ДЕСКРИПТИВНЕ ВИСЛОВЛЮВАННЯ 2 страница

1. Визначте логічну структуру понять: міркування; Венера; дієслово; республіка; президент; Михайло Коцюбинський; сторіччя; нація; християнство; апостол; найвища вершина Кавказу.

2. Дайте логічну характеристику понять: множина; Верховна рада України; ООН; динозавр; талант; рішення Соломона; ноктюрн Шопена; хвороба; аморальність; ностальгія; чумацький шлях; орден Ярослава Мудрого; родинні стосунки; любов матері.

3. Наведіть поняття, які мали б такі логічні характеристики:

3.1. Загальне, конкретне, збірне, позитивне, безвідносне.

3.2. Одиничне, абстрактне, незбірне, позитивне, безвідносне.

3.3. Загальне, конкретне, незбірне, негативне, відносне.

3.4. Пусте, абстрактне, незбірне, позитивне, безвідносне.

3.5. Загальне, абстрактне, збірне, позитивне, безвідносне.

Література

Основна:

1. Богдановський І.В. Логіка: Опорний конспект лекцій: [Частина книги: Розділ 2. Логічна характеристика форм мислення. Тема 4. Поняття] / І.В. Богдановський, О.Г. Льовкіна. – К.: МАУП, 2004. – С. 26-38.

2. Конверський А.Є. Логіка (традиційна та сучасна): Підручник для студентів вищих навчальних закладів: [Частина книги: Книга перша. Традиційна логіка. Розділ V. Елементи теорії імен]. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – С. 92-101.

3. Титов В.Д. Логіка: підручник для студентів вищих навчальних закладів: [Частина книги: Розділ 4. Поняття] / В.Д. Титов, С.Д. Цалін та ін. – Х.: Право, 2005. – С. 53-65.

Додаткова:

1. Балашов Л.Е. Новая метафизика. (Категориальная картина мира или Основы категориальной логики): [Категориальный строй мышления]. – М., 2003. – С. 17-40. – Режим доступу: http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=3633898

2. Ерышев А.А. Логика: Курс лекций: [Частина книги: Глава 4. Понятие] / А.А. Ерышев, Н.П. Лукашевич, Е.Ф. Сластенко. – 5-е изд., перер. и доп. – К.: МАУП, 2004. – С. 77-94.

3. Кириллов В.И., Старченко А.А. – Логика: [Частина книги: Глава II. Понятие. § 1. Понятие как форма мышления; § 2. Понятие и слово; § 3. Содержание и объем понятия; § 4. Виды понятий] / Изд. 6-е, перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – С. 31-40.

1 Словник-мінімум

Поняття називаються порівнянними, якщо їх можна віднести до загального класу, якщо вони мають найближчий спільний рід. Інакше поняття називаються непорівнянними.

Відношення встановлюють лише між порівнянними поняттями. Порівнянні поняття можуть перебувати у відношеннях сумісності або несумісності.

Поняття сумісні, якщо у них є спільні елементи обсягів. Відношення між сумісними поняттями можуть бути трьох типів: еквівалентності (або рівнозначності), перехрещення (або перетину) та підпорядкування (або субординації).

Цими визначеннями треба керуватися при встановленні відношення сумісності. Перш ніж сказати, що поняття А і В, зокрема, «дочка» і «онука», є рівнозначними, треба перевірити себе двома твердженнями: «Будь-яка дочка – онука» і «Будь-яка онука – дочка». Якщо обидва вони істинні, то ці поняття, дійсно, еквівалентні. Підпорядкування понять А і В, зокрема, «дочка» і «мати», перевіряється складанням двох наступних тверджень: «Будь-яка мати – дочка», але «Не будь-яка дочка – мати». Значить, поняття «дочка» ширше, воно є поняттям, що підпорядковує, а «мати» менше за обсягом, воно підпорядковане. Перехрещення А і В має місце тоді, коли вірні такі твердження: «Лише деякі предмети А суть В» і «лише деякі В суть А». Тільки деякі матері – сестри і тільки деякі сестри – матері. Отже, «мати» і «сестра» – це поняття, що перехрещуються.

