Психологічна реабілітація постраждалих
Нервово-психічні порушення, які мають місце при надзвичайних ситуаціях поряд з травматичними тілесними пошкодженнями, займають важливе місце у наданні медичної допомоги потерпілим. Ці зміни, особливо на фоні анатомо-фізіологічних змін органів і систем, вимагають особливого підходу до реабілітації порушень нервової системи у вогнищах катастрофи та на етапах евакуації потерпілих.
Практично у кожної людини у важких умовах виникає перенапруження психоемоційної сфери. Виникають мимовільні реакції організму, як відповідь на незвичайну ситуацію.
Розрізняють декілька формпсихічної напруги: інтелектуальна; емоційна; вольова; мотиваційна та ін.
Наслідки психоемоційної напруги можуть бути оцінені як мужність і стійкість. Однак така реакція відмічається не у всіх людей. Частіше спостерігаються такі стани, як збудження, гальмування, страх, який у окремих людей переходить в паніку, відчуття втоми, фрустрація.
Всі названі стани характеризуються порушеннями процесів мислення, емоціональних та рухових реакцій.
Мають значення також фактори, які послаблюють нервово-психічну сферу при виникненні НС:
1.фізичні перевантаження;
2. психоемоційні перевантаження;
3. тривала монотонна діяльність або чекання;
4. вимушена бездіяльність;
5. недостатність, (або надлишок) інформації;
6. якість харчування;
7. ступінь узгодженої праці в колективі.
У всіх учасників екстремальної ситуації включаються механізми психологічного захисту, що проявляється в різних типах реагування.
Ознаки. В перші години і добу після катастрофи у людей, в тому числі і тих, які не потерпіли, виникають наступні стани:
1. Збудження, яке проявляється насторогою, вразливістю, тривогою, яка у частини людей переростає в страх, жах і панічний стан.
2. Гальмування, яке проявляється зниженням розумової і рухової активності, відчуженням, у окремих людей – ступором.
3. Перехідні стани – розгублення, здивування, нерозуміння, істерика.
У частини людей з’являється відчуття втоми в результаті виснаження нервово-психічних процесів. У інших виникає стан фрустрації, тобто пригнічення і напруга, пов’язані із сприйняттям перешкод, як непереборних. В такому стані люди відчувають гнітючу напругу, тривогу, можуть стати агресивними, злими.
Поведінка стає спрощеною – примітивною і нелогічною. Спостерігається намагання уникнути всякої ситуації і як наслідок, немотивовані проступки і дії.
Форми фрустрації:
- астенічна – апатія, відчуття безсилля, пригнічення, невпевненість, страх;
- спінічна – подразливість, гнів, агресивність.
Вираження і тривалість таких станів залежить від характеру особистого сприйняття екстремальної ситуації, а також ступеня підготовленості людини до надзвичайних дій і типу його реагування на стрес.
У окремих людей чи груп осіб виникає психічний шок, який проявляється в двох формах – еректильній і ступорозній. Еректильна форма шоку характеризується збудженням, нецілеспрямованою діяльністю, метушливістю; реакціями втечі, в тому числі і назустріч небезпеці; ступорозна форма – апатією, байдужістю, бездіяльністю.
Паніка, як крайній стан напруженості, може охоплювати одну людину або групу людей. Вона проявляється нестриманим, неконтрольованим намаганням свідомості уникнути небезпеки. При цьому розум уступає місце інстинктам. В деяких ситуаціях стан паніки має “епідемічні” властивості. Це так зване психічне зараження. Воно може бути емоційнопозитивним і емоційнонегативним. Важливо відмітити, що небезпека, яка викликала у людей психічний панічний настрій може бути тільки реальною, а також уявною. Остання частіше виникає при недостатній інформації про ситуацію. В таких випадках з’являються слухи і домисли, які сприяють розвитку панічних настроїв.
До інших проявів неправильної поведінки можуть бути віднесені неадекватна ейфорія, примітивні дії і невпорядкована діяльність.
У окремих осіб може бути виникнення істеричних реакцій – сліпоти, глухонімоти, міркування на рівні дитячого віку, втрата чутливості, псевдопаралічі і т.п.
На основі аналізу минулих землетрусів та інших катастроф встановлено, що на протязі 2-24 годин відхилення в поведінці відмічені у всіх людей, включно із тими, які прибули для надання допомоги.
Більш масовий характер в зоні катастрофи мають легкі, не завжди небезпечні для життя психоневрологічні реакції – дрижання кінцівок, всього тіла, збліднення або почервоніння ділянок шкіри та психосоматичні синдроми і захворювання: тахі-, брадикардія, підвищення артеріального тиску, знепритомніння, дрижання, судорожне скорочення окремих м’язів, шкірна висипка. Можливі гіпертонічні кризи, інфаркти міокарду, приступи бронхіальної астми, порушення мозкового кровообігу, загострення ендокринних захворювань, передчасні роди та ін.
Людей в екстремальних станах поділяють на три групи:
1) особи із ситуаційними розладами поведінки, у яких відмічається реакція напруження, тривога, страх і нервова демобілізація на протязі 2-24 годин;
2) особи із пограничними станами типу псевдопаралічів і синдромами соматичних порушень;.
3) особи із психотичними порушеннями.
Люди всіх груп вимагають екстреної медичної допомоги, а для першої та другої груп – термінової госпіталізації та лікування.
Перша допомога. Практично все населення, яке брало участь в катастрофі вимагає прийому заспокійливих ліків.
Хворим з легкою формою збудження, тобто при відсутності галюцинацій, агресивності суїцидальних спроб, призначають загальнозаспокійливі препарати ( екстракт валеріани, валокардін, новопасіт та інш.), транквілізатори (сібазон, фенозепап та інш.) всередину або парентерально.
При виражених формах психомоторного збудження призначають нейролептики, а при їх відсутності – транквілізатори.