Розділ 7. Ринки факторів виробництва

Питання 7.1: Попит на ресурси відповідно до теорії граничної продуктивності.

 

Відповідь:

Ринки факторів виробництва (ресурсів) – це ринки, на яких в результаті взаємодії попиту та пропозиції формуються ціни на працю, капітал і природні ресурси у формі заробітної плати, процентного доходу та ренти.

В основі функціонування ринків факторів виробництва лежать ті ж самі принципи, що і в основі товарних ринків. Але поряд з цим є і окремі відмінності, що відрізняють дію ринкового механізму факторів виробництва від товарного ринку і ринку послуг.

Криві попиту на фактори виробництва похило спрямовані вниз, так само як і криві попиту на готові товари. Проте, на відміну від споживчого попиту на товари і послуги, попит на фактори є похідним попитом від готових товарів. Ресурси задовольняють споживачів не прямо, а побічно, через виробництво товарів і послуг.

Похідний характер попиту на ресурси означає, що сталість попиту на будь-який ресурс буде залежати від: а) продуктивності ресурсу при створенні товару; б) ринкової вартості або ціни товару, виробленого за допомогою даного ресурсу.

Для аналізу попиту на фактори виробництва, припустімо, що фірма виробляє продукцію, користуючись двома ресурсами: капіталом С і працею L, які можна придбати відповідно за ціною r (вартість капіталу) таw(рівень заробітної плати).

Припустимо також, що фірма має своє устаткування і в короткостроковому періоді вирішує, скільки робочої сили їй найняти, тобто чи дасть прибуток найом додаткових робітників. Найом кожного додаткового робітника виправдовує себе, якщо додаткова виручка (доход) від продукції, виробленої додатковим робітником, перевищує вартість його праці. Додаткова виручка від додаткової одиниці праці називається вартісним граничним продуктом.

Вартісний граничний продукт (MRP)– це приріст валового доходу в зв’язку з використанням додаткової одиниці ресурсу:

(7.1)

де: DTR – зміна доходу, а DL – зміна кількості ресурсу (праці).

Вартісний граничний продукт показує на скільки зросте валовий доход фірми, якщо вона використає додаткову одиницю праці.

Коли фірма наймає додаткового робітника, то одержує приріст у випуску продукції (граничний продукт - МР), при продажі якого буде мати приріст доходу, тобто вартісний граничний продукт – це граничний продукт у грошовому виразі.

Згадаємо: , . → →

MRP = MP × MR (7.2)

 

Цей важливий результат справедливий для будь-якого конкурентного ринку факторів виробництва, незалежно від того, конкурентний чи ні ринок продукції.

Зауважимо, що вартісний граничний продукт зменшується у міру зростання попиту на працю, згідно з законом спадної продуктивності (граничний продукт зменшується) таким чином, крива вартісного граничного продукту, похило спрямована вниз. Можна також помітити, що вартісний граничний продукт фірми, діючої в умовах недосконалої конкуренції продукції, зменшується більшими темпами, ніж конкурентної фірми товарного ринку. Чому? Тому що:

Конкурентна фірма продає свій товар по однаковій ціні, при цьому граничний доход фірми дорівнює ціні (MR = Р). Значить вартісний граничний продукт такої фірми буде визначатися: MRP = MP×Р, тобто MRP зменшується по одній причині – зменшується граничний продукт.

Вартісний граничний продукт фірми, яка працює в умовах недосконалої конкуренції зменшується по двом причинам – по-перше зменшується граничний продукт, а по-друге зменшується граничний доход, оскільки виробник повинен зменшити ціну на товар при збільшенні випуску продукції, а MR < Р.

Доки МRР перевищує рівень заробітної плати, фірмі слід наймати додаткові одиниці робочої сили. Якщо вартісний граничний продукт менший від рівня заробітної плати, фірмі слід звільняти робітників. Лише тоді, коли вартісний граничний продукт дорівнюватиме заробітній платі, фірма матиме таку кількість робочої сили, яка максимізує прибуток. Отже фірма найме таку кількість робітників, при якій вартісний граничний продукт праці дорівнюватиме ставці зарплати –МRР = w.

