Динаміка розвитку пізнавальних психічних процесів у шкільному онтогенезі. Способи їх активізації у процесі навчання
Динаміка розвитку пізнавальних психічних процесів у шкільному онтогенезі.
На початку навчання в школі діти мають певний рівень розвитку пізнавальної сфери. У них досить добре розвинена зорова, слухова, кінестетична чутливість, проявляється здатність сприймати форми, відстані, напрямки, величини; гірше відбувається сприймання часу. Провідною є мимовільна пам'ять, розвивається словесно-логічна пам'ять. Мимовільна увага стає більш стійкою, а.довільні форми і уваги, і пам'яті функціонують ще не досить ефективно. У дітей у цьому віці представлена репродуктивна і творча уява. Мислення використовується наочно-дійове та наочно-образне. Певним чином розвинені операції мислення (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення).
Відчуття і сприймання молодшого школяра вже добре розвинуті, але ще слабко диференційовані. Першокласники, в основному, здатні лише впізнавати і називати форми і кольори. Однак у процесі навчання підвищується робота зорового і слухового аналізаторів, здатність розрізняти звуки, покращується музичний та фонематичний слух, зростає швидкість перебігу процесів сприймання, збільшується кількість сприйнятих об'єктів, удосконалюється сприймання форми предметів, сприймання часу. Одночасно з кількісними змінами у розвитку сприймань відбуваються якісні зміни - певні перетворення структури сприймання. Воно стає цілеспрямованим і довільним. Молодші школярі стають здатні здійснювати систематичний аналіз властивостей сприйнятих предметів, відділяючи суттєве від другорядного, встановлюючи ієрархію сприйнятих ознак тощо. Це пов'язано з формуванням у процесі навчання складного виду діяльності - спостереження і, як наслідок - розвиток спостережливості як риси характеру. Відчуття і сприймання підлітка розвиваються та функціонують в органічному взаємозв'язку. Точнішими і диференційованішими стають відчуття, і, водночас, змістовнішим Л —.. сприймання. Усе це зумовлює трансформацію процесів відчуття і сприймання у цілеспрямовані сенсорні та перцептивні дії. Відбувається подальше удосконалення зорової, слухової чутливості, пізнання просторових відношень у природі. Сприймання стає більш планомірним, послідовним, активним, контрольованим процесом, тісно пов'язаним з процесом мислення (використання розумових операцій порівняння, узагальнення, класифікації при характеристиці об'єктів сприймання). Тобто відбувається інтелектуалізація процесів сприймання, що виступає необхідною умовою успішного засвоєння навчального матеріалу. Сприймання старшокласників стає складним інтелектуальним процесом, що виявляється у переважанні його довільних форм, цілеспрямованому планомірному спостереженні, можливості сприймати складний матеріал. Активно розвиваються всі властивості сприймання, особливо аперцепція, і самоспостереження (інтроспекція). Старшокласники уважно ставляться до власних думок, дій. поведінки, переживань. Самоспостереження при цьому виступає елементом самопізнання і сприяє самовдосконаленню та саморозвитку юнаків і дівчат.
У розвитку пам 'яті молодшого школяра відбуваються кількісні і якісні зміни. Зростає продуктивність, міцність і точність запам'ятовування, що зумовлено оволодінням учнями мнемічними прийомами. У молодших школярів добре розвинена образна пам'ять, а під впливом навчання швидкими темпами починає розвиватися словесно-логічна пам'ять, яка забезпечує процес засвоєння знань. Якщо на початку навчання переважає мимовільна пам'ять, то поступово посилюється значення довільної пам'яті. Також змінюється співвідношення мимовільного і довільного запам'ятовування на користь зростання ролі останнього. У процесі навчання формуються прийоми логічного опрацювання матеріалу. Учні вчаться розуміти суттєві зв'язки між пізнаваними об'єктами, тому задача «запам'ятати» починає займати другорядну позицію. Підвищується точність впізнавання запам'ятованих об'єктів.
