Мотивованість тематичної групи «одяг» в англійській мові
Виходячи з особливостей мотивації, назви одягу вторинної номінації тематичної групи «одяг» в зіставлюваних мовах з семантичної точки зору можна розділити на дві групи:
1) найменування одягу, утворені на основі встановлення суміжності предметів у просторі (метонімічний перенесення значення) і
2) назви одягу, утворені на основі асоціативно-семантичного принципу і метафоричності.
Метонімічні зв’язки в досліджуваній групі здійснюються за наступними моделями: матеріал – виріб, місце – предмет, властивість – предмет, дія – результат, автор – твір, соціальна подія – предмет, ціле – частина (частина – ціле). Метафоричні зв’язки не настільки різноманітні, вони представлені моделями: схожість форми (значна кількість лінгвокультурем), схожість функції (одиничні випадки), характер ознаки (одиничні випадки).
Кількісний аналіз наповнення груп принципів номінації предметів одягу в мовах дослідження показав, що, незважаючи на відносну однорідність розподілу англійських і українських найменувань одягу за семантичним зонам, кожен з співставлених мов проявляє свої особливості. В якості відмінною риси української мови можна відзначити тенденцію до відбиття в найменуваннях одягу способу виробництва, який застосовується при їх виготовленні. Дана мотивувальна ознака, хоча і представлена в українській мові лише 5% лінгвокультурем досліджуваної тематичної групи, в англійській мові відсутня повністю. Українська мова також демонструє більше прагнення до відбиття в назвах одягу мотивувальної ознаки «призначення речі», в той час як в англійській мові нами були відзначені кілька груп, що мають однаковий відсоток репрезентативності в досліджуваній тематичній галузі. Це групи, сформовані на основі мотивувальних ознак «соціальна і професійна приналежність», «місце» і «властивість».
У свідомості носіїв англійської та української мов одяг у меншій мірі асоціюється з назвами частин людського тіла. Такі категорії як «матеріал», «спосіб носіння» і «форма» представлені в мовах дослідження в рівній мірі. Остання є ще й найбільш об"ємної за кількістю представлених у ній лінгвокультурем в обох мовах.
На відміну від української мови, в англійських найменуваннях одягу, які були відзначені національно-культурним компонентом, в значно більшому ступені отримали своє відображення імена власні (mackintosh (від прізвища винахідника Mackintosh) – непромокальний плащ; jack (від імені власного Jack) – солдатська шкіряна куртка без рукавів).
Результати етнолінгвістичного аналізу показують високий ступінь антропоморфізму лексики зіставляються мов, де найбільше число лінгвокультурем пов’язано з фізичними ознаками людини, його властивостями і діяльністю. Крім цього в тематичній групі «одяг» в англійській мові в порівнянні з українською мовою дуже велика частка топонімів (Oxford shoe (від Oxford – назва університету) – полуботок на шнурку; Bermuda shorts (від Bermuda – назва острова) – шорти бермуди), що, ймовірно, свідчить про скрупульозності англійської мовного менталітету, який прагне з максимальною точністю відобразити всі реалії навколишнього світу. [37,c.78-98]
Всі мотиваційні ознаки, що послужили основою для іменування предметів одягу в англійській та українській мовах, можна розділити на параметричні (зовнішні ознаки предметів, що сприймаються всіма органами почуттів людини) і прагматичні (відношення до предметів одягу з точки зору їх функціональності і користі). У відсотковому відношенні параметричні ознаки в досліджуваній групі і в українській і в англійській мовах складають більше 90% від загального числа мотивувальних ознак, виявлених у групі дослідження. Таке явне превалювання параметричних ознак над прагматичними свідчить про те, що для тематичної групи «одяг» саме зовнішній вигляд об’єкта є домінантним і найбільш значущим. Самим репрезентативним серед ознак, що відображають зовнішній вигляд предметів одягу в обох мовах дослідження виявився ознака «форма». Це пояснюється тим фактом, що велику частину інформації сприйняту мозком людини, складають зорові образи, які кидаються в очі.