Оскільки умовою за якою фірма наймає робітників є:МRР = w, то можна стверджувати, що крива вартісного граничного продукту є кривою попиту окремої фірми на ресурс.

Мал. 7.1. Вартісний граничний продукт.

 

Кожна точка на кривій МRР (мал. 7.1) показує кількість робітників, яку найняла б фірма при кожній можливій ставці заробітної плати.

Питання 7.2: Ринковий попит на фактори виробництва. Еластичність попиту на ресурси.

 

Відповідь:

Ринковий попит на ресурс – це сума попиту пред’явленого всіма фірмами різних галузей, які використовують даний ресурс у виробничому процесі. А кожна фірма найме таку кількість робітників, при якій вартісний граничний продукт праці дорівнюватиме ставці зарплати –МRР = w. Тобто кривою попиту окремої фірми на ресурс є крива її вартісного граничного продукту.

Щоб визначити ринковий попит на ресурс, треба спочатку визначити рівень попиту кожної галузі на ресурс, а потім скласти їх.

Розглянемо процес формування попиту на ресурс у галузі:

Галузевий попит на ресурс – це сума обсягів попиту на виробничі ресурси з боку окремих фірм галузі при кожній з можливих на них ціні.

Кожна фірма галузі може купити більше, наприклад, трудових послуг, і збільшити обсяг виробництва без впливу на ціну блага. Якщо всі фірми галузі придбають більше послуг праці, то збільшиться пропозиція благ, в результаті знизиться їх ціна, що, в свою чергу, потягне за собою зміщення кривих вартісного граничного продукту (МRР) у кожної фірми даної галузі донизу.

Пониження заробітної плати при інших однакових умовах буде стимулювати фірми найняти більше робітників. Якщо зниження зарплати вплине лише на одну фірму, то вона пристосовується до цього найму більшого обсягу трудових послуг до тих пір, поки МRР не зрівняється з більш низькою зарплатою. Якщо ж зниження зарплати вплине на всі фірми даної галузі, то збільшення обсягу виробництва знизить ціну блага, що призведе до зсуву кривої попиту на працю і призведе до того, що кожна фірма найме менше робітників.

Таким чином галузевий попит буде залежати від того, чи призведе зміна ціни на ресурс до зміни ціни на готову продукцію, яка виготовляється за допомогою даного ресурсу. Якщо ціна готової продукції залишиться без змін, то обсяг попиту дорівнює сумі обсягів попиту всіх фірм галузі. Якщо результатом зниження ціни ресурсу, буде зменшення ціни на готову продукцію, то галузевий попит на ресурс буде меншим суми попиту окремих фірм галузі на даний ресурс.

Крім того попит на ресурс може змінюватися під впливом інших факторів (детермінантів). До детермінантів попиту на ресурс відносять:

Ціни на інші ресурси. Якщо ресурси взаємозамінні, то існує пряма залежність між ціною на один і попитом на інший ресурс. Якщо ресурси використовуються одночасно для виробництва одного товару – зворотна залежність між ціною на один ресурс і попитом на інший.

Зміна продуктивності праці. Попит на ресурс змінюється в тому ж напрямку, що і продуктивність праці. Тобто чим вище продуктивність праці, тим більшим буде попит на ресурс.

Зміна попиту на готову продукцію у виробництві якої використовується даний ресурс. Пряма залежність: зниження попиту на готову продукцію понижує попит на ресурс і навпаки .

Зміни в технології виробництва. Нова технологія сприяє економії ресурсів і може потягнути до зниження попиту на ресурси, але якщо при цьому значно розшириться випуск продукції, то попит на ресурс може збільшитися.

