Той, хто хоче розвинути свою волю, повинен навчитися долати перешкоди. 1 страница

Н.В. Старовойтенко

Н.М. Фоміна

ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ
ТА ПЕДАГОГІКИ

Черкаси 2010

УДК 159.9+37.01](075.8) ББК 88+74я73 С77

Рекомендовано до друку Вченою радою Черкаського державного технологічного університету, протокол №3 від 23.11.2009р.

Рецензенти: Підласий І.П., д.пед.н., професор,

Гребенюк Г.С., д.псих.н., професор,

Бех І.Д.,д.пед.н.,професор

С77

Старовойтенко Н.В., Фоміна Н.М. Основи психології та педагогіки. - Черкаси: ЧДТУ, 2010. - ХХХ с. ISBN У посібнику викладено теоретичні основи психології і педагогіки як навчальної дисципліни. Розглядаються психічні процеси, психічні стани та властивості особистості. Стисло викладено питання теорії навчання і виховання. Подано тестові завдання для діагностики психолого-педагогічних знань студентів. Задачі, студентські творчі роботи, подані в посібнику, стануть у нагоді студентам для виконання практичних завдань та засобом формування психолого-педагогічної культури. Навчальний посібник розрахований на студентів, аспірантів вищих навчальних закладів, у яких здійснюється підготовка до отримання другої кваліфікації − вчителя, викладача, а також для всіх, кого цікавить психологія і педагогіка взагалі. УДК 159.9+37.01](075.8) ББК 88+74я73

ISBN © Старовойтенко Н.В., Фоміна Н.М., 2010

ПЕРЕДМОВА

В наш час психологія і педагогіка викладається практично у всіх вузах, коледжах, а також на різних короткострокових професійних курсах перепідготовки кадрів, факультетах підвищення кваліфікації, в системі післядипломної освіти. Кожен, хто прагне повноцінно прожити життя, повинен уміти управляти собою, протистояти обставинам, змінювати себе, якщо це необхідно, грамотно будувати міжособистісні стосунки в колективі.

У посібнику пропонується курс лекцій з психології і педагогіки, що передбачає поєднання двох наук. Автори побудували виклад матеріалу таким чином, що лекції з психології займають центральне місце, виходячи з того, що психологія є фундаментальною наукою, педагогіка − прикладною, яка спирається на висновки і положення психологічної науки. Проте зміст лекцій свідчить, що психологічні і педагогічні категорії переплітаються і взаємодоповнюють одна одну.

У I розділі навчального посібника висвітлено проблеми психології пізнавальних процесів (відчуття, сприймання, увага, пам’ять, мислення, уява), психологія особистості (особистість, темперамент, характер, здібності, почуття, воля), психологія спілкування, конфлікту та міжособових стосунків у групі. Автори включили в блок психологічних знань деякі теоретичні основи психології управління з метою забезпечення принципу професійного спрямування навчальної інформації.

Блок педагогічних знань спрямований на оволодіння загальними засадами теорії навчання та виховання підростаючого покоління та дорослих людей. Висвітлено принципи, закономірності, методи та форми навчання, проблеми виховання дітей у родині. Знання з основ педагогіки будуть сприяти формуванню педагогічного мислення та світогляду.

Зміст окремих завдань, що включені в процедурний блок («Питання і завдання для самоконтролю»), виходять за межі матеріалу, який подано в посібнику, що спонукає студента до творчого пошуку знань з інших джерел і розвитку психолого-педагогічної допитливості. До кожної лекції подано список основної літератури, що рекомендується з метою поглиблення знань вивченого матеріалу та підготовки рефератів, доповідей, виступів.

У II розділі представлений дидактичний матеріал для діагностики засвоєних знань, закріплення та поглиблення теоретичного матеріалу, задачі і тести досягнень, пов’язані зі змістом лекцій.