У тематичній групі «одяг» як в англійській, так і в українській мовах перенесення найменування частіше здійснюється на основі метонімічного переосмислення. Метонімізації відзначається в 73% випадків у українській мові і в 66% випадків в англійській мові. Метафоричне переосмислення було нами зафіксовано у 27% лінгвокультурем української і 34% лінгвокультурем англійської мови.
У цілому, на основі результатів дослідження ступеня мотивованості лінгвокультурем тематичної групи «одяг» в англійській і українській мовах, можна виділити ряд базисних положень, які, на наш погляд, мають велике значення при розгляді даної проблеми.
По-перше, показовий той факт, що тематична група найменувань одягу в англійській мові більш об"ємна й різноманітна в порівнянні з аналогічною групою в українській мові (відношення ~ 2:1). Із досліджених нами лексичних одиниць тематичної групи «одяг» в українській мові 44% утворені вторинної номінацією є мотивованими, а, отже, і культурно-маркованими, в той час як в англійській мові тематична група «одяг» представлена більш ніж 50% лінгвокультурем. Отримані дані свідчить про те, що в досліджуваній тематичній галузі англійська мова більш дрібно, ніж українська, позначає реальність. Це, у свою чергу, служить показником того, що будь-яка мова має номінативною і може позначати будь-яку ділянку об’єктивної реальності, але при цьому результати мовної актуалізації, як правило, відрізняються в кількісному і якісному відносинах.
По-друге, виявлена в мовах дослідження різниця в домінуванні одних мотивувальних ознак над іншими вказує на відмінність у ставленні носіїв англійської та української мов до навколишнього світу і це підтверджує наше припущення про те, що мова є невід’ємною частиною національного менталітету, способу життя і національної історії.
В результаті проведеного дослідження, ми прийшли до висновку, що культурний компонент знаходить своє вираження в специфіці як номінативної системи кожної мови в цілому, так і її окремих ділянок зокрема.
Історія дослідження феномена взаємодії мови і культури налічує більше двох століть, але лише наприкінці XX століття з"явилася наука, що вивчає проблему в комплексі – лингвокультурологія, вже сама назва якої підкреслює направленість тандему «Мова – Культура».
Теза про те, що мова, будучи зберігачем накопиченого безліччю поколінь досвіду, є при цьому транслятором культури нації, вже не ставиться під сумнів. В результаті цієї «культурної трансляції» складається національно-специфічна для кожної мови, загальна для всіх його носіїв система поглядів, що дозволяє нам з упевненістю говорити про існування мовної картини світу, унікальною для кожної нації.
Ментальність народу відбивається в мові на всіх його рівнях. Однак найбільш яскраво це проявляється в області лексики, оскільки саме в семантиці лексичних одиниць через систему асоціацій і фонових знань, властивих лише даної конкретної мовної спільності, формується національна картина світу. Спосіб відображення в мові навколишньої дійсності і засоби, які для цього використовуються, неповторні для кожного мовного колективу. Вивчення особливостей такого «семантичного картування» дозволяє виявити універсальний і специфічне для тієї чи іншої мови. В основу іменування лягає ознака, суттєвий для мовної свідомості, визначаючи тим самим його неповторність. Кожна мова має певну кількістю одиниць з національно-культурним компонентом значення (лінгвокультурем), більшу частину серед яких складає предметно-побутова лексика і, зокрема, найменування предметів одягу. У нашій роботі ми розглядали ті найменування, культурний компонент у значенні яких можна вичленувати, синхронно реконструювавши кінцевий словотвірний акт, що призвів до утворення даної одиниці. Це мотивовані найменування вторинної номінації, значення яких може бути пояснено через значення мотивувати їх слова.