Якщо під впливом детермінантів попит на ресурс збільшується, крива попиту переміщується вправо, і навпаки, якщо попит на ресурс зменшується, крива попиту переміщується вліво (мал. 7.2). Це відбувається тому, що попит під впливом детермінантів змінюється незалежно від ціни ресурсу, тобто, якщо діють детермінанти попиту на ресурс, то при незмінній ціні на ресурс, буде новий попит на даний ресурс.

 

 


Мал. 7.2. Зміна попиту на ресурс під дією детермінантів.

 

Для виробничих ресурсів, як і для готової продукції, необхідно визначити залежність рівня споживання ресурсів від зміни ціни на нього. З цією метою використовується концепція еластичності попиту на ресурс.

Цінова еластичність попиту на ресурс, як і на будь-який інший товар, це процентне відношення обсягу попиту на ресурс у відповідь на кожен процент зміни ціни.

На еластичність попиту на ресурси впливають декілька факторів:

Взаємозаміна ресурсів. Якщо даний ресурс можна легко замінити іншим, то попит на нього буде відносно еластичним.

Зміна вартісного граничного продукту. Якщо вартісний граничний продукт знижується повільно, то попит на ресурс відносно еластичний.

Еластичність попиту на готову продукцію галузі. Оскільки попит на ресурс є похідним попитом, то попит на ресурс залежить від цінової еластичності продукції, виробленої за допомогою даного ресурсу. Тому чим більш еластичний попит на продукт, тим еластичніший попит на ресурс.

Фактор часу. Попит на ресурс більш еластичний в довгостроковому періоді порівняно з короткостроковим, оскільки фірми мають більшу можливість замінити ресурси у довгостроковому періоді.

Доля вартості ресурсу у витратах фірми. Еластичність попиту на ресурс буде тим вище, чим більшу долю він займає в структурі витрат фірми.

При будь-якої ціні еластичність ринкового попиту на ресурс залежить від пропорції, в якій ресурси використовуються різних галузях, і еластичності попиту на ресурс в кожній з цих галузей.

 

 

Питання 7.3: Пропозиція праці

 

Відповідь:

Головним і визначним фактором функціонування економіки є праця. Праця не тільки виробничий, а й соціальний фактор, оскільки він наділений відповідними правами.

Пропозиція праці - це співвідношення між ставкою заробітної плати та обсягом праці, який власник цього ресурсу (домогосподарство) бажає та може запропонувати працедавцям на ринку за інших незмінних умов.

В основі індивідуальної пропозиції праці лежить раціональний вибір між цінністю благ, які міг би придбати найманий робітник за рахунок доходу, що утворився від продажу праці, та цінністю відпочинку для цього індивіда. Вільний час індивід розглядає як благо, яке є обмеженим. При цьому кожна година праці скорочує вільний час.

Розглянемо карту байдужості в просторі двох благ (мал. 7.3,а):

а) вільний час (F);

б) гроші (М) - представляють усі інші блага.

 

 

Мал. 7.3. Структура уподобань та можливостей вибору

у просторі вільного часу і грошей.

 

Випуклість кривих байдужості до початку координат вказує на те, що скорочення вільного часу має супроводжуватися все більшою сумою грошей. Чим на більшу відстань від початку координат розташована крива байдужості, тим біль­ший рівень добробуту вона показує.

Нехай задана ціна праці – ставка часової заробітної плати: rL. Тоді мо­жна дізнатися, скільки праці індивід захоче продати. Щоденний заробіток індивіда становить W= (24 – F)· rL = 24 · rL – F · rL.

Якщо W =0, то F = 24,

якщо F = 0, то W =24 · rL

У графічному вигляді - це пряма заробітної плати, яка демонструє всі можливі поєднання вільного часу і грошей доступних індивіду за даної ставки заробітної плати (мал. 7.3,б).

З іншого боку, кожна точка кривої байдужості – бажане для індивіда поєднання цих же благ.

Якщо поєднати обидва графіки, можна визначити, яку кількість праці запропонує індивід за даного рівня заробітної плати (мал. 7.4,а).

 


Мал. 7.4.Рівноважна комбінація дозвілля і грошей.

