Алгебраїчне виведення кривої грошового ринку. 4 страница

MV = PY,

де PY— номінальний обсяг доходу. 48


Звідси

= (MV)/P,

де і3 — рівень цін в економіці; Y — реальний обсяг доходу; М — кіль­кість грошей в економіці; V— швидкість обігу грошей.



Рівень цін

Y2 Дохід, випуск

 


Рис. 4.1. Крива сукупного попиту

Від'ємний нахил кривої сукупного попиту визначається такими чинниками: 1)ефектом багатства; 2) ефектом відсоткової ставки; 3) ефектом обмінного курсу [2].

1. Ефект багатства, або реальних касових залишків (ефект Пігу),
означає зменшення багатства (доходу). За зростання рівня цін (І>Т)
скорочуються реальні запаси грошових коштів (МІ Р\,). Отже, зни­
жується попит на товари і послуги (ADi,) та зменшується дохід (Yi,).
Цим пояснюється обернена залежність між величиною ADra рівнем
цін (за умови, що пропозиція грошей і швидкість їх обертання є фік­
сованими). MS = const, V = const. Ґ[, МІ Рі, Сі, ADI.

2. Ефект відсоткової ставки (ефект Кейнса) полягає у тому, що із
зростанням рівня цін скорочуються реальні запаси грошових коштів.
За незмінної пропозиції грошей зростає відсоткова ставка. Як на­
слідок, скорочується обсяг інвестицій в економіку і далі знижується
обсяг сукупного попиту: Р\, МІ Р\,, rt, /J,, AD],.

3. Ефект обмінного курсу виявляється у тому, що зростання цін у
країні за стабільних цін на імпорт призводить до скорочення експор­
ту. Отже, знижується сукупний попит у національній економіці: Р~[,
Ei,NEi,ADi(pnc.4.2).


Рівень цін і к



 


О Дохід, випуск

Рис. 4.2. Цінові чинники сукупного попиту

Підвищення рівня цін за інших рівних умов призведе до зменшен­ня попиту на реальний обсяг виробництва. Зниження рівня цін зумо­вить збільшення обсягів виробництва. Це співвідношення подано на графіку як рух від однієї точки до іншої за стабільною кривою сукуп­ного попиту.

На сукупний попит впливають нецінові чинники,які змінюють ха­рактер сукупного попиту (рис. 4.3).

Рівень цін А

0 Дохід, випуск

Рис. 4.3. Нецінові чинники сукупного попиту

Збільшення сукупного попиту показано відхиленням кривої пра­воруч — від ADq до ADi. Це зміщення свідчить, що за різних рівнів цін обсяг товарів та послуг зростає. І навпаки — зменшення сукупно­го попиту показано як зміщення кривої ліворуч: від ADQ до AD2. Це


зміщення означає, що за різних рівнів цін люди купуватимуть блага у меншому обсязі, ніж раніше.

До нецінових чинників належать:

1. Зміни в споживчих витратах. Причиною змін у споживчих вит­
ратах є:

• добробут споживача. Зниження реальної вартості активів спо­
живачів (фінансових активів — акцій, облігацій, нерухомості)
призводить до зменшення закупівель товарів. Внаслідок скоро­
чення споживчих витрат сукупний попит зменшується і, відпо­
відно, крива сукупного попиту зміщується ліворуч;

• очікування споживача. Зміна споживчих витрат залежить від
прогнозів, що їх роблять споживачі. Якщо люди вважають, що
їхні реальні доходи в майбутньому зростуть, вони готові витра­
тити більшу частину свого теперішнього доходу. В цей час спо­
живчі витрати зростають (заощадження зменшуються) і крива
сукупного попиту зміщується праворуч;

• заборгованість споживача. Заборгованість споживача внаслідок
попередніх закупівель у кредит може примусити скоротити його
сьогоднішні витрати для сплати наявних боргів. Наслідком є
скорочення споживчих витрат і зміщення кривої сукупного по­
питу ліворуч;

• податки. Зменшення ставок прибуткового податку приведе до
зміщення кривої сукупного попиту праворуч.

