Горянська ротонда м. Ужгород

 

Оборонні зразки мали класичне завершення в замковій архітектурі з силуетами високих башт і мурів з бійницями (Луцьк, Кам'янець, Збараж). Давні замки органічно вписувалися в довколишній пейзаж і розташовувалися на вершинах гір, берегах річок та озер. У замках з княжим двором і службами, пристосованих до оборони, концентрувалося тогочасне життя. З ними були пов'язані муровані укріплення міста й передмістя. Із середини XVI ст. форми оборонної архітектури поступаються місцем ренесансного палацового будівництва (Бережани, Межибіж).

Архітектура монастирів, також обумовлена оборонними функціями, включала укріплення з вежами і храмовими спорудами (Унів, Дермань, Межиріччя). До унікальних пам'яток церковного будівництва початку XIV ст. належать церкви-ротонди, наприклад, у Володимирі-Волинському церква св. Василія (кінець XIII – початок XIV ст.). Західна архітектура виявила себе у храмових спорудах Львова, Рогатина, Дрогобича. Церкви були пристосовані до оборони (Успенська церква в Зимно, Богоявленська – в Острозі, Покровська –
в Ситківцях).

Високу інженерну та будівничу культуру принесли із собою пришлі народи (вірмени, німці, євреї), що оселялися в містах і стимулювали розвиток ремісничо-міщанського середовища. Із становленням міського самоврядування в містах споруджують ратуші, арсенали, ринки; вдосконалюється планування вулиць.

Яскрава сторінка національної архітектури – дерев'яне зодчество, що виробило неповторно-самобутні типи церков, органічно вписувані у навколишню місцевість. Традиції дерев'яного будівництва пов'язані з декоративним різьбленням. Ці роботи, як правило, виконували ремісники-міщани. Серед елементів дерев'яної різьби виділяється іконостас, що відкрив необмежені можливості для декоративного жанру. У XVII ст. з'являються вже класичні форми іконостаса: іконостаси Софіївського собору в Києві, у Густинському монастирі.

Для ренесансної архітектури України є характерним багатий скульптурний декор будівель. Цьому сприяв як український традиційний різьблений, орнаментальний декор споруд, так і впливи готики і Північного Відродження. Показовим у цьому плані є місто Львів.

Українське образотворче мистецтво.У другій половині XVI ст. ренесансні впливи стають відчутними в українському малярстві. У цей час основними його видами залишаються настінний розпистаіконопис. Проте виникають і нові жанри портрет, історичний живопис. В іконах і фресках зростає інтерес художника до реалістичного зображення персонажів, показу побутових сцен, краєвиду. На жаль, кращі фрескові розписи того часу майже не збереглися. Водночас навіть у такому консервативному виді мистецтва, як іконопис, ознаки Ренесансу очевидні.

У XVI ст. зросла кількість авторських ікон, що засвідчує високу цехову організацію малярства. Ікони львівської школи відносять до «блакитного стилю» («В'їзд до Єрусалима»). Близькі до львівської стилістики ікони, виконані майстром Федуском з Самбора («Благовіщення»), ікона луцького художника Андрія Русина «Синє успіння», яка зберігається в Третьяковській картинній галереї у Москві.

В іконах XV – І пол. XVI ст. бачимо розроблені ще у Візантії, православні канони – символічність кольорів, плоскість, застиглість постатей, зворотну перспективу. Це був не релігійний живопис, як в інших країнах Європи, а саме іконопис. Така вірність традиціям, навіть певний консерватизм був засобом збереження самобутності, національних духовних цінностей. Але порівняно
з іконописом часів Київської Русі іконопис все ж набуває нових рис. Обличчя святих стають більшої виразними, живими, навіть портретними, рухи – більш природними. Один з шедеврів цього часу – «Синє Успіння», в якому сині, блакитні тони, похилені фігури апостолів, смутні обличчя, жести рук передають
їх глибоку скорботу. Недарма українських живописців знали і шанували не лише
в Україні, а й за її межами. Польські королі, магнати неодноразово запрошували українських майстрів для розписів храмів, магнатських, королівських палат.
До нашого часу збереглися розписи, зроблені українськими митцями в Любліні, Кракові, Вроцлаві. Запрошували їх і до Пскова, що, зважаючи на високий рівень псковського іконопису, було значним визнанням.

Портретний живопис другої половини XVI ст. поступово висувається на одне з провідних місць у малярстві. Серед відомих світських портретів, виконаних у реалістичному ренесансному дусі, – зображення Стефана Баторія (1576), створене львів´янином Стефановичем, портрети воєводи Івана Даниловича (1620), знатних міщан Костянтина та Олександра Корняктів (20 – 30 роки XVII ст.), намальовані невідомими майстрами. До останніх зразків ренесансного портрета належать також твори київської художньої школи 40-х років XVII ст. – це зображення Петра Могили, Захарія Копистенського, Єлисея Плетенецького та інших видатних діячів української культури того часу.