Точка дотику Е прямої заробітної плати і кривої байдужості є рівноважною, рівновага є внутрішньою. У такій ситуації індивід вибирає F1
годин дозвілля і M1 грошей, із чого випливає, що він пропонує на ринку
праці 24 – F1 годин своєї праці.

Якщо заробітна плата підвищується, то лінія заробітної плати повертається за часовою стрілкою–m1. Тоді індивід збільшує пропозицію праці зa рахунок скорочення вільного часу на величину ½F1F2½(мал. 7.4,б).

Реакція індивіда на зміну ціни праці може бути розкладена на дві складові – ефект заміни та ефект доходу (мал. 7.5) .

 

 

 

Мал. 7.5. Ефект заміни та ефект доходу.

Для виділення ефекту заміни до вихідної кривої байдужості необхідно провести допоміжну лінію –m2, паралельну новій лінії заробітної плати –m1. Ефект заміни становитиме різницю ½F1F3½. Ефект заміни завжди проявляється однаково: із зростанням заробітної плати пропозиція праці збільшується, зі зниженням ціни праці скорочується пропозиція праці.

Зі зростанням ціни праці зростає добробут індивіда - це виражається в переході на нову, більш віддалену, криву байдужості. При цьому цінність вільного часу зростає, і індивід частину робочого часу замінює дозвіл­лям - у цьому проявляється дія ефекту доходу, величина якого становить різницю ½F2F3½

При низьких ставках зарплати ефект заміни перекриває ефект доходу, при високих навпаки.

Коли ефект доходу за абсолютною величиною перевищує ефект заміни, тоді підвищення заробітної плати приводить до зниження пропозиції праці.

Емпіричні дослідження свідчать, що за невисоких ставок заробітної плати при зростанні ставки людина починає працювати більше, а за вищих ставок, коли обсяг пропозиції сягає значних величин, подальше підвищення ставки призводить до вибору на користь збільшення відпочинку і скорочення обсягів пропозиції праці.

Через це крива індивідуальної пропозиції праці має специфічну форму кривої, що відхилена назад (мал. 7.6)


Мал. 7.6.Крива індивідуальної пропозиції праці

 

Ринкова пропозиціяпевного виду праці складається з індивідуальних пропозицій праці.

Коли вхідним ресурсом є праця, то рішення щодо пропозиції приймають радше люди, а не фірми. Тоді основною метою стає не максимізація прибутку, а максимізація корисності.

Рівень заробітної плати, отже, визначає те, наскільки виробники цінять час свого дозвілля. Значне зростання рівня заробітної плати може призвести до зменшення годин праці і збільшення годин дозвілля. Тобто крива ринкової пропозиції праці є зростаючою кривою, але при високих ставках заробітної плати може відхилятися назад, нагадуючи криву індивідуальної пропозиції праці.

 

Питання 7.4: Ринок праці з конкуренцією

 

Відповідь:

Ринок праці – це ринок на якому в результаті взаємодії попиту і пропозиції формуються ціни на працю в формі заробітної плати

Ринок праці має ряд істотних відмінностей від інших товарних ринків.

На динаміку ринку праці впливають ряд факторів, які можуть змінити попит та пропозицію праці:

– Рівень народжуваності (темпи росту працездатного населення) – впливають на пропозицію праці.

– Ступінь економічної активності груп працездатного населення. Наприклад, якщо в складі робочої сили є діти, то пропозиція праці збільшиться.

– Процес еміграції також змінює пропозицію.

– Науково-технічний прогрес та економічна кон’єктура впливають на попит праці.

Сучасний ринок праці має двоякий характер, тобто функціонують два не конкуруючих між собою ринка робочої сили, котрі є сегментами єдиного ринку праці, це:

– Первинних (незалежних та підлеглих) робочих місць і груп робочої сили – це робочі місця, які займають фахівці з вищою та середньо спеціальною освітою.

– Вторинних робочих місць робочої сили, які, як правило, не потребують спеціальної підготовки і значної кваліфікації.