Короткий словник психолого-педагогічних термінів подає місткі визначення основних наукових понять дисципліни і допоможуть студенту в їх засвоєнні.

У посібнику використана інформація, надана авторам студентами вищих навчальних закладів Черкаського регіону (майбутніх лінгвістів, перекладачів, педагогів, юристів, дизайнерів та економістів). Сподіваємось, що подані творчі роботи студентів будуть сприяти кращому осмисленню і оцінці психолого- педагогічних явищ в житті тих, хто починає вивчення психології і педагогіки. Роботи студентів (психологічні портрети, конфліктні ситуації), які представлені у Додатках АтаБ, можуть слугувати джерелом для дискусій, бесід, рольових ігор. Завдання на розвиток рефлексивних процесів, аналіз і оцінку власної навчальної і пізнавальної діяльності, визначення особливостей «Я − концепції» мають значення для корекції власної особистості та підвищення рівня психолого-педагогічної культури.

Фотоматеріали вДодатку В дозволять студентам закріпити основи фізіогноміки, навчитися «читати» приховану від сторонніх очей «мову тіла» оточуючих людей, контролювати власну невербальну поведінку.

У навчальному посібнику компактно представлені основні положення психологічної та педагогічної науки і практики. Вивчення матеріалів цього посібника безумовно повинно бути доповнене самостійно роботою студентів щодо ознайомлення з основоположними психолого-педагогічними науковими процесами.

Навчальний посібник призначений для студентів непсихологічних спеціальностей. Проте при підготовці цього видання автори виходили з того, що зміст лекцій та практичний матеріал (задачі, тести, матеріали для дискусій, творчі роботи студентів) можуть бути використані безпосередньо в діяльності кураторів студентських груп, аспірантів, викладачів та всіх, кого цікавлять питання гуманного і компетентного вирішення завдань у системі "людина-людина"

Шановні студенти!

Автори посібника переконані, що набуті вами знання з психології та педагогіки не стануть для вас відчуженими, набором правил і визначень. Знання себе та інших обов`язково наповнить ваше життя новими фарбами і відтінками почуттів, життєвим багатством, що допоможе вирішувати найскладніші особистісні задачі.

РОЗДІЛ I

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ

ТА ПЕДАГОГІКИ

Лекція 1

Предмет, завдання і методи психології

Я знаю все, та тільки не себе!

(Ф. Війон)

План

1. Роль психологічних знань у життєдіяльності людини.

2. Предмет психології як науки.

3. Методи психологічних досліджень.

4. Галузі психології.

1. Роль психологічних знань у життєдіяльності людини

Навіщо вивчають психологію? Всі ми живемо серед людей і волею обставин повинні розуміти, враховувати їх психологію, а також індивідуальні особливості психіки особистості. Всі ми певною мірою психологи. Але наша життєва психологія тільки збагатиться, якщо ми доповнимо її науковими психологічними знаннями.

Психологічні знання необхідні для:

• глибшого розуміння себе та інших;

• самовдосконалення, пристосування до змін у навколиш- ньому середовищі;

• виховання власних дітей та управління підлеглими у ко- лективі;

• підвищення ефективності власної професійної діяльності.

Усім важливо зрозуміти, чого хоче, що може оточення, як орієнтуватися в індивідуальності особистості, мотивах ії поведінки, пам’яті, мисленні, характері і темпераменті. Не маючи таких орієнтирів у складних процесах міжособистісної взаємодії спілкування, доводиться часто йти всліпу, допускаючи помилки і нетактовність, набуваючи ворогів там, де могли б бути друзі. Не менш важливо зрозуміти свої можливості, переваги і недоліки, іншими словами, вміти психологічно правильно характеризувати самого себе як особистість. Цим завданням і відповідає система психологічних знань. Психологія потрібна людині, так би мовити, для особистих цілей, щоб зрозуміти стан своєї душі, а при необхідності свідомо вносити в нього зміни (аутотренінг, медитація тощо); вона необхідна батькам і педагогам, щоб знати, що відбувається у свідомості дітей, надавати їм першу психологічну допомогу, коректувати їх психологічний розвиток; вона просто необхідна діловій людині для того, щоб приймати відповідальні рішення з урахуванням психологічного стану партнерів, вміло впливати на їх симпатії і антипатії, переконання і смаки; без неї також не обійтись інженеру, вирішуючи завдання надійності дій операторів.

