Предмет, об’єкт та суб’єкти мікроекономіки та основні поняття

 

Предметом мікроекономіки є економічні відносини, пов’язані з ефективним використанням обмежених ресурсів, прийняття рішень окремими економічними суб’єктами в умовах економічного вибору. При цьо­му передбачається, що економічний суб'єкт — це раціональний індивід, метою якого є досягнення максимальних результатів при даних витратах на ресурси або мінімізація витрат при досягненні поставленої цілі.

Об’єктом досліджень є поведінка та економічна діяльність господарюючих суб’єктів, тобто процес розробки, прийняття і реалізація рішень для досягнення мети в умовах обмежених ресурсів.

Центральні суб’єкти мікроекономічних досліджень:

1. Споживач – це фізична особа, представник домогосподарства, який на ринку готової продукції виступає як основний покупець товарів, а на ринку ресурсів – як продавець факторів виробництва.

Домогосподарства – це економічна одиниця, це група людей, які об’єднують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. Вони забезпечують економіку ресурсами і використовують зароблені при цьому кошти на поточне споживання та заощадження з метою перспективного задоволення своїх потреб.

2. Фірма(підприємство) – це економічна одиниця, яка виробляє товари чи послуги, самостійно приймає рішення щодо випуску продукції, придбання ресурсів, збуту продукції з метою отримання прибутку.

Терміном «фірма» об’єднують різних суб’єктів: велику корпорацію і дрібне фермерське господарство. Фірма може бути одночасно виробником товарів, їх продавцем, споживачем ресурсів, інвестором.Аналогом терміну «фірма» є термін «підприємство», але останній вживають для характеристики фірми як виробника продукції.

3. Держава– у мікроекономіці розглядається як сукупність органів влади, що є координатором та регулятором економічного життя.

В мікроекономіці передбачається, що кожен гос­подарюючий суб'єкт намагається максимізувати: споживач — за­доволення своїх потреб, фірма — прибуток, держава — рівень до­бробуту населення.

До економічної діяльності людей спонукає потреба в споживанні різних благ. Потреби як визначальний чинник доцільної поведінки економічних суб’єктів є однією з фундаментальних категорії економічної науки.

Потреба– це внутрішні спонукальні стимули діяльності людини, це стан незадоволення, який людина хоче змінити, або стан задоволення, який вона хоче продовжити.

Економічна теорія займається дослідженням матеріальних потреб, які е бажанням споживачів отримати товари та послуги, що приносять їм задоволення.

Види матеріальних потреб:

1. Індивідуальні, вони поділяються на первинні (базові), які за своєю природою є фізіологічними, пов’язані з самим існуванням людини та на вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації (комфортне житло, інформація та ін.)

2. Суспільні потреби – це товари і послуги, призначені для задоволення колективних потреб (школи, лікарні, автомобільні дороги, залізниці, лікування та ін.).

Одночасно задовольнити всі потреби неможливо, тому людина кожного разу повинна вирішувати яку потребу задовольнити тепер, а яку пізніше. Найважливіша ознака потреб є їхній динамічний характер, тому потреби безмежні. Економічний та духовний прогрес людства стимулює появу нових потреб.

Благо– будь-який засіб для задоволення потреб. Це поняття більш широке, ніж поняття «товари і послуги», останні можна одержати лише шляхом купівлі-продажу, у той час як споживання благ не завжди пов’язані з обміном.

Економічне благо – це засоби задоволення людських потреб, які створені людською працею та кількісно обмежені.

Види економічних благ

1. Комплементарні блага, або взаємодоповнюючі – тільки в сукупності можуть задовольнити потребу, тобто використовуються споживачем одночасно (номерний знак – автомобіль, лижі – кріплення).

2. Субститути, або взаємозамінними – здатні задовольняти одну і ту ж потребу, тобто конкурують у споживанні (м’ясо – риба, чай – кава).

3. Блага з від’ємною корисністю, або антиблага – це блага, збільшення споживання яких небажане для людини (кава для гіпертоніків, наявність СО2 у повітрі).

4. Нейтральні блага – обсяг споживання яких не залежить від рівня доходу споживача (блага, які не мають субститутів, або відносно дешеви товари першої необхідності).

5. Нормальні блага – збільшення доходу приводить до збільшення їх споживання (абсолютна більшість товарів)

6. Неповноцінні блага, або нижчі блага, або блага низької споживчої цінності – споживання зменшується за умови зростання доходу споживача (товари низької якості, висококалорійні продукти).

Для виробництва благ необхідні економічні ресурси – це сукупність ресурсів, що використовуються для виробництва товарів та послуг: природні (земля), трудові (праця), матеріальні (капітал).

Ресурси виробництва і споживання обмежені, а потребисуспільства і окремих суб’єктівбезмежні.Внаслідок обмеженості ресурсів перед економічними суб’єктами постає проблема вибору.

Вибір– це компроміс, на який змушені йти економічні суб’єкти, щоб за умов обмежених ресурсів задовольнити більш більше потреб.

Економічний вибір пов’язаний з оцінкою альтернативної вартості рішення.

Альтернативна вартість – це цінність втрачених можливостей; це кількість одного блага, якою необхідно пожертвувати заради одержання додаткової одиниці іншого блага.

У процесі вибору, який нав’язаний обмеженістю наявних ресурсів, люди стикаються з необхідністю вирішення трьох фундаментальних завдань: Що, тобто, які товари чи послуги і в якій кількості виробляти? Як, тобто за допомогою яких обмежених ресурсів й технічних засобів, виробляти необхідні людям блага? Для кого виробляти ці обмежені миттєві блага?

При обговоренні цих та інших, пов’язаних з ними завдань, економісти широко використовують різного роду моделі, що дозволяють у компактній формі отримати певні результати.