Тема 7. Соціологія девіантної поведінки. Всього годин – 6, семінарські заняття – 2, індивідуальна робота – 2,самостійна робота – 2
Всього годин – 6, семінарські заняття – 2, індивідуальна робота – 2,самостійна робота – 2.
Перелік проблемних питань, що складають сутність теми:
1. Загальна характеристика соціальної норми і девіантної поведінки.
2. Причини та соціальні фактори девіантної поведінки.
3. Негативні та позитивні форми девіантної поведінки.
4. Проблеми девіантної поведінки в сучасній Україні.
Методичні рекомендації
До першого питання. Розпочніть свою відповідь з того, що процес десоціалізації сигналізує, що на певній стадії відбувається деформація соціалізації особистості (здебільшого під впливом негативного мікросередовища), результатом якої є руйнація попередніх позитивних норм та цінностей і засвоєння антигромадських взірців поведінки. Проявом асоціалізації є девіантна поведінка. Девіантна (лат. deviatio – відхилення) поведінка – система вчинків, що відрізняються від загальноприйнятих у суспільстві норм права, культури, моралі. Скажіть, що у контексті девіантної поведінки проявляють себе так звані делінквентні та “маргінальні” особистості. Делінквент (лат. delinquens – правопорушник) – суб’єкт, чия негативна поведінка у крайніх своїх проявах становить карний вчинок. Такі індивіди характеризуються антисоціальною поведінкою, схильні до правопорушень, злочинної діяльності.“Маргінальна” (лат. marginalis – той, що перебуває на краю) особистість – індивід, який, опинившись на межі двох чи кількох культур, подолав межі спільності, в якій виховувався, однак не зміг увійти або не був прийнятий у нову групу. Основними характеристиками “маргіналів” є внутрішня соціальна нестабільність, стан психологічного дискомфорту, почуття самотності, схильність до аморальної поведінки. Вони нездатні засвоїти культурні традиції та цінності, соціальні навички поведінки середовища, в яке потрапили (наприклад, житель сільської місцевості, змушений працювати у великому місті).
До другого питання. Слід звернути увагу на те, що Важливими детермінантами суїцидальної поведінки є соціально-психологічні чинники:
– особистісно-сімейні конфлікти (несправедливе ставлення родичів та оточення – образи, звинувачення, приниження;
– перешкоди на шляху задоволення актуальної потреби; нестача уваги, турботи інших тощо);
– конфлікти, пов’язані з антисоціальною поведінкою суїцидента (побоювання карної відповідальності, іншого покарання чи ганьби; самоосуд за скоєний вчинок);
– конфлікти у професійній чи навчальній сфері (неспроможність, невдачі на роботі чи навчанні, несправедливі вимоги до виконання професійних або навчальних обов’язків тощо);
– зниження комунікативної толерантності “значущого оточення” (незадоволення поведінкою й особистими якостями “значущих інших”; втрата “значущого іншого”, хвороба, смерть близьких);
– суттєві статусно-рольові розбіжності (відсутність показників статусу – поваги, симпатії призводить до втрати вольового контролю, руйнування планів, бажання усамітнитися, конфлікту між статусом і домаганнями);
– самотність, соціальна ізоляція (відсутність близьких друзів, невизнання на соціально-груповому рівні і з боку суспільства породжує глибоку психологічну кризу);
– вплив етнічних традицій, етнопсихологічних норм взаємодії і спілкування (руйнування етнічних традицій, етнопсихологічних, соціокультурних норм, прояв етноцентризму – сприймання життєвих подій з позицій своєї етнічної групи, традиційних норм, що є еталонними);
– підбурювання до самогубства засобами масової культури та мистецтва (надання першочергового значення віртуальному спілкуванню з мистецтвом, гіпертрофоване наслідування міфологізованих осіб тощо).
До третього питання. Розпочніть розповідь про те що з точки зору соціальної психології, однією з основних причин відхилень у поведінці є порушення соціальних відносин особистості, яке має своїм наслідком афект неадекватності. Афект (лат. affectus – настрій, хвилювання, пристрасть) неадекватності (лат. adaequatus – прирівняний) – негативний стан, породжений невдачами в діяльності, зіткненням завищеної самооцінки особистості з її реальними можливостями. Наголосіть на тому, що ефективність соціальної адаптації (зокрема, соціально-психологічної адаптації) як однієї з форм соціалізації значною мірою залежить від того, наскільки адекватно особистість сприймає реалії соціально-психологічного простору (взаємозв’язки, групові процеси, особливості взаємодії та ін.), виявляє рефлексивно-перцептивні можливості, здібності до зміни поведінки і спілкування тощо. Зворотним процесом до соціально-психологічної адаптації є соціально-психологічна дезадаптація особистості.Соціально-психологічна дезадаптація (франц. des... – префікс, що означає знищення, видалення, і лат. adaptatio – пристосовувати) –порушення процесу активного пристосування індивіда до умов соціального середовища засобами взаємодії і спілкування за хибного або недостатньо розвиненого уявлення людини про себе і свої соціальні зв’язки та міжособистісні контакти. Вкажіть, що проявами патологічної соціально-психологічної дезадаптації є агресивна поведінка, суїцид та ін.Суїцид (англ. suicide – самогубство) – акт добровільного самознищення, який людина здійснює у стані сильного переживання, порушення душевної рівноваги або психічного захворювання.
До четвертого питання Розпочніть з того, що процеси трансформації, які відбуваються в сучасному українському суспільстві та означають перехід до нової моделі розвитку, супроводжуються глибокою кризою, яка охопила усі сфери суспільства. Фактично, український соціум знаходиться сьогодні у стані ціннісно–нормативної дезінтеграції, тобто соціальної аномії, яка виявляється як на макро-, так і на мікросоціальному рівнях організації суспільства. При цьому відбувається заповнення соціального простору перед- та девіантними цінностями, порушення або ігнорування значною частиною індивідів існуючих норм права та моралі. В умовах кризового стану суспільства особистість опинилася в складній ситуації вибору цінностей, пріоритетів, засобів адаптації.