Тема 5. Модель товарно-денежного равновесия IS-LM с фиксированными ценами
Модель Вальраса
Національний доход (НД) – це вартісне вираження витрат живої і прибавочної праці в економіці.
НД=ЗП+Пр
Валовий продукт (ВП) – кінцева ринкова вартість товарів і послуг, вироблених у системі.
ВП = НД
У реальних умовах інтереси виробників не збігаються. Домашні господарства витрачають на споживання менше коштів, чим одержують доходів за надавані ресурси. Ця різниця називається заощадженняі носить характер вилучень (кошти, не витрачені на продукт, вироблений у системі). Відповідно фірми витрачають більше коштів, чим отримано від реалізації продукту. Різниця називається інвестиції, носить характер ін’єкцій (додаткові кошти на продукт, вироблений у системі). Інвестиції здійснюються за рахунок заощаджень. Трансформація заощаджень в інвестиції відбувається на фінансових ринках, де діють фінансові посередники. У закритій економіці вилучення = ін’єкціям S = I.
У макроекономіці під інвестиціями мають на увазі кошти, які йдуть на відтворення і приріст основного капіталу в економіці (у т.ч. житлові будинки) і на приріст виробничо-матеріальних запасів (нереалізованих товарів). Перерозподіл капіталу (покупка акцій) інвестиціями не буде. Різниця між всією сумою інвестицій і амортизаційних відрахувань – чисті інвестиції (приріст капіталу в економіці).
При включенні в схему кругообігу держави з’являються нові грошові потоки:
· податки – вилучення коштів з метою формування державного бюджету. Діляться на:
1. непрямі – не залежні від результатів господарської діяльності (ПДВ, акциз, митні збори);
2. прямі:
а) пропорційні – залежні від результатів діяльності (податок на прибуток, прибутковий);
б) автономні – в основному податки на використання ресурсів (земля, майно, комунальний, власники транспортних засобів).
· трансферти –однобічні безтоварні грошові потоки, що представляють собою повернення коштів з метою виконання соціальних програм державою (пенсії, стипендії, лікарняні).
· субсидії –однобічні грошові потоки з метою стимулювання діяльності державних підприємств.
· державні видатки –видатки держави на товари і послуги, що необхідні для виконання державних функцій (зарплата держслужбовців).
· державні позики – кошти, отримані від реалізації державних цінних паперів і інших зобов’язань для фінансування дефіциту держбюджету.
Включення в схему впливу іноземних економік формує такі грошові потоки як:
· експорт – приплив коштів при реалізації товару за кордон;
· імпорт – відтік коштів за товар, вироблений за кордоном;
· чистий приплив (відтік) капіталу – у результаті продажу-купівлі акцій, репатріації прибутку, іншої форми обміну коштів.
У загальній схемі кругообігу виділяють вилучення (заощадження, податки, імпорт) і ін’єкції (інвестиції, держвидатки, експорт).
Аналіз замкнутої схеми кругообігу дозволяє сформулювати 2 макроекономічні тотожності:
1) доходи системи = видаткам.
Y = E
Y = C + I + G + (X - M)
X - M = NX - чистий експорт.
С - витрати на споживання
І - інвестиції
G - держвидатки
2) ін’єкції = вилученням (заощадження = інвестиціям).
S = I
Під заощадженнями маються на увазі заощадження всіх економічних агентів системи:
S = SЧ + SG + SNX (приватні, державні, закордонні)
SЧ = (Y + TP + N – T) – C (національний доход, трансферти, відсотки по державному боргу, податки, споживання)
SG = (T – TP – N) – G (G – держвидатки)
SNX = M – X = -NX (імпорт, експорт, чистий експорт);
2. Аналіз економічного кругообігу у відкритій економіці без участі держави.
