Розділ 2. поняття і предмет Правової статистики
Поняття, предмет і завдання правової статистики
Відомо, що одним з головних завдань держави є забезпечення правопорядку і законності, захист прав і свобод людини, охорона прав і законних інтересів державних і недержавних організацій, трудових колективів, тобто соціальний контроль за злочинністю та іншими правопорушеннями. Забезпечення виконання цих завдань покладено насамперед на правоохоронні органи.
Зміст правоохоронної діяльності випливає із завдань правосуддя, закріплених у нормах відповідного законодавства. Така діяльність носить соціальний характер і може здійснюватися лише за допомогою застосування юридичних заходів впливу. До них прийнято відносити заходи державного примусу і стягнення, що регламентуються нормами чинних законів.
Для адекватного, своєчасного та ефективного впливу на процеси, які відбуваються в житті суспільства, необхідно мати об’єктивну та повну інформацію про розвиток і тенденції тих соціальних явищ, що найбільше відображуються на безпечних умовах життя людей. Таку інформацію концентрує правова статистика.
Правова статистикає галуззю наукових знань, яка вивчає кількісні характеристики правових явищ. Це підтверджує що правова статистика — поняття збірне, оскільки до неї можуть бути віднесені статистичні відомості багатьох органів та установ, у тому числі тих, що не належать до правоохоронних. Правова статистика відображає дані про те як захищаються гарантовані Конституцією права і свободи людини і громадянина, власність фізичних і юридичних осіб, громадський порядок тощо.
Основною метою правової статистики є цифрова характеристика і облік право, що знаходяться в сфері компетенції МВС, прокуратури, Служби безпеки України, Прикордонної служби, Державної податкової адміністрації, Державної митної служби, судів, нотаріату та інших державних органів, які вправі порушувати кримінальні справи, проводити досудове розслідування і дізнання, чинити правосуддя, виконувати покарання, здійснювати профілактичний вплив на злочинністю та інші правопорушення.
Таким чином, мета правової статистики полягає в необхідності надати цифрову характеристику результатів діяльності усіх правоохоронних органів, оцінити її ефективність завдяки розробленій системі показників, а також визначити рівень додержання законності в їх роботі.
У відповідності з цим, правова статистика, застосовуючи свої специфічні методи (масового спостереження; групування даних спостережень за кількісно і якісно вираженими ознаками; обробки та аналізу статистичних матеріалів), повинна кількісно відобразити всю сукупність правопорушень (злочинів), а також систему заходів соціального контролю за ними, що здійснюються державними органами з метою підтримання режиму законності.
Правова статистика — це заснована на загальних принципах і змісті юридичних наук система положень і прийомів загальної теорії статистики, яка застосовується при вивченні кількісно-якісної сторони правопорушень і пов’язаних з ними явищ та заходів соціального контролю за ними.
Предмет правової статистики складається з таких елементів:
1) це кількісно-якісна характеристика тих явищ і процесів, які входять у сферу діяльності правоохоронних органів і результати їх діяльності (наприклад: статистика МВС, СБУ, прокуратури тощо);
2) це кількісно-якісна характеристика тих явищ і процесів, які пов’язані із застосуванням і використанням норм права та реалізацією юридичної відповідальності у нерозривному зв’язку з їх якісною стороною в конкретних умовах простору і часу (наприклад: статистика нотаріату, РАЦСу тощо).
Отже, предметом правової статистики є кількісно-якісна сторона правових явищ що вивчаються нею. З наведеного тлумачення предмета правової статистики можна зрозуміти, що правова статистика, крім кількісної сторони правопорушень, вивчає також і таке суспільне, масове, негативне, соціальне явище як злочинність(також її кількісно-якісну сторону) що відноситься до сфери діяльності правоохоронних органів і пов’язане із застосуванням норм права та реалізацією юридичної відповідальності.
Особливістю предмета правової статистики є те, що вона вивчає і характеризує не лише ті правові явища що належать до сфери діяльності правоохоронних органів, але й ті, що пов’язані із правозастосуванням, використанням і реалізацією відповідних норм права. Якщо ті чи інші явища (правопорушення, злочини, правочини та інші правові факти) з якихось причин не зареєстровано (не зафіксовано), то вони, за таких обставин, випадають з поля зору правової статистики і відповідного реагування державних органів.
Предмет правової статистики обумовлює основні завдання, що має вирішувати дана галузь статистичної науки, зокрема:
бути надійною емпіричною базою для розробки державної політики у сфері боротьби із злочинністю та іншими правопорушеннями, сприяти розбудові правової держави та становленню інститутів громадянського суспільства;
здійснювати всебічний облік, збирання, аналіз та узагальнення статистичної інформації про правові явища та процеси;
забезпечувати повноту, об’єктивність, оперативність, стабільність та цілісність статистичної інформації з метою розробки єдиної програми статистичного обліку правових явищ, які використовуватимуться у найбільш важливих сферах життєдіяльності та нормотворчої діяльності зокрема;
забезпечувати доступність, гласність та відкритість зведених статистичних даних про правові явища і процеси та інші юридичні факти що складають предмет правової статистики.
Правопорушення, злочини та інші юридичні факти є категоріями що виникають в конкретних умовах простору і часу, соціальна характеристика яких проявляється, головним чином, у чотирьох вимірах: по-перше, це їх історичне походження; по-друге, це діяння (дія чи бездіяльність) конкретних людей; по-третє, та шкода, яку вони спричиняють інтересам суспільства, і, останнє, кількісно-якісні параметри правопорушень (злочинів) — не статичні, застиглі явища, а процеси, що розвиваються в просторі і часі, суттєво змінюються в залежності від змін, що відбуваються в умовах життя людей.
Кількісно-якісні характеристики масиву (множини) правопорушень (злочинів) пов`язані з трьома ознаками статистичної сукупності: 1) іррегулярністю, тобто зовнішньою незалежністю окремих фактів правопорушень, вчинених на даній території за певний відтинок часу; 2) відносною стійкістю; 3) масовістю.
В цій якості правопорушення, злочини та інші юридичні факти можуть розглядатися як у часовій площині (за квартал, рік, кілька років), так і стосовно окремої території, регіону. В усіх випадках елементами досліджуваної сукупності виступають правопорушення (злочин), особа, винна в його вчиненні, і обраний захід соціального контролю (юридичного впливу). Вчені відмічають доволі тісний взаємозв’язок правопорушень (цивільних, адміністративних, кримінальних) в часі, хоча в просторовому плані вони не утворюють системи.
Отже, правова статистика при вивченні кількісної сторони правопорушень і пов’язаних з ними явищ та заходів соціального контролю за ними, обов’язково доповнює і якісними властивостями сукупності, бо кількість завжди переходить у якість при достатньо значній кількості одиниць сукупності. Кількісна сторона масового явища – це перш за все її розміри. Коли змінюється кількість, то обов’язково змінюється і якість, що в будь-якому випадку є невідворотним процесом.