До робочої сили відносяться всі зайняті (включаючи військовослужбовців) та безробітні – економічно активне населення.

Людину не можна розглядати як товар. Водночас не доводиться заперечувати, що люди за певну ціну надають свої послуги в оренду. Ціною їхніх послуг є ставка заробітної плати. Серед усіх товарних цін вона відіграє найважливішу роль. Для більшості населення заробітна плата є єдиним джерелом доходу.

Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату:

Номінальна (грошова) заробітна плата – це сума грошів, яку одержує робітник за певний проміжок часу (годину, день, тиждень, місяць)

Реальна заробітна плата– це обсяг товарів і послуг, який можна придбати за номінальну заробітну плату – купівельна спроможність номінальної заробітної плати.

Економіка розглядає рівень реальної заробітної плати, тобто розміри заробітної плати у таких грошових одиницях, для яких купівельна спроможність передбачається постійною.

Ринкова ставка заробітної плати визначається взаємодією попиту та пропозиції певного виду праці.

Оскільки заробітна плата є ціною трудових послуг, то механізм її формування залежить від моделі ринку

Якщо ринок праці конкурентний, то для нього характерні такі риси:

а) з одного боку, значна кількість фірм, що конкурують одна з одною при придбанні трудових послуг;

б) з іншого боку, чисельна група працівників незалежно один від одного пропонують певний вид трудових послуг. Мається на увазі, що робітники мають однакову кваліфікацію, витрачають однакові зусилля, тобто праця, яку витрачає кожен робітник, ніяк не різниться одна від одної;

в) ні фірми, ні працівники не можуть контролювати ринкові ставки заробітної плати.

В умовах чисто конкурентного ринку праці кожна із численних фірм наймає незначну долю робітників від загальної пропозиції даного виду праці, тож, як було відмічено раніше, не може вплинути на ринкову ставку заробітної плати. Інакше кажучи, фірма погоджується з ціною трудових послуг. Тому, на відміну від ринкової, пропозиція праці для окремої фірми на конкурентному ринку матиме вигляд прямої лінії (абсолютно еластична), що відповідатиме ринковій ціні трудових послуг (w) та граничним витратам на цей ресурс.

Граничні витрати на ресурс (МRС)– це додаткові витрати фірми пов’язані з придбанням додаткової одиниці ресурсу.

Для фірми буде прибутковим змінювати додаткові одиниці ресурсу до точки в якої вартісний граничний продукт буде дорівнювати граничним витратам на ресурс:

МRР = МRС (7.3)

Граничні витрати на працю для фірми працюючої в умовах чисто конкурентного ринку праці будуть дорівнювати ставці зарплати:S=MRC, (мал. 7.7).

Попит на трудові ресурси для окремої фірми буде визначатися кривою вартісного граничного продукту:D=MRP, а тому на підставі дії закону спадної віддачі, матиме вигляд спадаючої кривої.

Мал. 7.7. Пропозиція і попит окремої фірми на працю

на конкурентному ринку

 

На мал. 7.7 точка перетину кривих MRP та MRC покаже, яку саме кількість робітників найме фірма. Фірма найме – LС робітників і буде виплачувати заробітну плату – wС. Максимальна вигода фірми – заштрихована фігура.

Питання 7.5: Ринок праці з недосконалою конкуренцією.

Модель монопсонії.

 

Відповідь:

На ринку праці досить часто може виникати ситуація, коли монопольне становище займає покупець. Такий ринок називається монопсонією. Термін „монопсонія” взятий з давньогрецької мови і означає „один покупець”, так же як „монополія” означає „один продавець”. Термін „монопсонія” прийнято використовувати до всіх ринків, де покупець встановлює ціну. За наявності лише одного або декількох покупців деякі з них можуть користуватись монопсонічною владою, яка означає спроможність покупця впливати на ціну товару або ресурсу. Вона дає покупцеві можливість придбати товар (ресурс) за ціною, нижчої від тієї, яка б переважала на ринку з конкуренцією.