2. Предмет психології як науки

Психологія має особливі якості порівняно з іншими науковими дисциплінами. Як системою знань нею користується небагато людей. Однак із тими явищами, що вивчаються цією наукою (інтереси, емоції, воля, характер, сновидіння тощо), стикаються всі.

Термін “психологія“ утворений від грецьких слів “psyche” (душа) і “logos” (вчення, наука) і вперше з’явився тільки у 17 ст. у роботі німецького філософа Х. Вольфа.

Отже, психологія – це “наука про душу“. Таке визначення було доповнено висловом “наука про свідомість” (17-19 ст.). Третій етап” (20 ст.) розвитку психології – як “наука про поведінку”. На сучасному етапі розвитку психологічної теорії під психологією розуміють науку, що вивчає закономірності розвитку і функціонування психіки.

Психологія як наука має ряд особливостей:

• психологія є наукою про найскладніше, що поки відоме людству, - вона має справу із психікою;• завдання психології складніші, ніж завдання будь-якої іншої науки, оскільки тільки в ній поєднуються об’єкт і суб’єкт пізнання;

• психологія є однією із наймолодших наук (самостійна наука з 19 ст.);

• психологія має унікальне практичне значення для людини.

Предметом психологічної науки є психіка людини: відчуття і сприймання, уява і пам’ять, спілкування і поведінка, свідомість і мова, здібності, якості особистості тощо.

Отже, душа, психіка – це внутрішній світ особистості, який виникає в процесі взаємодії людини з навколишнім світом, в процесі активного відображення цього світу. Психічне відображення не є дзеркальним, механічно пасивним копіюванням світу (як дзеркало, чи фотоапарат). Тому психіка – “суб'єктивний образ об'єктивного світу”.

Психіка характеризується активністю, складовими частинами якої є спонукання, активний пошук найкращого варіанта рішення, добір варіантів можливої поведінки. Активне регулювання поведінки передбачає механізм зворотного зв'язку, тобто оцінку поведінки мозком з точки зору поставленого завдання. За допомогою механізму зворотного зв'язку відбувається порівняння результату дії з образом, виникнення якого випереджає цей результат, передбачає його як своєрідну модель дійсності.

Вищою інтегральною формою психіки є свідомість.

Більша частина процесів, що відбувається у внутрішньому світі людини, нею не усвідомлюється, але в принципі кожен з них може бути усвідомленим. Для цього потрібно виразити його словами – вербалізувати. У психіці виділяють:

1. Підсвідоме – ті уявлення, бажання, дії, прагнення, які зараз пішли із свідомості, але потім можуть повернутися до неї.

2. Власне несвідоме – таке психічне, що ні за яких обставин не стане усвідомленим (інстинкти, інтуїція, автоматизми, лунатизми, гіпноз, гарячка тощо). Зігмунд Фрейд вважав, що несвідоме - це не тільки ті процеси, на які не спрямовується увага, скільки переживання, що пригнічуються свідомістю, проти яких свідомість висуває могутні бар'єри (психологічний захист).

Отже, несвідома сфера теж є предметом психології, що допомагає виявити характер відповідності дійсних мотивів, установок і орієнтацій особистості.

С т р у к т у р а п с и х і к и л ю д и н и

Психіка складна і багатогранна за своїми проявами. Виділяють три великі групи психічних явищ, а саме:

1. Психічні процеси (пізнавальні: відчуття, сприймання, пам’ять, уява, мислення; емоційні:активні і пасивні переживання; вольові: рішення, виконання, вольове зусилля).

