САМОСТІЙНОЇ (КОНТРОЛЬНОЇ) РОБОТИ
УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО
ТРАНСПОРТУ
ІНСТИТУТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КАДРІВ
Кафедра „Вагони”
ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ (КОНТРОЛЬНОЇ) РОБОТИ № 2
По дисципліні “ОСНОВИ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ
ВАГОНІВ”
На тему «Розробка технологічного процесу та організації роботи
дільниці (відділення) вагонного депо»
Для студентів денної і заочної форм навчання та слухачів другої освіти
Спеціальності “Рухомий склад та спеціальна техніка залізничного
транспорту”
спеціалізації “Виробництво, експлуатація та ремонт вагонів”
Харків 2003
Завдання та методичні рекомендації розглянуті та рекомендовані
до друку на засіданні кафедри “Вагони”
“29” вересня 2003р., протокол № 2.
Склав
Доц. І.Д. Борзилов
Рецензент
Доц. А.Г. Теслик
В с т у п
Залізничний транспорт повинен постійно задовольняти потреби підприємств та населення в перевезеннях на основі його подальшого переозброєння. Всі ланки залізничного транспорту, в тому числі й вагонне господарство, повинні працювати чітко та злагоджено, щоб забезпечити високу ефективність використання засобів перевезень при мінімальних витратах на їх технічне обслуговування та ремонт.
У забезпеченні надійності та чіткої роботи залізничного транспорту важлива роль належить вагонному господарству, яке поєднує вагони та матеріально-технічну базу їх технічного обслуговування та ремонту.
Від ритмічної та злагодженої роботи усіх підрозділів вагонного господарства багато у чому залежить безперебійність та безпека руху поїздів, своєчасне забезпечення перевезень технічно справним рухомим складом. Таким чином, розвиваючи технічну базу для технічного обслуговування та ремонту вагонів, залізничний транспорт набуває міцне індустріальне підґрунтя для забезпечення високого рівня працездатності вагонного парку.
Одна з основних умов успішного вирішення задач, які стоять перед залізничним транспортом, – підготовка висококваліфікованих кадрів за спеціалізацією “Виробництво, експлуатація та ремонт вагонів”. Важлива роль у цій підготовці належить дисципліні “Основи технічного обслуговування вагонів”.
Головна мета дисципліни полягає у формуванні в майбутніх інженерів знань і практичних навичок у вирішенні задач щодо забезпечення процесу перевезень справними вагонами, що гарантує комфорт пасажирів, збереження вантажів і безпеку руху поїздів.
Ця дисципліна є узагальнюючою та завершальною у комплексі спеціальних дисциплін. В процесі її вивчення студент виконує та захищає самостійну (контрольну – для заочного навчання) роботу. При цьому особлива увага повинна бути приділена: перспективам удосконалення системи періодичного (деповського) ремонту вагонів; науковому обґрунтуванню розміщення дільниць та відділень на плані вагонного депо; використанню засобів технічної діагностики та апаратурних способів контролю технічного стану вагонів; автоматизованим системам управління виробничими процесами; комплексній механізації та автоматизації процесів технічного обслуговування та ремонту вагонів.
Самостійна (контрольна) робота визначає ступінь підготовки студента до вирішення питань раціональної організації виробництва і технології ремонту вагонів у експлуатації на основі новітніх досягнень науки, техніки і прогресивних форм організації праці.
ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ
САМОСТІЙНОЇ (КОНТРОЛЬНОЇ) РОБОТИ
У роботі студенту необхідно розробити питання організації технологічного процесу у дільниці (відділенні) вагонного депо. Програма курсу та завдання на самостійну (контрольну) роботу складені так, що найбільша увага в них приділяється організації технічного обслуговування та ремонту вагонів, їх вузлів і деталей, від справного стану яких залежить безпека руху поїздів та збереження вантажу, що перевозиться.
Для успішного засвоєння дисципліни рекомендується така методика її вивчення:
а) вивчити за рекомендованою літературою матеріал у межах програми, ретельно розібратися з основними положеннями. Слід при цьому мати на увазі, що в підручниках та інших літературних джерелах минулих років видання є ряд застарілих положень, неточностей та помилок. Тому при вивченні дисципліни слід використовувати першоджерела: діючі накази та розпорядження Укрзалізниці по вагонному господарству, керівництва з ремонту, інструкції, технічні, інструктивні та методичні вказівки ЦВ та ЦЛ, типові технологічні процеси ремонту вагонів та їх вузлів, типові технічно обґрунтовані норми часу на ремонт вагонів та їх вузлів;
б) ознайомитися з передовими методами організації та технології обслуговування та ремонту вагонів, а також останніми досягненнями науки та техніки у галузі вагонного господарства, які висвітлюються у періодичних виданнях;
в) слід відвідати вагонні депо, вагоноремонтні та вагонобудівні заводи для практичного ознайомлення з організацією та технологією періодичних видів ремонту, обладнанням, обліком та звітністю у вагонному господарстві;
г) виконати самостійну (контрольну) роботу.
Підготовлена до захисту самостійна (контрольна) робота повинна являти собою сукупність розрахунково-пояснювальної записки та пов’язаних з нею ілюстрацій у вигляді схем, креслень, ескізів, графіків, фотографій.
Структура розрахунково-пояснювальної записки передбачає: титульний лист; завдання; зміст; вступ; основну частину; список літератури; додатки.
В процесі роботи студенти повинні керуватися державними стандартами (ДСТУ), галузевими стандартами (ГСТ), технічними умовами (ТУ), інструкціями і наказами Укрзалізниці.
Текстова частина пояснювальної записки повинна бути написана або надрукована на аркушах формату А4 (210х297мм). Її оформлення має відповідати єдиним вимогам до текстової документації, що викладені у [8,11].Ілюстрації розміщуються по тексту самостійної (контрольної) роботи там, де про них іде мова. Вони нумеруються у межах всієї самостійної роботи.
Самостійна (контрольна) робота студентів повинна мати практичне значення і виконуватися за пропозицією виробництва або кафедри.Вона може бути повністю реальною або включати елементи реального проектування.
Робота повинна відповідати вимогам подальшого удосконалювання вагонного господарства і технології ремонту вагонів або їх вузлів та деталей, включати вирішення основних питань, з якими спеціалісти можуть зустрітися на виробництві, і відповідати за ступенем складності рівню теоретичних знань і практичних навичок спеціаліста.
Завдання на самостійну (контрольну) роботу підписується керівником і затверджується завідувачем кафедри.