Основні властивості уваги. Роль уваги у навчанні і вихованні школярів. Виховання уважності учня
Увага як особлива форма психічної діяльності людини.
Увага - це зосередженість діяльності суб'єкта в певний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об'єкті - предметі, події, образі, міркуванні тощо (І.В.Страхов). СЛ.Рубінштейн зазначав, що ставлення людини до пізнаваного світу виявляється в увазі. С.Д.Максименко робить акцент на здатності уваги спрямовувати і зосереджувати свідомість на значущих для особистості об'єктах.
Функції уваги виявляються у тому, що серед значної кількості подразників, що діють на людину, вона зосереджується на важливих, абстрагуючись від другорядних, непотрібних. Увага обмежує певну кількість інформації, яка надходить через різні канали до свідомості; створює необхідні передумови для прийому найбільш актуальної інформації; виконує функцію фільтра інформації. Це пояснює таку закономірність уваги, як вибірковість. Увага обслуговує психічні (пізнавальні та емоційно-вольові) процеси, складові учбової діяльності людини; є формою вияву свідомості людини та організацією її психічної діяльності в цілому. Завдяки увазі здійснюється регуляція діяльності та поведінки суб'єкта.
Існують декілька видів уваги. їх класифікують за такими ознаками.
За особливостями об'єктів увага буває: зовнішня, коли об'єкти уваги належать до зовнішнього світу, (наприклад, різні предмети сприймання); внутрішня, яка може спрямовуватися на образи пам'яті, уяви, на думки, почуття і сприяти підвищенню ефективності перебігу психічних процесів.
За характером цільового спрямування та за рівнем вольових зусиль вирізняють мимовільну, довільну, післядовільну увагу. Мимовільна увага виникає внаслідок дії зовнішніх стимулів, які торкаються потреб індивіда. Мимовільна увага не вимагає вольових зусиль. Довільна увага виникає внаслідок усвідомлюваної спрямованості людини на значущий для неї об'єкт. Людина здійснює вольові зусилля, щоб зосередитися на меті своєї діяльності. Довільна увага виконує функцію контролю, обслуговуючи процес досягнення мети. Довільна увага може переростати у післядовільну. Це стається тоді, коли суб'єкт діяльності настільки захоплюється, що при наявності мети не потребується докладання значних вольових зусиль.
Основні властивості уваги.
Власного змісту і продукту увага не має, однак для неї характерні наступні властивості: спрямованість, зосередженість, інтенсивність, концентрація, стійкість, коливання, обсяг, розподіл. Спрямованість уваги означає вибірковий характер свідомої діяльності людини. Це виявляється як у доборі потрібної діяльності чи необхідного об'єкта, так і в утримуванні його певний час у свідомості. Вибірковість виявляється у сприйманні, мисленні, почуттях, у моторних процесах.
Зосередженість є головною особливістю уваги. Вона означає міру інтенсивності акцентування на якомусь предметі, явищі і в той же час відволікання від другорядного, гальмування побічних подразників, які йе мають відношення до об'єкта уваги.
Інтенсивність уваги — це вияв її напруження. Чим меншим є інтерес людини до діяльності чи об'єкта, тим більшою мірою буде дія відволікаючих факторів, і з більшою інтенсивністю буде виявлятися увага.
Зосередженість та інтенсивність разом утворюють таку властивість уваги, як концентрація. Як правило, концентрація уваги супроводжується докладанням людиною вольових зусиль, щоб максимально зосереджуватися на потрібному об'єкті. Межі концентрації уваги людини обумовлюються властивостями нервової системи.
Стійкість уваги означає її утримування на об'єкті чи діяльності впродовж тривалого часу. Ця властивість обумовлюється силою збудження і залежить від ступеня складності об'єкта, мотивів діяльності суб'єкта, сили його нервових процесів, особливостей умов діяльності.
Так природно обумовлено, що в основному стійка увага може зберігатися тривалий час. Періодичне мимовільне послаблення і посилення уваги називається коливанням.
Переключення г- це така властивість уваги, яка означає довільний перехід людини від однієї дії до іншої, довільна зміна спрямованості уваги з одного об'єкта на інший.
Обсяг уваги визначається кількістю одночасно сприйнятих індивідом об'єктів. У середньому обсяг уваги дорослої людини становить 4-6 об'єктів, а дитини — 2—3 об'єкти. Дана особливість залежить від організації матеріалу, на якому зосереджується людина, від її досвіду і практичної діяльності.
Розподіл уваги - це властивість одночасно утримувати увагу на двох або кількох об'єктах та одночасне виконання дій з ними чи спостереження за ними. Ця властивість дає людині можливість одночасно займатися декількома видами робіт.
Роль уваги у навчанні і вихованні школярів.
Увага відіграє важливу роль у процесі навчання і виховання зростаючої особистості. Про достатній рівень розвитку уваги учня свідчить наявність і сформованість у нього такої риси, як уважність.
