Співвідношення, в умовах якого одне благо може бути замінене іншим без зміни рівня корисності для споживача – це коефіцієнт байдужості у споживанні? Чи вірно це?

Ні, таке співвідношення називається граничною нормою заміни

MRS= - (ΔY/ΔX)

Для будь-якої точки на кривій байдужості MRS дорівнює tg £ (куту нахилу дотичної до кривої байдужості в даній точці) Різний нахил кривої байдужості характеризує різний ступінь заміни одного товару іншим . Це дає змогу говорити про те, що існують набори товарів, які мають високе і низьке MRS. Сукупність кривих байдужості утворюють карту кривих байдужості

MRS є від’ємною величиною, бо крива байдужості – це завжди спадна лінія. Абсолютна величина нахилу кривої байдужості в кожній її точці характеризується граничною нормою заміщення благ. MRS завжди буде зменшуватися , якщо збільшується споживання одного блага замість іншого

Зона заміщення (субституції) – це ділянка кривої байдужості, в якій можлива ефективна заміна одного блага іншим

Розглянемо криву байдужості RS. Кількість блага Х, рівне 0Т, є мінімально необхідною величиною споживання блага Х, від якого споживач не може відмовитися, яким би великим не було запропопоноване в обмін благо У. Аналогічно 0М є мінімально необхідною величиною споживання блага У. Взаємна заміна благ Х і У має сенс лише у межах відрізка RS. Поза ним заміна виключена і два блага виступають як незалежні один від одного.

Якщо ціна товару зросла з 1,5 до 2 грн., а обсяг попиту скоротився з 1000 до 900 одиниць, то чому дорівнює коефіцієнт цінової еластичності?

Показник лінійної еластичності визначає процентну зміну обсягу попиту у точці. Він обчислюється для випадку лінійної кривої попиту, заданої рівнянням , або у випадку незначної зміни ціни для нелінійної кривої попиту:

або

Ed = ((900-1000)/1000*100) : (2-1.5)/1.5*100 = -0.3

Як називається стан споживача, в якому він купує товари за даними цінами і у такому обсязі, що він використовує весь дохід і отримує максимальну корисність? Проілюструйте.

Оптимум споживача.

Поєднання понять кривих байдужості та бюджетного обмеження дає можливість пояснити, за яких умов споживач буде знаходитись в стані тривалої рівноваги, тобто в такому стані, коли він буде максимізувати свою корисність споживанням визначеної кількості товару X та Y за даної величини доходу І і цін на блага РХ та РY.

Споживач максимізує свою корисність за даної умови, коли він одночасно знаходиться на найвищій кривій байдужості і на лінії бюджетних обмежень.

Можливість вільного переміщення вздовж бюджетної лінії говорить про те, що максимізувати корисність споживач буде в точці Е, в якій крива байдужості U, буде дотичною до бюджетної лінії K L.

K a

B U1

U X

Рис. 5.6. Рівновага споживача.

Інші спільні точки більш низької кривої байдужості Uі бюджетної лінії А і В, не максимізують корисність споживача, так як U< U1. Таким чином, точка Е є точкою рівноваги споживача, в якій він максимізує свою корисність

В математичному плані рівновага споживача зображується в точці, де yf[bk лінії бюджетних обмежень дорівнює yf[bkeкривої байдужості:

MRS _xy = (5.7).

Рівність граничної норми заміщення благ співвідношенню їх цін є умовою рівноваги споживача в ординалістській концепції.

Так як згідно (5.4) MRS _x _y = то можна записати, що = або (5.8)

Рівнянням (5.8) умовою рівноваги споживача в кардиналістській концепції.

Таким чином, в точці оптимуму споживача відношення граничних корисностей дорівнює відношенню цін благ, що споживаються.

У відповідності з цим споживач розподіляє свій доход таким чином, щоб слідуючa грошова одиниця витрачена на кожний товар, приносила йому одну і ту ж граничну корисність.

36. Скорочення пропозиції товару веде до зростання попиту на товари доповнювачі. Чи вірно це? Якщо пропозиція товару зменшується, то згідно з законом пропозиції, який передбачає пряму залежність між ціною і об’ємом продажу, то і ціна на товар зменшується, що призводить до зростання попиту на ці товари. Якщо ці товари є комплементарними, то зростання попиту на один товар неодмінно призведе до збільшення попиту і на інший товар (комплементарний йому)

Зниження цін на один із комплементарних товарів, приводить до збільшення попиту на них, а отже і на збільшення попиту на комплементарний товар до нього (наприклад, зменшення ціни на фотоапарати призводить до збільшення попиту на них, а отже і на плівку. Ціна на яку теж підніметься за інших рівних умов) Це означає, що зниження цін на один із взаємодоповнюючих товарів веде до зростання попиту і відповідно цін на інший, і навпаки. Таким чином, якщо 2 продукти комплементарні, між ціною одного з них і об’ємом попиту на інший існує зворотній зв’язок.