Психічні процеси протікають з різною швидкістю і інтенсивністю.

Отже, психічний процес – це елементарне психічне явище, яке має початок, розвиток і кінець, проявляється у вигляді реакції.

2. Психічні стани(бадьорість, піднесеність, смуток) – триваліші порівняно з психічними процесами (кілька годин, днів, тижнів) і складніші за структурою і утворенням. Кожна людина щодня відчуває різні емоційні стани. При одному психічному стані розумова і психічна робота виконується легко і продуктивно, при другому – важко і неефективно. Виникають певні стани під впливом обставин, фізіологічних факторів, ходу роботи, часу і словесних впливів (похвала, засудження і т. ін.).

3. Психічні властивості – стійкі утворення, що забезпечують певний рівень діяльності і поведінки, типовий для даної людини. Кожна психічна властивість формується поступово і закріплюється в практиці. До психічних властивостей відносять: темперамент, характер, здібності і стійкі особливості інтелектуальної (спостережливість, допитливість.), емоційної (емоційність, пристрасність), вольової (рішучість, наполегливість) діяльності.

Отже, предметом психології, під яким розуміється система понять, що пояснюють закономірності психіки як форми психічного відображення дійсності, є власнепсихічні процеси, стани і властивості особистості. Це загальний предмет для всіх психологічних наук і їх галузей, хоча в кожній з них він уточнюється.

Тісний зв'язок психіки і діяльності мозку не викликає сумніву. Як відомо, центральна нервова система складається зі спинного мозку і різних структур головного мозку. Пошкодження чи неадекватне функціонування будь-якої ділянки нервової системи зумовлює специфічні порушення у функціонуванні організму і психіки. Найбільш сильно на психіку впливає характер повноцінності і адекватності функціонування головного мозку, особливо кори головного мозку. В корі головного мозку виділяються сенсорні зони, куди поступає і обробляється інформація з органів чуття і рецепторів, моторні зони, які управляють скелетними м'язами тіла і рухами, діями людини та асоціативні зони,які використовуються для переробки інформації.

Наприклад, дотичні до сенсорних областей гностичні зони відповідальні за процес сприйняття, а сусідні з моторно-руховою областю праксичні зони забезпечують тонку моторику і автоматичні рухи. Асоціативні зони, що розташовані в лобовій частині мозку, особливо тісно пов'язані з мислительною діяльністю, мовою, пам'яттю, усвідомленням положення тіла в просторі. Спеціалізація мозкових півкуль досягає найбільшого розвитку у людини. Відомо, що у близько 90% людей домінує ліва півкуля, в якій розташовані центри мозку. Залежно від того, яка півкуля у людини розвинута краще (таблиця 1.1) активніше функціонує, з'являються відмінності у психіці людини, її здібностях. Обидві півкулі функціонують у взаємозв'язку.

Таблиця 1.1- Функції півкуль головного мозку

Функції лівої півкулі

Функції правої півкулі

1. Читання і рахування, переважне оперування знаковою інформацією (словами, символами, цифрами; читання карт, схем, запам’ятання імен, хронологічний порядок). 2. Мовна активність, чутливість до смислу (логічність). Бачення світу веселим, легким. 3. Детальне сприйняття.

1. Відчуття протяжності часу. 2. Орієнтування в просторі. 3. Запам’ятання образів, конкретних подій, впізнавання облич людей. 4. Сприймання емоційного стану людей. 5. Сприймання музики. 6. Емоційне інтуїтивне сприйняття (цілісне, образне сприйняття). 7. Бачення світу сумбурним.

3. Методи психологічних досліджень

Психологія як дисципліна має свій предмет і методи вивчення закономірностей, механізмів і психічних фактів. Психологія висуває до методів дослідження психічних явищ такі вимоги:

• психічні явища необхідно вивчати в їх розвитку, взаємозв’язку і взаємозалежності;

• метод дослідження має розкривати суттєві, а не випадкові, другорядні особливості психічного процесу, стану чи властивостей, що досліджуються;

• головним принципом психологічного дослідження є його об’єктивність.