Уважність - це складне утворення, яке визначається спрямованістю особистості, системою її ціннісних орієнтацій (Т.М.Лисянська). Вони зумовлюють напрям уваги людини. Уважний учень є спостережливим, він повніше і точніше сприймає, навчальний матеріал, успішно навчається і працює. Учнівська уважність - явище досить складне. Визначають її як здатність цілеспрямовано керувати своєю увагою, тобто спрямовувати свідомість на об'єкт виконуваних дій. Уважність включає три компоненти: сталість уваги як тривалість безперервного психічного процесу, необхідного для завершення даного завдання, дії тощо; уміння довільно переключати увагу з одного об'єкта на інший; стійкість, яка визначається опірністю щодо відволікаючого впливу сторонніх подразників. Хоча кожний із них по-своєму важливий, і тільки сформованість усього комплексу робить учня по- справжньому уважним. Однак системоутворюючим компонентом у структурі уважності є сталість уваги.
Не випадково самі учні вважають найслабшою ланкою своєї учнівської «кваліфікації» неспроможність підтримувати сталу увагу під час учбової праці. Цей недолік, як правило, характерний для невстигаючих, через що у процесі роботи їхня увага щоразу переключається на сторонні об'єкти. В той же час стала увага - найголовніша ознака, що відрізняє успішних учнів від невстигаючих.
Виховання уважності учня.
Увагу потрібно розвивати і виховувати. Основним показником вихованості уваги є гармонійність та врівноваженість властивостей уваги — обсягу, розподілу, стійкості, переключення.
Виділяють такі критерії вихованості уваги (за Т.М.Лисянською).
Розвиток різних форм фокусування об'єктів та чіткість його регулювання.
Вибірковий характер уваги, вміння правильно вибирати об'єкт зосередженості.
Спрямованість уваги. Цілеспрямованість уваги є проявом свідомої діяльності та вираженням її особистісного смислу.
Різні властивості особистості.
Єдність уваги і сприймання, уваги і пам'яті, уваги і мислення, уваги та уяви.
Подолання всіх різновидностей уважності на основі формування мотивів учіння та праці.
Завдання виховання уважності учня нерідко підмінюється спробами зробити виклад матеріалу якомога яскравішим, незвичайним, екзотичним, емоційно насиченим, таким, що впливав би на мимовільну увагу учнів. Такий метод не тільки не сприяє вихованню сталої уваги як засобу саморегуляції навчальної діяльності, а, навпаки, перешкоджає досягненню цієї мети: учні звикають до пасивного сприймання зовнішніх ефектів, у них не формується навичка довільного керування своєю увагою, без чого неможливе стале сприймання навчальної інформації. Так само мало корисною є й суто зовнішня стимуляція уваги, коли вчитель кожного разу нагадує: «Діти, слухайте уважно!», «Переписуйте приклади уважно», «Уважно стежте, як він читає» тощо. Даний вплив на школярів є короткочасним. Частіше застосування таких стимулів лише послаблює їх дію.
Загальні рекомендації до виховання уважності учнів зводяться до наступного. Учневі слід заздалегідь спланувати свій час, щоб під час занять не впливали відволікаючі фактори. Приступаючи до занять, необхідно належним чином організувати своє робоче місце. Після закінчення роботи потрібно прибрати письмовий стіл.
Вияв одного компонента уважності, наприклад сталості, сприяє проявам інших. Однак не менш важливим є генетично-педагогічний аспект, який має більш складну та приховану сутність: формуючи один компонент уважності, • тим самим полегшується формування решти.
Прийоми активізації уваги:
§ потрібно привчати учнів працювати у різних умовах, тренуючи довільну увагу;
§ захоплювати цікавою і важкою працею, формуючи післядовільну увагу;
§ домагатися усвідомлення суспільної значущості діяльності учня, розвитку моральних якостей;
§ пов'язувати увагу з вимогою дисципліни;
§ розвивати стійкість уваги, формувати вольові якості учнів;
§ формувати обсяг і розподіл уваги як певну трудову навичку виконання кількох дій у високому темпі;
§ формувати переключення уваги вправами переключення уваги з об'єкта на об'єкт;
§ формувати мотивацію до вивчення предмету;
§ підтримка творчого підходу до завдання, формування здатності відповідально ставитися до результату діяльності;
§ школярів потрібно навчати бути уважними як на уроках, так і у повсякденному житті;
§ постійно виховувати в учнів уміння докладати певних вольових зусиль для посилення уважності;
§ виховувати увагу через спостережливість на уроці, вдома, на природі.
§ привчати школярів до якісного виконання завдань. Усе це є запорукою формування в них уважності.
Рекомендації батькам по роботі з неуважними дітьми:
· потрібно підтримувати вдома чіткий розпорядок дня;
· під час гри обмежувати дитину лише одним партнером;
· уникати неспокійних шумних приятелів;
· оберігати дитину від втоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю і підвищення гіперактивності;
· давати дитині можливість витрачати зайву енергію (корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі: тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття);
· у відносинах з дитиною дотримуватися «позитивної моделі», підкреслювати її успіхи;
· давати дитині лише одне завдання на певний проміжок часу, щоб вона його закінчила;
· заохочувати дитину до всіх видів діяльності, які вимагають концентрації уваги.