2. Зміни в інвестиційних витратах. Інвестиційні витрати — це за­
купівлі засобів виробництва. Зменшення обсягів нових засобів ви­
робництва, що їх підприємства готові придбати за нинішнього рівня
цін, приведе до зміщення кривої сукупного попиту ліворуч, і навпаки.

• відсоткові ставки. Зміна відсоткової ставки викликана будь-
яким чинником, окрім зміни цін. Наприклад, має місце зміна об­
сягу грошової маси в країні. Збільшення грошової маси сприяє
зменшенню відсоткової ставки;

• очікувані прибутки від інвестицій. Оптимістичні прогнози щодо
одержання прибутків на вкладений капітал збільшує попит на
інвестиційні товари і зумовлює зміщення кривої сукупного по­
питу праворуч;

• податки. Збільшення податків з підприємств призведе до змен­
шення прибутків (після відрахування податків) фірм від капіта­
ловкладень, а отже, до зменшення інвестиційних витрат і сукуп­
ного попиту;


• технологічний прогрес. Нові технології стимулюють інвести­
ційні витрати і тим самим викликають зростання сукупного
попиту.

3. Зміни в державних витратах (викликаються, як правило, полі­
тичними рішеннями, тобто державною політикою). Зростання дер­
жавних закупівель ВВП за поточного рівня цін сприятиме зростанню
сукупного попиту.

4. Зміни у витратах на чистий обсяг експорту. Збільшення чисто­
го експорту зміщує криву сукупного попиту праворуч, зменшення —
ліворуч. До таких чинників належать:

 

• національний дохід інших країн;

• валютні курси.

 

5. Пропозиція грошей.

6. Швидкість обороту грошей.

4.2. Сукупна пропозиція у короткостроковому та довгостроковому періодах

Сукупна пропозиція(Aggregate supply) — це обсяг кінцевих това­рів і послуг, який може бути запропонований, тобто вироблений, в економіці за різних рівнів цін.

Залежність обсягу пропозиції від середнього рівня цін у країні по­значається кривою AS (рис. 4.4).

Величина сукупної пропозиції визначається наявними в економіці капіталом, працею і технологією і може бути записана на основі ви­робничої функції. Класична виробнича функція відображає зв'язок



Дохід, випуск

 


 



Рис. 4.4. Короткострокова крива сукупної пропозиції


між чинниками виробництва та реальним ВВП, або сукупною пропо­зицією:

Y=F(L,K,T),

де Y— реальний ВВП, L — праця, К— капітал, Т— технологічний процес, F(L, К, 7) — виробнича функція.

Причинами додатної залежності можуть бути: 1) неправильні уяв­лення економічних суб'єктів про рівень цін; 2) жорстка фіксованість заробітної плати. Заробітна плата змінюється дуже повільно. А це означає, що за низького рівня цін на товари виробництво стає неви­гідним і сприяє зменшенню обсягу пропонованих товарів і послуг; 3) негнучкість цін. Ціни змінюються повільно, тому вони є жорсткими в короткостроковому періоді.

Ціновими чинникамисукупної пропозиції є зміни (рис. 4.5):

• відсоткової ставки;

• рівня цін.

Рівень цін

0 Дохід, випуск

Рис. 4.5. Цінові чинники сукупної пропозиції

До нецінових чинниківсукупної пропозиції належать зміни (рис. 4.6):

• цін на ресурси;

• у продуктивності праці;

• податків з підприємств та субсидій.

Якщо змінюються нецінові чинники, змінюються й середні витра­ти. Залежність між ними є оберненою.

Кейнсіанську модель сукупного попиту та сукупної пропозиції ви­користовують для аналізу короткострокових коливань в економіці


(рис. 4.7). Вона грунтується на таких припущеннях: а) неповна зай­нятість в економіці; б) жорсткість номінальної заробітної плати та цін на товари.

При збільшенні сукупного попиту обсяг сукупної пропозиції в ко­роткостроковому періоді може перевищувати потенційний випуск, при зменшенні — бути меншим за потенційний. Рівень цін впливає на обсяг виробництва, а обсяг виробництва, у свою чергу, — на рівень цін.

Класична модель розглядає економіку в довгостроковому періоді (рис. 4.8).