Відношення сумісності понять

Тип відношення	Колові схеми	Приклади
1) Усі елементи першого обсягу є елементами другого і навпаки – усі елементи другого суть елементи першого (відношення еквівалентності).		1) Текст (A) – сукупність знаків (B). 2) Інтуїція (A) – безпосереднє схоплення сутності предмета (B). 3) Каузальність (A) – причинність (B).
2) Деякі (але не всі) елементи одного обсягу є елементами іншого і навпаки, тобто у двох обсягів є елементи спільні (співпадаючі) і неспівпадаючі (відношення перехрещення або перетину).		1) Воля до влади (A) – воля до життя (B). 2) Розсудок (A) – оперування абстракціями (B). 3) Лібідо (A) – сублімація (B). 4) Рефлексія (A) – редукція (B).
3) Усі елементи одного обсягу суть елементи іншого обсягу, але зворотнє не є невірним (відношення підпорядкування).		1) Заперечення заперечення (A) –заперечення (B). 2) Гіпотеза (A) – форма знання (B). 3) Герменевтика (A) – методологія розуміння (B).

Аналогічним чином встановлюються відношення несумісності, у яких обсяги понять не мають спільних елементів: А і В несумісні, якщо жоден елемент А не є елементом В і навпаки. При несумісності теж можуть бути три варіанти: супідрядність (або співпідпорядкування), протилежність (або контрарність) та протиріччя (або контрадикторність).

На практиці при визначенні відношень між поняттями зазвичай встановлюють просто несумісність, зокрема, поняття «тролейбус» і «трамвай» несумісні, тому що жоден трамвай не є тролейбусом і навпаки. Розрізнити ж протиріччя, протилежність і супідрядність можна лише змістовно.

Відношення несумісності понять

Тип відношення	Колові схеми	Приклади
1) Не вичерпуючи усього обсягу, поняття є різними видами у межах одного роду (супідрядність або співпідпорядкування).		1) Гносеологія (A) – онтологія (B) – розділ філософії (С). 2) Герменевтичний метод (С) – герменевтичне коло (B) – герменевтичний трикутник (А).
2)Поняття не вичерпують увесь родовий обсяг і знаходяться на різних полюсах (протилежність або контрарність).		1) Монізм (A) – Плюралізм (B).   2) Волюнтаризм (A) – Панлогізм (B).
3) Несумісні поняття в сумі вичерпують увесь родовий обсяг (протиріччя або конрадикторність); B = не А.		Логічно – алогічно. Якісний – неякісний. Паралогізм – софізм. Апріорі – апостеріорі. Феномен – ноумен. Річ у собі – річ для нас. Свідоме – несвідоме. Антецедент–консеквент.

? Завдання для самоконтролю

Перехід від поняття з більшим обсягом до поняття з меншим обсягом називається обмеженням поняття. При цьому слід мати на увазі, що обсяги порівнянні (можна сказати, який більший, а який менший) лише у тому випадку, якщо один з них цілком входить до іншого, тобто складає його частину. Обсяг поняття А цілком входить до обсягу поняття В у тому і тільки у тому випадку, якщо кожен елемент першого (А) є елементом другого (В), але не навпаки.

Обмеження завжди робиться шляхом змін, що вносяться у зміст.

1) Додавання до змісту ознаки, властивої не усім, але деяким мислимим у понятті предметам, (тобто інформативно непорожньої) виділяє в обсязі частину та веде до зменшення обсягу. До зменшення обсягу веде взагалі будь-яке збільшення змісту, що відбивається у законі зворотного відношення: чим більше зміст поняття, тим менше його обсяг.

2) Обмежити поняття можна, уточнивши його зміст шляхом виключення інформативно непорожньої ознаки, що стоїть через сполучник «або». Приклад: при переході від поняття «умисне або випадкове вбивство» до поняття «умисне вбивство» здійснюється обмеження.

