Природно-соціальні небезпеки
Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні фактори природного й антропогенного походження, що у великих кількостях знаходяться в природному середовищі, на виробництві й у побуті. Біологічне забруднення зв'язане з присутністю у воді, повітрі і грунті патогенних мікроорганізмів, личинок і лялечок синантропних мух, яєць гельмінтів тощо. Деякі мікроорганізми викликають масове поширення захворювань у виді епідемій і пандемій.
Епідемія— масове поширення інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості, країні, що істотно перевищує загальний рівень захворюваності.
Крім того поширення захворювань спричиняють визначені соціальні умови, викликаючи так називані соціальні хвороби.
Соціальні хвороби — це захворювання людини, виникнення і поширення яких зв'язаний переважно з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз і ін.).
Отже, до природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія і т.п..
В Україні зафіксований 9 мільйонів випадків інфекційних захворювань на рік. Розглянемо деякі найвідоміші інфекційні хвороби, викликані вірусами.
Найбільш розповсюджена вірусна інфекція — грип, що виникає як епідемія щорічно. У розвитих країнах грип у залежності від сезону займає перв-второе місця в статистику причин смертності від інфекційних захворювань, а по соціальній значимості впевнено утримує першу позицію серед усіх хвороб, що уражають людський організм. В Україні на грип і гострі респіраторні інфекції хворіє від 10 до 16 млн. чоловік на рік, що приблизно складає 95% серед всіх інфекційних захворювань. Перша в історії епідемія грипу була відзначена 1889 р., інша — охопила практично всю Європу в 1918-1920 роках, при цьому загинуло 20 млн. чоловік.
Вірус грипу дуже непостійний, має типи А, У, З, У, а також багато інших підтипів. Найбільш розповсюджені віруси групи А (гонконзький грип, китайський грип). Грип передається при контакті з хворими людьми через дрібні крапельки, що попадають у повітря при кашлі і чханні хворого. Інкубаційний період складає 1-2 дні. Симптоми грипу: хворого морозить, піднімається висока температура, відчувається сильний головний біль, біль у м'язах. Існує небезпека ускладнення вторинною інфекцією (наприклад, пневмонією, запаленням середнього вуха, плевритом і т.п.), що може привести навіть до смерті. В окремих випадках грип викликає ускладнення у виді поразки серця, суглобів, нирок, мозку і мозкових оболонок. Щорічно у світі хворіє на грип від 5 до 15% населення, смертельних випадків від грипу нараховується близько 2 млн.
Усі добре відомо, що захворювання легше попередити, чим вилікувати. Найбільш ефективною і доступною формою профілактики грипу є завчасна активізація захисних сил організму. Комплексні гомеопатичні препарати, такі як афлубін і імунал, можуть надати в цьому неоцінну допомогу.
Одним з найбільш ефективних засобів профілактики грипу у світі вважається імунізація актуальними інактивованими протигриповими вакцинами. При застосуванні вакцини захист від захворювання досягає рівня 90-98%.
Хвороба Боткіна, або вірусний гепатит є досить розповсюдженою вірусною інфекцією. Відомо як мінімум сім збудників захворювання — А, У, З, Б, Е, С і 11V, різних за симптоматикою і серйозністю наслідків. Найрозповсюдженіший і найменш небезпечний — гепатит А. Його з повним правом можна віднести до так називаних хвороб «брудних рук», зв'язаних з нехтуванням правил гігієни. Збудник гепатиту А попадає в організм людини також із забрудненою водою і їжею. Як правило, гепатит А не дає важких і хронічних форм. Хворі виліковуються вже через двох тижнів.
Дуже небезпечний і, на жаль, досить розповсюджений гепатит У, їм уражений 350 млн. жителів планети. Вірус гепатиту В характеризується тривалим інкубаційним періодом, персистенцією в організмі і важких наслідках (цироз і рак печінки). Досить сказати, що рак печінки в 9 з 10 випадків є наслідком перенесеного раніше гепатиту.