Обсяг продукції в довгостроковому періоді залежить від наявних в економіці величин праці, капіталу та технології. Обсяг пропозиції (реальна змінна) не залежить від загального рівня цін (номінальна змінна), і тому довгострокова крива сукупної пропозиції є верти­кальною в точці потенційного ВВП.


) Дохід, випуск


Рівень цін А


Рис. 4.6. Нецінові чинники сукупної пропозиції


Рівень цін

AS

Рівноважний рівень цін

Рівноважний дохід, Дохід, випуск випуск

Рис. 4.7. Кейнсіанська модель "AD — AS"



Довгострокова сукупна пропозиція

Сукупний попит

Рівень цін

Рівноважний дохід, Дохід, випуск

випуск

Рис. 4.8. Класична модель "AD — AS"


4.3. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції

Перетин кривих сукупного попиту AD та довгострокової кривої сукупної пропозиції (рис. 4.9) визначає рівноважний обсяг випуску та рівноважний рівень цін. Коли економіка досягає довгострокової рів­новаги, уявлення людей, заробітна плата і ціни змінюються так, щоб короткострокова крива сукупної пропозиції також пройшла через цю точку. Отже, в точці А має місце подвійна рівновага [5].


AS

Рівноважна . ціна

Рівень цін А


LAS


0 Потенційний ВВП Дохід, випуск

Рис. 4.9. Довгострокова рівновага

Шоки попиту— різка зміна AD, різкі коливання споживчого та інвестиційного попиту, зміна пропозиції грошей. Скорочення сукуп­ного попиту в короткостроковому періоді зміщує короткострокову криву сукупного попиту ліворуч. Точка рівноваги зсувається з точки


А в точку В, обсяг виробництва зменшується, рівень цін знижується. Падіння рівня виробництва свідчить про те, що в економіці почався спад. Зростає безробіття. Зменшуються доходи (рис. 4.10).

 

Pi ч LAS AS У
Pi   /
t    
P2    

0 Y2<rYp Y

Рис. 4.10. Шок сукупного попиту

Держава може здійснити такі заходи для збільшення сукупного попиту: а) збільшення державних закупівель; б) зменшення податків; в) зростання пропозиції грошей. Це призведе до збільшення попиту на товари та послуги за кожного даного рівня цін і перемістить криву AD праворуч.

Без втручання держави в довгостроковому періоді економіка може самостійно вийти зі спаду. З часом уявлення людей, заробітна плата і ціни узгодяться і крива сукупної пропозиції переміститься праворуч. Нова крива сукупного попиту перетне довгострокову криву сукупної пропозиції в точці С. Рівень цін впаде до Р^, а виробництво повер­неться до свого потенційного рівня Y (рис. 4.11).

LAS



Рис. 4.11. Пристосування до шоку сукупного попиту


Шоки пропозиції— це різка зміна сукупної пропозиції: зміна цін на нафту, стихійні лиха, зміни в законодавстві тощо.

Зі зменшенням сукупної пропозиції в результаті зростання середніх витрат виробництва короткострокова крива сукупної пропозиції зсу­вається ліворуч. Обсяг виробництва падає (стагнація), рівень цін зро­стає (інфляція). В економіці спостерігається стагфляція (рис. 4.12).


 

Рівень цін t   LAS  
  \   /у
Р2 N ч\я_____ '  
А      
л      
       
Обсяг випуску

Y2 Потенційний ВВП


Рис. 4.12. Шок сукупної пропозиції

Економіка може вийти зі спаду самостійно, без втручання держави, після зміни уявлень людей, заробітної плати та цін. Низький рівень виробництва і високий рівень безробіття приведуть поступово до зни­ження витрат виробництва та зростання обсягів продукції.

З часом крива сукупної пропозиції повернеться в положення ASi; рівень цін знизиться і виробництво наблизиться до потенційного рівня. Економіка повернеться до точки А, в якій крива сукупного попиту перетинає довгострокову криву сукупної пропозиції (рис. 4.13).