Розглянемо основні методи дослідження психіки.

Спостереження - в психології використовують у різних варіантах.

По-перше, спостереження може бути зовнішнім (тобто спосіб збору даних про психіку людини шляхом прямого спостереження за нею) та внутрішнім, або самоспостереженням (використовується у випадках, коли психолог ставить завдання дослідити певне явище у вигляді, в якому воно безпосередньо існує в його свідомості).

По-друге, виділяють вільне спостереження (не має заздалегідь встановлених меж, програми, процедури його проведення; можливі зміни предмета чи об’єкта спостереження, його характеру залежно від тих чи інших чинників) та стандартизоване спостереження (проводиться за певною, заздалегідь складеною програмою і строго дотримується її, незалежно від того, що відбувається в процесі спостереження).

По-третє, спостереження може бути включене (коли дослідник виступає як безпосередній учасник того процесу, за яким спостерігає; найчастіше використовується в загальній, віковій, педагогічній та соціальній психології) та стороннє (не передбачає особистої участі спостерігача в тому процесі, який він вивчає).

Опитування –це метод, при використанні якого людина відповідає на ряд питань. Опитування може бути усним, коли бажано вести спостереження за поведінкою та реакціями людини, що відповідає на питання; письмовим (анкетування), що дає змогу охопити велику кількість людей. За рівнем стандартизації опитування поділяється на вільне, коли перелік питань і можливих відповідей на них заздалегідь не обмежений, та стандартизоване, у якому питання і варіанти чітко визначені заздалегідь.

Тести – це спеціалізовані методи психодіагностичного дослідження, при застосуванні яких можна отримати точну кількісну або якісну характеристику досліджуваного явища. Тести обов’язково мають певну шкалу значень.

За функціональною ознакою тести поділяють на такі групи:

• тести інтелекту – застосовуються для виявлення розумового потенціалу;

• тести креативності – виявляють творчі здібності: оригінальність мислення, винахідливість, конструктивність, гнучкість мислення, уяву тощо;

• тести досягнень – виявляють ступінь оволодіння конкретними знаннями, вміннями, навичками;

• тести особистісні – вимірюють різні сторони особистості: установки, цінності, емоційність, самооцінку, конфліктність.

Експеримент – у психологічному дослідженні може бути природним (організовується і проводиться в звичайних життєвих умовах) або лабораторним(передбачає створення деякої штучної ситуації, яка дає можливість те чи інше явище найкраще дослідити).

Моделювання як метод застосовується в тому випадку, коли дослідження того чи іншого явища шляхом спостере-ження, опитування або експерименту неможливе. Тоді створюють штучну модель явища, яке неможливо дослідити. У психології звертаються до математичного, технічного, логічного, кібернетичного моделювання.

Для біографічногометоду характерні використання матеріалів, що стосуються особливостей життя людини, її розвитку як особистості, аналізу важливих подій її дитинства, юнацтва, навчання та трудової діяльності.

Вивчення продуктів творчості як метод дослідження можливостей за наявності таких об'єктивних (матеріальних або матеріалізованих) наслідків діяльності людини, як архівні матеріали, чернеткові записи, щоденники, креслення, поетичні, музичні, художні твори тощо.

4. Галузі психології

1. Загальна психологія вивчає загальні закономірності психічної діяльності людини. Загальна психологія є теоретичною і експериментальною базою психології, виявляє найбільш загальні психологічні закономірності, теоретичні принципи і методи психології, її основні поняття і категорії.

2. Вікова психологіявивчає закономірності етапів психічного розвитку і формування особистості протягом онтогенезу. Вікова психологія включає дитячу психологію, психологію підлітка, юнака, дорослої людини, людини похилого віку.

