Комплексна оцІнка яКОСТІ атмосферНОГО ПОВІТРЯ

Мета роботи: оволодіння методикою комплексної оцінки якості атмосферного повітря та визначення розміру СЗЗ промислового підприємства.

Теоретична частина

Під забрудненням атмосферного повітря розуміють збільшення концентрації фізичних, хімічних та біологічних компонентів понад рівень, що виводить природні системи зі стану рівноваги.

Серед промислових викидів основними джерелами забруднення атмосферного повітря є низькі технологічні та вентиляційні викиди неперервної дії, котрі складають близько 80 % від загальної кількості викидів. Надзвичайно важливою особливістю таких викидів, з точки зору забруднення атмосфери, є те, що максимальні концентрації шкідливих речовин існують у безпосередній близькості від місця їхнього виникнення,. Отже, промислові викиди в атмосферу несприятливо впливають, перш за все, на людину та на навколишнє природне середовище.

Якість атмосферного повітря - найважливіший екологічний фактор, що визначає здоров'я населення і стан екосистем. В першу чергу, якість атмосферного повітря обумовлено рівнем вмісту в ньому забруднюючих речовин.

Нормування якості навколишньої природного середовища – це механізм забезпечення сприятливої екологічної обстановки для всієї біосфери.

Для конкретного регулювання нормативів якості атмосферного повітря були введені такі поняття:

Гігієнічні нормативи:

- ГДК – гранично-допустима концентрація забруднюючої речовини;

- ОБРВ – орієнтовний безпечний рівень впливу.

Розрізняють максимальну-разову і середньодобову ГДК.

Максимальна-разова ГДК (мг/м³) – це така концентрація забруднюючого речовини в атмосферному повітрі, що не викликає рефлекторних реакцій при 30- хвилинному впливі на людину (відчуття запаху, подразнення слизових оболонок, запаморочення, біоелектричної активності головного мозку). Ця ГДК розрахована на те, що людина піддається впливу забруднюючої речовини короткочасно на протязі 20-30 хвилин.

Середньодобова ГДК (мг/м³) - це така концентрація забруднюючого речовини в атмосферному повітрі, що при цілодобовому вдиханні протягом усього життя не викликає ніяких захворювань, у тому числі і змін у здоров'я людини і його нащадків. Ця ГДК розрахована на те, що людина піддається впливу забруднюючої речовини на протязі всього життя. Вона не повинна допускати токсичного, канцерогенного, мутагенного, гонадотропного та ембріотоксичного впливу на людину.

ОБРВ (мг/м³) - орієнтований безпечний рівень впливу забруднюючого речовини – тимчасовий гігієнічний норматив забруднюючого речовини, установлений розрахунковим методом для цілей проектування промислових об'єктів. Визначається розрахунковим методом і встановлюється на 2-3 роки.

У випадку, коли в повітрі знаходиться кілька забруднюючих речовин, що мають односпрямовану дію на організм людини, те повинна виконуватися наступна умова:

де С_i – концентрація забруднюючої речовини, мг/м³;

ГДК_i – ГДК даної речовини в атмосферному повітрі, мг/м³.

Однак, оцінка хімічного забруднення атмосферного повітря за одиничними показниками не дозволяє судити про ступінь ризику для здоров'я населення всього комплексу речовин, що відносяться до різних класів небезпеки. Вона також не дає можливості проводити порівняльну характеристику поселень з різними видами виробництва, тобто з присутністю різнохарактерних забруднюючих речовин.

В даний час для комплексної оцінки забрудненості атмосферного повітря застосовується індекс забруднення атмосфери (ІЗА).

Індекс забруднення атмосфери (ІЗА) - умовний комплексний показник якості атмосфери, що враховує найбільш пріоритетні забруднюючі речовини.

Розрахунок ІЗА заснований на припущенні, що при значеннях на рівні ГДК всі забруднюючі речовини характеризуються однаковим впливом на людину, а при подальшому збільшенні концентрації ступінь їх шкідливості зростає з різною швидкістю, яка залежить від класу небезпеки речовини.

Величина ІЗА розраховується за значеннями середньорічних концентрацій. Тому цей показник характеризує рівень хронічного, тривалого забруднення повітря.

Відповідно до ГОСТ 12.1.007-76.ССБТ шкідливі речовини за ступенем впливу на організм людини поділяються на чотири класи небезпеки:

- 1-й - надзвичайно небезпечні;

- 2-й - високо небезпечні;

- 3-й - помірно небезпечні;

- 4-й - мало небезпечні.

Клас небезпеки конкретного речовині встановлюється залежно від його токсичності, летючості, а так само від окремих наслідків у вигляді мутагенної (зміна спадкової інформації) та канцерогенної (ракових захворювань) дій.

Санітарно-захисні зони (СЗЗ) – це ділянки землі навколо підприємства, що відокремлюють їх від житлових масивів з метою зменшення шкідливого впливу цих підприємств на здоров'я людей. У СЗЗ висаджують такі стійкі до пилу дерева, як береза, біла акація, волоський горіх, дуб, тополя, сосна.

У відповідність із санітарними нормами і правилами проектування промислових підприємств виділяють 5 класів промислових об'єктів з СЗЗ від 50 м до 3000 м.

Перший клас розділяють на підкласи 1А с СЗЗ шириною 3000 м і 1Б с СЗЗ –100 м. До класу 1А відносяться особливо небезпечні об'єкти (атомні електростанції). До класу 1Б відносяться хімічні, нафтопереробні підприємства, металургійні заводи, теплоелектростанції.

До другого класу з СЗЗ 500 м відносяться шахти, цементні, вапняні заводи, підприємства з виробництва свинцевих акумуляторів, пластмас.

До 3 класу з СЗЗ шириною 300 м відносяться заводи з виробництва залізобетонних виробів.

До 4 класу з СЗЗ 100 м відносяться машинобудівні заводи, невеликі ливарні заводи.

До 5 класу з СЗЗ 50 м відносяться підприємства легкої промисловості, друкарні, виробництво харчових продуктів.

Завдання № 1