3) Уточнення змісту може бути зроблене також шляхом заміни менш певної ознаки більш певною. Наприклад, поняття «людина, що прочитала деякі романи Л. Толстого», можна обмежити, замінивши вказану ознаку конкретнішою: людина, що «прочитала романи «Воскресіння» та «Війна і мир». Так само, замінивши ознаку «людина, що склала на «відмінно» (хоч б) деякі іспити» на ознаку «людина, що склала на «відмінно» усі іспити», отримаємо звуження обсягу, оскільки кожен, хто склав усі іспити на «відмінно», є таким, що склав хоч б деякі іспити на «відмінно», але не навпаки.

При обмеженні обсяг поняття, що було отримано, повністю входить до обсягу вихідного поняття, що зазвичай зображують коловими схемами (колами Ейлера). Приклад: «близький родич близнюків» – «мати близнюків». Схема (якщо її намалювати) буде читатися таким чином: будь-яка мати близнюків є близьким родичем близнюків, але не навпаки.

Вказати частину можна лише в обсязі, що містить більш ніж один предмет. Поняття з обсягом, що містить лише один предмет (одиничне поняття), обмежити не можна. Якщо обмеження багатоступінчасте, то воно закінчується, коли доходить до поняття з одиничним обсягом. Одиничне поняття є межею обмеження. Приклад: «літературний твір» – «твір науково-фантастичної літератури» – «науково-фантастичний роман» – «науково- фантастичний роман І. Єфремова» – «роман «Туманність Андромеди».

Якщо робиться зворотня операція, тобтоздійснюється перехід від поняття з меншим обсягом до поняття з більшим обсягом, це називається узагальненням поняття. Узагальнення робиться чотирма способами, зворотними до тих, що дають обмеження:

1) відкиданням інформативно непорожньої ознаки, включеної до змісту за допомогою «і»;

2) приєднанням такої ознаки через «або»;

3) заміною в ознаці одиничного імені на загальне ім’я зі словом «деякі»;

4) заміною слова «усі» у такій ознаці на слово «деякі».

Межею узагальнення є категорії – найбільш загальні поняття. Як і при обмеженні, тут потрібно слідкувати, щоб не перейти у інший рід, зокрема, від поняття «людина» до поняття «людство», або від поняття «Факультет університету» до поняття «університет». Як і при обмеженні, відношення обсягів при узагальненні має вигляд концентричних кіл.

При поділі обсягу поняття необхідно мати на увазі, що він є систематичним перерахуванням усіх частин обсягу, що не перетинаються, за якою-небудь однією підставою. Частини, що не перетинаються, ми можемо отримати, якщо кожен елемент обсягу входить лише до однієї частини. Основою поділу може бути будь-яка ознака, що видозмінюється, тобто має різні модифікації у різних частинах обсягу або є лише у частини елементів обсягу.

Відповідно до завдань операції поділу, формулюють чотири вимоги до правильного поділу:

1)поділ повинен робитися за однією підставою;

2) члени поділу (частини, на які ділиться обсяг) не повинні перетинатися;

3) поділ має бути співвимірним, тобто сума обсягів членів поділу має дорівнювати обсягу подільного поняття;

4) поділ має бути послідовним, кожне видове поняття має бути найближчим видом певного роду.

У всіх випадках, коли складно здійснити поділ за видозміною ознаки, можна обмежитися дихотомічним поділом. «Дихотомія» буквально означає «поділ на дві частини». Дихотомічний поділ здійснюється таким чином: вказують яку-небудь частину обсягу, а усе інше міститься в обсязі поняття, що йому суперечить. Приклад: люди діляться на дітей і не-детей.

При вивченні підтеми «Поділ понять» необхідно добре засвоїти, що ділиться не предмет, а обсяг поняття, що повинні бути перераховані різновиди узагальнених у понятті предметів, а не частини предмета. Помилки розчленовування предмета на частини можна уникнути, якщо користуватися таким прийомом: не вживати при здійсненні поділу виразів на кшталт «діляться на», «складаються з», а тільки дієслово «бувають».