Передається вірус через більшість рідин організму (кров, слину, полові секрети). Ризик з'являється, коли ці рідини від інфікованої людини попадають до здорового при:
• полових контактах;
• ін'єкційному вживанні наркотиків;
• переливанні крові і її компонентів;
• від інфікованої матері до її дитини (при вагітності і родах);
• при нанесенні татуювання, пірсінзі й інших немедичних процедурах, коли ушкоджується шкіра і слизуваті оболонки.
Стовідсотковий результат заразитися дають переливання крові і полові контакти. Молоді люди від 15 до 29 років найчастіше заражаються саме так, а також внаслідок ін'єкційного вживання наркотиків.
Вірус гепатиту В здатний тривалий час не виявляти своєї присутності, очікуючи моменту ослаблення захисних реакцій організму. Активізацію вірусу викликають простудні захворювання, грип, невиправданий прийом антибіотиків.
Вірус З, що фахівці називають «ласкавим убивцею», — найпід-ступніший. Досить тривалий час захворювання проходить безсимптомно, але в більшості випадків закінчується важкою поразкою печінки. Тільки носіями гепатиту З є 150 млн чоловік. Зараження вірусом гепатиту З відбувається аналогічно зараженню гепатитом В. Але найчастіше цією формою гепатиту заражаються при медичних маніпуляціях, особливо при переливанні крові.
Гепатити — це одна з найбільш розповсюджених інфекцій у світі. Уже зараз на нього хворіє 2млрд. чоловік — це кожен третій житель планети. Щорічно від гепатиту вмирає 2 млн. чоловік. Дуже багато людей хворіють хронічно. Ті, що видужують, до кінця життя відчувають відгомін захворювання.
Що робити, щоб запобігти цієї небезпечної хвороби? От основні правила: мийте руки перед їжею, кип'ятите воду, обливайте окропом овочі і фрукти, при сексуальних контактах користуйтеся презервативами. Можна ще додати рекомендацію з застосування індивідуальних засобів захисту від захворювань, що передаються через кров. Найнадійніший захист від гепатиту В — вакцинація.
Кінець XX століття і початок XXI ознаменувалися поверненням туберкульозу, особливо в східноєвропейських країнах. Україна не постійна виключенням, за офіційними даними, у 2000 році виявлений 30 тис. нових випадків захворювань на туберкульоз, 11 тис. наших співвітчизників пішли з життя через цю хворобу. У 1995 р. в Україні офіційно оголошена епідемія туберкульозу. Епідеміологічна ситуація загострюється і соціально-економічними безладдями, міграційними процесами, наркоманією, Снідом, а також послабленням контролю за протитуберкульозними заходами. Понад 122 тис. осіб в Україні хворі на активну форму туберкульозу. За останні 10 років захворюваність на туберкульоз виросла в 1,8 рази й у 2000 році досягла показників 60,2 на 100 тис. населення. Смертність за цей період збільшилася в 2,7 рази і складає 22,3 на 100 тис. Більш як 65% хворих у які вперше знайшли паличку Коха (збудник туберкульозу), — соціально незахищені безробітні, студенти, учні, пенсіонери, мігранти, особи, що звільнилися з місць висновку.
• За всю історію людства від туберкульозу вмерло понад 300 млн. чоловік.
• Паличкою Коха (збудник туберкульозу) інфікований 2 млрд. осіб, тобто майже третина населення Землі, 10% інфікованих занедужає.
• Хворий на відкриту форму туберкульозу інфікує 10-15 осіб за рік.
• Від туберкульозу вмирає більше дорослих, чим від усіх друг инфекционн разом узятих.
• 26% усіх померлих у слаборозвинених країнах загинуло від туберкульозу.
• Третина хворих на СНІД умирає від туберкульозу.
• На туберкульоз хворіють частіше люди віком від 15 до 44 років, тобто найбільш працездатна частина населення, це збільшує негативний економічний ефект хвороби.
• Неправильне застосування антитуберкульозних препаратів привело до того, що понад 50 млн. чоловік хворіють на стійку до ліків форму туберкульозу.
У світі щорічно з'являється не менше 8 млн. хворих на туберкульоз і вмирає близько 2 млн. За прогнозами ВООЗ кількість хворих у найближчі часи може вирости до 90 млн., 30 млн із них можуть умерти ще в цьому десятилітті. Тому з 1993 р. ВООЗ оголосила цю хворобу «глобальною небезпекою для людства».
