Основні методи педагогічного дослідження

Науково-педагогічне дослідження – особлива форма процесу пізнання педагогічної дійсності, систематичне цілеспрямоване вивчення її явищ і процесів, в якому використовуються засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об’єкт. Головною метою педагогічного дослідження є відкриття об’єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку особистості, свідоме і цілеспрямоване застосування вже ї відомих законів у практиці навчально-виховної роботи.

Методологічною основою дослідження педагогічної дійсності у вітчизняній педагогіці є теорія пізнання (гносеологія), саме вона становить загальний метод наукового пізнання, вимоги якого мають універсальний характер.

Наукові дослідження поділяються навиди:

а) фундаментальні дослідження, які мають на меті розкриття сутності педагогічних закономірностей та спрямовані на поглиблення наукового знання, розвиток методології науки, відкриття її нових галузей іякі не переслідують безпосередньо практичних цілей;

б) прикладні дослідження, які розв’язують окремі теоретичні і практичні завдання, що пов’язані з формуванням змісту виховання і освіти, розробкою педагогічних технологій;

в) розробки, які мають на меті створення програм, підручників, посібників, інструктивно-методичних рекомендацій з питань організації процесів виховання і навчання, управління виховними системами.

Науково-педагогічне дослідження маєкілька рівнів, а саме:

1. Емпіричний рівень дослідження, який спрямований безпосередньона об’єкт вивчення (явище, процес) і спираєтьсяна дані спостереження і експерименту. На емпіричному рівні фіксуються нові факти науки і на основі їх узагальнення формулюються емпіричні закономірності.

2. Теоретичний рівень пов’язаний з удосконаленням і розвитком поняттєвого апарату педагогіки та спрямований на всебічне пізнання об’єкту дослідження. На теоретичному рівні висуваються і формулюються основні, загальні закономірності, які дозволяють пояснити попередньо відкриті факти, а також передбачувати наступні події і факти.

3. Методологічний рівень, на якому на основі аналізу і узагальнення результатів попередніх досліджень формулюються загальні принципи і методи дослідження педагогічних явищ, будуються теорії.

Предмет і завдання дослідження визначають вибір методів наукового пошуку.Методи науково-педагогічних досліджень – це шляхи вивчення і освоєння складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, становлення об’єктивних закономірностей процесів виховання і навчання; прийоми, процедури та операції емпіричного і теоретичного пізнання й вивчення явищ педагогічної дійсності; сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретної задачі.

Методи досліджень у педагогіці поділяються на загальнонаукові та конкретно-наукові (теоретичні і емпіричні).

Загальнонаукові: загальнотеоретичні методи і абстрагування і конкретизація, аналіз і синтез, порівняння, протипоставлення, структурування, індукція і дедукція тощо), соціологічні (анкетування, інтерв’ю, експертні опитування, рейтинг тощо), соціально-психологічні (соціометрія, тестування, тренінг тощо), математичні (ранжування, шкалування, індексування, кореляція тощо).

Емпіричне дослідження спрямоване безпосередньона об’єкт, що вивчається (явище, процес) і спирається на дані спостереження та експерименту. До методів емпіричного рівня дослідження належать: спостереження, анкетування, співбесіда, вивчення продуктів діяльності учнів, вивчення і узагальнення педагогічного досвіду, дослідна перевірка, педагогічний експеримент. Ці методи використовуються при накопиченні фактичного матеріалу у процесі дослідження. Вони слугують для фіксування явищ, описування їх, виявлення зв’язків між ними.

Теоретичне дослідження пов’язане з удосконаленням і розвитком поняттєвого апарату педагогіки і спрямоване на всебічне пізнання об’єктивної реальності. До методів теоретичного дослідження відносять: аналіз і синтез, індукція і дедукція, а також логічні методи – метод схожості, різниці, метод супутніх змін. Ці методи спрямовані на створення теоретичних узагальнень, встановлення і формулювання закономірностей досліджуваних явищ.

Теоретичні й емпіричні методи педагогічних досліджень глибоко пов’язані. Теоретичні методи досліджень потребують глибокого аналізу фактів, розкриття в явищах суттєвих закономірностей, пояснення зовнішніх чинників через внутрішні. Емпіричні методи досліджують предмет на рівні явища, теоретичні – на рівні його сутності. Яким би великим не було значення педагогічних фактів, що одержані на емпіричному рівні, без їх теоретичного обґрунтування не може бути істинно наукового знання.

Відбір методів дослідження відбувається залежно від методології педагогічних досліджень.Методологія педагогічних досліджень – розділ педагогічної науки, який вміщує основні принципи, форми та методи наукового пізнання і шляхи перетворення педагогічної дійсності. Визначає загальні підходи до пізнання закономірностей навчання, виховання і розвитку особистості. Об’єктом методології педагогіки є пізнання сутності навчально-виховного процесу й розвитку молодої людини, а її предметом – закономірності процесу формування особистості.

