ВАРІАНТ 13. виборчі системи і політичний процес

 

План

1. Сутність і типологія виборчих систем.

2. Вплив виборчих систем на інститути політичної системи.

Основні поняття:виборча система, виборче право, політичні вибори, електорат, пропорційна виборча система, мажоритарна виборча система, змішана виборча система, референдум, абсентеїзм.

Методичні рекомендації

Виклад першого питання розпочніть із розкриття сутності виборів як основного засобу делегування влади в демократичному суспільстві. Проаналізуйте поняття виборчого права та розкрийте дію його принципів в сучасній українській державі. Оскільки висвітлення питання передбачає аналіз виборчих систем, розкрийте сутність цього поняття, маючи на увазі, що під виборчою системою розуміють сукупність передбачених законом правил, які забезпечують участь громадян у формуванні представницьких органів влади. Розглядаючи типологію виборчих систем, майте на увазі, що, хоча існує багато модифікацій виборчих систем, основними вважаються три: мажоритарна, пропорційна та змішана. Охарактеризуйте сутність мажоритарної виборчої системи, вкажіть її переваги та недоліки. Розкрийте сутність та вкажіть переваги і недоліки пропорційної виборчої системи. Відзначте, що змішана виборча система поєднує елементи мажоритарної і пропорційної системи: одна частина кандидатів обирається за мажоритарним принципом, а друга – за пропорційним.

Розкриття другого питання вимагає розгляду взаємозв’язку і взаємодії між виборчими і партійними системами. Також обидві системи перебувають у тісному зв’язку з прийнятою в країні формою державного правління. Залежність між типами наявних у країні виборчої і партійної систем уперше дослідив відомий французький політолог Моріс Дюверже. Назвіть «три соціологічні закони» взаємодії виборчих і партійних систем М. Дюверже та проаналізуйте особливості зв’язку форми державного правління з певним типом виборчої системи. На підставі отриманих знань охарактеризуйте виборчу систему сучасної України, вкажіть її доцільність, переваги і недоліки.

 

Література: 1[212-232]; 8[162-172]; 14[272-290]; 17[70-71, 319, 545-546 ]; 18[253-366]; 19[477-510]; 21[322-345], 23[21-94], 24[343-358].

 

 

ВАРІАНТ 14. Проблема конфлікту

В політичному процесі

 

План

1. Природа, типологія, функції політичних конфліктів.

2. Технологія регулювання політичних конфліктів.

 

Основні поняття:політичний конфлікт, консенсус, повстання, путч, суперечність, демонстрація, демарш, переворот, політична боротьба, міжнародний конфлікт, етнічний конфлікт.

 

Розгляд першого питання слід розпочати із з’ясування природи і сутності соціально-політичних конфліктів. Проаналізуйте найбільш відомі теоретичні концепції соціально-політичних конфліктів: “загальну теорію конфлікту” К.Боулдінга (США), “конфліктну модель суспільства” Р.Дарендорфа (Німеччина), “теорію принципових переговорів” Дж.Бертона, Р.Даля, Р.Фішера, У.Юрі (США), “міжнародного конфлікту, як особливого різновиду соціального конфлікту” А.Дейча, М.Хермана (США). Поняття політичного конфлікту означає боротьбу одних суб’єктів з іншими за вплив у системі політичних відносин, доступ до прийняття загальнозначущих рішень, розпорядження ресурсами, монополію своїх інтересів і визнання їх суспільно-необхідними, тобто за все те, що становить владу і політичне панування. Дайте визначення політичного конфлікту, а також назвіть суб’єкти і предмет політичних конфліктів. Розкрийте особливості політичних конфліктів. З’ясувавши сутність політичного конфлікту, необхідно проаналізувати причини його виникнення. Причини виникнення і ескалації політичних конфліктів можна поділити на два великі блоки: об’єктивні та суб’єктивні. Охарактеризуйте їх, пам’ятаючи, що суперечності між політичним суспільством як цілісною системою і нерівністю включених у неї індивідів і груп, що знаходять відображення в ієрархії політичних статусів – джерело й основа політичного конфлікту.

Вузлова проблема теорії конфліктів – їх типологія. У політичній науці найпоширенішою є їх класифікація за джерелом виникнення – конфлікт інтересів, конфлікт цінностей, конфлікт ідентифікації. Розкрийте сутність цієї типології. Доцільно також розглянути типологію Кеннета Боулдінга – дійсні, випадкові, приховані і фальшиві. Згідно із сучасними поглядами, конфлікти виконують певні функції, зокрема сигнальну, інформаційну, диференційну, інтегрувальну, динамічну. Охарактеризуйте ці функції. Для характеристики конфліктів, що зачіпають державу як інститут політичної системи, у політології використовують поняття „політична криза”. Дайте визначення політичної кризи та охарактеризуйте внутрішньополітичні кризи – урядову, парламентську, конституційну.

Під час розгляду другого питання охарактеризуйте стадії розвитку політичних конфліктів. Назвіть найоптимальніші шляхи дій щодо подолання конфлікту. Дайте визначення управління конфліктом. Проаналізуйте морально-правові, силові, примусово-переговорні, ідеалістичні, інтегративні підходи до вирішення конфліктної ситуації. Поясніть існуючі етапи управління конфліктним процесом: інституціоналізація, легітимізація, структурування конфліктуючих груп, послаблення конфлікту. Охарактеризувати найбільш поширені методи розв’язання політичних конфліктів: метод “уникнення” конфлікту (переміщення в іншу площину); метод конфронтації (жорсткі “революційні” рішення); метод пристосування (дії, акції, спрямовані на самостійне вироблення рішень щодо урегулювання конфлікту однією із сторін, але таких, які б задовольняли обидві сторони); метод відкладання (тимчасова поступка сильному опоненту); метод примирення сторін на основі зближення їх позицій через посередника; метод переговорів; метод альтернативного розв’язання конфліктів.

 

Література:6[98-173]; 13[391-401]; 14[485-502]; 16[193-198]; 18[322-352]; 19[540-558].