Виконати практичні завдання. 1. Продовжіть речення. Визначте, до яких розрядів належать займенники, та в яких відмінках вони вжиті
1. Продовжіть речення. Визначте, до яких розрядів належать займенники, та в яких відмінках вони вжиті.
Кожному гарантується…; У цій стадії…; Він виконує функцію…; Цей принцип діє…; Наші міркування щодо…; Питання, що…; Ніщо так не вразило…; Свої підтвердження…; Деякий час…; Їх оцінка в …; Всі одночасно…; Справи, які…; Корисний, хто прагне…;Своя версія…; Він зобов’язався…; Вони відчули…; Кожне слово хороше…; Своїми справами…; Наша вдача…; Деякий час… .
2.Запишіть, знявши риску.
Аби/хто, аби/який, де/чий, хто/небудь, будь/хто, будь/чий, казна/хто, де/хто.
3.Складіть текст про Вашу майбутню професію. Знайдіть займенники, визначте, яка їх роль у тексті.
4.Виправте помилки, які містяться у формулюваннях призначення довідки.
Довідка видана для подання за місцем праці. Довідка видана для надання за місцем проживання. Довідка видана для пред’явлення по місцю навчання.
Видана для подання за місцем потреби. Довідка видана для пред’яви в місцеву лікарню м. Запоріжжя.
ПЛАН 16
Тема: Дієслово у професійному мовленні.
Мета:поглиблення знань про дієслово: систему дієслівних форм, особливості словозміни дієслів; розширення знань про дієприкметник, безособові форми на-, но, - то , дієприслівник.
1. Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах.
2. Творення і вживання дієприкметників.
3. Творення і вживання дієприслівників.
4. Протокол. Витяг з протоколу.
Реферат на тему: Історія розвитку категорії часу в українській мові (давноминулий час).
Основна література: 1-8.
Додаткова література: 17, 21, 22.
Методичні поради
Розглядаючи першепитання, потрібно відзначити, що дієслово – найуживаніша частина мови, граматичні форми якої сприяють динамізму та констатації подій і явищ. Дієслово багате на синонімічні варіанти й водночас складне за своїми зв’язками з іншими словами. Зауважте, що дієслово існує у кількох формах: інфінітив (неозначена форма), родові форми, особові форми, дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на -но, -то.
Усі дієслівні форми мають доконаний або недоконаний вид, є перехідними чи неперехідними. Що ж до використання зазначених форм та граматичних категорій дієслів у документах потрібно враховувати такі їх особливості: у документах використовуються тільки книжні дієслова та їх форми; інфінітив вживається із закінченням - ти; дієслово бути в усіх особах однини і множини теперішнього часу має форму є; доконаний вид твориться за рахунок префіксації; форми наказового способу передаються описовими лексичними засобами; перевага надається конструкціям з безособовими формами на -но, то- тощо.
У другому питанні потрібно зазначити, що активні дієприкметники теперішнього часу творяться за допомогою суфіксів -уч- (-юч-), -ач- (-яч): правлячий, зростаючий. Особливо необхідно простежити як при перекладі з російської мови на українську відтворюються активні дієприкметники, а також звернути увагу на форми дієслова із суфіксом -шш- (-вши-). Дуже уважним потрібно бути і при перекладі українською мовою пасивних дієприкметників теперішнього часу, що вимагають описових конструкцій.
Відповідаючи на третє питання, потрібно наголосити на тому, що дієприслівники недоконаного виду утворюються за допомогою суфіксів -учи- (-ючи-), -ачи- (-ячи-): працюючи, виконуючи, а дієприслівники доконаного виду утворюються за допомогою суфіксів -вши- (-ши-): перевіривши, виконавши. Дієприслівникові звороти в документах повинні стояти на початку речення так як сприяють динамічності мовлення.
Готуючись до четвертогопитання, необхіднопам’ятати, що протокол – документ, у якому фіксується хід обговорення й ухвалення рішень на зборах, нарадах, засіданнях, конференціях із зазначенням місця, часу й мети, складу присутніх та змісту доповідей.
Протокол укладає офіційна компетентна особа, що засвідчує той чи інший факт. Залежно від повноти висвітлення ходу засідання чи наради протоколи бувають:
а) стислі, де фіксуються лише ухвали. У них вказується порядок денний, прізвища доповідачів, тих, хто виступив у дебатах та прийняті рішення.
б) повні, що містять виклад виступів і дають можливість скласти враження не тільки про характер зборів чи наради, а й про діяльність структури в цілому.
в) стенографічні, де всі виступи записуються дослівно.
Витяг з протоколу – це частина протоколу, оформлена належним чином на загальному, спеціальному або чистому аркуші паперу.