Поняття та системи римського права
Сучасне приватне право виникло і розвивалося протягом тривалого часу. Свою історію воно почало ще з часів Стародавнього Риму. Тому і правова система України називається романо-германською.
У римлян право було досить розвинене для того часу і містило дуже багато положень, які можна застосовувати і нині. Більшість цих положень є в сучасному Цивільному праві. Звичайно, вони дещо трансформовані, але римське приватне право визначається найголовнішим джерелом Цивільного права майже всіх країн Європи, в тому числі й України.
Приватне право у Стародавньому Римі складалося з трьох систем: ius civilc – цивільне право, ius gentium – право народів, ius praetor – преторське право. Приватне право Стародавнього Риму відзначалося національною обмеженістю, обтяжливим формалізмом, консерватизмом. Приватне право існувало лише на території міста – держави Риму, і тому мало замкнений характер. Основним джерелом права були Закони ХІІ таблиць.
Приватне право не могло регулювати майнові відносини між мешканцями Риму та мешканцями інших територій і тому воно постійно розвивалося. Згодом римське право визнало цивільні права і жителів провінцій Риму, які називалися перегримами.
В період ІІІ-І ст. до нашої ери Рим почав вести загарбницькі війни проти інших народів. Невелике місто поступово перетворилося на величезну державу. Виникла необхідність регулювати відносини в межах завойованих місцевостей між римлянами і перегримами. І тому для останніх вводиться нова посада – претор для перегримів.
Звичайно, в підкорених місцевостях вже існували певні правові норми. Дуже часто вони були досконалішими за римські і тому претори, звичайно, послуговувалися ними. Так виникла нова гілка права – право народів (ius gentium). Воно в кращій бік відрізнялося від традиційного – було рухливим, не обмеженим формалізмом та пристосованішим до умов суспільства того часу.
Ці два права існували поруч, взаємно збагачуючись і доповнюючи одне одного. Але все одно вони не встигали за бурхливим розвитком цивільних правовідносин і тому досить активно поширювалася діяльність преторів. Згодом результати такої діяльності фіксувалися у спеціальних збірниках та називалися преторським правом.
Особливістю преторського права було те, що воно регулювало відносини як між римськими громадянами, так і між перегримами, але застосовувалося у разі неспроможності цивільного права чи права народів урегулювати певні суспільні відносини.
Преторське право було досконалішим за право народів та цивільне право. Воно було гнучкішим, без зайвого формалізму, і виникло на ґрунті попередніх двох прав, з яких завдяки діяльності преторів взяли все найкраще.
Всі три системи складали єдине ціле і називалися цивільним правом. Згодом грані між ними стерлися і утворилася нова система – римське приватне право.
1.2. Предмет та принципи римського приватного права
Предметом римського приватного права були правовідносини, що складалися між римлянами та мешканцями інших територій, які входили до складу римської держави. Це право представляло інтереси рабовласника та інших вільних людей. Але треба зазначити, що в Римі була досить поширена класова належність і тому, звичайно, правове положення вільних людей було не однаковим.
Найбезправнішими були раби. Їх називали річчю, яка говорить. Раби не мали жодних прав з огляду на те, що їх не вважали за людей. Раб не міг мати сім’ї, у нього не було власності. Відпущені на волю раби мали певні права, але вони були дуже обмежені.
Характерною для римського права була нерівність між членами родини, де батько був володарем і хазяїном, а всі інші зобов’язані були йому підкорятися.
Римське право у своєму розвиткові пройшло чотири періоди:
1. Архаїчний період (753 – 367 рр. до н.е.);
2. Період республіки (367 – 17 рр. до н.е.);
3. Принципат (17 р. до н.е. – 235 р. н.е.);
4. Абсолютна монархія (235 – 565 рр.).
Римське право для свого часу було досить розвинутим і проіснувало майже до кінця VI ст.
Особливу увагу приділяли інституту власності і договірним відносинам. Власність у Стародавньому Римі включало в себе три елементи – право володіння, право користування, право розпорядження.
Основними предметами, що перебували у приватній власності, були земля, раби, особисте майно, знаряддя виробництва та інші речі.
Велику роль зміцнені римського права мала діяльність юристів, яка особливо поширилася за часів принципату.
За часів Римської Імперії поступово зникли відносини між вільними і залишилося лише два класи – вільні і раби. Саме з цим періодом науковці пов’язують най ефективніший розвиток Римського права.