Численні пам’ятки природи, історико-культурні ресурси (13 % зареєстрованих в Україні), місцевий етнічний колорит, що створює можливості для розвитку «зеленого туризму»
В. Євдокименко виділяє в межах Карпатського регіону 18 рекреаційних районів. Санаторно-курортне господарство є базовим для організації рекреаційної діяльності у Прикарпатському, Ростоцькому, Воловецько-Міжгірському, Свалявсько-Мукачевському районах і має важливе значення для більшості інших районів. При розвиненості в районі цієї галузі рекреації, порівняно з іншими регіонами України, вона вимагає значного інвестування на потреби реконструкції та розвиток інфраструктури, підвищення її якості. У цьому плані саме курортне господарство покликане забезпечити подальший соціально-економічний розвиток краю і розв’язати проблему сезонності рекреаційно-туристичної діяльності.
2. Кримський рекреаційний район – головний рекреаційний район міжнародного значення в Україні. Він має унікальні, компактно розміщені ресурси, що забезпечують розвиток як природничо-орієнтованих (лікувально-оздоровчий, спортивний, екологічний тощо), так і соціокультурних видів туризму (пізнавальний, етнографічний, науковий та інше). Район займає площу, яка становить 5 % території України, але при цьому дуже неоднорідний за специфікою рекреації й освоєністю рекреаційних ресурсів. Регіон характеризується наявністю:
1) найбільших в Україні експлуатаційних запасів мінеральних вод (21 тис. м3 за добу, сульфідні, термальні запаси, що використовуються лише на 5 %);
2) 26 % розвіданих запасів мулових органо-мінеральних сульфідних грязей (використовуються лише 3 родовища, в яких зосереджено близько третини запасів) єдиного в Україні Булганацького родовища сопкових грязей;
3) унікальних у межах Чорноморського басейну кліматичних умов Південного Берега Криму (ПБК), а також природних можливостей для організації гірськолижного відпочинку;
Поєднання у межах компактної території унікальних ландшафтів, об’єктів природно-заповідного фонду та багатовікової культурно-історичної спадщини.
Санаторно-курортна мережа розосереджена на території регіону надзвичайно нерівномірно залежно від розміщення природних лікувальних ресурсів. Малорозвиненою вона залишається на північному сході, у степовій частині півострова, при наявності сформованих курортних зон у районі Судака, Євпаторії, Феодосії, Алушти, Ялти, розташованих на південному і західному узбережжі з піщаними і гальковими пляжами. На Крим припадає приблизно 27 % місць в установах організованої рекреації, хоча величина і якість фонду розміщення досі є серйозною проблемою для рекреаційного господарства.
3. Надзвичайно важливий рекреаційний регіон України Причорноморський (14 % площі і 10 % населення України). Його основними рекреаційними ресурсами є:
1) тепле море, численні пляжі, насичене ароматом степових трав і морськими солями повітря;
2) 72 % розвіданих запасів сульфідних лікувальних грязей (переважна більшість родовищ не використовується, у тому числі найбільше з родовищ – лиман Алібей (14 % усіх запасів);
3) близько 8 % запасів мінеральних вод різних типів (бромні, йодисті, радонові);
4) надзвичайно різноманітна історико-культурна спадщина (11 %), етнічна своєрідність населення окремих територій;
Значний (за кількістю лікувальних закладів та їх місткістю) санаторно-курортний фонд.
Природно-географічними особливостями зумовлена концентрація санаторно-курортного господарства у вузькій прибережній смузі, тоді як решта території забезпечує потреби району у сільськогосподарській продукції. У регіоні сформувався потужний Одеський рекреаційний район і поки що малоосвоєні курортні зони Коблевого, Очакова, Миколаєва, Голої Пристані, Скадовська, Арабатської стрілки.
4. Столичний район має найбільшу площу (15 % території України), посідає друге місце після Донецького за чисельністю населення, що визначає надзвичайно високі його рекреаційні потреби. Вони частково можуть бути задоволені завдяки:
1) сприятливим кліматичним умовам і наявності численних водних об’єктів;
2) широкому залученню до рекреаційної сфери лісових масивів, об’єктів природно-заповідного фонду;
3) експлуатації джерел мінеральної води (радонових), загальні запаси яких становлять лише 2 % від загальноукраїнських;