Характерні риси етнічних релігій
На зміну родоплеменним віруванням приходять етнічні релі-гії, які подекуди ще називають національними чи національно-державними. Обов’язковим історичним підґрунтям їх появи є наяв-ність у суспільстві спільнот, породжених соціальною диференціацією, і консолідація їх у формі держави. Етнічні релігії — це такі релігійні вірування, які, як правило, охоплюють своїм впливом всі прошарки населення в межах однієї національної держави. Не всі народи про-йшли етап етнічних релігій. Деякі з них сприйняли у свій світогляд якусь світову релігію, знаходячись ще на стадії родоплеменної. Так, більшість арабських народів і багато народів Африки не проходили стадію етнічних релігій, а відразу прийняли якусь із світових релігій.
У національних релігіях конфесійні й етнічні кордони, як пра-вило, співпадають, хоча за певних умов і обставин їх прихильниками можуть бути особи інших національностей. Існуючи на конкретному етнічному ґрунті, вони тісно переплелися з елементами національної культури, традицій і звичаїв народів, що їх сповідували чи сповід-ують. Національні релігії справляють значний вплив на формуван-ня менталітету народу, регламентують поведінку і побут його пред-ставників, сприяють розвитку та збереженню відповідного етносу, перешкоджають його культурній і мовній асиміляції. Функціонуючи в межах певних етнічних визначеностей, релігія так тісно переплі-тається з ними, що можемо говорити про певний етноконфесійний синкретизм.
Витоки етноконфесійних утворень пов’язані з довготривалим існуванням релігій на ґрунті різних історичних типів спільностей людей, починаючи від первісних племен і закінчуючи сучасними роз-винутими націями. Формування зв’язків між ними переростають в етноконфесійні спільноти, які є наслідком взаємодії певної релігії з
— 326 —
МОДУЛЬ ІV. ОСНОВИ ТЕОРІЇ РЕЛІГІЇ ТА ЇЇ ІСТОРИЧНА ГЕНЕЗА
елементами етносу. Під впливом етнічних і релігійних традицій у ет-ноконфесійній спільноті складається відносно замкнутий тип її жит-тєдіяльності, специфічні риси побуту. Для етноконфесійних утво-рень характерний високий ступінь ізоляції від інших етносів і релігій, який підтримується забороною міжнаціональних і міжконфесійних шлюбів, ревнивим захистом своєї етнічної винятковості та істиності власної віри.
Етап етнічних релігій пов’язаний переважно із домінуванням політеїзму, а то й генотеїзму. На цьому етапі вже відбулося чітке відмежування касти жреців-служителів етнічного культу. Значно спрощуються, але вже оформляються у сувору систему дотримання обрядові дійства, інших форм набирає жертвоприношення. Етнічні релігії мають письмову традицію, з’являються їх «священні тексти». Утверджується вчення про потойбічну відплату кожному за його земне життя.
Не всі етнічні релігії збереглися, їх, як правило, витіснили світові релігії. Ті ж, які збереглися, зазнали значних трансформацій і не по-стають у своєму витоковому вигляді.