Семантичне значення слова в англійській і українській мовах може повністю збігатися і, в той же час, обидві мови можуть володіти певною кількістю значень, характерних тільки для системи одного з них і чужих для системи іншої. Парадигматична організація лексичної системи мови припускає наявність деяких груп лексики, об’єднаних за якою-небудь принципом і знаходяться один з одним у деяких відносинах. Ми під парадигмою «тематична група найменувань предметів одягу» розуміємо всю сукупність лексичних одиниць, що відносяться до категорії «іменник» і мають у своїй семантиці компонент «предмет, що надягає на тіло». У досліджувану тематичну групу на нашу думку входять не тільки предмети одягу, такі як штани, плаття і т.п., але і взуття, і головні убори, а також деякі елементи декору.
У ході порівняльного аналізу словотворчих моделей, задіяних при створенні лінгвокультурем тематичної групи «одяг», незважаючи на різносистемність досліджуваних мов, нами було виявлено ряд закономірностей. Так, наприклад, і в англійській, і в українській мовах освіта цікавлять нас лінгвокультурем проходить двома способами:
1) граматичним (афіксальних або з конверсії) і
2) семантичним (коли при збереженні морфологічного вигляду слова, змінюється його значення або з"являються відтінки нового значення).
В обох мовах порівняння лінгвокультуреми поділяються на:
1) мотивовані дієсловами,
2) мотивовані прикметниками,
3) мотивовані іменниками, також були відмічені поодинокі випадки лінгвокультурем, мотивованих числівниками.
Як правило, лінгвокультуреми, мотивовані дієсловами в обох мовах зіставлення, мають значення «носій процесуальної ознаки, названого мотивуючим словом» або «знаряддя, об’єкт, результат дії, названого мотивуючим словом». Лінгвокультуреми, мотивовані прикметниками, володіють значенням «носій ознаки, названого мотивуючим словом». Лінгвокультуреми, мотивовані іменником, висловлюють значення «носій ознаки віднесеності до предмета чи явища, названому мотивуючим словом».
Цілком очевидно, що в українській мові, яка є мовою флективного типу, більша частина досліджуваних лінгвокультурем утворена афіксальних способом, в той час як в англійській мові, чий лад є аналітичним, більший відсоток складають лінгвокультуреми, утворені з конверсії (не характерна для української мови) або шляхом додавання. Що стосується семантичного способу утворення лінгвокультурем тематичної групи «одяг», то, оскільки ми досліджували лінгвокультуреми-іменники, перенесення значення відбувався або по шляху метафоризації, або по шляху метонімізації. При цьому метафоричний перенос в обох мовах зіставлення в переважній більшості випадків заснований на схожості форми. Метонімічний перенесення значення превалює над метафоричним, причому в англійській мові кількість лінгвокультурем-метонімій не тільки в два рази перевищує кількість лінгвокультурем-метафор, а й майже в три рази перевищує кількість аналогічних лінгвокультурем в українській мові. В якості відмінною риси словотворення в англійській мові, безсумнівно, можна відзначити фонологічний і літерний способи, а також лексикалізацію вільного поєднання слів, що абсолютно не властиво українській мові. Всі отримані в ході морфемного аналізу результати були згодом підтверджені нами в аналізі мотиваційної основи освіти лінгвокультурем досліджуваної групи.
Ми досліджували тематичну групу «одяг», перш за все, на мотиваційному рівні шляхом мотиваційно-порівняльного аналізу лексичних одиниць даної групи в англійській і українській мовах. Як відомо, будь-яка мовна картина світу складається з семантичних континуумів. Однак кожне національне мовна свідомість обирає власні способи членування цих континуумів. Ці способи визначаються тим, які понятійні сфери залучаються для позначення одягу в англійській і українській мовах, які образи і поняття закріплені в їх внутрішніх формах, за якими напрямками здійснюється мотивація лексики.
У ході проведеного мотиваційно-порівняльного аналізу було виявлено, що мотивація лінгвокультурем, що позначають одяг, підпорядковується певної закономірності як в англійській, так і в українській мовах і здійснюється за схожими номінативним принципам, що зв’язує найменування одягу з конкретною семантичної областю. Це пояснюється тим, що здебільшого одяг універсальна для обох зіставляються мов, однак форма вираження найменувань предметів одягу різна внаслідок відмінності мовних картин світу англійської та української мов. На основі мотивувальних ознак в досліджуваній тематичній групі в англійській і українській мовах нами було виділено 12 і 13 груп принципів номінації відповідно.
