Небезпечні для людини чинники пожежі

Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що поширюється в часі та просторі. Пожежна небезпека – можливість виникнення та (або) розвитку пожежі. Коли людина перебуває в зоні впливу пожежі, то вона може потрапити під дію наступних небезпечних та шкідливих чинників: токсичні продукти горіння; вогонь; підвищена температура середовища; дим; недостатність кисню; руйнування будівельних конструкцій; вибухи; витікання небезпечних речовин, що відбулося внаслідок пожежі; паніка.

Токсичні продукти горіння становлять найбільшу загрозу для життя людини, особливо під час пожеж у будівлях. Адже в сучасних виробничих, побутових та адміністративних приміщеннях знаходиться значна кількість синтетичних матеріалів, що є основними джерелами токсичних продуктів. Так під час горіння пінополіуретану та капрону утворюється ціаністий водень (синильна кислота), вініпласту – хлористий водень та оксид вуглецю, лінолеуму – сірководень та сірчистий газ і т.д. Найчастіше під час пожеж відзначається високий вміст у повітрі оксиду вуглецю.

Вогонь – надзвичайно небезпечний чинник пожежі. Під час пожежі температура полум’я може досягати 1200-1400 °С та у людей, що знаходяться у зоні пожежі випромінювання, полум’я можуть викликати опіки та больові відчуття.

Небезпека підвищеної температури середовища полягає в тому, що вдихання розігрітого повітря разом із продуктами горіння може призвести до ураження органів дихання та смерті. В умовах пожежі підвищення температури середовища до 60 °С вже є небезпечним для життя людини.

Дим являє собою велику кількість видимих найдрібніших твердих та (або) рідких часточок незгорілих речовин, що знаходяться в газах у завислому стані. Він викликає інтенсивне подразнення органів дихання та слизових оболонок.

Недостатність кисню спричинена тим, що в процесі горіння відбувається хімічна реакція окиснення горючих речовин та матеріалів. Небезпечною для життя людини уже вважається ситуація, коли вміст кисню в повітрі знижується до 14% (норма 21%). За концентрації кисню 9-11% смерть настає за кілька хвилин.

Вибухи збільшують площу горіння та можуть призводити до утворення нових осередків пожеж. Люди, що перебувають поблизу, можуть підпадати під дію вибухової хвилі, діставати ураження уламками тощо.

Вибух – це явище надзвичайно швидкого горіння речовин, яке складається з трьох етапів: спалаху, вибуху та детонації. Швидкість згорання речовини становить:- під час горіння – від декількох міліметрів до декількох сантиметрів за секунду;- під час спалаху – десятки метрів за секунду;- під час вибуху – сотні метрів за секунду;- під час детонації 1-4 км/c.Крім твердих речовин, газів та рідин, вибухонебезпечними є також парові, водогрійні котли, компресори, трубопроводи, ацетиленові генератори, балони, ресивери та інше устаткування та механізми.Основними причинами виникнення пожеж та вибухів стали: порушення вимог безпеки під час виконання газонебезпечних робіт, несвоєчасне виконання діагностичних та ремонтних робіт, порушення вимог безпеки під час виконання ремонтних робіт.

Руйнування будівельних конструкцій відбувається внаслідок втрати ними несучої здатності під впливом високих температур та вибухів. При тому люди можуть одержати значні травми, опинитися під уламками завалених конструкцій.

 

Класи пожеж

З метою одержання початкових даних для розроблення заходів щодо забезпечення пожежної та вибухової безпеки, під час визначення категорії та класу приміщень і будівель відповідно до вимог норм технологічного проектування, НАПБ А.01.001-2004 (ДНАОП 0.01–1.01–95) «Правила пожежної безпеки в Україні», будівельних норм та правил, правил будови електроустановок встановлена номенклатура показників пожежо-вибухонебезпечності речовин і матеріалів.

Горючість є кваліфікаційною характеристикою здатності речовин та матеріалів до горіння і застосовується для таких потреб: кваліфікації речовин та матеріалів за горючістю; визначення категорії і класу приміщень за вибухо-пожежною та пожежною небезпечністю; під час розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки. За горючістю речовини та матеріали поділяють на негорючі, важкогорючі та горючі.

Негорючі – це речовини та матеріали, які не здатні горіти у повітрі. Проте серед них можуть бути пожежонебезпечні, наприклад, окиснювачі та речовини, що виділяють горючі продукти під час взаємодії з водою, киснем або з іншими речовинами. До негорючих речовин належать усі мінеральні та більшість штучних неорганічних матеріалів.

Важкогорючі – речовини та матеріали, що здатні горіти в повітрі під час дії джерела запалювання, але не здатні самостійно горіти після його вилучення. Це можуть бути композиції, що складаються з органічного матеріалу та мінерального наповнювача.

Горючі – це речовини та матеріали, які горять у повітрі.

Залежно від агрегатного стану та особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів пожежі, відповідно до НАПБ А.01.001-2004, ділять на класи, представлені у табл. 4.1.

 

Таблиця 4.1 - Класи пожеж

Клас пожежі Характеристика пожежі
А горючих твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір, тощо)
В горючих рідин або твердих речовин, які розтоплюються
С газів
Д металів та їх сплавів
(Е)* електроустановок.

Примітка: *Додатковий клас, прийнятий у “Правилах пожежної безпеки в Україні” для позначення пожеж, пов’язаних з горінням електроустановок.

3.3. Пожежогасіння– це комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію пожежі.

Комплекс заходів реалізується шляхом застосування наступних способів припинення процесу горіння:

1. Охолодження об'єкта горіння (палаючої речовини) базується на тому, що горіння речовини можливе за умови, якщо температура її верхнього шару вища за температуру його запалювання. При зниженні її нижче температури запалю­вання горіння припиняється.

2. Припинення або зниження концентрації кисню і пальних речовин у зоні горіння базується на здатності речовини горіти при вмісті кисню у атмосфері більше 14-16% за об'ємом. Зі зменшен­ням кисню в повітрі нижче вказаної величини полум'яне горіння припиняється, а потім припиняється і тління внаслідок зменшення швидкості окиснення. Зменшення концентрації кисню досягається введенням у повітря інертних газів та пари зовні або розведенням кисню продуктами горіння (у ізольованих приміщеннях).

3. Ізоляція об'єкта горіння від повітря ґрунтується на припиненні надходження кис­ню повітря до речовини, що горить. Для цього застосовують різні ізолюючі вогнегасні речовини (хімічна піна, порошок та інше).

4. Хімічне гальмування реакцій полягає у введенні в зону горіння галоїдно-похідних речовин (бромисті метил та етил, фреон та ін.), які при попаданні у полум'я розпадаються і з'єднують­ся з активними центрами, припиняючи екзотермічну реакцію, тобто виділення тепла. У результаті цього процес горіння припиняється.

5. Механічне гасіння полум'я забезпечується застосуванням сильного струменя води, порошку чи газу.

6. Вогнеперешкода заснована на створенні умов, за яких полум'я не поширюється через вузькі канали, переріз яких менше критичного.