Тема Гендерна соціологія як наука

Загальна кількість годин: 4

Лекції: 2 год.

Семінар: 2 год.

 

 

План заняття:

1. Гендерна соціологія: об’єкт, предмет, категорійний апарат, функції

2. Основні напрями гендерних досліджень

3. Методи дослідження гендерної соціології

 

Графік проведення заняття

Вступ – 5 хв.

Експрес-опитування за попередньою темою – 5 хв.

1 питання – 25 хв.

2 питання – 20 хв.

3 питання – 15 хв.

Висновки – 10 хв.

 

1. Гендерна соціологія: об’єкт, предмет, категорійний апарат

Гендерні дослідження розпочались в західноєвропейських країнах, США та Канаді з середини 70-х років XX ст. Починаю­чи з цього часу, проблемі статевих відмінностей в світовій літе­ратурі присвячується до 1,5 тис. наукових публікацій щорічно.

Саме поняття "гендер" у сучасному розумінні означає "співвідношення людей різної статті", українською мовою дос­лівно "рід" (чоловічий, жіночій, середній). Сьогодні термін "ген­дер" застосовують для опису різноманітних перетворень у суспільстві та державі, оскільки вони відбуваються під впливом особистості чоловіка й жінки та їхніх відносин.

«Гендер" відрізняється від поняття "стать" (англійською "зех"), що використовується для позначення фізіологічних відмінностей осіб. Стать задається природно, гендер - соціально та зумовлений він культурою суспільства в конкретний історичний період.

Поняття "гендер" означає рольові соціальні очікування від представників кожної статті. Але на відміну від поняття "стать", воно стосується не біологічних особливостей, за якими різнять­ся чоловіки та жінки, а соціально сформованих рис. Тобто якщо зі статтю пов'язані лише фізичні відмінності будови тіла, то з гендером - психологічні, соціальні, культурні відмінності між чоловіками та жінками

У найширшому розумінні гендер можна виз­начити як змодельовану суспільством та підтримувану соціаль­ними інститутами систему цінностей, норм і характеристик чо­ловічої й жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та відносин жінок й чоловіків, набутих ними в процесі со­ціалізації.

Загалом, гендер - досить складне поняття. У наукові літера­турі воно вживається у кількох значеннях:

· як соціально-рольова та культурна інтерпретація рис осо­бистості та моделей поведінки чоловіка й жінки, на відміну від біологічної;

· як набуття соціальності індивідами, що народилися в біо­логічних категоріях жіночої або чоловічої статей;

· як політика рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, а також діяльність зі створення механізмів щодо її реалі­зації.

Вважається, що термін "гендер" вперше був запроваджений у науковий оббіг американським психоаналітиком Робертом Столлером у праці "Стать і гендер: про розвиток мужності та жіночності" (1968 р.). «Гендер" він розглядав як поняття, що ви­ражає біологічні, соціальні, культурні особливості, незалежні від тих, що тлумачать біологічну стать. Тому не обов'язково пов'я­зувати буття жінки із жіночністю, а буття чоловіка з мужньою поведінкою. Такий підхід підтримало багато соціологів, особли­во феміністичного спрямування. Саме цей підхід започаткував новий напрям соціальних досліджень — гендерних.

Гендерна соціологія - галузь соціології, що вивчає закономірності диференціації чоловічих і жіночих ролей, статеві відмінності на всіх рівнях та їх вплив на людське існування, співіснування, на особливості соціальної організації, специфіку чоловічої та жіночої соціальних спільнот (Вербець В.В. та ін. «Соціологія»).

Гендерна соціологія – це спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає процеси розвитку та соціальної взаємодії чоловічої та жіночої спільнот, аналізує еволюцію їхніх соціальних статусів та стосунків з урахуванням культурних відмінностей та стереотипів, а також розглядає вплив біопсихологічних особливостей статі на поведінку та свідомість чоловічої та жіночої частини суспільства (Силласте Г.Г., д-р філос. наук).

Предмет гендерної соціології – соціальний статус чоловіків і жінок в суспільстві, його еволюція під впливом конкретних умов (історичних, політичних, економічних). Її об’єкт – чоловіки і жінки як дві великі соціально-демографічні групи, які розрізняються соціальним статусом та рольовими функціями, особливостями психологічної структури, поведінки та свідомості.

Головним інтересом гендерної соціології є проблематика, яка раніше вважалась другорядною: сфера повсякденного, інтимного (гендерні ролі, домашні обов'язки, шлюб і т.і.). Значна увага зосереджена на теоретичному аналізі нерівноваги, незбалансованості становища жінки й чоловіка та їхніх мож­ливостей і шансів у самореалізації, самоствердженні та само­розвиткові.

Аналіз досліджень з гендерної соціології може сформувати хибне уявлення про те, що основне завдання гендерної соціології полягає в осмисленні радикальних змін становища жінки, зміцнення і розширення жіночого початку в суспільстві. Однак, гендерні дослідження не є суто жіночими. Вони вивчають соціальне життя обох статей, їхню поведінку, ролі, характеристики, спільне й відмінне між ними, соціальні взаємовідносини статей.