В основному, принципи номінації в обох мовах порівняння збігаються. В основу іменування предметів одягу лягають наступні мотивувальні ознаки: «форма», «мета використання речі (призначення)», «використовуваний матеріал», «соціальна, національна та професійної приналежність», «ставлення до дії», «спосіб носіння», «назва частин людського тіла»,«наявність / відсутність якої-небудь деталі»,«спосіб виробництва »,« місце »,« властивість »,« вік і статева приналежність »,« час року / діб ». Однак кількісна наповнюваність цих груп в англійській і українській мовах різна. І, хоча в обох випадках домінантним виявився ознака «форма» (що свідчить про важливість зорового сприйняття для номінації), в іншому розподілення лінгвокультурем у тематичній групі «одяг» за мотивувальної ознаки в кожній з мов дослідження має свої особливості. [22,c.17]
Для менталітету українського мовного колективу виявився істотним ознака «спосіб виробництва» предмета одягу, для англійського мовного колективу ця ознака взагалі не має ніякого значення. Однак для англійської мови значущим є інший аспект – «виробник предмета одягу», що свідчить про важливість для його носіїв репутації фірми, що виробляє той чи інший товар. Ми припускаємо, що, використовуючи в лінгвокультуреми-найменуваннях одягу бренд фірми, що їх випускає, носії англійської мови як би передають один одному «закодовані повідомлення» про якість товару. У сучасній українській мові дане явище представлено тільки на рівні запозичень знову ж таки з англійської мови (гріндерси, Рібок) і проявляється в основному в розмовній мові.
Також для англійської мови характерна велика порівняно з українською мовою антропоцентричність досліджуваних лінгвокультурем, що проявляється у схильності до використання в найменуваннях одягу власних назв, топонімічних назв і т.п. Це, на наш погляд, свідчить про схильність англійців до конкретизації і детальної класифікації при нареченні предметів навколишнього світу. І, якщо в англійській мові велика частина груп принципів номінації, так чи інакше, пов’язана з властивостями предметів одягу та їх якістю, то носіїв української мови більше цікавить їх «дієва», «активна» сторона (призначення предмета, спосіб його застосування, в результаті якого дії з’явився предмет і т.д.). Це, на нашу думку, відображає загальну тенденцію у формуванні мовних картин світу зіставляються мов. Українська мовна картина світу постає, як картина «дія», англійська мовна картина світу, як картина «ознака».
Схильність до метонімізації, яку проявили обидві мови, має також різну форму вираження: в англійській мові в 27% випадків це модель «місце – предмет», в 17% – модель «людина – предмет» (що є ще одним доказом антропоцентричності англійської мислення), модель «дія – предмет» представлена лише в 2% випадків. У українській мові складається зовсім інша картина: найбільший відсоток (27%) лінгвокультурем утворений за моделлю «дія – предмет», що підтверджує нашу гіпотезу про важливість діяльнісного аспекту для російського мовного менталітету.
В результаті проведеного дослідження, ми прийшли до висновку, що кожна мова є невід"ємною частиною національного менталітету, способу життя і національної історії народу-носія. Єдність мови і культури підтверджується тим фактом, що культурний компонент знаходить своє вираження в специфіці як номінативної системи кожної мови в цілому, так і її окремих ділянок зокрема.
Подальші дослідження в даному напрямі могли б здійснюватися в руслі вивчення взаємовпливу англійської та української мов на систему мотиваційної номінації один одного, а також в рамках вивчення універсальності і специфічності картин світу даних мов. Цікавою також видається розробка даного питання з психолінгвістичної точки зору.
У перспективі зіставне лінгвокультурологічного опис різних тематичних груп лексики могло б проводиться як в синхронічному, так і в діахронічному напрямках. Також можливе вивчення впливу культурних та історичних відносин між народами на перетворення в лексичному складі мов.