У підлітковому віці зростає обсяг пам 'яті, не лише за рахунок кращого запам'ятовування матеріалу, але і його логічного осмислення. Активно починає розвиватися логічна пам'ять, уповільнюється розвиток механічної пам'яті. Прогресивних змін зазнають усі процеси пам'яті — запам'ятовування, збереження, забування, відтворення. Запам'ятовування відбувається цілеспрямовано, свідомо, школярі починають застосовувати прийоми опосередкованого запам'ятовування. Дослівне відтворення замінюється вільним. Більш доступним стає запам'ятовування і збереження абстрактного матеріалу. Переважає довільна пам'ять. Особливо зростає роль словесно- логічної пам'яті. Змінюється залежність між пам'яттю і мисленням: у підлітковому віці пам'ять зумовлюється мисленням, запам'ятовувати і відтворювати - значить мислити.
У розвитку пам 'яті старшокласників спостерігається подальше зростання та зміцнення її довільності. Найбільш ефективним стає довільне запам'ятовування, а продуктивність мимовільної пам'яті напряму залежить від організації розумової діяльності. Велику роль відіграє логічне запам'ятовування, зростає продуктивність пам'яті. Удосконалюються способи запам'ятовування за рахунок свідомого використання раціональних прийомів. Це дає можливість запам'ятовувати складний абстрактний матеріал. Спостерігається спеціалізація пам'яті.
Уява молодшого школяра надзвичайно бурхлива, яскрава, з характерними рисами некерованості; Збагачуються і урізноманітнюються витвори уяви дитини, збільшується швидкість утворення образів фантазії, здійснюється поступовий перехід від репродуктивних форм уяви до творчої переробки уявлень. Відтворююча уява стає реалістичнішою і керованішою, а образи стають більш узагальненими, при цьому опора робиться вже не на конкретний предмет, а на слово, яке виступає передумовою мисленого створення нового образу. Молодший шкільний вік - це сензитивний період для розвитку писемної творчості учнів.
В уяві підлітка відбуваються прогресивні зміни: розширюється зміст її образів, способи їх утворення, провідним серед яких стає мовлення, особливо внутрішнє. Уява стає тією психічною функцією, якою підліток може абсолютно довільно керувати. Процеси уяви набувають довільності, поступово перетворюючись в особливі імажинативні дії, які стають характерними як для творчої, так і для репродуктивної уяви. Зростає вимогливість підлітків до образів своєї уяви. Важливою формою уяви стає мрія, яка творить образи бажаного майбутнього, що спонукає підлітка активізуватися для її втілення.
В старшому шкільному віці досконалішою стає репродуктивна (відтворююча) уява. Водночас розвивається і творча уява, що знаходить своє відображення у різноманітних видах творчої діяльності. Поява теоретичного мислення сприяє розвитку творчої наукової уяви. Ставлення до витворів власної уяви стає більш критичним, посилюється самоконтроль. Особливе місце в житті старшокласників займають мрії, які є конкретними за змістом, зорієнтованими на майбутнє і спонукають до активних рішучих реальних дій.
У молодшому шкільному віці відбувається перехід від наочно-образного до понятійного, абстрактного мислення. Для молодших школярів більш доступною операцією мислення є аналіз, який спочатку є практично-дієвим і образно-мовним, а потім стає систематичним. Аналіз поступово поєднується із синтезом у порівнянні об'єктів і переходить в абстрагування. Молодшим школярам порівняно легше дається абстрагування властивостей предметів, ніж їх зв'язків і відношень. Під впливом вимог навчання вдосконалюються способи узагальнення: від наочно-мовних до уявно-мовних і до понятійно- мовних. Розвиваються мисленнєві операції класифікації і конкретизації. Виробляється спроможність усвідомлювати і розв'язувати пізнавальні і практичні задачі, які у процесі навчання дедалі ускладнюються. Формується вміння узагальнювати та систематизувати свої знання про пізнавані об'єкти. Розвивається самостійність, гнучкість, критичність мислення.