Гендерні дослідження — дослідження соціальних та соціаль­но-психологічних особливостей жінок або чоловіків. Це дослід­ження засобів відображення соціального розуміння статевих відмінностей.

Сьогодні гендерні дослідження набули статусу академічної дисципліни в американських та європейських університетах. Наприклад, дослідження з проблем жінок стали частиною освітніх та дослідницьких програм у США, Франції, Великоб­ританії, Канаді та інших країнах. Наукове дослідження й вив­чення гендеру все більше поширюється в академічних центрах України, в яких вивчення гендерної проблематики було запо­чатковане в 1990-ті роки. За період свого існування центри жіно­чих та гендерних досліджень підготували літературу з жіночої та гендерної проблематики. Серед них праці Т. Мельник «Гендер­на політика в Україні», Л. Лавриненко "Женщина: самореализация в семье и обществе (гендерньш аспект)", Л. Смоляр «Ген­дерна демократія - стратегія XIX ст.", К.Левченко "Права жінок: зміст, стан та перспективи розвитку" та інші.

До категоріального апарату гендерної соціології, крім понят­тя "гендер", належать: "стать", "фемінність", "маскулінність", "андрогінність", "сексизм", "біархат", "патріархат".

Поняття "маскулінність" (лат. Тазсиїіпиз - чоловічий, тут - мужність, сила) та "фемінність" (лат. Гетіпа - жінка, самка, тут - жіночність). Вони позначають відмінні психологічні характери­стики, історично сформовані особливостями культури певного суспільства.

Маскулінність розглядають як сукупність фізичних якостей, моральних норм і поведінкових особливостей, власти­вих будь-якому чоловікові від народження. Так, масуклінність асоціюється з активністю, незалежністю, самовпевненістю тощо. Останніми роками в українському академічному, політичному та публічному дискурсах спостерігається посилення уваги до питань, пов’язаних з чоловіками. Цю проблематику активно досліджують і соціологи. Так, в професійному журналі «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» (2011, №1, С. 79 - 94) можна ознайомитися з публікацією Т. Бурейчак (канд. соціол. наук, ЛНУ ім.. І. Франка) «Погані часи для чоловіків? Соціологічні інтерпретації кризи маскулінності».

Фемінність — це характеристики, пов'язані з жіночою статтю, що охоплюють: пасивність, м'якість, лагідність, чуйність, емоційність тощо, а також характерні форми поведінки в кож­ному конкретному суспільстві.

Вищий рівень споріднення рис маскулінності та фемінності, досягнутий однією особою, свідчить про її андрогінність (грецкою - двостатевий). Вона означає індивідуальну здатність особи залежно від кон­кретних ситуативних умов діяти водночас по-жіночому і по-чоловічому. Поняття "андрогінність" з'явилось у літературі в 70-х роках. Американський психолог Сандра Бем була першою, хто розробив опитувальник з вимірювання андрогінності. Її дослід­ження показали, що майже третина дорослих людей мають ви­сокі показники одночасно фемінності й маскулінності. Також виявилося, що андрогінні люди є більш гнучкі і легше адапту­ються до оточуючого середовища, ніж ті, чиї показники були зміненими в бік маскулінності. Наприклад, люди, які демон­струють традиційні норми маскулінної поведінки, схильні до аг­ресивної поведінки і не схильні до співпереживань та ніжності. Ті, хто поводиться у традиційно фемінній манері вільніше вияв­ляють теплі почуття, співпереживання і ніжність, проте вони менш схильні до демонстрації наполегливості та незалежності. Андрогінні люди можуть бути незалежними і сильними та вод­ночас м'якими і добрими, в залежності від ситуації.

На відміну від андрогінного, маскулінний тип гендерної ролі призводить до негативних суспільних явищ. З досліджень україн­ського соціолога Н.Лавриненко (канд.. соціол. наук, Інститут соціології НАН України) видно, що домінування "чоло­вічого" в культурі призводить до культу сили в суспільних відно­синах. Принцип насильства, який властивий маскулінному світогляду, переноситься на взаємовідносини людини і приро­ди, батьків і дітей, жінок і чоловіків. Рекомендую ознайомитися зі ст. «Гендерні відносини в українській родині», яка надрукована у журналі «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» (2010, №1, С. 138 – 162).

Сексизм (лат. Зехиз - стать) - дискримінація людей за озна­кою статі. Патріархат визначається як сімейна, соціальна, ідеологіч­на та політична система, в якій жінка та жіноче завжди підпоряд­коване чоловікові та чоловічому. Дана категорія є однією з найу­живаніших у фемінізмі. На відміну від патріархату, біархат є формою суспільного устрою, за якого чоловіки та жінки мають рівне становище в суспільстві.

Функції (запропонувати студентам висловити свою думку щодо змісту цих функцій):

- першорядні: інформаційна, прикладна, світоглядна, управлінська, прогностична;

- другорядні: інформаційна, оціночна, культурна, описова.