Мода існує в тісному зв’язку з іншими явищами позамовної дійсності. Одяг у контексті моди сприймається через призму своєрідної аксіологічної системи, відбувається оцінювання предметів одягу та стилів. До лексичних засобів оцінки в текстах про моду можна віднести:
1) Прикметники з інгерентним оцінним значенням, серед них – слова з загальним значенням “красивий” (a pretty blouse); слова з загальним значенням оптимальності та доцільності (the right pair of shoes), що виражають об’єктивну оцінку; семантичні суперлативи (an awe some vintage pair of jeans), які передають емоційну оцінку. В лексиці моди утворилися скорочені варіанти оцінних прикметників glamorous та fabulous – glam (glam ensemble) та fab (fabpin-onflowers). Інгерентне оцінне значення мають деякі сленгові лексеми (hotdenim, coolflatboots, anedgyoutfit, crazyjeans, afunkylook, groovyjackets).
2) Прикметники з адгерентним оцінним значенням. Слова fashionable, stylish, trendy, trendsetting, popular, modish, kicky (slang for fashionable) мають позитивну конотацію лише в межах системи цінностей, пов’язаних із модою: You will look stylish and chicaned the way you choose to accessorize will show your own personal savvy (Dr.H., March 2001). Фактично в тексті, присвяченому моді, будь-який прикметник, що описує зовнішній вигляд речі, може сприйматися як позитивно-оцінний, якщо такий вигляд на момент мовлення є популярним. Так, у словосполученнях high-heeled stilettos чи a smooth tailored leather jacket прикметники smooth, tailored та high-heeled сприймаються як такі, що мають позитивну конотацію, якщо таке взуття чи такі жакети в моді.
Позитивну конотацію мають прикметники зі значенням новизни та сучасності. В тезаурусі Collins English Dictionary слова current, latest, up-to-date, up-to-the-minute подаються в ряду синонімів до слова fashionable. Відповідно слова passй, overripe в текстах, присвячених моді, виражають негативну оцінку. Автори цих текстів для вираження оцінки застосовують апеляцію до таких цінностей, як жіночність, сексуальність (sexy jeans, a feminine cut), вишуканість, святковість, аристократизм, обраність (a chic leather bag, luxurious ponchos with fur lining sort rims), достаток, насиченість (duffle coating rich boucle, an oversized shirt with the generous cut and comfort of a jacket), комфорт та зручність (cuddly fleece). Відповідно слова на позначення таких антицінностей, як неохайність, зношеність, виражають негативну оцінку (a seedy jacket, a shabby look).
3) Прислівники з позитивною конотацією вживаються для посилення позитивного оцінного значення прикметників (scorchinglychic denim hot pants).
4) За допомогою дієслів оцінка виражається через пряме ставлення мовця до предметів одягу (I love stylish clothing. I hate heels), а також через опис гармонійності чи дисгармонійності образу (These jeans are designed to fit your figure).
5) Іменники на позначення моди та стилю сприймаються як такі, що мають позитивну оцінну сему в контексті моди (This outfit is a lot of fashion).
6) Для позначення оцінки використовуються фразеологічні сполуки, які виражають певну оцінку незалежно від контексту (A girl can never go wrong with pearls), а також такі, що виникли безпосередньо у сфері моди й мають значення “модний” або “старий, немодний” (Those little hand bags are alltherage).
До граматичних засобів оцінки належить використання суперлативів (the most luxurious fabrics, the season’s richest colours), а також уживання словотвірних елементів із суперлативною семантикою (anti-glamorous, designer goodies, super designer, ьber model). Дляпідсиленняпозитивноговраженнявикористовуєтьсястилістичнийприйомнаростаннязуживаннямрізнихзасобіввираженняпозитивноїоцінкиводномуреченні: It’s so pretty, so all-out alluring, that it goes beyond its retro roots (Flair, p. 69).
