задимлених приміщеннях внаслідок погіршення видимості сповільнюється евакуація людей, а часом провести її зовсім не можливо. Недостатність кисню спричинена тим, що в процесі горіння відбувається хімічна реакція оксидування горючих речовин та матеріалів. Небезпечною для життя людини уже вважається ситуація, коли вміст кисню в повітрі знижується до 14% . При цьому втрачається координація рухів, появляється слабість, запаморочення, загальмовується свідомість. Вибухи, витікання небезпечних речовин можуть бути спричинені їх нагріванням під час пожежі, розгерметизацією ємкостей та трубопроводів з небезпечними рідинами та газами. Вибухи збільшують площу горіння і можуть призводити до утворення нових вогнищ. Руйнування будівельних конструкцій відбувається внаслідок втрати ними несучої здатності під впливом високих температур та вибухів. При цьому люди можуть одержати значні механічні травми, опинитися під уламками, завалених конструкцій. Паніка, в основному, спричинюється швидкими змінами психічного стану людини, як правило, депресивного характеру в умовах екстремальної ситуації (пожежі). Більшість людей потрапляють в складні та неординарні умови, якими характеризується пожежа, вперше і не мають відповідної психічної стійкості та достатньої підготовки щодо цього. Коли дія факторів пожежі перевищує межу психофізіологічних можливостей людини, то остання може піддатись паніці. При цьому вона втрачає розсудливість, її дії стають неконтрольованими та неадекватними ситуації, що виникла. Паніка — це жахливе явище, здатне призвести до масової загибелі людей.
Зоною активного горіння
називається частина простору, в якому протікають процеси термічного розкладання або випаровування горючих речовин і матеріалів (твердих, рідких, газів, парів) в обсязі дифузійного факела полум'я. Горіння може бути полум'яним (гомогенним) і беспламенного (гетерогенним). При полум'яному горінні кордонами зони горіння є поверхня палаючого матеріалу і тонкий світний шар полум'я (зона реакції окислення), при беспламенного - розпечена поверхню палаючого речовини.
Прикладом беспламенного горіння може служити горіння коксу, деревного вугілля або тління, наприклад, повсті, торфу, бавовни і т. д.
Зона теплового впливу примикає до кордонів зони горіння. У цій частині простору протікають процеси теплообміну між поверхнею полум'я, оточуючими огороджувальними конструкціями та горючими матеріалами. Передача теплоти в навколишнє середовище здійснюється: конвекцією, випромінюванням,теплопровідністю. Межі зони проходять там, де тепловий вплив призводить до помітної зміни стану матеріалів, конструкцій і створює неможливі умови для перебування людей без теплового захисту.
Зона задимлення - частина простору, що примикає до зони горіння, в якому неможливо перебування людей без захисту органів дихання і в якому утрудняються бойові дії підрозділів протипожежної служби через нестачу видимості.