На ринку праці така ситуація може виникнути, коли один наймач робочої сили домінує на ринку конкретної спеціальності, або по особовому розташований. Для монопсонії на ринку праці характерні такі риси:

– Кількість зайнятих на даної фірмі складають основну частку всіх зайнятих певним конкретним видом праці.

– Даний вид праці є немобільним, тобто, щоб змінити роботу, треба або переїхати на нове місце, або змінити кваліфікацію.

– Фірма “диктує заробітну плату”, тобто ставка заробітної плати знаходиться в прямій залежності від кількості найнятих робітників.

В деяких випадках монопольна влада наймача робочої сили є повною – коли в невеликих містах єдина фірма наймає всіх працездатних мешканців. Наприклад, в селищі Южний під Одесою розташований Припортовий завод, який є єдиним крупним наймачем робочої сили в даному селищі.

Оскільки фірма-монопсоніст є єдиним покупцем даного виду праці, то крива пропозиції праці для такої фірми буде співпадати з кривою ринкової пропозиції праці, тобто буде зростаючою кривою. А це значить, що наймаючи більшу кількість робітників, фірма змушена сплачувати більшу ставку заробітної плати. Більш висока ставка заробітної плати, встановлена для приваблення додаткових робітників, повинна виплачуватися всім робітникам, в тому числі і тим, які були найняті раніше по більш низьким ставкам. Але в цьому випадку граничні витрати на працю (MRC) не збігатимуться із заробітною платою, а завжди будуть перевищувати її на величину, необхідну для доведення ставки заробітної плати до нового рівня раніше найнятим робітникам (MRC>w):

(7.4)

де: w – встановлена ставка заробітної плати, Dw – зміна в заробітній платі, L – кількість найнятих робітників, DL – зміна кількості робітників (кількість додатково найнятих).

Монопсоніст буде наймати робітників користуючись принципом рівності вартісного граничного продукту та граничних витрат на ресурс. Він найме таку кількість робітників при якій: MRP = MRC. Ставка заробітної плати, яку буде виплачувати фірма, визначається згідно кривої пропозиції праці.

Оскільки MRC > w, то крива граничних витрат на працю буде розташована вище кривої пропозиції праці (мал. 7.8).


Мал. 7.8. Формування заробітної плати на ринку монопсонії.

 

На мал. 7.8 точка максимізації прибутку (перетину кривих MRP та MRC) показує, що фірма-монопсоніст найме. LМ робітників і буде виплачувати їм ставку – wМ.

Якщо виходити з мал. 7.8, монопсоніст наймає менше робочої сили і буде виплачувати меншу заробітну плату, ніж підприємство або група підприємств, що не має монопольної влади наймати робітників. На конкурентному ринку фірма буде наймати LC робітників, тому що на цьому рівні попит на працю (MRP) дорівнює кількості пропозиції праці (S), по ринковій ставці зарплати (wC).

Монопсоніст враховує вигідним скорочувати зайнятість, щоб знизити ставку зарплати та скоротити витрати. В зв’язку з цим встановлена монопсоністом ставка зарплати буде менше вартісного граничного продукту wМ < MRP

Чиста монопсонія досить рідкісне явище. Ринки, на яких декілька фірм закупають всю ринкову пропозицію ресурсів, зустрічаються частіше. Така структура ринку називається олігопсонією. Під олігопсонією розуміють такий вид ринку, на якому є лише декілька покупців, яким протистоїть велика кількість продавців. Прикладом олігопсонії можуть бути професійні спортивні ліги. Спортсмени можуть продавати свої послуги невеликій кількості фірм. Олігопсонія схожа з олігополією в тому відношенні, що фірми розуміють свою взаємозалежність. При олігопсонії на ринку праці декілька фірм володіють монопольною владою наймача робочої сили, хоча й неповною, і можуть впливати на рівень заробітної плати.

 

Питання 7.6: Контроль профспілок над пропозицією робочої сили, рівнем заробітної плати.