Розкрийте методику вивчення прислівника у початковій школі
З прислівником як частиною мови учні ознайомлюються в 4 класі. Відбувається це передусім з мовленнєвою метою, оскільки прислівники відіграють помітну роль у мовленнєвому розвитку молодших школярів, розкриваючи різні ознаки дій, умови, за яких вони відбуваються, відповідаючи на різні питання, що ставляться від дієслів: як? коли? де? звідки? куди?.
Ознайомлення з прислівником як частиною мови доцільно провести на основі зв'язного тексту, де вжито прислівники різного значення, які відповідають на різні питання. Наприклад: Навесні школярі пішли усім класом до лісу. Гарно у весняному лісі. Згори сонце посилає деревам своє світло й тепло. Унизу, між деревами, зазеленіла трава і з'явилися перші весняні квіти. Весело звучить пташиний хор. З гарними враженнями повернулися всі додому.
У результаті часткового граматичного аналізу речень (постановки питань від дієслів) учні з'ясовують, що всі виділені в тексті слова пояснюють, уточнюють дії: вказують на час, місце, напрям та спосіб виконання цих дій.
Учні мають навчитися впізнавати прислівники в тексті, правильно ставити до них питання від дієслів, а також уміти самостійно добирати до наведених дієслів прислівники за змістом та за граматичними питаннями. Цю роботу в підручнику пропонується виконувати за таким алгоритмом:
1. Шукаємо в реченні слово (найчастіше дієслово), з яким зв'язаний прислівник.
2. Від цього слова ставимо питання до прислівника.
3. Що означає прислівник у реченні? Як він пояснює виконувану в реченні дію?
4. Яким членом речення є прислівник?
Найголовнішою граматичною ознакою прислівників, яку мають засвоїти молодші школярі, є їх незмінність. За підручником (впр. 163, ч. II) учні переконуються в тому, що, незважаючи на зміну форм того самого дієслова (розливатися) — часових, особових, родових у минулому часі, прислівник постійно залишається незмінним. Ця ознака прислівників пов'язується з розширенням знань учнів з розділу «Будова слова». У підручнику наголошується: «Візьми до уваги! Прислівники не мають закінчень, тому що не змінюються. Схожі на закінчення частини основи прислівників є суфіксами: рано, навесні».
З огляду на те що значна частина загальновживаних прислівників утворилася від прикметників і що цей спосіб творення прислівників доступний для усвідомлення молодшими школярами, важливо провести спостереження за роллю в реченнях, у тексті прикметників у зіставленні зі спільнокореневими прислівниками (впр. 164, ч. II). За поданим у підручнику алгоритмом (планом) учні зіставляють споріднені прислівники і прикметники:
1. З якою частиною мови зв'язуються в реченні прислівники? прикметники?
2. Що означають прислівники? Що означають прикметники?
3. На які питання відповідають прислівники? А прикметники?
4. Яку роль у реченні виконують прислівники? Яка роль прикметників?
5. До якої частини мови в реченні належать прислівники? До якої частини належать прикметники?
Корисними і цілком доступними для практичного виконання за зразком
є вправи на утворення (добір) спільнокореневих прислівників від поданих
прикметників і навпаки.
Важливим для культури мовлення учнів (з метою запобігання досить
поширеним граматичним помилкам на зразок «саме краще», «самий гарний»)
практичним матеріалом, без подачі теоретичних знань, є відомості про
способи утворення форм прислівників на означення якості дії.
Ці вправи ґрунтуються, зокрема, на здобутих четвертокласниками
відповідних уміннях у роботі з прикметниками.
Вивчення прислівника як лексико-граматичного розряду створює широкі
можливості для закріплення здобутих учнями 3—4 класів лексикологічних
знань щодо синонімів та антонімів. Як і з прикметниками, з прислівниками
можна утворювати цілі гнізда слів, близьких за значенням (синонімів), та
добирати протилежні за значенням — антонімічні пари. Вправи, побудовані
на з'ясуванні синонімічних й антонімічних відношень між окремими словами, спостереженні за ними в реченнях і зв'язних текстах, сприяють реалізації практичної, мовленнєвої спрямованості початкового курсу рідної мови і водночас слугують важливим засобом пропедевтичної роботи щодо вивчення частин мови у 6 класі основної школи, тобто відкривають відповідні можливості для продовження пропедевтичної, суто практичної роботи з
прислівниками в 5 класі.
Практично-мовленнєва спрямованість уроків, відведених на вивчення цієї
частини мови, виявляється і в тому, що учні мають сприйняти, усно й письмово, і запам'ятати вимову і написання цілого ряду прислівників, які становлять третину (19 із 60) передбачених програмою 4 класу
таких слів. Для полегшення запам'ятовування учнями вимови і написання
прислівників, особливо таких, до яких у мові існують омофонічні сполучення прийменників з іменниками (вгору і в гору, скраю і з краю, вдень і в день тощо) вчителями мають використовуватися різні види навчальних зорових і зорово-слухових диктантів.