Туберкульоз (сухоти) — це різноманітне за своїми проявами інфекційне захворювання.
Туберкульозна паличка {паличка Коха) може викликати поразки не тільки органів подиху (легень, бронхів, гортані), а і кишечнику, сечостатевих органів, наднирників, шкіри, кіст, суглобів, головного мозку і т.п., але в переважній кількості випадків (80-90%) спостерігається поразки легень. Основне джерело поширення інфекції — хворої на туберкульоз, що виділяє мокротиння з бактеріями. Зараження відбувається, коли здорова людина вдихає дрібні крапельки рідкої або частки висохлого мокротиння хворого на туберкульоз. Палички Коха можуть потрапити і через ушкоджену шкіру або слизувату оболонку носа або рота, а також при вживанні в їжу молока, м'яса від хворий туберкульозом худоби.
Прояву хвороби залежать від стану організму, характеру і ступеня ушкодження окремих органів і систем. Загальними ознаками для усіх форм хвороби є:
· підвищення температури,
· потовиділення ночами,
· погіршення сну й апетиту,
· утрата ваги,
· дратівливість,
· зниження працездатності.
При туберкульозі легень також спостерігається кашель, сухий або з виділенням мокротиння, може виникнути легенева кровотеча.
Як же можна запобігти захворюванню на туберкульоз? Насамперед щепленням. Існуюча вакцина (так називаними БЦЖ) була запропонована французькими дослідниками А.Кальметом і К.Гереном 1921 р. Це живаючи послаблена культура бактерії туберкульозу. Вакцинована людина, одержавши послаблений штам туберкульозної палички, виробляє на неї імунітет. Але навіть невелике послаблення імунітету, наприклад, після грипу, приводить до того, що вакцинована людина стає беззахисним перед туберкульозом.
Визначимо ще деякі досить розповсюджені захворювання.
Кишковий тракт — це природне місце існування багатьох видів бактерій, і більшість з них при звичайних умовах нешкідливі. Однак багато жителів кишечнику — небезпечні патогенні мікроорганізми, до них належать збудники черевного тифу, паратифу, дизентерії, холери і сальмонельозів.
Розрізняють дві групи харчових захворювань мікробного походження: харчові інфекції і харчові отруєння (інтоксикації).
Харчові інфекції. Харчові інфекції (дизентерія і холера) виникають при активному розмноженні й утворенні токсинів збудників в організмі. Ці заразні захворювання передаються від однієї людини до іншого через харчові продукти, воду, рідше іншими шляхами. Разом з їжею в організм вносяться збудники різних захворювань. Найбільшу небезпеку складають збудники шлунково-кишкових захворювань, їжа служить для них лише переносником, доставляє них у ті органи людини (наприклад, у шлунково-кишковий тракт), де вони здатні активно розмножуватися і виробляти токсини.
Харчові інфекції заразні і дуже небезпечні через те, що більшість продуктів харчування, з якими вони можуть поширюватися, уживаються людьми кожного дня.
Харчові отруєння. Збудники харчових отруєнь, на відміну від збудників харчових інфекцій, здатні жити і розмножуватися на продуктах. При цьому харчові продукти стають отруйними внаслідок нагромадження в них токсинів. Особливістю харчових отруєнь є досить швидкий прояв ознак хвороби. Через 2-24 години після вживання їжі можуть виникнути блювота, різкі болі в ділянці живота, головний біль і загальна слабість, пронос, а в окремих випадках і більш важкі симптоми з наслідками.
Найбільш небезпечними харчовими отруєннями є ботулізм і отруєння, що викликають стафілококи.
Харчові токсикоінфекції. Ця група захворювань сяде проміжну позицию між харчовими інфекціями і харчовими отруєннями. Проходять вони подібно отруєнням, як гострі шлунково-кишкові захворювання, але вони заразні. Пояснюється це здатністю збудників розмножуватися як у продуктах харчування, так і організмі людини.
Викличуться токсикоінфекції різними бактеріями, але найчастіше сальмонелами. Харчові токсикоінфекції, що викличуться сальмонелами, називають сальмонельозами. Серед харчових бактеріальних отруєнь вони сядуть перше место.