Підлітковий вік — найбільш сприятливий період для формування абстрактного (словесно-логічного) мислення. Проявляється прагнення підлітка піддавати аналізу пізнавані об'єкти, виділяти їхні суттєві риси, класифікувати неоднорідні об'єкти, осмислювати нові сполучення предметів і категорій, оперувати абстрактними поняттями. Мисленнєва активність виявляється у потребі встановлювати причинно-наслідкові зв'язки у суспільних і природних явищах. Розвивається здатність до розумових експериментів, до мисленого розв'язання задач на основі припущень, уміння оперувати гіпотезами при вирішенні інтелектуальних завдань, що є найважливішим досягненням підлітків в аналізі дійсності. Розвиток мислення при цьому продукує виникнення гіпотетико-дедуктивних суджень. Змінюється співвідношення між конкретним і абстрактним у бік зростання абстрактного компонента. Особливістю мислення підлітків є те, що його предметом є не лише вирішення і розв'язання завдань, а й сам процес мислення. Виникає рефлексія з приводу власних думок, що дає можливість переживати інтелектуальні почуття, розрізняти протиріччя між словом і вчинком. У підлітковому віці формується активне, самостійне і творче мислення.
У період ранньої юності відбувається інтенсивне інтелектуальне дозрівання, провідна роль в якому належить розвитку мислення. Мислення старшокласників стає системнішим і продуктивнішим, що сприяє систематизації знань. Суттєву роль у ньому відіграють гіпотези. Складний навчальний матеріал зумовлює розвиток вищих рівнів абстрактного мислення. Відбувається усвідомлене оволодіння логічними операціями. З'являється схильність до теоретизування, творення абстрактних теорій, захоплення філософськими міркуваннями. В старшому шкільному віці формується індивідуальний стиль розумової діяльності.
На початку молодшого шкільного віку переважає мимовільна увага, спрямована на нові, яскраві, несподівані об'єкти. Увага нестійка, що обумовлюється слабкістю гальмівних процесів у цьому віці. Учням важко розподіляти увагу, перші позитивні зрушення можна спостерігати лише наприкінці 2 класу. Поступово формується довільна увага, цьому сприяє чітка організація дій дитини з боку вчителя та батьків. Зростає обсяг і стійкість уваги, швидкими темпами розвивається її переключення.
У підлітковому віці зростає обсяг уваги, її концентрація та стійкість. Підліток здатний зосереджуватись не лише на наочних об'єктах, а й на уявних. Удосконалюється уміння розподіляти і переключати увагу, зростають елементи самоконтролю та саморегуляції. Довільна увага є переважаючою (особливо у старшого підлітка) і виявляється у здатності підлітків концентруватися на нецікавих, але необхідних об'єктах. Розвиток уваги в цьому віці безпосередньо пов'язаний з формуванням вольових якостей особистості підлітка.
В ранній юності удосконалюється спроможність переключати увагу, розвивається здатність розподіляти увагу; зростає концентрація уваги і, водночас, її вибірковість, що не дає можливості зосередитись на чомусь одному. Велику роль у навчальній і практичній діяльності старшокласників відіграє післядовільна увага, значення якої з роками лише збільшується.
Способи активізації пізнавальних психічних процесів у процесі навчання.
Способи активізації психічних пізнавальних процесів і уваги в процесі навчання:
1. Своєчасне і ефективне формування учбової діяльності.
2. Формування мотивації до навчання з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей учнів.
3. Сприятливий соціально-психологічний клімат у класі, довіра між вчителем і учнями.
4. Врахування вікових особливостей розвитку пізнавальної сфери школярів.
5. Правильна організація матеріалу на уроці, його послідовність і доступність.
6. Постійна активізація попередньо засвоєного матеріалу.
7. Формування звички до осмисленого сприймання матеріалу.
8. Активна участь школярів у процесі засвоєння матеріалу, формування уміння скорочувати і виділяти головне.
9. Використання мимовільних і довільних форм пізнавальних процесів та уваги.
10. Використання індивідуальних особливостей розвитку пізнавальної сфери кожного учня.
11. Спонукання та заохочення до творчості.
12. Використання проблемних і творчих завдань на уроках.
13. Використання різних форм роботи з учнями на одному уроці.
14. Створення позитивної атмосфери на уроці.
15. Формування самоконтролю, здатності правильно планувати робочий час, переборювати посильні розумові труднощі.
16. Формування вищих почуттів в процесі пізнання.