Основні підходи до організації педагогічних досліджень відбиваються у ряді принципів. Науковці виділяють такі провідні принципи організації наукового дослідження:

Принцип діяльнісного підходу–вимагає вивчати педагогічні процеси за логікою цілісного вивчення всіх основних компонентів діяльності (її цілей, мотивів, дій, операцій, засобів регулювання, контролю та аналізу результатів). Такий підхід надає дослідженню закінченого характеру: від мети діяльності до її кінцевого результату.

Принцип особистісного підходу – потребує використовувати у дослідженнях учіння про роль особистості у суспільстві, про співвідношення колективу й особистості, про роль колективу в її розвитку, про всебічний і гармонійний розвиток особистості.

Принцип системно-структурного підходу – вимагає цілісного розгляду явища у взаємозв’язку його складових, врахування всіх можливих форм і методів розв’язання педагогічних завдань та, порівнюючи можливості кожногоз них, відбирати оптимальні варіанти.

У педагогічних дослідженнях поширені такінаукові методи.

Методи опитування у педагогічному дослідженні. У системі педагогічного дослідження методи опитування займають важливе місце. До них належать: бесіди, інтерв’ю, анкетування, а також тести, шкали оцінювання тощо.

Бесіда та інтерв’ю (різновид бесіди за заздалегідь підготовленими питаннями) – це методи безпосереднього спілкування дослідника з учнями, яке передбачає усне їх опитування за допомогою запитань, які цікавлять дослідника. Особливістю методу бесіди є виваженість запитань, які мають бути підготовлені таким чином, щоб людина не відчувала себе піддослідною. При цьому дуже важливе значення відіграє атмосфера взаєморозуміння, довіри, урахування особливостей психіки та фізичного стану співрозмовника.

Анкетування – вивчення досліджуваних явищ і процесів за допомогою анкет або опитувальних листів, які містять письмові запитання. Цей метод незамінний, коли предметом вивчення стає суспільна думка, естетичні, моральні та інші оцінки, ставлення людей один до одного, до подій тощо. Крім того, він дає змогу охопити дослідженням значну кількість респондентів. При анкетуванні, як і при бесіді, ставлять запитання і одержують відповіді на них. Але при анкетуванні існує жорстка логічна конструкція, яка залишається незмінною протягом усього анкетування. Запитання спеціально підібрані, визначені також і можливі стандартні варіанти відповідей. Для анкети особистий контакт не є обов’язковим. Найголовнішою перевагою анкетування перед бесідою є зручність застосування методів математичної статистики. Тому анкетування дуже поширене у психолого-педагогічних дослідженнях.

Спостереження–спеціально організоване безпосереднє сприйняття явищ та процесів у їх цільності та динаміці в природних умовах їх існування. Ознаки: а) визначення мети, виділення об’єкту, розробка схеми спостереження; б) фіксація результатів; в) обробка отриманих даних; г) результати зіставляються з відомими та перевіряються іншими методами

Для підвищення ефективності спостереження повинно бути тривалим, систематичним, різнобічним, об’єктивним та масовим. Може бути відстороненим(коли спостерігач не включається в дію)і включеним (коли спостерігач включений в групу члени якої не знають, що за ними ведеться спостереження). Недоліки: не викриває внутрішніх сторін педагогічних явищ, не дає змоги забезпечити повну об’єктивність інформації.

Метод рейтингу – метод оцінювання тих чи інших сторін діяльності компетентними суддями (експертами). При відборі експертів до них ставляться такі вимоги: компетентність, креативність (можливість розв’язувати творчі завдання), позитивне ставлення до експертизи, відсутність схильності до конформізму (надмірне слідування авторитету у науці), наукова об’єктивність, аналітичність і глибина мислення, самокритичність. Аналізуючи отриману інформацію, можна застосовувати і метод рангових оцінок, коли виявлені фактори розміщуються у порядку зростання чи спадання ступеня їх виявлення.

Метод узагальнення незалежних характеристик. Сутність цього методу зводиться до обробки дослідником інформації про учня, що надійшла з різних джерел: від учителя, батьків, однокласників та інших людей, які достатньо добре знають дитину. Різновидом цього методу є метод „педагогічного консиліуму”, який передбачає колективне обговорення результатів вивчення вихованості учнів за конкретною оптимальною за своїм обсягом програмою і за єдиними ознаками.

Педагогічний експеримент – такий метод вивчення педагогічної дійсності, за яким дослідник активно і цілеспрямовано впливає на неї завдяки створенню штучних умов або використанню природних умов, необхідних для виявлення відповідної властивості. Експеримент проводять у таких випадках: а) при спробі виявлення раніше невідомих властивостей об’єкта; б) при перевірці правильності теоретичних конструкцій; в) при демонструванні явища. Експеримент має певні переваги порівняно з методом спостереження, а саме: дозволяє вивчати явище „у чистому вигляді”, звільнившись від побічних факторів, які затінюють основний процес; створює можливість дослідити властивості об’єктів; дає змогу проводити досліди стільки разів, скільки це необхідно.