Природним джерелом патогенних сальмонел є тварини: худоба, свині, коні, собаки і різні гризуни.
Захворювання, що передаються половим шляхом. В останні роки в Україні різко погіршилося положення щодо захворюваності на хворобі, що передаються половим шляхом (ЗПСШ).
Відповідно до міжнародної класифікації ВООЗ, сьогодні нараховується близько З захворювань, що передаються половим шляхом. У цю категорію входять кілька груп, наприклад:
• хвороби, що викликають віруси, — генітальний герпес, СНІД, вірусні генітальні бородавки й ін.;
• паразитарні — короста й ін.; оптимальні умови для передачі створюються при полових контактах;
• бактеріальні — сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз;
• грибкові — кандидоз на полових органах і ін. Можуть виникати і без зараження, а як наслідок антибіотикотерапії, але передаються і половим шляхом.
З огляду на складну ситуацію в Україні щодо поширення цих захворювань, слід зазначити, що важливе значення має профілактика, а саме: варто уникати випадкових зв'язків, користуватися презервативами, дотримувати санітарно-гігієнічних правил.
Розглянемо найбільш розповсюджені захворювання, що передаються половим шляхом.
Сифіліс— це хвороба всього організму, перші прояви якої найчастіше бувають на полових органах. Людина заражається сифілісом від хворого. Зараження, як правило, відбувається половим шляхом, дуже рідко можливе зараження через поцілунки, а також через предмети домашнього вживання (ложки, чашки, цигарки і т.п.).
Збудник сифілісу — бліда трепонема, що не стійка в зовнішнім середовищі. Висока температура, різні дезинфікуючі засоби згубно діють на трепонему. Вона дуже швидко гине при висиханні. Проте в організмі людини трепонема досить стійка.
Під нас полових контактів із хворою людиною бліда трепонема попадає на мікротравми слизуватої оболонки полових органів і проникає в кров'яне русло. При класичному ході сифілісу розрізняють чотири періоди: інкубаційний і три клінічних (первинний, вторинн і третинний). Інкубаційний період хвороби триває 3-4 тижня. Потім, як правило, на полових органах виходить безболісна кругла ранка, або виразка, червоний або грязно-жовтий кольори, тверда на доторкання, що зовсім не турбує хворого. Цей так називаний твердий шанкер. Через 7-8 світав після появи шанкеру збільшуються найближчі до нього лімфатичні вузли, найчастіше — пахвинні. Через деякий час починають збільшуватися інші лімфатичні вузли. Це і є первинний сифіліс.
Значне розмноження блідих трепонем і їхнього поширення по організму відбувається наприкінці первинного періоду сифілісу. Настає своєрідний трепонемний сепсис, що досить часто супроводжується слабістю, нездужанням, безсонням, головним болем, втратою апетиту, іноді болем у кістах і суглобах, підвищенням температури тіла до 37-38 .
Якщо в цей період не почати лікування, то через 3 місяці з часу зараження хвороба переходить у вторинний сифіліс. Його тривалість складає зазвичай 2-4 року, але може розтягтися і до 20 років. На шкірі, слизуватих оболонках, на полових органах з'являються дрібні рожеві плями або тверді мідно-червоні вузлики, що не турбують хворого. Якщо хворого не лікувати, то через 2-3 місяця ці ознаки зникають, але це не означає, що хворий видужав. Ознаки хвороби зникають із зовнішніх ділянок тіла, але уражаються серце, печінка, кровоносні судини, кісти, нервова система, суглоби.
Через кілька років (3-5-10) з'являються ознаки третинного періоду хвороби — горбочка і вузлики (так називані гуми), що, розпадаючись, визначають глибокі виразки. У хворих, крім шкіри і видимих слизуватих оболонок, вражаються печінка, серце, нирки, кісти, суглоби, а також нервова й ендокринна системи, органи почуття. При цьому нерідко хворій умирає. До важких форм сифілісу належить і прогресивний параліч, при якому в хворих виникають важкі психічні розлади.
Варто пам'ятати, що сифіліс виліковується. Лікування тим ефективніше, ніж раніш воно почате. Від зараження сифілісом можна уберегтися. Для цього треба уникати випадкових полових контактів, користуватися презервативами.