При аналізі вирішуються наступні завдання:
1) побудувати діаграму грошових потоків, що характеризують задану систему;
2) сформувати макроекономічні рахунки, що характеризують доходи-видатки кожного економічного агента;
3) побудувати матрицю кругообігу, що характеризує доходи-видатки системи в цілому;
4) розрахувати макроекономічні показники.
Фирмы оплачивают домашним хозяйствам потребленные ресурсы на 100 ед. и создают фонд амортизации 10 ед. ДХ 70% ед. дохода используют на потребление, а 25% сберегают. Экспорт продуктов в системе 30 ед., импорт – 20 ед. Бестоварный денежный обмен ДХ составляет перечисление 10 ед. и получение 5 ед. Валовые инвестиции 30 ед.
1)
NX (+) «<-»
NX (-) «->»
ΔZ = ДЗГ – РЗГ = (М+Zai) – (Х+Zia) = (20+10) – (30+5) = -5.
2)
| Счет №1 | Счет №2 | Счет №3 | Счет №4 | |||||||
| Фирмы | ДХ | Заграница | Фин. рынок | |||||||
| Р | Д | Р | Д | Р | Д | Р | Д | |||
| НД=100 | С=70 | С=70 | НД=100 | Zia=5 | Zai=10 | ΔZ=5 | S=25 | |||
| М=20 | Х=30 | S=25 | Zia=5 | Х=30 | М=20 | Iв=30 | АО=10 | |||
| АО=10 | Iв=30 | Zai=10 | ΔZ=5 | |||||||
| Σ=130 | Σ=130 | Σ=105 | Σ=105 | Σ=35 | Σ=35 | Σ=35 | Σ=35 |
3)
| Р Д | Ф | ДХ | ФР | Загр | Σ |
| Ф | – | С=70 | Iв=30 | Х=30 | |
| ДХ | НД=100 | – | – | Zia=5 | |
| ФР | АО=10 | S=25 | – | – | |
| Загр | М=20 | Zai=10 | ΔZ=5 | – | |
| Σ | – |
4)
1) Объем продукта, произведенного в системе
ВВП = НД+АО=100+10=110
ВВПр = С+I+NX=70+30+(30-20)=110
Iч = Iв–АО=30-10=20
3. Система макроекономічних показників у відкритій економіці з державним регулюванням.
До найважливіших макроекономічних показників належать:
ВВП – ринкова кінцева вартість продукції, виробленої в країні за звітний період всіма суб’єктами підприємницької діяльності, у тому числі й іноземними. ВВП визначається трьома способами:
1) виробничий у рамках системи національних рахунків (СНР), використання якої Україна прийняла в 1993 році; 9 галузей, 100 підгалузей, 5 секторів. 
;
j - 5 секторів, на які розділена економіка;
ВДВ - валова додана вартість, сформована в кожному секторі.
ВДС = ВП - ПП (валовий продукт - проміжний продукт (матеріали, сировина, комплектуючі)),
Тk – непрямі податки (ПДВ, акциз).
2) за видатками ВВП = C + G + I + NX
3) за доходами ВВП = АВ + ЗП + П + Дс + Р + N + Тk – Дот
АВ – амортизаційні відрахування,
ЗП – зарплата з відрахуваннями,
П – корпоративний прибуток,
АТ + ЗП + П – факторні доходи,
Дс – змішані доходи дрібних власників,
Р – рентні платежі (оренда),
N – відсотки за кредит,
Дот – дотації, субсидії, податки держави;
ВНП – ринкова вартість кінцевого продукту, виробленого громадянами даної країни як на її території, так і за кордоном.
ВНП = ВВП + Дгромадян за корд – Діноземц. усередині країни
ЧНП = ВНП - АВ (чистий національний прибуток)
НД = ЧНП - Тk + Дот – дохід домашніх господарств за надані ресурси, Y
Особистий дохід – дохід формований на рівні фізичних осіб;
ОД = НД – ВС – Пнп – Тпр + ТR
ВС – відрахування на соцстрах;
Пнп – нерозподілений прибуток;
Тпр – прямі податки (податок на прибуток).