3. Педагогічна психологія – галузь психології, що вивчає психологічні проблеми навчання і виховання.

4. Медична психологія– вивчає психологічні аспекти гігієни, профілактики, діагностики, лікування, експертизи та реабілітації хворих, а також взаємини між лікарем і хворим (нейропсихологія, психофармакологія, психотерапія, психогігієна, психопрофілактика).

5. Психологія торгівлі– вивчає взаємини між продавцем і покупцем, вплив реклами на ефективність торгівлі тощо.

6. Психологія спорту– напрямок психологічної науки, предметом якого є вивчення закономірностей прояву і розвитку психіки окремої людини, а також колективної взаємодії в умовах змагальної і тренувальної діяльності.

7. Соціальна психологія– вивчає закономірності поведінки і діяльності людей, обумовлені фактом їх включення в соціальні групи, а також психологічні характеристики цих груп.

8. Етнопсихологія – наука про етнічні особливості психіки людей, національний характер, закономірності формування і функції національної самосвідомості, етнічних стереотипів.

9. Юридична психологія– вивчає закономірності і механізми психічної діяльності у сфері відносин, які регулюються правом.

10. Економічна психологія– досліджує роль людського фактору у вирішенні економічних, господарських проблем на мікро та макроекономічному рівнях.

11. Психологія управління та менеджментуздійснює дослідження процесів управління, організації спільної діяльності на політичному, соціальному, економічному, виробничому тощо рівнях у державному, регіональному та місцевих масштабах з метою досягнення позитивних результатів у суспільному житті.

12. Практична психологіяфункціонує і розвивається як система спеціальних психологічних служб, спрямованих на надання безпосередньої допомоги людям у вирішенні їх психологічних проблем (психологічна служба сім’ї, психологічна служба системи охорони здоров’я, психологічна служба системи освіти тощо).

13. Психологія праці – вивчає психологічні особливості трудової діяльності. Вона аналізує професійно важливі якості, необхідні для певної спеціальності, психологічні основи організації праці, взаємини в трудовому колективі.

14. Інженерна психологія– галузь психології, що досліджує процеси і засоби інформаційної взаємодії між людиною і машиною.

15. Екологічна психологія – вивчає психологічні аспекти взаємовідносин людини і навколишнього середовища, що органічно включене в життєдіяльність людини і є важливим чинником регуляції її поведінки.

16. Військова психологія – вивчає психологічні особливості різних видів військової діяльності (психологію людини у військовій підлеглості; питання навчання і виховання військових тощо).

Питання і завдання для самоконтролю

1. Якими для людини можуть бути наслідки нехтування психологічними знаннями?

2. Що є предметом психології? Які основні групи психічних явищ вона вивчає?

3. Як треба розуміти твердження, що психічні явища – суб'єктивний образ об'єктивного світу?

4. В чому зв’язок психіки і діяльності мозку?

5. Які галузі психологічної науки найбільше пов'язані з Вашою майбутньою професією?

6. Назвіть основні методи психологічної науки.

Теми рефератів

1. Роль психології в оптимізації професійної діяльності.

2. Психологічна наука і психологічна практика.

3. Свідоме і несвідоме у психіці і поведінці людини.

Література для самоосвіти

1. Будмаев Б.Ц. Психология: как ее изучить и усвоить: Учебно-методическое пособие для студентов вузов. – М.: Учеб. литература, 1997. – 256 с.

2. Введение в психологию: Учеб. пособие / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Академия, 1995. – 496 с.

3. Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вузів. – К.: Лібра, 1998. – 270 с.

4. Дубравська Д. М. Основи психології: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2001. – 280 с.

5. Козаков В.А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Підручник: У 2 ч. – К.: КНЕУ, 1999.

6. Максименко С.Д. Общая психология. – М.: Рефл−бук; К.: Веклер, 1999. – 528 с.