L^S

Рівень цін А

AS,

Y2 Потенційний Обсяг
ВВП випуску

Рис. 4.13. Пристосування до шоку сукупної пропозиції



За зменшення сукупної пропозиції держава може вплинути на чинники, які визначають криву сукупного попиту, для зсуву з AD^ в AD2. Економіка переміститься з точки А в точку С. Така політика підтримує рівень виробництва в короткостроковому періоді, але рі­вень цін поступово підвищується з і3] в Ру

Основні терміни

сукупний попит класична модель

цінові чинники кейнсіанська модель

нецінові чинники рівновага в моделі

ефект багатства подвійна рівновага

ефект відсоткової ставки шоки попиту

ефект обмінного курсу шоки пропозиції

сукупна пропозиція пристосування до шоку

Тести

1. Відповісти "так" чи "ні".

Із зростанням рівня цін попит на товари і послуги скорочується.

2. Відповісти "так" чи "ні".

Поліпшення добробуту споживачів сприятиме зростанню сукуп­ного попиту.

3. Знайдіть слушне твердження:

а) кейнсіанська модель сукупного попиту та сукупної пропозиції
використовується для аналізу довгострокових коливань в еко­
номіці;

б) довгострокова крива сукупної пропозиції є вертикальною;

в) крива сукупної пропозиції в моделі "AD — AS" має від'ємний
нахил;

г) зміна споживчих витрат не залежить від прогнозів споживачів.

4. До цінових чинників сукупного попиту належить:

а) ефект багатства;

б) ефект відсоткової ставки;

в) ефект обмінного курсу;

г) усі відповіді є слушними.


5. Знайдіть слушне твердження:

а) закрита економіка — економічна система, яка пов'язана з еко­
номікою інших країн світу механізмами експорту та імпорту;

б) крива сукупної пропозиції має від'ємний нахил;

в) кейнсіанську модель "сукупний попит—сукупна пропозиція"
використовують для аналізу короткострокових коливань в еко­
номіці;

г) цінові чинники сукупної пропозиції зміщують криву сукупної
пропозиції праворуч або ліворуч.

6. Знайдіть слушне твердження:

а) значення реального ВВП у моделі "AD — AS" відкладаються на
вертикальній осі;

б) зміни в державних витратах викликаються, як правило, полі­
тичними рішеннями;

в) зменшення податків не приведе до зміщення кривої сукупного
попиту;

г) довгострокова крива сукупної пропозиції є горизонтальною.

7. Нецінові чинники сукупного попиту:

а) не зміщують криву сукупного попиту;

б) зміщують криву сукупного попиту;

в) зміщують криву сукупного попиту і сукупної пропозиції;

г) не впливають на сукупний попит.

8. При зростанні середніх витрат крива сукупної пропозиції:

а) зміститься ліворуч;

б) зміститься праворуч;

в) не зміститься.

9. Зміна пропозиції грошей означає:

а) шок пропозиції;

б) шок попиту;

в) і шок пропозиції, і шок попиту;

г) не є шоком.

10. Стагфляція — це наслідок зсуву:

а) кривої сукупного попиту ліворуч;

б) кривої сукупного попиту праворуч;

в) кривої сукупної пропозиції ліворуч;

г) кривої сукупної пропозиції праворуч.


Приклади розв'язування задач

1. Реальний обсяг виробництва дорівнює 75 млрд евро. Рівень цін
становить ПО %. Кількість грошей в економіці 20 млрд евро. Розра­
хувати швидкість обертання грошей в економіці.

Розв'язок. Використовуємо рівняння кількісної теорії грошей:

MV=PY,

де М — кількість грошей, V— швидкість обертання грошей, Р — рі­вень цін, Y— реальний ВВП.

З рівняння знаходимо V= (РУ) ЇМ = (75-1,1) /20 = 4,125.

Відповідь. Швидкість обертання грошей в економіці становить 4,125 обертів на рік.

2. Кількість грошей в економіці дорівнює 10 млрд гр. од. Швид­
кість обертання грошей в економіці становить 4 оберти на рік. Розра­
хувати номінальний обсяг виробництва.

Розв'язок. Використовуємо рівняння кількісної теорії грошей:

MV=PY.

Номінальний обсяг виробництва — це добуток реального ВВП на рівень цін:

І>У= 4-10 = 40 млрд гр. од.

Відповідь. Номінальний ВВП становить 40 млрд гр. од.

3. У результаті економічних шоків ціни зросли на 20 %, пропози­
ція грошей — на 5 %. Як і на скільки змінився номінальний ВВП, якщо
швидкість обертання грошей залишилася незмінною?

