Для всіх робіт є обов'язковою наявність зносок чи посилань. Посилання – це примітка до тексту, бібліографічна довідка, переклад, тлумачення
Існує два варіанти оформлення посилань, які використовуються залежно від ситуації, загального вигляду та типу роботи.
Перший варіант: посторінкові посилання (знизу сторінки на якій вміщено цитату).
Вказівка на посилання робиться в тексті шляхом проставляння наскрізного порядкового номера, після відповідного слова в тексті. В кінці сторінки (або в нижньому колонтитулі), на якій відмічено посилання, проводиться межа, завдовжки не менше однієї третини сторінки (20 знаків), під якою друкуються виноски в тому порядку, як вони вказані в тексті. Виноски друкуються меншим шрифтом (зазвичай кегль 9 або 10) і через мінімальний міжрядковий інтервал (інтервал 1). Або в автоматичному режимі Ворд: посилання – вставити посилання.
Виглядає це так: Цитата[1]
Другий варіант посилань: у квадратних дужках в тексті.
Після цитати ставляться квадратні дужки, усередині яких поміщають через крапку з комою (або просто кому) цифри, які відповідно позначають
перша – номер цитованого джерела загалом у Списку використаної літератури;
Друга – номер сторінки, з якої узята цитата.
Наприклад: Цитата [2; с. 23] або [2, С. 23] – обидва варіанти допустимі - це означає, що цитата узята з 23 сторінки другого в списку джерела.
При посиланні на матеріали, що знаходяться у мережі Інтернет, після електронної адреси слід зазначити дату публікації: «Опубліковано: 10 жовтня 2009 р.», або останнього оновлення цієї сторінки, наприклад: «Останнє оновлення 10 жовтня 2009 р.» За відсутності на сайті такої інформації, потрібно зазначити дату запозичення цитати: «Станом на 10 жовтня 2009 р.»
Оскільки електронні адреси, наприклад у Вікіпедії, бувають задовгими, потрібно знайти можливість подати коротку електронну адресу.
Наприклад, замість:
1. Рильський М.Т. // Вікіпедія. – http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A2%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87. – Станом на 10 жовтня 2009 р.,
пишемо:
1. Рильський М.Т. // Вікіпедія. Українські перекладачі. – http://uk.wikipedia.org/wiki/Категорія:Українські_перекладачі. – Станом на 10 жовтня 2009 р.
Якщо авторство тексту, на який посилається студент, на відповідному сайті не зазначено, тоді спочатку подається назва тексту, за яким йде електронна адреса, наприклад:
1. Австралія: "Новий завіт" переклали мовою сленгу // http://shop.bambook.com/scripts/news.show?d=20030619&v=1&r=1#6288. – Опубліковано: 19.06.2003.
Якщо ж такий текст не має заголовка, тоді запис слід почати з декількох слів з початку першого речення цитованого тексту і вже потім подати електронну адресу.
Недопустимо посилатися лише на назву електронного ресурсу, без детальної адреси.
Наприклад: Рильський М.Т. // Вікіпедія. – http://uk.wikipedia.org. – Станом на 10 жовтня 2009 р. Інший приклад бібліографічного опису матеріалів з електронних носіїв дивись у Додатку 2.
Електронна адреса завжди подається таким чином, щоб, за потреби, можна було як найшвидше знайти цитований матеріал користуючись поданим посиланням. Не допускається запозичення матеріалів з сайтів готових рефератів, курсових, дипломних робіт і т. п.
Бібліографічні дані про книжку чи наукову статтю, на яку робиться посилання в тексті, оформляються так само, як і список використаної літератури за винятком однієї суттєвої різниці – у посиланнях обов'язково потрібно вказувати сторінку, на якій знаходиться використана інформація, а в переліку літератури вказується загальна кількість сторінок, що має використане джерело.
Отримання відгуку на курсову (контрольну) роботу та підготовка до її захисту.
Закінчена й оформлена курсова (контрольна) робота, підписана студентом представляється на кафедру. Після ознайомлення з курсовою роботою науковий керівник готує відгук на неї, а в разі необхідності повертає її на доопрацювання.
Не допускаються до захисту курсові роботи:
- зміст яких не відповідає затвердженій темі;
- виконані з порушенням викладених вище вимог;
- виконані без використання вітчизняної наукової літератури;
- виконані не самостійно, списані цілком чи частково;
Здані невчасно.
З вчасно поданою на кафедру роботою ознайомлюється науковий керівник і готує на неї письмовий відгук. Роботу, що відповідає основним змістовним та формальним вимогам і оцінену керівником позитивно допускають до захисту. Якщо буде встановлено, що робота не відповідає вимогам, що ставляться до письмових робіт з курсу історії держави і права України її повертають студенту на доопрацювання.
Попереднє оцінювання роботи відбувається з урахуванням наступного:
- чи обґрунтував автор актуальність проблеми;
- чи відобразив він у плані основні питання теми, що дозволяють розкрити її у повному обсязі;
- наскільки студент ознайомився з доступною йому літературою, використав її при написанні роботи, чи залучив найновіші видання, глибоко проаналізував їх і правильно процитував;
- чи зробив сформулював власні судження, зробив висновки по темі роботи;
- чи автор проявив самостійність при розробці теми курсової роботи, виклав матеріал логічно, послідовно у відповідності до плану роботи;