Дохід у розпорядженні – РД(Yd) – по відомості
Yd = ОД – Тпд – ННП;
Тпд – прибутковий податок;
ННП – неподаткові платежі (штрафи, пеня);
РД використовується з двома цілями – споживання ф заощадження. РД = C + S
Макроекономічні показники можуть бути визначені як у цінах поточного періоду – номінальні показники, так і в цінах базового періоду з метою зіставлення – реальні показники.
; 
(P = P1 – P0)
P < 1 – ціни зменшилися в порівнянні з базовим періодом. Процес розрахунку реального показника називається інфлювання.
P > 1 – процес називається дефлювання – індекс цін називається дефлятором ВНП.
Індекс цін визначається шляхом аналізу зміни цін по фіксованій кількості продуктів, що входять у споживчий кошик.
Існує:
1) індекс Ласпейреса 
; P¯
– ціни на і-й продукт у поточному й базовому періоді.
– обсяг споживання і-го продукту в базовому періоді.
Цей індекс занижений (підвищений рівень життя).
2) індекс Пааше; 
;
3) індекс Фішера; 
Тема 3. Класична і неокласична теорія макроекономічної рівноваги
1. Поняття макроекономічної рівноваги.
2. Умови макроекономічної рівноваги при вільній конкуренції.
3. Рівновага на національних ринках:
а) ринок праці;
б) фінансовий ринок;
в) грошовий ринок;
г) товарний ринок.
4. Загальна модель макроекономічної рівноваги в умовах вільної конкуренції.
1. Поняття макроекономічної рівноваги.
Незалежно від типу економічної системи зіткнення інтересів виробників і споживачів відбувається при стійкому (нормальному) стані економіки. Цей стан відповідає макроекономічній рівновазі, що проявляється в збалансуванні попиту та пропозиції, виробництва і споживання, доходів і видатків. Зовнішні впливи можуть приводити до порушення такої рівноваги. Механізм, що є здатним повернути систему в стан стійкої рівноваги, є предметом різних наукових напрямків:
1. класична школа (теорія вільної конкуренції) - з XVII ст. до 20-х років XX ст.
2. кейнсіанство – Дж. Кейнс – теорія державного регулювання економіки: 30-ті роки ХХ ст.
3. ліберальний монетаризм – 60-ті роки XX ст.
4. сучасна неокласична теорія – 80-ті роки XX ст.
5. неокейнсіанство.
2. Умови макроекономічної рівноваги при вільній конкуренції.
Характерними рисами класичної теорії є:
1) Використання елементів мікроекономічного аналізу і зокрема виробничої функції (Y = f(B;K;T;A), А – технологічний процес). Функція Кобба-Дугласа: Y = A Kα Tβ; α + β = 1 (зв’язок еластичний);
2) Характеристика рівноваги на всіх національних ринках у формі попиту та пропозиції. При цьому сукупний попит та сукупна пропозиція на ринку – це функція ціни.
AD = f(P) - сукупний попит; AS = f(P) - сукупна пропозиція.
Завжди існує таке позитивне значення ціни, коли AS = AD. Умова такої рівноваги будь-якому ринку ілюструє «хрест Маршалла»;
Модель AD-AS
3) Основою класичної теорії є закон Сея: обсяг товару створює рівно такий дохід, що достатній, щоб викупити весь представлений на ринок товар: Y = E (сукупний видаток = сукупний дохід). Інакше кажучи, первинною є пропозиція. І завжди знайдеться попит, що поглине всі виставлені на ринку товари. Тобто, теоретично за певних умов ринок може повністю очиститься від товарів;
4) Економіка функціонує в умовах вільної конкуренції і невтручання держави.
