Що означає досконала цінова дискримінація?
Коли монополія виробляє продукт, котрий не може перепродаватися покупцями, вона досить часто застосовує різні ціни щодо різних покупців.
Цінова дискримінація (price discrimination) - продаж стандартизованих товарів або послуг різним споживачам за різними цінами. Такими товарами, що не можуть перепродаватися є, наприклад, медичні послуги, освітні послуги тощо.
Цінову дискримінацію можуть застосовувати тільки монополії і тільки тоді, коли це веде до збільшення прибутків. Коли монополія встановлює різні ціни для кожного покупця, має місце досконала цінова дискримінація (perfect price discrimination). У цьому випадку для кожного споживача встановлюється така ціна, яку він може сплатити: «Take it or leave it».
Таким чином, подібними товарами споживач користується раз на життя. Припустимо, що ефект масштабу і витрати є постійними, тобто LRAC=LRMC. При відсутності дискримінації обсяг реалізації товару буде становити Qm за ціною Pm , а LRMC=MR1 . Економічний прибуток визначається площею чотирикутника PlPmВС. В умовах досконалої дискримінації споживач, котрий має бажання сплатити щонайбільше, буде отримувати послуги при ціні Р1. Якщо кожен споживач буде сплачувати стільки, скільки він може сплатити, такі ціни будуть фактично маржинальною виручкою. Крива попиту і буде кривою MR. Рівновага з’явиться у точці Е, де LRMC=D. За цими умовами кожний споживач не має споживчого надлишку, який переходить до монополії.
Цінова дискримінація першого ступеня, або абсолютна (досконала) цінова дискримінація, виникає, коли фірма призначає для кожного покупця резервну ціну – максимальну, яку кожен покупець погоджується заплатити за кожну придбану одиницю товару. Встановлення цієї ціни дозволяє здійснити максимально можливу сегментацію ринку. Для монополіста, що здійснює абсолютну цінову дискримінацію, ціна і граничний виторг співпадають, подібно до досконалої конкуренції, так само співпадають криві попиту і граничного виторгу 
. Досконала цінова дискримінація пом’якшує недоліки монопольної влади і виявляється вигідною для обох сторін: монополіст розширює обсяги випуску до ефективного рівня конкурентного ринку, відсутні безповоротні втрати, що сприяє зростанню добробуту суспільства. Проте весь надлишок споживачів перетворюється на монопольний прибуток, і суспільний добробут зростає саме за рахунок додаткових надприбутків монополіста, тоді як споживачі зовсім не одержують чистої вигоди.