Гонорея. Збудником гонореї є бактерія — гонокок. Заражаються гонореєю найчастіше при половому контакті з хворою людиною. Перші прояви хвороби з'являються через 3-5 світав після зараження. Перебіг хвороби в чоловіків і жінок має деякі відмінності.
У чоловіків, коли починається хвороба, свербить і пече в сечівнику, виникає різкий біль під час сечовипускання. Потім з'являються гнійні виділення. При цьому спостерігаються почервоніння і набряк слизуватої оболонки біля зовнішнього отвору сечівника. Якщо хворого не лікувати, то хвороба прогресує й уражається весь сечівник.
У більшості жінок, на відміну від чоловіків, гонорея проходить без суб'єктивних симптомів, але з поразкою майже усіх відділів сечостатевої системи, а також прямої кишки. Інфекція спочатку проникає в сечівник і шийку матки. При цьому з'являються гнійні виділення із сечівника і полових органів. Подразнюється слизувата оболонка піхви. Якщо хвора не лікується, то процес запалення переходить на слизувату оболонку матки, труб і яєчників. Унаслідок запалення звужується просвіт труб. Якщо уражені обидві труби, то жінка не може завагітніти. Коли інфекція попадає в черевну порожнечу, може розвитися перитоніт (запалення очеревини). У жінок іноді уражаються суглоби, м'язи, кісти, внутрішні органи і нервова система.
Дуже небезпечний безсимптомний перебіг захворювання, коли хворої не має ніяких суб'єктивних відчуттів. Це створює великий резервуар інфекції. У зв'язку з малосимптомним і безсимптомним ходом процесу хворі продовжують полові зв'язки, вчасно не звертаються за медичною допомогою, що сприяє поширенню інфекції.
Гонорею виліковують. І чим швидше початі лікування, тім кращі наслідки. Уберегти себе від зараження можна. Для цього потрібно пам'ятати про небезпеці випадкових полових контактів. Також: уберегтися від гонореї можна, застосовуючи презервативи.
Онкологічні захворювання. В останні роки збільшилася кількість хворих на рак як в Україні, так і в усім світі. Кожна четверта людина у світі має шанс занедужати на рак, що сяде друге місце серед причин смертності. Щорічно в Україні фіксується 160 тисяч нових випадків, на обліку знаходиться більше 700 тисяч онкохворих.
Сутність природи рака полягає в тому, що клітки тканини перероджуються і можуть поширюватися на інші органи. Звичайно, клітки завжди ростуть, поділяються і відмирають.
Ракова клітка — це така клітка, що виходить з-під контролю власного організму: її ростом організм не керує.
Зараз відомі деякі механізми переродження кліток, і тому лікарі упевнені, що 60-70% усіх ракових захворювань можна запобігти, якщо уникати тих факторів, що провокують клітки до ненормального росту. Такі причини, як паління і забруднення навколишнього середовища, відомі давно. З'ясували також, що вплив ультрафіолетового випромінювання на шкіру збільшує ризик виникнення рака шкіри. їжа людини містить багато мутагенів і канцерогенів — речовин, що викликають рак. Недавно встановили зв'язок між харчуванням з великою кількістю жирів і раком молочної залози. Відомо, що харчування з великою кількістю клітковини істотно знижує вірогідність раку кишечнику. Деякі види раку — спадкоємні, у своїй основі мають ген, що відповідає за схильність до раку в майбутнім житті. Серед них і такий розповсюджені, як рак молочної залози, поліпоз кишечнику, рак легень та інші. Серед тих, хто належить до так називаних ракових родин, це захворювання трапляється в 2-3 рази частіше. Але не слід вважати, що хвороба неминуча. Велике значення мають профілактика, спосіб життя. Таке важке захворювання, як сімейний поліпоз, передається майже в 100% випадків. У таких випадках необхідно регулярно перевірятися в лікаря. Раннє діагностування захворювання дозволяє ефективніше його лікувати.
Основний критерій ефективності в онкології — так називане п'ятирічне виживання. Якщо за цей період часу хвороба не рецидивує, рак вважається вилікуваним, тому що після 5 років рецидиви бувають у далеко не всіх пацієнтів онкологічних лікарень.