Обсяг випуску в економіці визначається тільки обсягом залучених ресурсів і завжди дорівнює потенційному. Ринок сам усуває порушення рівноваги за рахунок гнучкості ставки відсотку і реальної зарплати. Втручання держави є тільки шкідливим. За нею залишаються «королівські» функції (охорона, охорона здоров’я, освіта). Зміни в споживчих видатках не можуть привести до зміни сукупного попиту, оскільки всі заощадження відразу трансформуються в інвестиції, і споживчий попит компенсується виробничим: AD = C + I, I = S;
5) Економіка завжди працює в умовах повної зайнятості; кризи неможливі. Будь-які зміни сукупної пропозиції приведуть до росту цін, а ті еластично пов’язані з реальною зарплатою, що буде стимулювати зайнятість в економіці, а отже, і повернення до рівноваги.
3. Рівновага на національних ринках.
а) Ринок праці
На ринку праці попит на працю – сукупний попит всіх виробників або їхня можливість надати робочі місця. Є зворотною функцією від реальної зарплати.
DL = f(ωr); 
Пропозиція праці – поведінкова функція і являє собою бажання працівників надавати свою працю виробникам при тому або іншому рівні реальної зарплати. Ця функція – пряма.
SL = f(ωr ); 
Рівновага на ринку має вигляд:
L0 – повна (ефективна) зайнятість. ωre – природна ставка зарплати реальний рівень оплати праці, що дозволяє працівникові і його родині задовольняти свої потреби. Рівновага стійка. L1-L2 – безробіття очікування.
Така рівновага справедливо для короткострокового періоду. У довгостроковому періоді пропозиція праці повністю еластична ставці природної зарплати, внаслідок зміни демографічної ситуації в країні.
Умова повної зайнятості визначає і умову рівноважного обсягу випуску в економіці, оскільки в короткостроковому періоді земля і капітал – поняття постійні, а змінюваним фактором є тільки праця.
б) Фінансовий ринок
У класиків уперше аналізується фінансовий ринок або ринок капіталу, на якому відбувається трансформація заощаджень в інвестиції. На цьому ринку як попит виступають інвестиції, а пропозиція – заощадження. Ціною виступає ставка позичкового відсотка, сформована на грошовому ринку. S=f(i); I=f(i). Заощадження – пряма функція, оскільки суспільство зберігає з метою одержати дохід. Інвестиції – функція зворотна, оскільки в цьому випадку ставка відсотка виступає як плата за надання інвестицій у розпорядження підприємств.
В) Грошовий ринок
Гроші зазвичай виконують три функції: міра вартості, еквівалент обміну, засіб нагромадження. Класична теорія розглядає функцію грошового ринку тільки в рамках обмінних операцій. Нагромадження багатства виділяє фінансовий ринок. Класична теорія грошового ринку базується на принципі дихотомії (нейтральність грошей), тобто нездатності їхнього впливу ні на один реальний економічний показник. У їхньому уявленні, в економіці існують реальні потоки товарів і послуг і ізольовані від них грошові потоки, основна функція яких – обмінні операції. Ця точка зору найбільше повно відображається рівнянням обміну Фішера: 
де М – обсяг грошової маси, V – швидкість її обороту, P – рівень цін, Yr – реальний обсяг випуску в економіці (ВВП). Якщо Yr визначається обсягом ресурсів, V не залежить від кількості грошової маси, то загальна пропозиція грошей і рівень цін міняються в одному напрямку.
Функцію попиту на гроші більш повно відображає рівняння Маршалла, що утворюється при діленні обох частин на V:
Коефіцієнт k характеризує частку доходу, що суспільство вважає за доцільне зберігати у формі наявної грошової маси. Права частина рівняння – попит на гроші або їхня кількість, необхідна для здійснення ділових угод, ліва – пропозиція грошової маси, установлювана урядом і Центральним банком.
Рівновага вважається стійкою, тому що будь-які зміни в грошової маси компенсуються рівнем цін.