Одиниці з темпоральним значенням є невід"ємною частиною текстів про моду. Темпоральні значення реалізуються двома способами. Йдеться про належність елементів моди (речей, стилів) до певного історичного чи часового відтинку або ж доречність певних речей (стилів) для окремо взятого часу доби чи пори року (space-age nylon parkas, "70s-style wedge cork sole, the pants of the year, the coziest jacket of the season, summer totes and sandals, night gown). Темпоральні вирази, які позначають конкретні часові проміжки, є нейтральними з погляду оцінного забарвлення.
Тексти про моду часто створюються на основі опозиції now::earlier. Мовні одиниці з пантемпоральним значенням (always) асоціюються, з одного боку, з поняттям classical (вічне), з іншого боку, вони можуть набувати значення long-lasting, firm. Поняття now виражає найбільшу цінність моди – актуальність, належність до поточного моменту. Із now асоціюються такі поняття, як today, fashionable (latest, current) та new. Поняття now має тенденцію зводитися до хвилини / моменту: up-to-date –>up-to-the-minute –>up-to-the moment (The look of the moment is a truly pretty one (Flair, 2001, р. 63). The bigger handbag-of-the-minute is Prada’s bowling bag (Dr.H., June 2000)).
Референція до минулого може виражати як нейтральне порівняння теперішнього моменту з моментом, що пройшов, так і негативну оцінку явищ (застаріле). Проте коли минуле асоціюється з вічним, класикою (vintage, classic, nostalgic, retro), опозиція new::old нейтралізується, оскільки негативна конотація поняття old (застаріле) замінюється позитивною конотацією (вічне, класичне) (Cropped hooded top in a nostalgic reindeer and Christmas tree pattern (Victoria’s Secret, 1998, р. 18). Another retro touch, the sheer sweep of gold across the eyelid… (Flair 2001, р. 63)).
Оскільки 80% інформації сприймається людиною за допомогою зору, вирішальну роль у першому сприйнятті та оцінці відіграє колір. Саме в середовищі легкої промисловості відбувається розробка та номінація нових кольорів. Вторинні назви кольору утворюються за допомогою таких засобів:
ü асоціативної номінації, коли відбувається називання кольору за асоціацією з рослиною (lavender), субстанцією (sand), дорогоцінним камінням чи металом (turquoise), твариною та іншими явищами живої природи (bear, shell), явищами неживої природи(smoke), расами та національностями (ethiop), родом діяльності (navy);
ü суфіксації, коли суфікс додається до іменника, з яким асоціюється колір (rosy, bronzed, pearlish, azurn, opalescent), або до прикметника кольору (greenish, reddened, yellowy);
ü розширення значень прикметників (flaxen, metallic, golden);
ü словоскладання. Серед назв кольору сформувалася модель номінації з елементами –hued, -toned, -tinted, -coloured, -colour, -tone, які за ступенем продуктивності наближаються до семіафіксів (purple-hued, peach-toned, rose-tinted, crane-coloured, silvery-colour, blond-tone т.ін.). Нові назви кольору утворюються за допомогою поєднання простих назв кольорів (blue-red). У середовищі моди та текстильної промисловості виникла традиція поєднувати семантичні похідні для творення складних кольоративів (currant-plumwine). Перший компонент складного кольоративу може бути іменником чи прикметником, що уточнює назву кольору (deep-purple), в тому числі за асоціацією з предметами та явищами (forest-green).
У лексиці моди утворився цілий арсенал модифікаторів кольору, які описують кольори, поділяючи їх на теплі й холодні (Warm colours like red or pink balance out cool tones(Teen, April’94, p.32)), за порами року (Winter palette is being changed gradually by hot spring colours (New Woman, March"88, p. 87)), за інтенсивністю (rich pink, pale blue), за насиченістю (lush tropical earthy colours), за такими якісними характеристиками, як прозорість чи непрозорість (opaque purples), однорідність (solid pale pink), присутність світла та блиску (iridescent shades of pearl and shell). Існують лексичні одиниці, що описують кольори з погляду їх суміжності (Clashing colours of the abstract, flee-market bought painting (Sassy, August"97, p.79)), емоційного впливу на глядача (calming blues, dramatic black), а також надають асоціативні та метафоричні характеристики кольору (burnt orange, wild pink).