Розв 'язок. За рівнянням кількісної теорії грошей

MV=PY.

Оскільки ціни зросли на 20 %, то новий рівень цін становить \,2Р, а кількість грошей в економіці дорівнює 1,05М. Отже, рівняння набу­ло вигляду: \,\MV= \,2PY. Звідси знаходимо номінальний ВВП: PY = 1,05 / \,2MV= 0,875MF. У відсотках номінальний ВВП становить 87,5 % від попереднього значення.

Відповідь. Номінальний ВВП зменшився на 12,5 %.


Задачі для самостійної роботи

1. Реальний обсяг виробництва дорівнює 150 млрд грн. Рівень цін
становить 105 %. Кількість грошей в економіці 40 млрд грн. Розраху­
вати швидкість обертання грошей в економіці.

2. Кількість грошей в економіці дорівнює 15 млрд гр. од. Швид­
кість обертання грошей в економіці становить 5 обертів на рік. Роз­
рахувати номінальний обсяг виробництва.

3. У результаті економічних шоків ціни зросли на 5 %, пропозиція
грошей — на 10 %. Як і на скільки змінився номінальний ВВП, якщо
швидкість обертання грошей залишилась незмінною?

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Агапова Т. А., Серегина С. Ф. Макроэкономика: Учебник / Под
общ. ред. А. В. Сидоровича. — М.: Дело и сервис, 2000. — Гл. 4.

2. Вечканов Г. С, Вечканова Г. Р. Макроэкономика: Пособие для
подготовки к экзамену. — СПб.: Питер, 2000. — Вопр. 12, 13, 14.

3. Манків Н. Грегорі. Макроекономіка: Підруч. для України. — К.:
Основи, 2000. — Розд. 9, 13.

4. Мэнкъю Н. Г. Принципы экономике. — СПб.: Питер Ком, 1999. —
Гл.31.

5. Савченко А. Г., Пухтаевич Г. О., Тітьонко О. М. Макроекономі­
ка. — К.: Либідь, 1999. — Гл. 5.


Розділ 5

СПОЖИВАННЯ. ЗАОЩАДЖЕННЯ. ІНВЕСТИЦІЇ

5.1. Функція споживання

Закрита економіка містить три суб'єкти макроекономіки: С — сектор споживання, /— сектор інвестицій, G — державний сектор. Основна макроекономічна тотожність для закритої економіки вира­жається таким чином: У' = С + І+ G.

Слід розрізняти Y — дохід та Y'= Y-T—частина доходу, яка за­лишилася після сплати податків, тобто післяподатковий, або викори­стовуваний дохід.

Дохід поділяється на споживання (С) та заощадження (S): Y= С + S або Y'= Y-T=C + S.

Функція споживання (рис. 5.1) виражає залежність між викорис­товуваним доходом і обсягом споживання і має вигляд: С = F(Y') = = F(Y- 7). Функція була запроваджена Кейнсом. Визначальним чин­ником споживання у функції є дохід: С = с0 + с' (Y- Т) = с0 + c'Y, де с0 — автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не зале­жить від використовуваного доходу (за рахунок позик, у борг, за ра­хунок заощаджень, субсидій).


= со + c'Y

Споживчі А витрати, С


62


0 Використовуваний дохід, Y'

Рис. 5.1. Функція споживання


Гранична схильність до споживання(МРС — Marginal propensity to consume), c'— це величина, яка показує, на скільки одиниць зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одиницю і визначається за формулою

c'=MPC = AC/AY,

де АС — приріст споживчих витрат, AY — приріст використовуваного доходу.

З геометричної точки зору гранична схильність до споживання — це кут нахилу кривої споживання.

Середня схильність до споживання (АРС — Average propensity to consume) — це частка споживання у використовуваному доході: APC=CIY.

Якби споживчі витрати дорівнювали післяподатковому доходу, то графік функції споживання збігся б із бісектрисою. Перетин лінії 45° і графіка споживання у точці А означає рівень нульового заощад­ження (рис. 5.2). Знак "-" означає від'ємне заощадження, оскільки витрати перевищують доходи, а знак "+" — додатне заощадження, тому що доходи перевищують витрати.