Г) Товарний ринок
Особливістю рівноваги на товарному ринку є базування на законі Сея (первинності пропозиції, обсяг якої не залежить від рівня цін, а визначається обсягом залучених ресурсів).
Сукупний попит на товарному ринку визначається як попит всіх економічних агентів і являє собою спадаючу функцію від загального рівня цін.
Ця залежність визначається більш складно, ніж у мікроекономіці, оскільки видатки одних економічних агентів, що входять у структуру попиту, можуть бути доходами інших економічних агентів. AD=C+I+G+NX
Ціновий фактор сукупного попиту пояснюється трьома причинами:
1) ефект процентної ставки.
2) ефект багатства. При рості рівня цін нагромадження громадян і виробничі нагромадження на покупку дорогих товарів знецінюються, скорочуючи споживання інвестицій.
3) ефект імпортних закупівель. Підвищення цін на внутрішні товари приводить до переорієнтації на імпорт. / 
Сукупний попит – величина, зворотна рівню цін. Ставка позичкового відсотка, установлена на грошовому ринку, не впливає на величину сукупного попиту, а тільки визначає пропорції розподілу споживання й інвестицій. AD=C+I
4. Загальна модель макроекономічної рівноваги в умовах вільної конкуренції.
Загальна модель макроекономічної рівноваги в класичній теорії являє собою логічний зв’язок між національними ринками і визначення того впливу, що підтримує рівновагу на основному (товарному) ринку.
Будь-які порушення рівноваги на товарному ринку приводять до коливань рівня цін, які відновлюються гнучкою зміною реальної зарплати, що підтримує умову повної зайнятості, і ставки позичкового відсотка, що підтримує структуру сукупного попиту.
Тема 4. Теорія державного регулювання економіки Дж. Кейнса
1. Теорія ефективного попиту.
2. Найпростіша функція споживання і заощадження Кейнса.
3. Повна функція інвестицій.
4. Модель «витрати-випуск». Поняття мультиплікатора.
5. Модель «вилучення-ін’єкції».
6. Державне регулювання економіки. Вбудовані стабілізатори і мультиплікатор збалансованого бюджету.
1. Теорія ефективного попиту.
Криза 30-х рр. 20 ст. показала, що рівновага може встановлюватися і при неповній зайнятості. При цьому механізм конкурентної боротьби не в змозі змінити сформовану рівновагу в економіці.
Дж. Кейнс у роботі «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» висунув нову теорію рівноваги і механізми її регулювання (кейнсіанська теорія державного регулювання). За Кейнсом, ціною рівноваги є не загальний рівень цін, а цінність попиту та пропозиції. Ціна пропозиції (PS) – це планова виручка, що виробник бажає одержати за свою продукцію. Ціна попиту (PD) – фактична виручка, що споживачі викладають за придбаний товар.
Точка Е - точка ефективного попиту, що визначає умови рівноваги. Ліворуч - зростаючий прибуток, що стимулює виробників збільшувати обсяг випуску. Рівновага стійка. При цьому ціна пропозиції наперед задана існуючою технікою і технологією, а величина попиту - функція гнучка. Тільки попит визначає умови рівноваги (суперечить закону Сея).
Графічно в моделі AD-AS положення Кейнса відображається в такий спосіб:
Обидва підходи до формування рівноваги є правомірними. Класичний підхід справедливий в умовах довгострокової рівноваги, а кейнсіанський - короткострокової. Основним у теорії Кейнса є попит.
2. Найпростіша функція споживання й заощадження Кейнса.
Кейнс встановив, що заощадження - це не функція від процентної ставки, а те, що залишається від доходу у розпорядженні після здійснення всіх споживчих витрат. При цьому споживання росте із зростанням доходу у розпорядженні (основний психологічний закон Кейнса). Ріст споживання повільніший, ніж темп росту розташовуваного доходу.