7. Немов Р.С. Психология: Учебник: В 3 кн. – 3-е изд. – М.: Гуманит. изд. центр "ВЛАДОС", 1997.

8. Психология и педагогика: Учеб. пособие / В.М. Николаенко, Г.М. Залесов, Т.В. Андрушина и др. – М.: ИНФРА−М; Новосибирск: НГАЭиУ, 1999. − 175 с.

9. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь,1999. – 558 с.

10. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посібник. – К.: Академвидав, 2006. – 520 с.

11. Фолкэн Уак Т. Психология – это просто. – М.: Агенство “Фаир”, 1997. - 208 с.

Лекція 2

Пізнавальні психічні процеси

Найважливіше завдання цивілізації -

Навчити людину мислити.

(Т. Едісон)

План

1. Відчуття і сприймання.

2. Увага.

3. Пам¢ять.

4. Мислення.

5. Уява.

1. Відчуття і сприймання

Відчуття вважають найпростішими з усіх психічних явищ. Відчуття – це відображення окремих властивостей предметів об`єктивного світу, що виникає при їх безпосередньому впливі на органи чуття. Фізіологічною основою відчуттів є нервовий процес, який виникає при дії подразників на адекватний йому аналізатор. Відчуття поділяються на такі види:

1. Зорові відчуття. У пізнанні навколишнього світу та діяльності людини зорові відчуття відіграють значну роль. Апаратом зору є око, яке характеризується високою рухливістю.

2. Нюхові відчуття. Ці відчуття зумовлюються мікроскопічними частинами речовини, яка потрапляє в носову порожнину. Завдяки органам нюху людина відчуває різноманітні запахи.

3. Смакові відчуття. Цей вид відчуттів має чотири основні модальності: солодке, солоне, кисле та гірке. Всі інші відчуття смаку являють собою різноманітні комбінації цих чотирьох основних.

4. Шкірні відчуття. Шкірна чутливість поділяється на тактильну, тобто відчуття тиску, дотику та температурну (відчуття холоду і тепла).

5. Слухові відчуття. Органом, що відповідає за слух, є вухо. Розрізняють три види слухових відчуттів: мовні, музикальні та шуми.

6. Органічні відчуття. До них належать відчуття голоду, спраги, змін у діяльності серця та інших внутрішніх органів.

7. Статичні відчуття відображають статику тіла, його рівновагу, положення тіла в просторі.

8. Кінестезичні відчуття – це відчуття рухів і положення окремих частин власного тіла.

Крім якісних характеристик, що відображають вплив специфічних видів енергії, всі відчуття характеризуються рядом кількісних характеристик. Одна з них – абсолютний поріг чутливості та пороги чутливості до розрізнення.

Для того, щоб в результаті дії подразника на органи чуття виникло відчуття, необхідно, щоб стимул, що його викликає, досягнув певної величини. Така величина називається абсолютним верхнім порогом чутливості. Найбільша сила подразника, при якій ще існують відчуття даного виду, називається верхнім абсолютним порогом чутливості (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1– Середнє значення абсолютних порогів чутливості для різних органів чуття

Органи чуття	Величина абсолютного порогу передана у вигляді умов, при яких виникає ледве помітне відчуття даної модальності.
Зір	Здатність сприймати полум`я свічки на відстані до 48 м від ока.
Слух	Відчуття звуку ручного годинника у повній тиші на відстані до 6 м.
Смак	Відчуття наявності однієї ложки цукру в розчині, що містить 8 л води.
Запах	Відчуття запаху однієї краплі парфумів у приміщенні, що складається з шести кімнат.

За допомогою органів чуття ми можемо не лише констатувати наявність чи відсутність того чи іншого подразника, а й розрізняти подразники за їх силою, інтенсивністю та якістю. Те найменше збільшення сили діючого подразника, яке зумовлює ледве помітну різницю відчуттів, називається порогом чутливості до розрізнення.