0 Y

Рис. 5.2. Від'ємне, нульове та додатне заощадження

5.2. Функція заощаджень

Заощадження S (Save) — це неспожита частина доходу. Найпрос­тіша функція заощадження має вигляд: S = F( Y). Кожній функції спо­живання відповідає єдина функція заощаджень (рис. 5.3):


S=Y-C=Y-co-c'Y=-co + (l-c')Y; C=co + c'Y,

де 5* — величина заощаджень домашніх господарств, с0 — автоном­не споживання, 1 - с' = s'— гранична схильність до заощадження, 7 —дохід.

Гранична схильність до заощадження(MPS — Marginal propensity to save) — це величина додаткового заощадження з однієї додаткової грошової одиниці використовуваного доходу, або показник того, на скільки одиниць зміниться обсяг заощадження за умови зміни вико­ристовуваного доходу на одиницю: MPS = AS IAY, де AS — приріст заощаджень, Л У— приріст використовуваного доходу.

Оскільки частина кожної грошової одиниці (гривні), яка не споживається, обов'язково заощаджується, то МРС + MPS = 1; MPS = AS / AY.

Середня схильність до заощадження (APS — Average propensity to save) — це частка заощаджень у післяподатковому доході: MPS = = AS/AY.



C=Y\

Функція споживання С= со+ c'Y

Функція заощадження

 


Рис. 5.3. Функція споживання та функція заощадження

У короткостроковому періоді зі збільшенням доходу зростають і споживання, і заощадження, але при цьому середня схильність до споживання має тенденцію до зниження, а середня схильність до за­ощадження — тенденцію до зростання. У довгостроковому періоді середні схильності стабілізуються.


Чинники споживання та заощадження,які не залежать від доходу і впливають на функції споживання і заощадження, зміщуючи їх гра­фіки [5]:

• багатство. Зростання багатства (нерухомість, фінансові акти­
ви) зміщує графік споживання вгору, а графік заощадження —
вниз;

• податки. Зниження податків збільшує післяподатковий дохід, і
тому зростають споживання і заощадження, і навпаки;

• рівень цін. Зростання цін скорочує споживання і заощадження, і
навпаки;

• відрахування на соціальне страхування. Збільшення відрахувань
скорочує споживання і заощадження;

• очікування. Очікування зростання грошових доходів у
майбутньому зумовлює збільшення поточних витрат;

• споживча заборгованість. Зростаюча споживча заборгованість
зменшує споживання та заощадження, і навпаки;

• відсоткова ставка. Зі зростанням відсоткової ставки поточне спо­
живання зменшується, а заощадження зростають.

5.3. Функція інвестицій

Інвестиції(/ — Investment) — це економічні ресурси, які спрямо­вуються на збільшення реального капіталу суспільства. Джерелом інвестицій є заощадження. Інвестиції — найбільш мінлива частина сукупного попиту AD. Вони поділяються на чотири групи: 1) інвес­тиції в основний капітал (машини, обладнання); 2) інвестиції в жит­лове будівництво; 3) амортизація; 4) інвестиції в товарно-матеріальні запаси.

У макроекономіці базовою інвестиційною функцією є функція, яка залежить від відсоткової ставки: / = І(г). Зауважимо, що інвес­тиції залежать від реальної (а не номінальної) відсоткової ставки. Функція інвестицій є спадною і відображає обернену залежність між відсотковою ставкою та інвестиціями в основний капітал. Із зростан­ням реальної відсоткової ставки інвестиції зменшуються, оскільки ви­трати на одиницю капіталу зростають, що зменшує прибутковість капіталу (рис. 5.4).

Крім відсоткової ставки, на інвестиції впливають такі невідсот-ковічинники:


• витрати на основний капітал. Із зростанням витрат інвестицій­
ний попит скорочується, і навпаки;

• податки на підприємця. Зростання податків призводить до зни­
ження дохідності і зміщує криву попиту на інвестиції ліворуч, а
зменшення податків — праворуч;

• технологічні зміни. Прискорення НТП зміщує криву попиту на
інвестиції праворуч, і навпаки;

• очікування. За оптимістичних прогнозів економічних умов у
країні попит на інвестиції зростає, крива попиту зміщується
праворуч, за песимістичних — ліворуч (рис. 5.5).