Найпростіша функція споживання за Кейнсом:
C=C0+MPC·Yd,
де C0 – автономне споживання, що здійснюється суспільством навіть при відсутності доходу;
MPC – гранична схильність до споживання, 0< 
<1;
Yd – дохід у розпорядженні, Yd=YНД -T+TR.
Графічно функція споживання:
Функція заощадження за Кейнсом:
Yd=C+S
S=Yd -C
S=Yd -C0 –MPC·Yd
S= -C0+ ( 1-MPC)Yd
S= -C0+MPS·Yd
де MPS – гранична схильність до заощадження, 0< 
<1
MPC+MPS=1.
Графічно функція заощадження:
Лінія під 45° характеризує умову рівноваги. Така форма представлення рівноваги – найпростіший хрест Кейнса. У точці Е дохід дорівнює споживанню. Уліво – життя в борг. SE=0.
3. Повна функція інвестицій.
У Кейнса трохи інший погляд і на функцію інвестицій. Він розділяє інвестиції на автономні і стимульовані (індуковані). Стимульовані інвестиції обумовлені ростом попиту на товари і послуги внаслідок росту НД. Ріст НД може бути здійснений тільки за рахунок приросту основного капіталу в економіці. Iст = f(Y). По своїй суті індуковані інвестиції – це інвестиції чисті. Iст = b( Yn-Yn-1), Yn, Yn-1 – дохід, отриманий у звітному і попередньому періодах, b= 
–акселератор, показує скільки одиниць основного капіталу необхідно для виробництва одиниці продукту.
В умовах, коли обсяг випуску у звітному періоді менше, ніж у попередньому, величина 
.
Автономні інвестиції не залежать від доходу. Вони здійснюються за умови, що сукупний попит – величина постійна (AD=const). Їхня величина визначається реальною процентною ставкою на грошовому ринку і прибутковістю інвестицій.
Найпростіша функція автономних інвестицій:
,
де I0 – технологічні інвестиції, без здійснення яких неможливий технологічний процес,
d – коефіцієнт чутливості інвестицій до процентної ставки,
r – реальна процентна ставка на грошовому ринку.
r<R, де R – прибутковість інвестиційних проектів.
r визначає ту кількість інвестиційних проектів, що може бути реалізована.
4. Модель «витрати-випуск». Поняття мультиплікатора.
Умову рівноваги в економіці можна розглядати як AD=AS. За умови, що пропозиція наперед задана існуючою технікою і технологією (AS=Y), а найпростіший сукупний попит можна представити AD=C+I,
C=C0+MPC·Yd
I=I0
AD=C0+MPC·Yd+I0
Y=C0+MPC·Yd+I0 –умова рівноваги.
Графічно умову рівноваги можна одержати, зіставляючи планові і фактичні витрати:
У точці Е фактичні витрати рівні запланованими, а інвестиції дорівнюють заощадженням.
Обсяг випуску Y0 у точці Е забезпечує макроекономічну рівновагу. Це положення стійке. Вправо від точки Е – у точці Y1 – планові витрати на випуск продукції починають перевищувати фактичні на величину незапланованих інвестицій. Y1=AS=C+I0+Iнп. Незаплановані інвестиції будуть реалізовуватися в запаси товарно-матеріальних цінностей, що буде стимулювати повернення в точку рівноваги. Уліво від точки Е – у точці Y2 – з’явиться нестача інвестицій. Це буде вести до скорочення виробничо-матеріальних запасів, що стимулює повернення до точки рівноваги.
Рівновага в точці Y0 не збігається з потенційним обсягом випуску, що легко перевірити по виробничій функції. За Кейнсом, рівновага може встановлюватися і при наявності безробіття в економіці.
Аналіз статистичних даних показав, що будь-які збільшення автономних витрат в економіці ведуть до більшого приросту доходу, чим приріст автономних витрат, що їх визиває. Це називається ефектом мультиплікатора і пояснюється тим, що спочатку отриманий приріст доходу споживається не повністю, а в розмірі граничної схильності до споживання. Друга частина реалізується у формі інвестицій і йде на збільшення доходу.