Під класифікацією розуміється впорядкована послідовність операцій поділу, коли кожен член поділу попередньої операції є подільним поняттям для подальшої операції поділу. Тому класифікація має завжди деревовидну структуру з родовим подільним поняттям у корені дерева. Класифікація широко застосовується у сфері наукової практики для систематизації теоретичних понять, що вивчаються. Початкові теоретичні поняття слугують базою для визначення похідних, дефініціально залежних понять.

? Завдання для самоконтролю

Визначення дається в усіх випадках, коли відповідають на питання «що це таке?» або «що мається на увазі під цим виразом?». Без нього не обходиться жодна лекція, взагалі будь-яке інформаційно-мовне спілкування. Визначення даються, коли потрібно повідомити, які відмітні ознаки мають ті або інші предмети, а також коли необхідно надати або уточнити сенс деякого терміну. Завдання цих двох типів визначень різні: у першому – метою є розкриття суті або відмітних особливостей класу предметів, про які йде мова, у другому – роз’яснення слів та словосполучень, що вживаються. Визначення першого типу називаються реальними, другого– номінальними.

Структура будь-якого визначення складена з двох компонентів: дефінієндуму (поняття, зміст якого розкривають) та дефінієнсу (поняття, за допомогою якого розкривають зміст дефінієндуму).

Усі визначення, незалежно від їхньої мети, виражені у висловлюваннях тієї або іншої форми. У залежності від форми цих висловлювань визначення поділяють на явні та неявні.

Явні визначення задаються конструкцією «А є В», де А – вираз, що його визначають (дефінієндум), а В – вираз, за допомогою якого здійснюють визначення (дефінієнс). Такі визначення в логіці ще називають визначеннями через найближчий рід та видову ознаку.

Явні (родо-видові) визначення розрізняють залежно від способу, яким відбувається специфікація, тобто від типу видової відмінності.

По-перше, предмети, що нас цікавлять, можна специфікувати, вказавши додатково до родової ознаки відмітні ознаки цих предметів. Наприклад, «квадрат – це ромб з прямими кутами». «Ромб» – родова ознака, «прямокутний», – видова відмінність, тобто ознака, властива з усіх ромбів лише квадратам. Такого типу родо-видові визначення називаються атрибутивними.

По-друге, клас предметів, що визначаються, можна специфікувати, вказавши у видовій відмінності, як ці предмети виникають природним чином або як їх можна отримати (створити, побудувати). Наприклад, «квадрат – це ромб, який отримують шляхом взаємно перпендикулярної установки його суміжних сторін». Тут родова ознака така ж сама («ромб»), а видова відмінність вказує процедуру побудови квадрату з ромба. Такі визначення називаються генетичними.

По-третє, предмети можуть бути специфіковані вказівкою у видовій ознаці на операцію, що дозволяє їх відрізнити. Ця операція розрахована або на специфічну реакцію предметів, що визначаються, або на результат, що легко виявляється. Наприклад, «Квадрат – це такий ромб, що коли до будь-якої з його сторін прикласти основу транспортира, поєднавши точку «0» з вершиною, то сторона, що примикає до неї, з’єднає точку «0» і відмітку на шкалі «90°». У цьому визначенні видова відмінність описує процедуру розрізнення квадратів серед усіх ромбів. Такі визначення називаються операційними.

Атрибутивні визначення широко застосовують у гуманітарних науках, натомість генетичні та операційні визначення стають у нагоді в математиці, фізиці, хімії та інших природничих науках.

Визначення, що не мають чіткої форми, називаються неявними. Найбільш простим видом неявних визначень є контекстуальні, коли зміст невідомого виразу розкривається упродовж всього контексту і тим самим з’ясовується зміст позначеного цим виразом поняття. Весь контекст, з якого стає ясним зміст невідомого виразу, є визначенням. Інші види неявних визначень (зокрема, остенсивне та аксіоматичне визначення) вживаються лише у спеціальних науках і досить складні для нефахового ознайомлення.

• ⇐ Назад
• 123
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