Українська музика.Українська професійна музика XIV – XVII ст. представлена церковними творами. Тривалий час основу музичної культури складала візантійська відправа. Проте поряд з візантійським, виникають болгарський, сербський і київський знаменні розспіви. Розспіви фіксувалися відповідною крюковою нотацією, що налічувала кількасот знаків-крюків. Лише у XVII ст. знаменний розспів поступився місцем акапельному співу, сповненому багатоголоссям.

На основі народної інструментальної музики, що мала ужитковий характер, як атрибут обряду, побуту, у XIV – XV ст. виділяються чіткі форми цього жанру. В цей час при дворах короля і шляхти з'являються музиканти-професіонали. Так, з XV ст. збереглися імена бандуриста Тарашка, лютнярів Стечка, Подоляна, Лук'яна, Андрейка, а при дворі Зигмунда Августа мав славу бандурист Чурило, в Острозі – музика Лаврентій. Існували такі музичні інструменти: бубон, тулумбаси, сурма, сопілка, флояра, трембіта, дуда, бугай, ріг, кобза, бандура, тримба, скрипка, цимбали, ліра.

Тулумбас – ударний інструмент Флояра Цимбали

 

Розвивається одна з ранніх форм музичного театру – вертепна драма. Вертеп згодом став тим національним грунтом, на якому зростав театр.

Таким чином, зазначимо, що в українській культурі наприкінці XIV – початку XVII ст. перехрещувалися впливи культур Сходу і Заходу, ідеї Відродження, гуманізму і Реформації. Ці впливи знайшли в Україні сприятливе підґрунтя в умовах запеклої боротьби за національну державність.

 

Література

1. Горбач Н.Я., Гелей С.Д., Російська З.П. Теорія та історія світової і Абрамович С.Д. Світова та українська культура. – Львів: Світ, 2004. – 344 с.

2. Білик Б.І., Горбань Ю.А., Калакура С.Я та ін. Історія української та зарубіжної культури / За ред. С.М. Клапчука, В.Ф. Остафійчука. – К.: Вища школа, Знання, 1999. – 326 с.

3. Бокань В., Польовий Л. Історія культури України. – К.: Генеза, 2001. – 290 с.

4. Горбач Н.Я., Гелей С.Д., Росінська З.П. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. – Львів: Каменяр, 1992. – 352 с.

5. Драгоманов М. Про українських козаків, татар та турків // У кн.: Вибране. – К.: Либідь, 1991. – 682с. – С. 175-204.

6. Закович М.М. Культурологія: українська та зарубіжна культура. – К.: Знання, 2010. – 589 с.

7. Європейська та українська культура в нарисах: Навч. посібник /
За ред. І.З. Цехмістро, В.І. Штанько, В.С. Старовойт, В.М. Леонтьєвої – К., Центр навчальної літератури, 2003. – 320с.

8. Історія української культури: У 5-ти томах. – Т. 2: Українська культура ХІІІ – першої половини ХVІІ ст. Александрович В.С., Балушок В.Г., Боянівська М.Б. – К.: Наукова думка, 2001. – 846 с.

9. Крип’якевич І.П. Історія України: Навч. посібник. – К.: Просвіта, 1992. – 550 с.

10. Коли земля стогнала. Друга половина XVI – перша половина XVII ст. / Сер. «Історія України в прозових творах та документах» / Редкол.:
В. А. Смолій (голова) та ін.; Упоряд. і передмова В. О. Щербака. – К.: Україна, 1995. – 432 с. – С. 280-319.

11. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. вид. /
За загальн. ред. Яртися А.В. та ін. – Львів: Світ, 1994. – 496 с.

12. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. – К.: Довіра, 1992. – 272 с.

13. Шейко В.М., Білоцерківський В.Я. Історія української культури. – К.: Знання, 2009. – 413 с.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Що стало причиною польської колонізації українських земель?

2. Які заходи свідчать про латинізацію української культури?

3. Де і з яких прошарків населення виникла козаччина?

4. Хто започаткував Січ на острові Хортиця?

5. Як виглядало звичайне січове поселення?

6. У чому полягає демократизм військово-соціального устрію Січі?

7. З якою метою було створене реєстрове козацтво?

8. Які риси склали підгрунття козацької культури?

9. Визначте роль, яку відігравало козацтво до середини ХVІІ століття.

10. Як складалася доля православної церкви в період польського поневолення?

11. Визначте причини виникнення братств та їх значення для культурного розвитку в українських землях.

12. Як розвивалася освітня культура в українських землях ХVІ-ХVІІ століть?

13. Як змінюється книжкова справа в Україні з середини ХVІ століття?

14. Яке значення для культурного розвитку мала полемічна література?

15. Назвіть характерні риси українського мистецтва ХVІ-ХVІІ століть.



/cgi-bin/footer.php"; ?>