Залежно від мети дослідження розрізняють кілька видів педагогічного експерименту:

а) констатуючий або діагностичний експеримент – проводиться звичайно на початку дослідження і має на меті вивчення наявного стану проблеми;

б) формуючий або перетворюючий експеримент – полягає у впровадженні у педагогічний процес попередньо розроблених методів та засобів, аналізі одержаних результатів, формулюванні висновків.

Залежно від умов, в яких відбувається дослідження, вирізняють природний і лабораторний експеримент. Сутність природного експерименту полягає в тому, що дослідник, вивчаючи і аналізуючи ті чи інші педагогічні явища, конструює педагогічні ситуації таким чином, що вони не порушують звичного перебігу діяльності учнів та вчителів. Лабораторний же експеримент відбувається у штучних умовах, де експериментатор має можливість доцільно добирати параметри, створюючи такі умови, які б забезпечували наукову чистоту експерименту і оптимальне просування дослідника до істини.

Моделювання– матеріальне чи мислене імітування реально існуючої педагогічної системи шляхом створення спеціальних аналогів (моделей), у яких відтворюються принципи організації і функціонування цієї системи. Наукова модель – це уявно чи матеріально реалізована система, яка відображує предмет дослідження і здатна замінити його у такій мірі, що дозволяє одержати нову інформацію про сам предмет. Метод моделювання має наступну структуру: а) постановка завдання; б) створення або вибір моделі; в) дослідження моделі; г) перенесення знань з моделі на оригінал. Даний метод ґрунтується на синтетичному підході, тобто дозволяє виділяти цілісні системи досліджувати їх функціонування. Головна його перевага – цілісність інформації.

Питання для самоконтролю

1. Що є предметом педагогіки?

2. Який зміст поняття „виховання”?

3. Як пояснити визначення: „Педагогіка – наука про мистецтво виховання”?

4. Що включає в себе система педагогічних наук і який її зв’язок з іншими науками? Якими?

5. Як досліджувати педагогічні явища, факти, процеси?

Резюме

1. Для існування суспільства необхідне виробництво матеріальних благ, що неможливо без відповідного розвитку продуктивних сил, до яких слід віднести людей, підготовку нових поколінь до участі у виробництві, передачі їм соціального досвіду, навичок праці. Все це обумовило виникнення педагогіки як науки про виховання, навчання та освіту особистості.

2. Становлення системи педагогічних знань відбувалося впродовж тривалого періоду часу, поетапно, і кожен період характеризувався домінуванням того чи іншого типу освіти, становленням та розвитком певних компонентів наукових знань, формуванням структури самої педагогічної науки.

3. Головне призначення виховання в широкому розумінні цього слова – забезпечення спадкоємного зв’язку між поколіннями у виробництві та інших сферах суспільного життя, формування у молодих поколінь нових якостей, яких вимагає хід розвитку суспільства.

4. Педагогіка передбачає вивчення педагогічних закономірностей, здійснення основних принципів виховання, навчання, освіти, визначення цілей, завдань, змісту, методів, форм, засобів, умов педагогічного процесу, аналіз результатів та корегування його за необхідності. Разом з тим є підстави вважати, що педагогіка є одночасно і наукою про мистецтво виховання та навчання, тобто про методику та техніку педагогічного процесу, а це висуває певні вимоги до особистості вихователя, дійсна майстерність якого спирається не тільки на наукові педагогічні знання, але й на творче натхнення вчителя, його любов до дітей, талант, мистецтво.

5. Педагогіка як наука розвивається в тісному зв’язку з іншими галузями знань – філософією, соціологією, психологією, шкільною гігієною, анатомією, фізіологією людини, кібернетикою, етикою, естетикою та ін. У той же час відбувається диференціація самої педагогіки. Деякі її розділи стають окремими галузями знань, утворюючи систему педагогічних наук: загальна педагогіка, вікова, переддошкільна, дошкільна, шкільна, педагогіка для дорослих, методики, спеціальна педагогіка, історія педагогіки, порівняльна педагогіка.

6. Для вивчення педагогічних процесів та явищ використовують різні методи: спостереження, педагогічний експеримент, вивчення продуктів діяльності, бесіда, анкетування, статистичні методи тощо.

Розділ 1.2. Розвиток, виховання і формування особистості

Зміст

1. Поняття про розвиток і формування особистості

2. Основні фактори та рушійні сили процесу розвитку й формування особистості.

3. Взаємозв’язок розвитку, виховання та навчання.

4. Роль діяльності, спілкування, активності у розвитку та вихованні особистості.

5. Врахування закономірностей вікового та індивідуального розвитку особистості.

Ключові слова: особистість, розвиток особистості, формування особистості, спадковість, середовище, соціальне середовище, активність особистості, акселерація.