Ефект мультиплікатора легко ілюструється графічно (модель « витрати-випуск»):
EAB - прямокутний, рівнобедрений.
; m>1;
– приріст доходів;
– приріст витрат.
Алгебраїчно Y=C0+MPC·Yd+I0 – функція сукупного попиту.
C0, I0 – автономні.
– мультиплікатор автономних інвестицій (витрат).
5. Модель «вилучення-ін’єкції».
Елементом планових видатків, що змінюється, є планові інвестиції. По своїй суті вони визначаються величиною заощаджень в економіці. Умову рівноваги можна визначити, порівнюючи величину планових інвестицій з їхньою фактичною величиною (заощадження і фактично реалізовані інвестиції).
Модель «вилучення-ін’єкції»:
Інвестиції – ін’єкції в економіку, заощадження – вилучення.Модель «вилучення-ін’єкції» визначає умову макроекономічної рівноваги, виходячи із другої макроекономічної тотожності I=S.
6. Державне регулювання економіки. Вбудовані стабілізатори і мультиплікатор збалансованого бюджету.
Включення держави в економіку формує систему податкових і трансферних відносин. Функція сукупного попиту в цьому випадку:
AD=C0+MPC·(Yd –T+TR)+I0+G0.
Якщо врахувати, що податки стягуються пропорційно отриманому доходу T=t·Y, то:
AD=C0+MPC·TR +MPC·Yd (1–t)+I0+G0.
Вплив держави на величину сукупного попиту проявляється подвійно: у формі зміни державних витрат і податків.
Збільшення держвитрат зрушує криву AD догори.
Зниження податкової ставки також збільшує сукупний попит, але при цьому змінює кут нахилу кривої.
Мультиплікатор автономних витрат при участі держави змінюється:
Y=AD= C0+MPC·TR +MPC·Yd (1–t)+I0+G0.
C0+MPC·TR +I0+G0 – автономні.
; 
.
Якщо вводимо державу, з’являються T, TR, G0.
Закордон впливає на сукупний попит величиною чистого експорту. NX визначається як функція від доходу NX=NX0 – n·Y, де n – гранична схильність до імпортування.
Y=AD= C0+MPC·TR +MPC·Yd (1–t)+I0+G0 +NX0 – n·Y.
– повний мультиплікатор при відкритій економіці за участю держави.
Аналізуючи функцію сукупного попиту, можна сформувати мультиплікатори різних складових попиту:
1) Мультиплікатор держвитрат: 
;
2) Мультиплікатор трансферних платежів: 
;
3) Податковий мультиплікатор: 
.
Якщо видатки не автономні, а залежать від доходу, визначити їхній вплив через мультиплікатор не можна.
Держбюджет формується на рахунок податкових надходжень, компенсуючи зменшення споживчих видатків держвитратами. Перевищення держвитрат над доходами бюджету (бюджетний дефіцит) стимулює споживчий попит і навпаки - профіцит бюджету пригноблює споживчий попит.
Автоматичне повернення до умови рівноваги забезпечується прогресивною податковою ставкою і прогресивною системою трансферних платежів, які називаються вбудованими стабілізаторами.
– повна податкова функція;
– повна функція держвитрат.
γ - схильність збільшення трансферних виплат до доходу.
В умовах бездефіцитного бюджету відбувається стимулювання економічного росту, а величина зростання називається мультиплікатором збалансованого бюджету mBS.
; 
;
; 
.
Тема 5. Модель товарно-денежного равновесия IS-LM с фиксированными ценами
1. Условие равновесия товарного рынка (модель IS).
2. Равновесие на денежном рынке (модель LM).
3. Общее условие товарно-денежного равновесия.
4. Бюджетно-налоговая (фискальная) экспансия.
5. Кредитно-денежная (монетарная) экспансия.